ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" березня 2025 р. справа № 300/9503/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, до Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності, щодо не розгляду на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 про віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених та зобов'язання розглянути таке подання, -
Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області (надалі по тексту також - прокурор), в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (надалі по тексту також - позивач, ЗМУ лісового та мисливського господарства, Міжрегіональне управління, ЗМУЛМГ), 19.12.2024 звернувся в суд із адміністративним позовом до Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (надалі по тексту також - відповідач, орган місцевого самоврядування, сільська рада, Дзвиняцька сільська рада), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дзвиняцької сільської ради, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених;
- зобов'язати Дзвиняцьку сільську раду розглянути на сесії міської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 в частині віднесення земельних ділянок комунальної власності площею 8 га до самозалісених.
Підставою звернення Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, на переконання позивача, є протиправна бездіяльність Дзвиняцької сільської ради, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно даних карти "Геоінформаційна система лісових ресурсів України" та бази даних ВО "Укрдержліспроект" щодо ідентифікації самозалісених земель, Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, спільно з постійними лісокористувачами Івано-Франківської області, за результатами натурних обстежень відповідних земельних ділянок на території Дзвиняцької сільської ради, виявлено земельні ділянки комунальної власності вкриті лісом площею 8 га, GPS координати 48.758482,24.394792 ділянка самозалісена ялиною європейською та ялицею білою (8Ялє2Яцб) різновікове насадження до 40 років.
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на території Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства звернулось до сільської ради з поданням від 01.12.2023 за № 09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України (надалі по тексту також - ЛК України).
За доводами ЗМУ лісового та мисливського господарства, відповідно до частини 3 статті 57-1 Земельного кодексу України (надалі по тексту також - ЗК України) віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру. Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за №1051 (надалі по тексту також - Порядок №1051), передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Водночас, згідно відомостей офіційної сторінки Дзвиняцької сільської ради https://dzvynyacka-gromada.gov.ua рішення, щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених не розглядалось на сесії вказаної сільської ради, відповідно, рішення сесії щодо віднесення земельних ділянок до самозалісеної, не приймались. Таким чином, Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 8 га до самозалісених, на переконання позивача, протиправно у супереч вимог ЗК України та Порядку №1051, не розглянула на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства 01.12.2023 за №09/2037-23 в частині віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (а.с.21-24).
На виконання вимог ухвали суду від 24.12.2024 Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства скерував на адресу суду заяву про усунення недоліків від 01.01.2025 за №51-5ВИХ-25, реєстрацію якої з відповідними доказами проведено судом 02.01.2025 за вх.№46/25 (а.с.26-72).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.01.2025 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених та зобов'язання розглянути таке подання. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами, в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України). Одночасно судом витребувано у сторін необхідні докази для розгляду цієї адміністративної справи (а.с.43-44).
В ході виконання вимог ухвали суду від 08.01.2025 Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області скерувала на адресу суду письмові пояснення від 16.01.2025 за №17/02-24, які, разом із долученими документами, зареєстровано в суді 16.01.2025 за вх.№1184/25 (а.с.77-79). Також коментовані пояснення з долученими до них доказами надійшли на адресу суду поштовим зв'язком та прийняті судом без їх повторної реєстрації (а.с.80-81).
Відповідач у коментованих поясненнях зазначив, що ідентифікувати земельну ділянку по наданих у поданні Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства координатах на даний час неможливо через закритий доступ до Публічної кадастрової картки. У зв'язку з наведеним, рішення сільської ради не прийнято, так як неможливо встановити розташування земельної ділянки, оскільки така може перебувати у приватній власності громадян, власників земельних часток (паїв). У поданні від 01.12.2023 за №09/2037-23 про віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених, відсутні відомості про місце розташування земельної ділянки, а саме населений пункт, урочище та викопіювання з графічних матеріалів, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки. Просив судові засідання у адміністративній справі №300/9503/24 здійснювати без участі представника відповідача.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" відправлення №0601100285782, ухвалу про відкриття провадження від 08.01.2025 у справі №300/9503/24 особисто вручено 14.01.2025 представнику Дзвиняцької сільської ради, про що проставлено особисті підписи представника відповідача та уповноваженої особи АТ "Укрпошта" (а.с.83).
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини 6 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.01.2025 вважається врученою відповідачу належним чином.
Дзвиняцька сільська рада, станом на момент ухвалення рішення у адміністративній справі №300/9503/24, не реалізувала свого права на подання відзиву на позовну заяву.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства скерувало до Дзвиняцької територіальної громади подання від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених (надалі по тексту також - подання від 01.12.2023, Подання). У якому зазначило, що згідно опрацювання даних карти "Геоінформаційна система лісових ресурсів України", бази даних ВО "Укрдержліспроект" щодо ідентифікації самозалісених земель з постійними лісокористувачами Івано-Франківської області та за результатами натурних обстежень відповідних ділянок в межах Дзвиняцької територіальної громади виявлено 8 га самозалісених земель.
На виконання статті 57-1 Земельного кодексу України, Указу Президента України №228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів", пункту 4.2 Протоколу наради Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 11.04.2023, ЗМУ лісового та мисливського господарства звертається з поданням про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 8,0 га, координати 48.759482, 24.394792, склад насадження 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років, до самозалісених земель та внесених даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу з метою раціонального використання лісових земель (а.с.9).
Івано-Франківська окружна прокуратура звернулась до ЗМУ лісового та мисливського господарства із запитом від 28.10.2024 за №09-51-68-3398ВИХ-24, в якому просила надати інформацію щодо площі та місця розташування самозаліснених земельних ділянок на території, зокрема, Дзвиняцької територіальної громади, а також про вжиті заходи Міжрегіональним управлінням щодо віднесення виявлених земельних ділянок до самозалісених, в тому числі в судовому порядку та за результатами розгляду подань з даного приводу селищними радами (а.с.10).
ЗМУ лісового та мисливського господарства розглянувши вказаний запит, листом від 06.11.2024 за №09/2594-24 повідомило виконувача обов'язків керівника Івано-Франківської окружної прокуратури про те, що ЗМУЛМГ спільно з представниками постійних лісокористувачів опрацьовано карти "Геоінформаційна система лісових ресурсів України", ВО "Укрдержліспроект" та ідентифіковано, у тому числі, перевірено ліскористувачами, в натурі 2 тис га самосійних ділянок поза межами лісового фонду в межах Івано-Франківської області. Вказаним листом інформувало про обставину звернень з поданнями до органів місцевого самоврядування. (а.с.11-12).
В подальшому, 15.11.2024 Івано-Франківська окружна прокуратура звернулась до ЗМУЛМГ із запитом №09.51-68-3630ВИХ-24, в якому просила надати дані з карти "Геоінформаційна система лісових ресурсів України", бази даних ВО "Укрдержліспроект" щодо ідентифікації самозалісених земель на території Дзвиняцької територіальної громади Івано-Франківського району, акти обстеження, тощо, а також повідомити про намір звертатись в судовому порядку до Дзвиняцької територіальної громади щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру, як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійними лісокористувачем, відповідно до вимог статті 17 ЛК України (зворотній бік а.с.12, а.с.13).
Міжрегіональне управління, за результатами розгляду коментованого звернення Івано-Франківської окружної прокуратури, листом від 26.11.2024 за №09/2698-24 інформувало останню про те, що на території Дзвиняцької територіальної громади ідентифіковано самозалісену ділянку площею 8 га, та скеровано подання за №09/2037-23 від 01.12.2023, втім відповіді за результатами розгляду ЗМУЛМГ не отримано (зворотній бік а.с.13, а.с.14).
Івано-Франківською окружною прокуратурою скеровано 11.12.2024 до ЗМУ лісового та мисливського господарства лист за №31-68-3873ВИХ-24, яким повідомлено Міжрегіональне управління про майбутнє заявлення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позову в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про визнати протиправною бездіяльність Дзвиняцької сільської ради, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених, а також зобов'язання розглянути на сесії міської ради таке подання в частині віднесення земельних ділянок комунальної власності площею 8 га до самозалісених (зворотній бік а.с.16, а.с.17).
Дзвиняцька сільська рада листом №537/02-24 від 31.12.2024 інформувала Заступника керівника окружної прокуратури, в розрізі подання ЗМУЛМГ №09/2037-23 від 01.12.2023, про те, що рішення сільської ради не прийнято, оскільки неможливо встановити де розташована земельна ділянка, зокрема населений пункт, урочище, а також ідентифікувати земельну ділянку по наданих у Поданні координатах неможливо через закритий доступ до Публічної кадастрової карти.
Вважаючи протиправною бездіяльність Дзвиняцької сільської ради, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених, Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства регулює Лісовий кодекс України (надалі по тексту також - ЛК України).
Частиною 2 статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до частини 12 статті 1 ЛК України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно із статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України (надалі по тексту також - ЗК України).
Відповідно до пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Указами Президента України від 07.06.2021 за №228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів", №675/2022 від 29.09.2022 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 "Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період", екологічної ініціативи Президента України "Зелена країна", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 за №2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" від 20.06.2022 за №2321-IX внесено зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 "Самозалісені землі", якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Так, частинами 1-3 статті 57-1 ЗК України визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Згідно з частинами 1-2 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Відповідно до частини 11 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Таким чином, враховуючи положення вищезазначених нормативних актів, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами та обов'язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду відповідного подання вмотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки або мотивовану відмову у такому віднесенні.
Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 за №521 (а.с.51-55).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1006 затверджено Положення про Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (надалі по тексту також - Положення №1006) (а.с.56, а.с.57-65).
За змістом пункту 1 Положення №1006 Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагенству та є його територіальним підрозділом.
Завданням Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Держлісагенства у сфері лісового та мисливського господарства на території Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської області (пункт 2 Положення №1006).
Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів; організовує збір інформації для ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; в межах повноважень бере участь у розроблені та виконанні загальнодержавних, регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання, відтворення лісів та розвитку мисливського господарства; здійснює інші повноваження, визначені Законами України.
Отже, Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 22.02.2023 за №241 "Про результати лісокультурного виробництва у 2022 році та завдання на 2023 рік з врахуванням особливостей роботи в умовах воєнного стану" зобов'язано територіальні органи Держлісагентства забезпечити виконання Пункту 1.6 Протоколу № 17 колегії від 18 - 19 серпня 2022 року про вжиття заходів щодо проведення інвентаризації самозалісених ділянок спільно з територіальними органами Держгеокадастру та органами місцевого самоврядування в розрізі об?єднаних територіальних громад, створення відповідних реєстрів таких ділянок, подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо віднесення відповідних земельних ділянок до самозалісених та інформування Держлісагентства про проведену роботу (а.с.66-70).
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства скерувало до Дзвиняцької територіальної громади подання від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. У якому зазначило, що згідно опрацювання даних карти "Геоінформаційна система лісових ресурсів України", бази даних ВО "Укрдержліспроект" щодо ідентифікації самозалісених земель з постійними лісокористувачами Івано-Франківської області та за результатами натурних обстежень відповідних ділянок в межах Дзвиняцької територіальної громади виявлено 8 га самозалісених земель.
На виконання статті 57-1 Земельного кодексу України, Указу Президента України №228/2021 "Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів", пункту 4.2 Протоколу наради Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 11.04.2023, ЗМУ лісового та мисливського господарства звертається з поданням про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 8,0 га, координати 48.759482, 24.394792, склад насадження 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років, до самозалісених земель та внесених даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу з метою раціонального використання лісових земель (а.с.9).
Згідно з частиною 3 статті 57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
У відповідності до частини 4 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051 (надалі по тексту також - Порядок №1051), передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 ЗК України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Втім, як слідує з матеріалів справи, Дзвиняцькою сільською радою, за наслідками розгляду відповідного подання, не прийнято ані вмотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки ані мотивовану відмову у такому віднесенні. Ба більше, матеріали адміністративної справи позбавлені доказів винесення подання ЗМУЛМГ від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених на розгляд сесії сільської ради.
Натомість, у відповідь на звернення Івано-Франківської окружної прокуратури №09.51-68-4041ВИХ-24 від 30.12.2024, Дзвиняцька сільська рада листом №537/02-24 від 31.12.2024 інформувала останню, про те, що рішення сільської ради не прийнято, оскільки неможливо встановити де розташована земельна ділянка, зокрема населений пункт, урочище, а також ідентифікувати земельну ділянку по наданих у Поданні координатах неможливо через закритий доступ до Публічної кадастрової карти (а.с.50).
Такі доводи відповідача щодо неможливості ідентифікації земельної ділянки площею 8 га є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, подання ЗМУ лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 містить інформацію про земельну ділянку, зокрема, площу самозаліснення - 8,0 га, координати 48.759482,24.394792, і відомості про склад насадження, зокрема, 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років.
Геоінформаційна система управління лісовими ресурсами України (надалі по тексту також - геоінформаційна система, ГІС) розроблена для виконання низки завдань зокрема, проведення національної інвентаризації лісів, ідентифікації самозалісених ділянок, аналізу наслідків російської агресії на лісові ресурси тощо. Її впровадження значно розширює можливості отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів.
Крім того, геоінформаційна система відображає інформацію про природно-заповідний фонд, аналітику самозалісених територій в розрізі областей, інформацію про самозаліснені ділянки, на які підготовлені клопотання про передачу їх в постійне користування лісогосподарським підприємствам та інше.
Впровадження геоінформаційної системи (а також мобільного картографічного додатка, мобільних колекторів збору даних та ін.) розширює можливості оцінки лісового фонду шляхом формування тематичних інтерактивних карт, отримання детальної інформації про окремі ділянки лісів, прогнозування динаміки лісового фонду за різних сценаріїв організації лісогосподарського виробництва, побудови поверхонь і розрізів рельєфу та дає змогу забезпечити стале управління лісами на всіх рівнях (лісництво, лісогосподарське підприємство, громада, область).
Доступ до інформаційної систем надається Укдержліспроектом.
Підставою для розробки ГІС управління лісовим господарством є низка нормативних актів, зокрема, Лісовий кодекс України, Закон України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних" і Закон України "Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів".
Так, згідно статті 49 Лісового кодексу України передбачено, що державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних".
Відповідно до Закону України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних" до набору геопросторових даних належить лісо вкриті землі.
Відповідно до статті 7 цього Закону у складі національної інфраструктури геопросторових даних створюються та функціонують національний геопортал та інші геопортали за галузевим чи територіальним охопленням. Створення, функціонування та розвиток національного геопорталу забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. Держателем національного геопорталу є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. На національному геопорталі відображаються базові геопросторові дані та метадані, а також геопросторові дані та метадані геоінформаційних систем, ведення яких відповідно до законодавства забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, можливе відображення інших геопросторових даних та метаданих.
Таким чином, Дзвиняцька сільська рада мала об'єктивну можливість ідентифікувати земельною ділянку площею 8,0 га за координатами 48.759482,24.394792, які вказано у Поданні, а доводи відповідача про неможливість встановити розташування земельної ділянки є безпідставними.
Слід звернути увагу також на те, що маючи достатньо повноважень, визначених законодавством про місцеве самоврядування, відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог чинного законодавства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, в тому числі, самостійного обстеження власних земельних ділянок, з урахуванням вже наданих координат, що надають можливість чітко встановити місце знаходження самозалісеної земельної ділянки, та її площі.
Доказів вчинення сільською радою означених дій відповідач суду не надав і матеріали справи таких не містять.
Як вже неодноразово зазначалось судом, згідно із положеннями частини 5 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки, несформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Будь-який інший нормативно-правовий акт, окрім статті 57-1 ЗК України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Водночас, лист Дзвиняцької сільської ради №537/02-24 від 31.12.2024 містить лише інформаційно-довідковий характер та не є рішенням органу місцевого самоврядування щодо земельних спорів в розумінні статті 57-1 ЗК України та Закону №280/97-ВР.
Доказів прийняття на пленарному засіданні Дзвиняцької сільської ради рішення про віднесення земельної ділянки орієнтованою площею самозаліснення 8,0 га, координати 48.759482, 24.394792, склад насадження 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років, згідно подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23, до самозалісеної ділянки або мотивованої відмови у такому віднесенні, матеріали адміністративної справи №300/9503/24 не містять.
Таким чином, є протиправною бездіяльність Дзвиняцької сільської ради, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 щодо віднесення земельних ділянок площею 8 га до самозалісених, і, як наслідок, слід зобов'язати відповідача розглянути на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 2 422,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах платіжна інструкція №2417 від 27.12.2024 (внутрішній номер 395273296 від 27.12.2024) (а.с.49).
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на відсутність доказів понесення суб'єктом владних повноважень судових витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то у суду відсутні підстави для їх розподілу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача сплаченої суми судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Дзвиняцької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що полягає у не розгляді на сесії сільської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 в частині віднесення земельної ділянки орієнтованою площею 8,0 га, координати 48.759482, 24.394792, склад насадження 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років, до самозалісеної відповідно до статті 57-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-III.
Зобов'язати Дзвиняцьку сільську раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області розглянути подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.12.2023 за №09/2037-23 в частині віднесення земельної ділянки орієнтованою площею 8,0 га, координати 48.759482, 24.394792, склад насадження 8Ялє2Яцб різновікове насадження до 40 років, до самозалісеної відповідно до статті 57-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 за №2768-III.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Івано-Франківської області (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018) в інтересах держави в особі Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 44921644, вул. Яворницького, 8-Б, м. Львів, 79054);
відповідач - Дзвиняцька сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи, код ЄДРПОУ 04357101), вул. Степаняка, 21-А, с. Дзвиняч, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77750.
Суддя Чуприна О.В.