04 березня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі:
особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ,
захисника особи, стосовно якої складено протокол про
адміністративне правопорушення адвоката Мозолевської В.В.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мозолевської В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Як вказано у постанові суду першої інстанції, за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №341263 від 17 серпня 2019 року, цього ж дня близько 04 год. 10 хв., в м. Києві по вул. Богатирській, 6/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушивши п. 2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат Мозолевська В.В. в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 стосовно ОСОБА_1 , а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважаючи її необґрунтованою та необ'єктивною, оскільки судом не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, чим допустив неповноту та однобічність з'ясування обставин справи.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, адвокат Мозолевська В.В. в інтересах ОСОБА_1 вказує, що відсутні докази наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння.
При цьому, адвокат Мозолевська В.В. зазначає, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення відмова водія від проходження на стан наркотичного сп'яніння датована 17 серпня 2019 року о 04 год. 10 хв., а відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції запис розпочинається тільки о 05 год. 34 хв. Зокрема на відеозаписі зафіксовано, що коли ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння присутній лише один свідок.
Адвокат Мозолевська В.В. в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що поліцейський порушив його права, оскільки не мав законне право зупинки транспортного засобу, передбачених статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію", а тому всі подальші дії поліцейських, зокрема щодо перевірки документів, перевірки на перебування у стані алкогольного сп'яніння є незаконними.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Мозолевська В.В. звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури.
Крім того, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом всупереч вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП.
04.03.2020 до Київського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Мозолевської В.В. в інтересах ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, в якому зазначено, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 276 КУпАП територіальну підсудність справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки він фактично проживає у м. Ірпінь, а зареєстрований у Донецькій області.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги в повному обсязі, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, всупереч нормі п. 2.5 Правил дорожнього руху України, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушеннясерії ДПР18 №341263 від 17 серпня 2019 року, цього ж дня близько 04 год. 10 хв., в м. Києві по вул. Богатирській, 6/1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
В діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с. 1).
Зазначений протокол складений уповноваженою особою - поліцейським ЗКР №2 батальйону №2 полку №1 УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Сергієнко І.А. (а.с. 1).
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №341263 від 17.08.2019, в матеріалах провадження наявні письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких, в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно переглянутого відеозапису досліджуваних подій за участі ОСОБА_1 , останній, в присутності двох свідків-понятих на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння - відмовився.
Окрім того із вказаного відеозапису убачається, що працівник поліції пропонував пройти відповідний огляд у присутності двох свідків, про що було оголошено ОСОБА_1 . Відеозапис не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 звертав увагу працівника поліції про присутність лише одного свідка та невідповідність дій працівника поліції, нормам чинного законодавства.
Відеозапис не вказує на те, що ОСОБА_1 поставив під сумнів правильність встановлення осіб свідків-понятих працівниками поліції з послідуючим їх відображенні в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 чи в його інтересах адвокатом//представником дій працівників поліції, що не заперечувалося і в суді апеляційної інстанції та в апеляційній скарзі.
Доводами адвоката Мозолевської В.В. стосовно розбіжностей у часі складання протоколу о 05 год. 00 хв. 17.08.2019 поліцейським Сергієнком І.А., вчинення ОСОБА_1 правопорушення о 04 год. 10 хв. 17.08.2019, відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, яка зафіксована на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського о 05 год. 35 хв. 17.08.2019 - свідчать саме про одночасне складання документів до протоколу, як і самого протоколу про адміністративне правопорушення, що випливає з відеозапису, і не можуть бути підставою для визнання їх недопустимими доказами в справі, навіть з урахуванням неправильного відображення часу.
Пункт 1.5 Загальних положень Правил дорожнього руху України передбачає, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
А тому, за наявності видимих ознак незвичності в поведінці ОСОБА_1 задля запобігання можливої небезпеки для руху працівниками патрульної поліції на виконання вимог закону і було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, від чого останній відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який ніяким чином не стосується дійсного перебування водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що заборонено п.п. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху України.
Отже, позиція ОСОБА_1 та його захисника в суді апеляційної інстанції про те, що його автомобіль було зупинено без законних на те підстав, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
А тому, і не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду ОСОБА_1 , оскільки по справі об'єктивно встановлено, що працівниками поліції були дотримані приписи п. 3 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, п.п. 4, 6 Розділу І та п. 12 Розділу ІІ Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я від 09.11.2015 за 1452/735, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1412/27858, які найшли своє відображення і в "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2015, № 1408/27853, щодо направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння до лікаря-нарколога, що не суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, від проходження якого він відмовився в присутності свідків-понятих, що останні засвідчили у відповідних документах.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_1 адвоката Мозолевської В.В., викладених в апеляційній скарзі про те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом чи/або транспортним засіб під його керуванням не був затриманий працівниками поліції для евакуації на штрафний майданчик, що, свою чергу, на переконання сторони захисту, свідчить про невинуватість ОСОБА_1 та порушення працівниками поліції положень законодавства, - то вони є безґрунтовними, оскільки транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_1 належить ОСОБА_4 .
Не надала пояснень і адвокат Мозолевська В.В. у який спосіб, з застосуванням якої норми права в провадженні за протоколом про адміністративне правопорушення можна тимчасово затримати транспортний засіб, що не належить ОСОБА_1 , а іншій особі, не порушуючи прав останнього - не повідомивши володільця про тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставляння для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
При цьому необхідно відмітити, що тимчасове затримання транспортних засобів, зокрема, шляхом доставляння його на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, який в досліджуваному провадженні не установлений, не послалася на такий випадок і сторона захисту.
Посилання адвоката Мозолевської В.В. в інтересах ОСОБА_1 в клопотанні про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, що дана справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва, і мала бути направлена за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області є необґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. За змістом ч.2 ст. 276 КУпАП направлення справи про адміністративне правопорушення за підсудністю в суд за місцем проживання правопорушника є правом, а не обов'язком суду. Таким чином, правила підсудності з розгляду даної справи порушені не були.
Отже, за наведеним, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали провадження, в їх сукупності, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 за № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції, - не встановлено.
За підсумками, апеляційна скарга адвоката Мозолевської В.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Мозолевської В.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О. Балацька