24 лютого 2025 р.Справа № 520/23921/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.11.24 по справі №520/23921/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач1, ГУ ПФУ в Харківській обл.), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл., апелянт), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. від 25.06.2024 №203040020726, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській обл. призначити та виплачувати з 04 липня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону №1058-IV;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській обл. при призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону №1058-IV ОСОБА_1 , починаючи з 04 липня 2023 року, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 21.03.1985 по 16.05.1987, з 17.05.1990 по 24.10.1990, з 29.10.1990 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 03.02.1997, з 04.02.1997 по 31.12.1997, з 03.01.2000 по 30.04.2000.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. від 25.06.2024 №203040020726 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи, а саме: з 21.03.1985 по 16.05.1987, з 17.05.1990 по 24.10.1990, з 29.10.1990 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 03.02.1997, з 03.02.1997 по 31.12.1997, з 03.01.2000 по 30.04.2000.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило суд рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Рішенням відділу перерахунків пенсій № 4 (м. Кривий Ріг) ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. від 25.06.2024 № 2030409020726 відмовлено позивачці в призначенні пенсії у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу. Додатково зазначено, що страховий стаж складає: 28 років 04 місяці 06 днів, «до страхового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 28.05.1984 - на титульній сторінці відсутня печатка.» Стаж з 01.01.1998 зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Посилалось на те, що обов'язковість печатки визначена Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 17.06.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Харківській обл. із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. від 25.06.2024 №203040020726 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що для призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Станом на 17.06.2024 загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 28 років 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу згідно з наданих документів не враховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 від 28.05.1984, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка. Стаж з 01.01.1998 зараховано згідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /а.с. 37/.
Позивачка, вважаючи протиправним дії та рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл., звернулася до суду за захистом своїх порушених прав з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності незарахування ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, а саме: з 21.03.1985 по 16.05.1987, з 17.05.1990 по 24.10.1990, з 29.10.1990 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 03.02.1997, з 03.02.1997 по 31.12.1997, з 03.01.2000 по 30.04.2000.
Колегія суддів, переглядаючи справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 та зазначає.
Умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом №1058-IV.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Приписами абз.1 п.3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (записи №3-20) підтверджуються періоди роботи ОСОБА_1 - з 11.12.1984 по 24.10.1990 - працювала на посадах лаборанта, майстра в Харківському виробничому шкіряному об'єднанні «Більшовик»; - з 29.10.1990 по 24.06.1991 - працювала на посаді бухгалтера в Харківському міжгалузевому територіальному центрі науково-технічної інформації і пропаганди; - з 25.06.1991 по 03.02.1997 - працювала на посаді бухгалтера в Харківському АТ закритого типу «УКРКУЛЬТТОРГ»; - з 03.02.1997 по 30.09.1999 - працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Десна»; - з 03.01.2000 по 26.11.2001 - працювала на посаді головного бухгалтера в Колективному підприємстві «Тітан» «Союз організацій інвалідів України». Відтак, спірні періоди роботи з 21.03.1985 по 16.05.1987, з 17.05.1990 по 24.10.1990, з 29.10.1990 по 24.06.1991, з 25.06.1991 по 03.02.1997, з 04.02.1997 по 31.12.1997, з 03.01.2000 по 30.04.2000 - підтверджені відомостями, які містяться у трудовій книжці /а.с. 14-28/.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. в оспорюваному рішенні наводить причину відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу те, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.
Суд установив, що дійсно на титульній сторін трудової книжки позивача НОМЕР_1 /а.с. 14/ відсутня печатка підприємства, з приводу чого суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Досліджена під час судового розгляду трудова книжка позивачки містить необхідні записи, підписи уповноваженої особи та печатки підприємств, на яких працювала ОСОБА_1 ..
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23 дійшов висновку, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, а відтак недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Крім того, згідно із частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Апелянтом не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці та інших документах позивача для призначення пенсії.
Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених №1788-XII та Законом №1058-IV, для з'ясування обставин наявності у позивача стажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. щодо неврахування спірних періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 у зв'язку із недоліками в проставленні печатки роботодавцем на титульному аркуші трудової книжки, як наслідок, колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській обл. від 25.06.2024 №203040020726, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ..
Доводів в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного апелянтом права позивачки апеляційна скарга не містить, а тому, в силу приписів ст. 308 КАС України, судом апеляційної інстанції не переглядається, як і не переглядається рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову.
З урахуванням вище зазначеного колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 242, 243, 310, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі №520/23921/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 06.03.2025.