06.03.2025
Справа № 707/3483/24
2-а/696/2/25
06 березня 2025 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі головуючої судді Білопольської Н.А., розглянувши у письмовому провадженні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Січеславського І.А. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить скасувати постанову № 1231 від 12 вересня 2024 року про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 № 1231 від 12 вересня 2024 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що у постанові вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, вчинене в особливий період, а саме позивачу була направлена повістка № 139015 на проходження медичного огляду з метою визначення придатності для проходження військової служби та позивач не з'явився за вказаною повісткою 08 серпня 2024 року.
Однак у нього не було мотивів ухилятися від обов'язку з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12 вересня 2024 року він пройшов медичний огляд на визначення придатності до військової служби, що стверджується витягом з електронного реєстру «Резерв +», а також оформлював заяву про надання відстрочки від мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також відстрочка від мобілізації існувала і на той момент, коли він начебто не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 08 серпня 2024 року.
Позивач наголошує, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки він не був проінформований про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи, не був присутній при розгляді справи, а про існування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався лише після арешту коштів на його рахунках 27 листопада 2024 року. Крім того, на переконання позивача, оскаржувана постанова не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та не може вважатися законною з огляду на невірно викладену в оскаржуваній постанові диспозицію іншої статті - ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2024 року вищевказану справу передано за підсудністю до Кам'янського районного суду Черкаської області.
Ухвалою судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 14 січня 2025 року адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою судді Кам'янського районного суду Черкаської області від 16 січня 2025 року визнано поважними причини пропуску строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також цим судовим рішення, в порядку ч. 4 ст. 159 КАС України, судом було запропоновано відповідачу подати до суду матеріали адміністративної справи, на підставі яких винесено постанову № 1231 від 12 вересня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та належним чином завірену копію оскаржуваної постанови.
Ухвала від 16 січня 2025 року надіслана відповідачеві засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 21 січня 2025 року.
Однак станом на дату ухвалення судового рішення до суду не надійшла засвідчена копія матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої було винесено постанову про адміністративне правопорушення від 12 вересня 2024 року № 1231 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Окрім того, на час прийняття судом рішення у справі на адресу суду від відповідача відзив на позовну заяву, письмові та електронні докази чи заяви, що підтверджують заперечення проти позову, не надходили.
Таким чином, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом на подання відзиву та доказів не скористався.
На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1231 від 12 вересня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено штраф в сумі 17000,00 грн.
Як зазначено у постанові, підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він 08 серпня 2024 року о 08:00 год не з'явився по повістці № 139015 до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 23 липня 2024 року, для медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив обов'язок, визначений підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення вказано, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП.
Так, ч. 1 ст.210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч. 3 ст.210 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487.
Так, відповідно до підп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з даними додатку «Резерв+» ОСОБА_1 уточнив вчасно станом на 13 вересня 2024 року дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів.
З наданих суду доказів судом встановлено, що посадовою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 у оскаржуваній постанові інкриміновано позивачу неявку за повісткою (викликом) 08 серпня 2024 року для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
З оскаржуваної постанови вбачається, що копію повістки про виклик до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:00 годину 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 було направлено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 23 липня 2024 року.
Водночас у матеріалах справи наявні повістки: № 2609-587/01 на 13 вересня 2024 року, б/н на 18 вересня 2024 року, б/н на 24 січня 2025 року датована 21 листопада 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_1 необхідно було з'явитись за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 направлялась повістка та що він отримав повістку про необхідність явки до п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) 08 серпня 2024 року матеріали справи не містять.
Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Як встановлено судом, позивачу не було відомо про факт розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, оскільки оскаржувану постанову він отримав 03 грудня 2024 року у Кам'янському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури, - неправомірною. Доказів про те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідач не надав. Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Отже ОСОБА_1 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, був фактично позбавлений не лише права брати участь у розгляді справи щодо нього, користуватися відповідними процесуальними правами для власного захисту або доведення невинуватості, але і не мав змоги вчасно оскаржити винесену щодо нього постанову як в адміністративному порядку, так і до суду, оскільки був повідомлений про її винесення та отримав другий примірник поза строками оскарження, передбаченими чинним законодавством.
Відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є незареєстрована без підпису службової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 12).
Відповідно до правової позиції, сформульованої Касаційним адміністративним судом 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, постанова у справі про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З приписів ч. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд вважає, що зазначена постанова, складена начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки як суб'єктом владних повноважень, є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ. Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак в порушення вказаної норми, а також ст.ст. 251, 255 КУпАП відповідачем не надано доказів того, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розглянуто у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.
Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд не приймає посилання позивача щодо невірно викладеної диспозиції статті у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності від 12 вересня 2024 року, оскільки його дії кваліфіковано саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а не як ним зазначено за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з наведеним позовом, ОСОБА_1 приєднав до матеріалів справи платіжну інструкцію від 06 грудня 2024 року про сплату 485,00 грн. судового збору.
Відтак слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору.
Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 72, 77, 139, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № 1231 від 12 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження по адміністративній справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 (сорок вісім) коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (складення) даного рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 : місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Н.А. Білопольська