справа №761/1328/16 Головуючий у І інстанції - Юзькова О.Л.
апеляційне провадження №22-ц/824/2045/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
04 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Народна порука» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
установив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року у справі №761/1328/16-ц за позовом ТОВ «Народна порука» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування заяви зазначала, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року задоволено позов ТОВ «ФК «Народна позика» до неї, яким в рахунок погашення її заборгованості перед ТОВ «ФК «Народна позика» за кредитним договором №1612001/000-КФК/14 від 16 грудня 2014 року в сумі 764507,03 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287550 грн., заборгованість за відсотками - 180460,58 грн., заборгованість за пенею - 218301,66 грн.; заборгованість за штрафами - 74763 грн., сума інфляційного збільшення боргу - 3431,79 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 46,50 кв.м., житлова площа 30,1 кв.м., складається з двох жилих кімнат, що належить їй на праві приватної власності, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_2 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації, визначеною на підставі звіту про оцінку майна №011-28122015 від 28 грудня 2015 року, а саме: 1041300 грн.
В подальшому, на виконання вищевказаного рішення, у зв'язку із тим, що електронні торги не відбулися у зв'язку із відсутністю допущених учасників, постановою приватного виконавця від 21 травня 2019 року квартиру передано стягувачу ТОВ «Народна порука», після чого зазначена квартира була продана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2020 року.
Вказувала, що наразі 16 січня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року скасоване та 13 вересня 2023 року позов ТОВ «Народна порука» залишено без задоволення.
Таким чином, на її думку, зазначене є підставою для повороту виконання рішення, в розумінні ст. 444 ЦПК України.
Просила суд, допустити поворот заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року у справі №761/1328/16-ц;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №36560893 ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;
відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про її право власності №7742533, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 , на квартири АДРЕСА_1 ;
відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про її право власності №7742476, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 , на квартири АДРЕСА_2 ;
відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про її право власності №7742570, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 , на квартири АДРЕСА_1 ;
відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №7742605 ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_2 , на квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що чинний ЦПК України не встановлюють жодних обмежень, щодо можливості повороту виконання рішення суду у випадках переходу права власності на спірне майно від кредитора до третьої особи.
Крім того, вона у своїй заві, та під час її розгляду по суті, не просили суд першої інстанції покласти на ОСОБА_3 обов'язок повернення майна, а лише допустити поворот виконання рішення суду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одних записів про реєстрацію права власності та відновлення інших, а саме тих, які були до виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року.
Вказує, що ТОВ «Народна позика» вже використало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що 22 травня 2019 року на підставі свідоцтв про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, квартиру перереєстровано за ТОВ «ФК Народна Позика» в якості звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Договору іпотеки від 16 грудня 2014 року.
Крім того, після цього вищевказана квартиру продано фізичній особі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2020 року.
Таким чином, ТОВ «Народна позика» шляхом реалізації предмету іпотеки задовольнила свої вимоги по кредитному договору укладеному із нею.
Просила суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким її заяву про поворот виконання рішення задовольнити.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що чинний ЦПК України не встановлюють жодних обмежень, щодо можливості повороту виконання рішення суду у випадках переходу права власності на спірне майно від кредитора до третьої особи.
Крім того, ОСОБА_1 у своїй заві, та під час її розгляду по суті, не просили суд першої інстанції покласти на ОСОБА_3 обов'язок повернення майна, а лише допустити поворот виконання рішення суду шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одних записів про реєстрацію права власності та відновлення інших, а саме тих, які були до виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року.
Вказує, що ТОВ «Народна позика» вже використало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що 22 травня 2019 року на підставі свідоцтв про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, квартиру перереєстровано за ТОВ «ФК Народна Позика» в якості звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Договору іпотеки від 16 грудня 2014 року.
Крім того, після цього вищевказана квартиру продано фізичній особі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2020 року.
Таким чином, ТОВ «Народна позика» шляхом реалізації предмету іпотеки задовольнила свої вимоги по кредитному договору укладеному із ОСОБА_1 .
Просила суд, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про поворот виконання рішення задовольнити.
На вказані апеляційні скарги ТОВ «Народна порука» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що станом на 16 січня 2023 року, коли суд скасував заочне рішення та призначив справу до розгляду, предмет іпотеки знаходився у власності нового власника ОСОБА_3 , іпотека була припинена в силу ст.17 ЗУ «Про іпотеку», ОСОБА_3 був добросовісним набувачем квартири, після виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва, кредитна заборгованість ОСОБА_1 не була погашена повністю.
Отже, станом на час розгляду справи після скасування заочного рішення суду на спірну квартиру вже було звернуте стягнення шляхом проведення прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ним, ТОВ «ФК «Народна позика» (нова назва - ТОВ «Народна порука»), по Кредитному договору №1612001/000-КФК/14 від 16 грудня 2014 року. При цьому, таке стягнення не погасило повністю заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору. В подальшому спірна квартира була продана згідно договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 .
Наголошує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про існування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року та про його примусове виконання приватним виконавцем, проте не оскаржували його дії, не вчиняли дій, щодо зупинення стягнення.
З огляду на вищевказане, наголошує, що поворот виконання судового рішення є неможливим, оскільки судом після скасування заочного рішення розглядались вже нові обставини, які виникли після виконання заочного рішення в примусовому порядку та до нового відповідача ОСОБА_3 , який став власником іпотечного майна, та суд встановив, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору не була погашена, становила 1481457,09 грн., існувала і після виконання заочного рішення, так як за рахунок іпотечного майна під час виконання заочного рішення не була повністю погашена, а відмова в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтувалась на тому, що предмет іпотеки на момент винесення рішення від 13 вересня 2023 року знаходився у власності добросовісного набувача ОСОБА_3 і зворотнє витребування спірної нерухомості у останнього призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Просило суд, апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
На вказані апеляційні скарги ОСОБА_3 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому не можливо законним шляхом відібрати у нього спірну квартиру.
Вказує, що станом на день придбання ним у ТОВ «Народна порука» спірної квартири (20 травня 2020 року) заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року не було скасоване.
Не вирішених та спірних у цивільній справі №761/1328/16-ц питань станом на 20 травня 2020 року не існувало. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржували дії приватного виконавця Солонько М.М. в рамках виконавчих проваджень НОМЕР_3 та НОМЕР_4.
Заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року було подано представником ОСОБА_1 у червні 2020 року, тобто після придбання ним у травні 2020 року спірної квартири.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року було скасоване 16 січня 2023 року, тобто через три роки після придбання ним квартири.
Вказує, що він не знав та не міг знати про існування прав інших осіб на спірну квартиру та про існування будь-яких обтяжень на квартиру, а тому відсутні обставини, які можуть свідчити про його недобросовісність, як набувача спірної квартири.
Таким чином, на його думку, здійснити поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року є неможливим, оскільки вимоги відповідачів про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про його право власності на спірну квартиру та відновлення в даному реєстрі записів про право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними, неправомірними, такими що порушують його право власності на квартиру.
Просив суд, апеляційні скарги залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов ТОВ «Народна порука» (до зміни назви ТОВ «ФК «Народна позика») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Народна позика» за Кредитним договором №1612001/000-КФК/14 від 16 грудня 2014 року у сумі 764507,03 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287550 грн.; заборгованість за відсотками - 18 460,58 грн.; заборгованість за пенею - 218301,66 грн.; заборгованість за штрафами - 74763 грн., сума інфляційного збільшення боргу - 3431,79 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: кв. АДРЕСА_1 , загальна площа 46,50 кв. м., житлова площа 30,1 кв. м., складається з двох жилих кімнат, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації, визначеною на підставі звіту про оцінку майна №011-28122015 від 28 грудня 2015 року, а саме: 1041300 грн.
27 жовтня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист по справі №761/1328/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_1 , 04 жовтня 2018 року видано виконавчий лист по справі №761/1328/16-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_2
05 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого листа № 61/1328/16-ц від 27 жовтня 2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_1
13 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 про примусове виконання виконавчого листа №761/1328/16-ц від 04 жовтня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник - ОСОБА_2 .
В рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 та виконавчого провадження НОМЕР_4 приватним виконавцем було здійснено опис та накладено арешт на іпотечне майно боржників, винесено Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржників від 27 листопада 2018 року по ВП НОМЕР_3 та Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржників від 27 листопада 2018 року по ВП НОМЕР_4, призначено суб'єкта оціночної діяльності, проведена оцінка іпотечного майна боржників, нерухоме майно передане на реалізацію організатору торгів ДП «СЕТАМ». Предмет іпотеки виставлявся виконавцем на реалізацію організатору торгів ДП «СЕТАМ» три рази та у зв'язку з тим, що електронні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, було передане приватним виконавцем стягувану ТОВ «Народна порука» в рахунок погашення заборгованості за виконавчими листами, про що було винесено постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21 травня 2019 року по ВП НОМЕР_3 та від 21травня 2019 року по ВП НОМЕР_4.
21травня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Юдіним М.А. на підставі Акту про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, виданого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. 21травня 2019 року, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.49 Закону України «Про іпотеку», були видані Свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів, зареєстровано в реєстрі за №400 та за №40.
Загальна сума всіх часток спірної квартири, які були передані ТОВ «Народна порука» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №761/1328/16-ц від 04 жовтня 2018 року та за виконавчим листом №761/1328/16-ц від 27 жовтня 2016 року становила 666819, 15 грн. (500721, 86 грн. + 166907, 29 грн.).
20 травня 2020 року між ТОВ «Народна порука» та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,50кв.м., житловою 30,10 кв.м. за ціною 502000 грн., без ПДВ, які ОСОБА_3 сплатив на рахунок ТОВ «Народна порука» в повному обсязі 20 травня 2020 року, про що свідчить платіжне доручення №3355від 20травня 2020 року.
Квартира, яка належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та була предметом іпотеки, 20травня 2020 року вибула з власності ТОВ «Народна порука» та її власником став ОСОБА_3 .
Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 25 липня 2016 року - задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року - скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В подальшому вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Під час підготовчого засідання до участі у справі в якості співвідповідача залучено власника кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
ТОВ «Народна порука» подало до суду заяву про уточнення та зміну позовних вимог, в яких були викладені нові обставини по справі, які виникли після винесення Шевченківським районним судом м. Києва заочного рішення від 25 липня 2016 року, надала новий розрахунок боргу ОСОБА_1 , який існував за кредитним договором з врахуванням передачі спірної квартири йому, ТОВ «Народна порука», в рахунок погашення боргу за кредитним договором в рамках виконавчого провадження.
Під час розгляду справи, судом були досліджені всі обставини по справі, в тому числі і ті, які виникли після 25 липня 2016 року, зокрема - заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року було виконане, предмет іпотеки-спірна квартира АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_1 по кредитному договору перейшла у власність ТОВ «Народна порука» під час примусового виконання рішення суду у зв'язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, та в подальшому квартира була продана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 20 травня 2020 року.
Суд дослідивши всі обставин по справі, в тому числі і ті, які виникли після винесення заочного рішення від 25 липня 2016 року, 13 вересня 2023 року ухвалив рішення, яким позов ТОВ «Народна порука» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишив без задоволення.
При цьому судом було встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Народна порука» за кредитним договором №1612001/000-КФК/14 від 16 грудня 2014 року не була повністю погашена шляхом передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу по виконавчим провадженням, залишення за ТОВ «Народна порука» іпотечної квартири призвело до часткового заліку забезпечених вимог стягувача за початковою ціною прилюдних торгів (третіх) у розмірі 666819,15 грн. Після того, як прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки не відбулися та стягувач ТОВ «Народна порука» в рахунок погашення заборгованості залишив за собою іпотечну квартиру, сума боргу за кредитним договором №1612001/000-КФК/14 від 16 грудня 2014 року з врахуванням часткового заліку забезпечених вимог становила 1481457,09 грн.
Також судом було встановлено, що постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_4 та НОМЕР_3 направлялись боржникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рекомендованим листом та були отримані боржницями особисто 28 листопада 2018 року (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 0412805487921 та 0412805487913).
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знали про примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1 .
Крім того, під час розгляду справи судом не було встановлено наявність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність ОСОБА_3 як набувача квартири.
Так, із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась у червні 2020 року, тобто після укладення 20 травня 2020 року договору купівлі-продажу квартири та після переходу до ОСОБА_3 права власності на іпотечну квартиру.
В свою чергу, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 р. було скасоване Шевченківським районним судом м. Києва 16 січня 2023 року після його повного виконання.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги відповідача про поворот виконання рішення суду є безпідставними, оскільки спірна квартира, про яку йдеться у заяві, була передана ТОВ «Народна порука» приватним виконавцем в ході примусових виконавчих дій згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.49 Закону України «Про іпотеку» на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та після отримання останнім свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів, та далі продане ТОВ «Народна порука» згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 .
Крім того, відповідач знала про примусове виконання заочного рішення суду, тобто знала про вказані дії, не оспорювала ці дії до їх вчинення в установленому законом порядку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі задоволення вимоги про поворот виконання заочного рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 , який не є стягувачем по справі, фактично буде позбавлений права власності, що є неприпустимим у межах розгляду заяви про поворот виконання рішення, а тому поворот виконання рішення не відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Тобто, для повороту виконання рішення необхідною умовою є наявність у сторони прав, які були порушені, виконанням скасованого рішення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
За змістом частин 1 - 3 ст. 444 ЦПК України, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими скасовано судове рішення. При цьому поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вище стоячим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі 6-53цс15, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №203/2612/13-ц (провадження №61- 1394 св 17.
Таким чином, з комплексного аналізу ст. 444 ЦПК України випливає, що поворот виконання рішення суду допускається касаційною та апеляційною інстанцією у разі скасування цього рішення суду апеляційною та касаційною інстанцією та винесення цими інстанціями відповідного нового рішення та у разі, якщо рішення скасовано вище стоячим судом (касаційної та апеляційної інстанції) та справу повернуто на новий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року по справі №761/1328/16, внаслідок виконання заочного рішення суду від 25 липня 2016 року права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були порушені, оскільки на день виконання заочного рішення існувала заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором та виконання заочного рішення не призвело до повного погашення цієї заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Народна порука» за кредитним договором, порушень зі сторони приватного виконавця під час примусового виконання заочного рішення не існувало.
Шевченківським районним судом м. Києва при розгляді справи про звернення стягнення на предмет іпотеки не було встановлено, що ОСОБА_1 погасила свою заборгованість перед ТОВ «Народна порука» по кредитному договору і що звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено з порушеннями ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про виконавче провадження».
Натомість, судом було встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору існувала, ОСОБА_1 взагалі не погашалась, а звернення стягнення на предмет іпотеки частково зменшило цю заборгованість.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання скасованого заочного рішення жодним чином не порушило права ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для їх поновлення.
Доводи апеляційних скарг відносно того, що чинний ЦПК України не встановлює жодних обмежень, щодо можливості повороту виконання рішення суду у випадках переходу права власності на спірне майно від кредитора до третьої особи, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, спірна квартира наразі знаходиться не у ТОВ «Народна порука», а є власністю ОСОБА_3 , який не був стороною, учасником справи на день винесення судом заочного рішення від 25 липня 2016 року. При цьому ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року було встановлено, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною.
Тому задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так само як і зворотнє витребування спірної нерухомості у ОСОБА_3 як добросовісного набувача на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Отже, у разі задоволення вимог ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду, буде порушено принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном, оскільки приватний інтерес ОСОБА_3 (як добросовісного набувача), який придбав квартиру в період, коли заочне Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року мало законну силу, ніким не оспорювалось та не оскаржувалось, та було обов'язкове для виконання, переважає приватний інтерес ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у поверненні їм квартири, оскільки ОСОБА_3 позбавлений можливості відновити свої права на підставі ч.1 ст. 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до ТОВ «Народна порука» про відшкодування збитків.
З урахуванням вище викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року, оскільки спірна квартира була передана ТОВ «Народна порука» приватним виконавцем в ході примусових виконавчих дій згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст.49 Закону України «Про іпотеку» на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та після отримання останнім свідоцтва про залишення за собою майна з прилюдних торгів, та далі продане ТОВ «Народна порука» згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_3 . Відповідачі знали про примусове виконання заочного рішення суду, тобто знала про вказані дії, не оспорювали ці дії до їх вчинення в установленому законом порядку.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року.
Доводи апеляційних скарг, за своїм змістом, зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба