Справа № 697/2635/24
Провадження № 2/697/228/2025
(ЗАОЧНЕ)
06 березня 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судових засідань - Васянович Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович (далі також - Бовшик М.Ю., представник позивача) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем і повністю знаходяться на її утриманні. Відповідач частково надає грошові кошти на утримання дітей, але кошти надходять не регулярно, з певною затримкою і їх розмір не достатній для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.
На думку позивача, відповідач цілком здоровий та працездатний, має стабільний дохід у вигляді грошових коштів, інших дітей на утриманні не має, тому має можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільних дітей.
Просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від доходу щомісячно, але не менше розміру, 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з дати подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бовшик М.Ю. у судове засідання не з'явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує. (а.с.71).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, а також через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 03.10.2006 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 255. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 » (а.с.7).
Сторони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.11.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 220 (а.с.8), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 30.08.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, актовий запис № 210 (а.с.9).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі, що передбачений законодавством, та надано належні і допустимі докази щодо доведення обставин, на яких грунтується така вимога, врахувавши обставини для визначення розміру аліментів, передбачені ст. 182 СК України, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на дітей підлягає задоволенню повністю, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.11.2024 і до досягнення дітей повноліття.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
У зв'язку з цим, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ч. 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн., що підтверджуються матеріалами справи: ордером про надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1104205 від 23.11.2024 (а.с.23), договором на надання правової допомоги № 112 від 04.09.2024 (а.с.13-18), актом прийому-передачі виконаних робіт до договору № 112 від 04.09.2024 (а.с.22), квитанцією до прибуткового касового ордера № 112/2 від 04.10.2024 (а.с.19), детальним описом робіт виконаних адвокатом від 31.10.2024 (а.с.21), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 427 (а.с.24).
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19 зроблено висновок про те, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Тому у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.
Крім того, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Позивачем надано до суду квитанцію на підтвердження сплати витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 273, 280-284, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-182 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бовшик Микола Юрійович до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 - аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 26.11.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати понесені нею на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя Б . К . Скирда