05 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24661/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (суддя 1-ї інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/24661/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-2), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 29.08.2024 №912140818501 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 23.08.2024.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 23.08.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». 23.08.2024 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача 1 із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 29.08.2024 №912140818501 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Позивач правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
23.08.2024 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 29.08.2024 №912140818501 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Позивач вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим всупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого ним подається цей позов до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності правових підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, у випадку призначення раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у судових рішеннях, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17 Верховний Суд, виснував наступне:
«у випадку задоволення заяви позивача про переведення (призначення) його на пенсію за віком на загальних підставах, буде відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена йому відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є різновидом пенсії за віком зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах повторно у зв'язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
З огляду на викладене, заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2007 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.».
Також, у постанові від 30.11.2023 у справі № 580/3792/23 Верховний Суд зазначив наступне:
«Особа 1 з 15 грудня 2017 року призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, призначену з урахуванням положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналіз статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дає підстави для висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте, вид пенсії, що їм призначається - це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13 березня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки заява позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області фактично стосувалась призначення йому того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена в 2017 році, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020 - 2022 роки.».
Враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2012 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.10.2020 у справі №528/196/17, оскільки у даній справі встановлено, що позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як робітнику локомотивних бригад, який забезпечує безпеку руху на залізничному транспорті. Згодом позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У цій справі суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
Натомість у справі, яка розглядається, установлено та не заперечується сторонами, що позивачу з 2012 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а потім подано заяву про призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто заява стосувалась призначення йому того самого виду пенсії.
За наведених обставин, правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 23.10.2020 у справі №528/196/17, на яку посилався суд першої інстанції під час прийняття рішення у справі не є релевантною до обставин цієї справи.
Оскільки, як встановлено апеляційним судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, яка стосувалась призначення йому того ж самого виду пенсії, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить до висновку, що у відповідачів були відсутні підстави для призначення та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/24661/24 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник