Рішення від 05.03.2025 по справі 380/20651/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 рокусправа № 380/20651/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (вул. Будзиновського, 8А, м. Мостиська, Львівська область, код ЄДРПОУ 44929444) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900286/2 від 08.04.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900317/2 від 19.04.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900400/2 від 14.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900404/2 від 14.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900410/2 від 15.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900414/2 від 16.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900465/2 від 27.05.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900477/2 від 04.06.2024.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України. Розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Ухвалою суду від 11.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Декларантом на вимогу митного органу надіслано лише прайс-лист та інтернет пропозицію. Однак, належних додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. Сумніву митного органу не спростовано. Зауважує, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідач вважає, що, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято спірні рішення про коригування заявленої митної вартості товару, із застосуванням методу 2(б) відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (покупець) та компанією «ZHEJIANG HENGMAI LEISURE PRODUCTS CO., LTD», (продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №23J190 від 23.10.2023, предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) SN-23J194-2 від 27.01.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 08.04.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170032314U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: меблі металеві (багатоцільовий складаний стіл) та меблі для сидіння (лавка складана для активного відпочинку) - 1387 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170032314U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.01.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № SN-23J194-2 від 24.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SN-23JI94-2 від 27.01.2024; коносамент (Bill of lading) № S04229438 від 12.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/и від 04.04.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA7KJMJ960002 від 30.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 170 від 27.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 350 від 11.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 034 від 04.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1745-ICT від 03.04.2024: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 23J190 від 23.10.2023; договір (контракт) про перевезення № 034 від 02.04.2024; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023; копію митної декларації країни відправлення №310120240519403996 від 03.02.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170032314U4 від 08.04.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав: прайс-лист, інтернет-пропозицію з порівнянням цін.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900286/2 від 08.04.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001191. З метою випущення товару у вільний обіг 08.04.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170028803U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № 23JI90 від 23.10.2023, укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «ZHEJIANG HENGMAI LEISURE PRODUCTS CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в коптракзі відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «ZHEJIANG HENGMAI LEISURE PRODUCTS CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 170 від 27.10.2023 та № 350 від 11.03.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519403996 від 03.02.2024 у графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- договір на перевезення від 02.04.2024 № 034 зазначений в графі 44 МД, проте приєднана заявка на перевезення, а сам договір не поданий;

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № N1745-1CT від 03.04.2024, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиційних послуг складає 7700 доларів США з терміном оплати 1 день. Однак, з урахуванням встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених п. 3.1 договору транспортного експедирування № S/2023 від 07.06.2023 банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 10.02.2024 за №UA500080/2024/1742, від 22.01.2024 за №UA100330/2024/501074. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

2. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №DSQ1123 від 14.11.2023, предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DSQ111423-3 від 07.02.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 19.04.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170032314U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті та меблі металеві (багатоцільовий стіл для приміщення та відпочинку на вулиці) в загальній кількості 2849 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170032314U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.02.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № DSQ111423-3 від 14.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № DSQ111423-3 від 07.02.2024; коносамент (Bill of lading) № NGP0899687 від 11.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 15.04.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С24МА2М51R960006 від 29.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 204 від 15.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 358 від 26.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 129 від 10.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1751-ICT від 08.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № DSQ1123 від 14.11.2023; договір (контракт) про перевезення № 1 від 04.01.2024; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023; копію .митної декларації країни відправлення № 310120240519316490 від 08.02.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA2091 70032314U4 від 19.04.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900317/2 від 19.04.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001315. З метою випущення товару у вільний обіг 19.04.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170032500U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № DSQ1123 від 14.11.2023, укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCE CO., LED», проте n. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 204 від 15.11.2023 та № 358 від 26.03.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-коресиондента, номера рахунку отримувача;

- в договорі-заявці на перевезення від 10.04.2024 № 11 графа «форма і порядок оплати» не заповнена. Таким чином, неможливо встановити термін оплати за цим договором, а також декларантом не надано платіжних документів;

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок- фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № N1751-ICT від 08.04.2024. відповідно до якого загальна вартість організації транспортно-експедиційних послуг складає 7500 доларів СІНА з терміном оплати 1 день. Однак, з урахуванням встановленого терміну оплати декларантом не надано визначених п. 3.1 договору транспортного експедирування № S/2023 від 07.06.2023 банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519316490 від 08.02.2024 у графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/22828 від 19.03.2024 року., № UA500500/2024/2943 від 27.01.2024 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

3. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №DSQ1123 від 14.11.2023, предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DSQ111423-1 від 07.02.2024 позивач придбав у продавця товар - меблі.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 22.04.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170033102U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті та меблі металеві (багатоцільовий стіл для приміщення та відпочинку на вулиці) в загальній кількості 2289 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170033102U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.02.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № DSQ111423-1 від 14.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № DSQ1 11423-1 від 07.02.2024; коносамент (Bill of lading) № NGP0899687 від 11.02.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 18.04.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С24МА2М51R960005 від 29.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 206 від 15.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 357 від 26.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1288 від 18.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N175O-ICT від 08.04.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг № 372 від 10.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № DSQ1123 від 14.11.2023; договір (контракт) про перевезення № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 2024/02/08 ПК від 08.02.2024; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240519316490 від 08.02.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170033102U0 від 22.04.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001335. З метою випущення товару у вільний обіг 23.04.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170033346U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № DSQ1123 від 14.11.2023. укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в Іноземній валюті № 206 від 15.11.2023 та № 357 від 26.03.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- в договорі на перевезення № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- не подано договір про надання транспортних послуг з безпосереднім їх виконавцем;

- для підтвердження оплати за транспортно-експедиторські послуги надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 372 від 10.04.2024, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100060/2024/204166 від 09.02.2024 року., № UA500500/2024/2943 від 27.01.2024 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

4. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №23UP4350 від 26.06.2023, предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №23UP4550 від 01.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 14.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170039763U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: садові парасольки, подібні парасольки - 620 шт. та ліжка похідні (розкладачки) - 871 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170039763U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 01.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № 23UP4550 від 29.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 23UP4550 від 01.03.2024; коносамент (Bill of lading) № NGP0908018 від 14.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 13.05.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С240975843040005 від 08.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 260 від 30.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 315 від 24.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 047 від 13.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1779-ICT від 29.04.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг № 387 від 01.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 23UP4350 від 26.06.2023; договір (контракт) про перевезення № 047 від 10.05.2024; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240519226197 від 04.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170039763U2 від 14.05.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001335. З метою випущення товару у вільний обіг 23.04.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170033346U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № 23UP4350 від 26.06.2023, укладеного між ГОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», проте п. 10 контракту передбачено, що будь- які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 260 від 30.11.2023, № 315 від 24.01.2024 та № 387 від 01.05.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка- кореспондента, номера рахунку отримувача;

- відповідно до п. 1.2 контракту продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519226197 від 04.03.2024 у гр. «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок- фактуру № 047 від 13.05.2024, який містить посилання на договір № 127/08/2023 від 27.08.2023, однак зазначений договір до митного оформлення не наданий.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100340/2024/506140 від 03.04.2024, товар 2. №UA100060/2024/209836 від 08.04.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

5. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №23UP4350 від 26.06.2023, предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №23UP4531 від 14.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 13.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170039351U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: парасольки патіо для пляжного відпочинку - 1150 шт. та ліжка похідні (розкладачки) - 1800 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170039351U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № 23UP4531 від 21.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 23UP4531 від 14.03.2024; коносамент (Bill of lading) № QN24030132 від 19.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 430198 від 10.05.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С240975843040007 від 14.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 224 від 22.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 353 від 14.03.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1297 від 10.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4560188 від 09.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 23UP4350 від 26.06.2023; договір (контракт) про перевезення № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023; договір (контракт) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240519104929 від 15.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170039351110 від 13.05.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900404/2 від 14.05.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001617. З метою випущення товару у вільний обіг 14.05.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170040084U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № 23UP4350 від 26.06.2023, укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», проте п. 10 контракту передбачено, що будь- які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 224 від 22.11.2023 та № 353 від 14.03.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519104929 від 15.03.2024 у гр. «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA100330/2024/506140 від 03.04.2024, товар 2. №UA100110/2024/125778 від 10.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

6. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № TY-211130 від 02.06.2023 предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №TY-231218-B від 14.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 15.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170040112U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів у кількості - 700 шт. та валізи дорожні з лицьовою поверхнею з формованої пластмаси у кількості - 650 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170040112U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № TY-231218-B від 18.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №TY-231218-B від 14.03.2024; коносамент (Bill of lading) № QN24030119 від 19.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 13.05.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С2455286953Х0011 від 22.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 286 від 19.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 287 від 19.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 380 від 22.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 70 від 09,05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4560180 від 09.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № TY-211130 від 02.06.2023; договір (контракт) про перевезення № 05.01/2024 від 09.05.2024; договір (контракт) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240519073183 від 15.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170040112U6 від 15.05.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900410/2 від 15.05.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001626. З метою випущення товару у вільний обіг 15.05.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170040387U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 286 від 19.12.2023, № 287 від 19.12.2023 та № 380 від 22.04.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка- кореспондента, номера рахунку отримувача;

- в рахунку па транспортні послуги № 70 від 09.05.2024 є посилання на договір-заявку на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- договором про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023 передбачено, що при перевезенні вантажу морським сполученням платежі за послуги перевезення здійснюються протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту, проте жодних платіжних документів, які підтверджують факт оплати за надані послуги до митного оформлення не подано;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519073183 від 15.03.2024 у графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар №1 МД № UA209170/2024/32458 від 19.04.2024, товар №2 МД № UA209170/2024/35029 від 27.04.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

7. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «QІNGTIAN DACHENG LEISURE CHAIR CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №DC20231115 від 15.11.2023 предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №DC20230111603-2 від 14.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 16.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170040598U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: набір меблів садових для активного відпочинку - 1365 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170040598U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 14.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № DC20230111603-2 від 16.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № DC20230111603-2 від 14.03.2024; коносамент (Bill of lading) № S04260086 від 20.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 15.03.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24С700002126/00277 від 06.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 239 від 24.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 385 від 30.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 049 від 15.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1794-ICT від 13.05.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг № 397 від 14.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № DC20231115 від 15.11.2023; договір (контракт) про перевезення 049 від 13.05.2024; договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240519067037 від 16.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170040598U6 від 16.05.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900414/2 від 16.05.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001647. З метою випущення товару у вільний обіг 16.05.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170G40750U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № DC20231115 від 15.11.2023. укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «QINGTIAN DACHENG LEISURE CHAIR CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- контракт № DC20231115 від 15.11.2023 не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- відповідно до п. 1.2 контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- згідно п. 1.3. контракту найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Проте надана до митного оформлення копія рахунка- проформи (Proforma invoice) № DC20230111603-2 від 16.11.2023 не підписана стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що у своє чергу не підтверджує числові значення митної вартості товарів;

- в рахунку на транспортні послуги № 049 від 15.05.2024 є посилання на договір-заявку на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- у гр. 44 митної декларації декларантом зазначено документ під кодом 4301 (Договір- контракт про перевезення) із позначкою «d» під № 049, однак такий до митного оформлення не доданий.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100230/2024/509567 від 15.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

8. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «QINGTIAN DACHENG LEISURE CHAIR CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №DC20231115 від 15.11.2023 предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) № DC20230112301 від 19.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 27.05.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170043681U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: крісло на металевому каркасі (стальна труба з порошковим покриттям) - 1342 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170043681U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № DC20230112301 від 23.11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № DC20230112301 від 19.03.2024: коносамент (Bill of lading) № QN24030435 від 04,04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 6591 від 24.05.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24С700002126/00302 від 14.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 246 від 27.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 395 від 03.05.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4562914 від 24.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № DC2O231115 від 15.11.2023; договір (контракт) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240518867792 від 29.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170043681U6 від 27.05.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900465/2 від 27.05.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001787. З метою випущення товару у вільний обіг 27.05.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170043958U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № DC20231H5 від 15.11.2023, укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «QINGTIAN DACHENG LEISURE CHAIR CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на ге представниками сторін;

- згідно п. 1.3. контракту найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Проте надана до митного оформлення копія рахунка- проформи (Proforma invoice) № DC20230112301 від 23.11.2023 не підписана стороною покупця, а відтак така не вважається погодженою, що у своє чергу не підтверджує числові значення митної вартості товарів;

- відповідно до п. 4 договору (контракту) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023 при перевезенні вантажу морським сполученням платежі за послуги перевезення та супутні витрати повинні бути здійснені протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивозу вантажу з порту, проте декларантом не подано жодних банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати таких послуг.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100230/2024/509567 від 15.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

9. Між ТОВ «Дисконткю» (покупець) та компанією «WUYI SAILING LEISURE PRODUCTS CO., LTD» (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №SA23F111 від 01.11.2023 предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №SA23F002 від 25.03.2024 позивач придбав у продавця товар.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару, 04.06.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170046139U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті - 401 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170046139U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист (Packing list) б/н від 25.03.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) № SA23F002 від 02,11.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SA23F002 від 25.03.2024; коносамент (Bill of lading) № WMSS24030694 від 27.03.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 03.06.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № С240620350810004 від 10.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 183 від 03.11.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 381 від 25.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 88 від 03.06.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № TG310524014 від 31.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № SA23F111 від 01.11.2023; договір (контракт) про перевезення № 05.01/2024 від 30.05.2024; договір (контракт) про перевезення № 21.06.2023/1175 ОД від 21.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 310120240518996136 від 24.03.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170046139U0 від 04.06.2024.

Відповідач надіслав декларанту вимогу про надання додаткових документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900477/2 від 04.06.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/001871. З метою випущення товару у вільний обіг 04.06.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170046271U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

В графі 33 спірного рішення відповідачем вказано наступні недоліки:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № SA23F111 від 01.11.2023. укладеного між ТОВ «Дисконткю» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «WUYI SAILING LEISURE PRODUCTS CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «WUYI SAILING LEISURE PRODUCTS CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- договором про транспортне експедирування № 21.06.2023/1175 ОД від 21.06.2023 передбачено, що при перевезенні вантажу морським сполученням платежі за послуги перевезення здійснюються протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором ТОВ «Таніт Груп» рахунку. Слід зазначити, що рахунок № TG3J0524014 складено 31.05.2024, однак платіжні документи, що свідчать про оплату зазначених вище послуг до митного оформлення не надано;

- в рахунку на транспортні послуги № 88 від 03.06.2024 є посилання на договір-заявку на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- у митній декларації країни експорту № 310120240518996136 від 24.03.2024 у графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

У зв'язку із неможливістю застосувати метод визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2024/40716 від 16.05.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30.10.1947, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Згідно матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу (уповноваженій особі декларанта) щодо кожної митної декларації повідомлення про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.

Суд зауважує, що витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі № 540/2605/18, від 07.02.2023 у справі № 804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини вказаної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача. Зокрема, на це вказує формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 12.04.2018 у справі №820/2014/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, на думку суду, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях зазначив, що в зовнішньоекономічних контрактах №23J190 від 23.10.2023, №DSQ1123 від 14.11.2023, №23UP4350 від 26.06.2023, №DC20231115 від 15.11.2023, №SA23F111 від 01.11.2023 відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зазначеного контракту.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні не визначено форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Положення про форму зовнішньоекономічних договорів було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №1275 від 06.07.2020.

Відтак посилання відповідача про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо покликання відповідача у спірних рішеннях на невідповідність поданих позивачем платіжних інструкцій в іноземній валюті вимогам Закону №1591-ІХ та Постанови №216, оскільки такі не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту, то суд зазначає наступне.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 8 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг].

Окрім цього у Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов'язковий реквізит - місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій в іноземній валюті: № 170 від 27.10.2023, № 350 від 11.03.2024, № 204 від 15.11.2023, № 358 від 26.03.2024, № 206 від 15.11.2023, № 357 від 26.03.2024, № 260 від 30.11.2023, № 315 від 24.01.2024, № 224 від 22.11.2023, № 353 від 14.03.2024, № 286 від 13.12.2023, № 287 від 19.12.2023, № 380 від 22.04.2024, № 387 від 01.05.2024, суд робить висновок, що вказані банківські платіжні документи містять усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, та підтверджують здійснену ТОВ «Дисконткю» оплату за товар, що поставляється, на рахунок контрагентів: «ZHEJIANG HENGMAI LEISURE PRODUCTS CO., LTD», «ZHEJIANG SAMS LEISURE PRODUCT CO., LTD», «UPLION INDUSTRIAL CO., LIMITED», «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD».

Щодо зазначення у графі «країна призначення» митних декларацій країни відправлення (експорту) - POLAND, то суд погоджується з доводами позивача, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактури (інвойсів) №SN-23J194-2 від 27.01.2024, №DSQ111423-1 від 07.02.2024, №DSQ111423-3 від 07.02.2024, №23UP4550 від 01.03.2024, №DC20230111603-2 від 14.03.2024, №23UP4531 від 14.03.2024, №TY-231218-B від 14.03.2024, № DC20230112301 від 19.03.2024, №SA23F002 від 25.03.2024, сертифікатів про походження товару (Certificate of origin) та автотранспортних накладних підтверджують факт придбання позивачем товарів, зазначених у митних деклараціях, а також факт транспортування товарів із Китаю через Польщу до України.

Відповідачем, в свою чергу, не обґрунтовано те, яким чином вказані неточності впливають на числове значення заявленої митної вартості товару.

Щодо ненадання заявки на перевезення та банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а також не заповнення в договорі-заявці графи «форма і порядок оплати» то суд погоджується з доводами позивача, що такі документи не є первинними документами, які містять в собі інформацію про вартість товару відповідно до частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України. Натомість позивачем подавалося до митного контролю документи, що визначені Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599. А саме вказаний наказ передбачає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Оскільки казаний наказ Міністерства фінансів України не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати та визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг то вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості позивачем були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Дисконткю» включені у заявлену митну вартість. Також суд зазначає, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що «… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Суд застосовує позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду яка викладена у постанові у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

У цьому випадку, в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю по кожній поставці було подано договори на перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні.

Зокрема, у графі 44 митних декларацій зазначено про договір про надання послуг з перевезення вантажів №2024/02/08 ПК від 08.02.2024, укладений між перевізником ТОВ «Експогрант» та ФОП ОСОБА_1 , що підтверджує факт договірних відносин між перевізником та експедитором і не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що декларантом позивача було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митних декларацій для товару:

- рішення №UA209000/2024/900286/2 від 08.04.2024 - МД №UA500080/2024/1742 від 10.02.2024, №UA100330/2024/501074 від 22.01.2024;

- рішення №UA209000/2024/900317/2 від 19.04.2024 -МД №UA209170/2024/22828 від 19.03.2024, №UA500500/2024/2943 від 27.01.2024;

- рішення №UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024 - МД №UA100060/2024/204166 від 09.02.2024, № UA500500/2024/2943 від 27.01.2024;

- рішення №UA209000/2024/900400/2 від 14.05.2024 - товар 1 МД №UA100340/2024/506140 від 03.04.2024; товар 2 МД №UA100060/2024/209836 від 08.04.2024;

- рішення №UA209000/2024/900404/2 від 14.05.2024 - товар 1 МД №UA100330/2024/506140 від 03.04.2024; товар 2 МД №UA100110/2024/125778 від 10.05.2024;

- рішення №UA209000/2024/900410/2 від 15.05.2024 - товар 1 МД №UA209170/2024/32458 від 19.04.2024; товар 2 МД №UA209170/2024/35029 від 27.04.2024;

- рішення №UA209000/2024/900414/2 від 16.05.2024 - МД №UA100230/2024/509567 від 15.05.2024;

- рішення №UA209000/2024/900465/2 від 27.05.2024 - МД №UA100230/2024/509567 від 15.05.2024;

- рішення №UA209000/2024/900477/2 від 04.06.2024 - МД №UA209170/2024/40716 від 16.05.2024.

При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме наведених декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.

Водночас, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.

Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, текст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

У спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, відповідачем такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що якщо у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, це жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.

За правилами ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 МК України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару, на думку суду, дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак, зазначені митним органом у повідомленнях та в рішеннях про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що відповідач не довів правомірності спірних рішень №UA209000/2024/900286/2 від 08.04.2024, №UA209000/2024/900317/2 від 19.04.2024, №UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024, №UA209000/2024/900400/2 від 14.05.2024, №UA209000/2024/900404/2 від 14.05.2024, №UA209000/2024/900410/2 від 15.05.2024, №UA209000/2024/900414/2 від 16.05.2024, №UA209000/2024/900465/2 від 27.05.2024, №UA209000/2024/900477/2 від 04.06.2024 в частині визначення митної вартості імпортованого товару, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про падання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає статі відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас обов'язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Львівську митницю.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 132000,00 грн.

На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 132000,00 грн. до суду подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії ВС №1315229 від 07.10.2024 року; договір №01/09 від 02.09.2024 року про надання професійної правничої допомоги; додаток №1 до договору №01/09 від 02.09.2024, акт здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг) від 27.09.2024 на суму 132000,00 грн.; рахунок на оплату №01/09 від 27.09.2024 на суму 132000,00 грн.

Щодо обґрунтованості розміру заявлених витрат, суд зазначає таке.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, реальності адвокатських витрат, враховуючи співмірність, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає належним і достатнім способом відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу є стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 9000,00 грн. понесених витрат.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900286/2 від 08.04.2024, №UA209000/2024/900317/2 від 19.04.2024, №UA209000/2024/900320/2 від 22.04.2024, №UA209000/2024/900400/2 від 14.05.2024, №UA209000/2024/900404/2 від 14.05.2024, №UA209000/2024/900410/2 від 15.05.2024, №UA209000/2024/900414/2 від 16.05.2024, №UA209000/2024/900465/2 від 27.05.2024, №UA209000/2024/900477/2 від 04.06.2024.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (вул. Будзиновського, 8А, м. Мостиська, Львівська область, код ЄДРПОУ 44929444) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дисконткю» (вул. Будзиновського, 8А, м. Мостиська, Львівська область, код ЄДРПОУ 44929444) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в розмірі 19752 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 05.03.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович

Попередній документ

125650380

Наступний документ

125650382

Інформація про рішення:

№ рішення:	125650381
№ справи:	380/20651/24
Дата рішення:	05.03.2025
Дата публікації:	10.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (19.05.2025)
Дата надходження:	01.04.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення