06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10608/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року (суддя М.С. Лазаренко) у справі № 280/10608/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови позивачці у зарахуванні до страхового стажу періодів робити з 28.05.1976 по 29.08.1976 з 01.04.1977 по 25.07.1978 за листом ГУ ПФУ в Запорізькій області до позивачки від 09.09.2024 №15837-15510/К-02/8-0800/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 28.05.1976 по 29.08.1976 з 01.04.1977 по 25.07.1978;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 02.09.2015 року перерахунок пенсії за віком та виплату пенсії із урахуванням до страхового стажу позивачки періоду роботи з 28.05.1976 по 29.08.1976 з 01.04.1977 по 25.07.1978 року та з урахуванням проведених платежів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка зверталась із заявою до відповідача про надання роз'яснень з питання призначеної пенсії. Відповідач листом протиправно повідомив, що підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 01.04.1977 по 25.07.1978 згідно трудової книжки відсутні, оскільки запис про звільнення не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (відсутня печатка при звільненні).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоду робити з 01.04.1977 по 25.07.1978 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.05.1976;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 01.04.1977 по 25.07.1978 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.05.1976 та здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
Суд вважав, що період роботи позивачки з 01.04.1977 по 25.07.1978 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Таким чином, суд вважав безпідставними твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивачки з 01.04.1977 по 25.07.1978 до страхового стажу.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що позивачці правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.04.1977 по 25.07.1993, оскільки запис у трудовій книжці не відповідає вимогам законодавства, адже відсутня печатка при звільненні, а інші підтверджуючі документи щодо цього періоду позивачкою пенсійному органу не подано.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.08.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про надання роз'яснень з питання призначеної пенсії від 30.06.2012 та зарахування стажу.
Листом від 09.09.2024 №15837-15510/К-02/8-0800/24 відповідач повідомив позивачку про наступні обставини.
Протягом всього часу пенсія перераховувалася та підвищувалася на підставі рішень Уряду. На сьогодні розмір пенсії обчислений із заробітної плати 6790,10 грн. (середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки - 7994,47 грн. х 0,84935 - індивідуальний коефіцієнт заробітку, визначеної за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1997 на підставі довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.06.2012 з перервами, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (із 173 місяців за які врахована заробітна плата в автоматичному режимі вилучено 39 місяців в межах 10% - з 01.03.2006 по 31.03.2008, з 01.09.2009 по 30.06.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2011, з 01.11.2011 по 31.12.2011, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав: до оптимізації - 0,73188; після оптимізації - 0,84935), з урахуванням страхового стажу 33 роки 6 місяців 22 днів.
Стосовно зарахування стажу згідно трудової книжки за період з 28.05.1976 по 29.08.1976 та з 01.04.1977 по 25.07.1978 повідомлено наступне. Період з 28.05.1976 по 29.08.1976 зараховано до стажу періодом навчання (з 01.09.1974 по 25.02.1977), а період з 01.04.1977 по 25.07.1978 не зараховано, оскільки запис про звільнення не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (відсутня печатка при звільненні).
Не погодившись з діями відповідача, які полягають у незарахуванні до страхового стажу періодів роботи, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що період роботи з 01.04.1977 по 25.07.1978 відповідачем до страхового стажу позивачки не зараховано.
Разом з тим, апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 від 25.05.1976 містить відомості та підтверджує періоди роботи позивачки з 01.04.1977 по 25.07.1978.
Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таких чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи з 01.04.1977 по 25.07.1978. Зворотні доводи скаржника є безпідставними.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 280/10608/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк