06 березня 2025 року Справа № 280/8880/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
2. Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 )
про зобов'язання вчинити певні дії,
23.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), 2 Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорти позивача від 07.08.2024 про зміну підстав звільнення та внести зміни до наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по особовому складу від 04.06.2024 № 324 та наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 17.06.2024 № 176, зазначивши в них про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу управління самохідного артилерійського дивізіону ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Крім того, просить поновити строк звернення до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , з якої був звільнений у відставку наказом відповідача 1 від 04.06.2024 № 324 на підставі пп. «а» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком). Надалі, наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 17.06.2024 № 176 позивача виключено з особового складу частини. Однак, із такою підставою звільнення позивач не погоджується та зазначає, що його мали звільнити за станом здоров'я. Вказує, що його непридатність до військової служби підтверджується відповідними медичними документами, наявними також у відповідачів. Крім того зазначає, що у зв'язку із зміною підстави звільнення він має право на отримання одноразової грошової допомоги. Просить задвольнити позов.
Ухвалою суду від 30.09.2024 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/8880/24 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 14.10.2024 № 47329) послався на те, що граничний вік перебування позивача на військовій службі - 60 років. Звільнення військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі може здійснюватися без відповідного рапорту військовослужбовця, якщо він не висловив бажання продовжувати військову службу понад граничний вік. Однак, рапорту про бажання продовжувати військову службу позивачем не подано. Вказує, що командувач військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є особою, яка мала право приймати рішення про звільнення позивача з військової служби, а наказ відповідача 2 від 17.06.2024 № 176 є похідним від наказу відповідача 1 від 04.06.2024 № 324. Зазначає, що позивач не довів, що відповідачем 2 не розглядався його рапорт про зміну підстав звільнення з військової служби та що відповідач 2 є правомочним суб'єктом для прийняття такого рішення. Вважає, що позивач, заявляючи позовні вимоги у наведеному формулюванні, втручається у дискреційні повноваження відповідачів. Зауважує, що позивачем у позові зазначено одразу дві підстави для звільнення. Крім того, на момент звільнення з військової служби інвалідність позивачу встановлено не було. Також вважає вимогу про виплату одноразової грошової допомоги передчасною. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 1 відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 з 23.08.2022, що підтверджується довідкою відповідача 2 від 23.10.2023 № 2495А.
Як вбачається зі змісту довідки відповідача 2 від 15.12.2023 № 222/8/594А, ОСОБА_1 05.10.2023 одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої половини грудної клітини, вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку за таких обставин: у населеному пункті Гроза Куп'янського району Харківської області під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а саме під час виконання бойового завдання, унаслідок ракетного удару збройних формувань РФ по населеному пункту Гроза Куп'янського району Харківської області. Травма пов'язана із захистом Батьківщини. Травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував.
Матеріалами справи (виписками із медичних карт) підтверджується проходження позивачем стаціонарного лікування внаслідок отримання зазначеної травми у періоди з 05.10.2023 по 19.10.2023, з 19.10.2023 по 08.11.2023, з 08.11.2023 по 27.11.2023, з 01.02.2024 по 23.02.2024, з 24.02.2024 по 26.03.2024, з 26.03.2024 по 03.04.2024, з 03.04.2024 по 01.05.2024, з 14.05.2024 по 22.05.2024, з 23.05.2024 по 14.06.2024.
Згідно свідоцтва про хворобу № 784, затвердженого постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024, ОСОБА_1 на підставі статті 26-а графи ІІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Причини: наявність травми, поранення, ТАК, пов'язаних із захистом Батьківщини; наявність захворювання, ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини; наявність захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби.
Наказом командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 04.06.2024 № 324 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби: старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу управління самохідного артилерійського дивізіону ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.06.2024 № 176 позивача, звільненого з військової служби у відставку відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 17.06.2024 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.
Не погоджуючись з підставами звільнення та вважаючи, що його мали звільнити за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), позивач направив відповідачам рапорти від 07.08.2024 про зміну підстав звільнення. Відповідач 2 у задоволенні рапорту відмовив листом від 20.08.2024 № 8564; відповідач 1 відповіді на рапорт не надав, докази протилежного у суду відсутні.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025.
У відповідності до підпункту «а» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
У відповідності до підпункту «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
В силу пункту 235 Положення № 1153/2008 військовослужбовці протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування їх на військовій службі направляються для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення з військової служби. Військовослужбовці, про залишення яких на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі рішення не прийнято, підлягають звільненню з військової служби на підставі документів, визначених Міністерством оборони України.
Граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років (п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Пунктом 240 Положення № 1153/2008 установлено, що військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Відповідно до пункту 241 Положення № 1153/2008 військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених пунктами "б", "в", "д" частини третьої, підпунктами "б", "в", "г" пункту 1, підпунктами "а", "б" пункту 2 частини четвертої, підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "к" пункту 1, підпунктами "а", "б", "в", "ґ" пункту 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п'ятої, підпунктами "а", "б", "в" пункту 1, підпунктами "а", "б", "г" пункту 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них. Військовослужбовці за наявності підстав, передбачених підпунктами "й" або "к" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільняються з військової служби не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення.
Згідно пункту 243 Положення № 1153/2008, після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_4 досяг віку 60 років, тобто граничного віку перебування на військовій службі для осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
При цьому, на час досягнення зазначеного віку позивач проходив стаціонарне лікування після отримання травми, ТАК, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Як вже зазначалося вище, згідно свідоцтва про хворобу № 784, затвердженого постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.05.2024, ОСОБА_1 на підставі статті 26-а графи ІІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Причини: наявність травми, поранення, ТАК, пов'язаних із захистом Батьківщини; наявність захворювання, ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини; наявність захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби.
Отже, за правилами пункту 235 Положення № 1153/2008, при звільненні позивача з військової служби, під час визначення підстав звільнення, мали враховуватися висновки військово-лікарської комісії.
Більш того, пунктом 240 Положення № 1153/2008 прямо установлено, що військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я.
Також, пункт 241 Положення № 1153/2008 надає право військовослужбовцю за наявності кількох підстав, передбачених, зокрема, підпунктами "а", "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" для звільнення, обрати за бажанням одну з них.
Проте, ігноруючи ці приписи Положення № 1153/2008, відповідач 1 прийняв наказ від 04.06.2024 № 324, яким на власний розсуд, без урахування думки позивача та висновків військово-лікарської комісії, звільнив ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «а» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі). Відповідно, у наказі відповідача 2 від 17.06.2024 № 176 також міститься посилання на цю підставу звільнення.
Пунктом 243 Положення № 1153/2008 визначено, що після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Однак, як встановлено судом вище, відповідачем 1 допущені порушення Положення № 1153/2008 при визначенні підстав звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відтак, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача 1 внести зміни до наказу від 04.06.2024 № 324, а відповідача 2 - до наказу від 17.06.2024 № 176, зазначивши підставу звільнення ОСОБА_1 з військової служби - у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
При цьому, позивач не може бути звільнений за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), оскільки інвалідність йому встановлено вже після звільнення - 19.06.2024.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів розглянути рапорти позивача від 07.08.2024 про зміну підстав звільнення, оскільки, як вже зазначалося, належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідачів внести зміни у спірні накази. Крім того, рапорт позивача від 07.08.2024 вже розглянутий відповідачем 2 та у його задоволенні відмовлено.
Стосовно одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.
Пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров'я.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Порядок № 260).
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовані розділом ХХХІІ Порядку № 260, пунктом 1 якого установлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Слід зазначити, що зміна підстав звільнення позивача з військової служби тягне за собою зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я.
При цьому, суд не вважає зазначені позовні вимоги передчасними та зазначає, що їх задоволення забезпечить остаточне вирішення даного спору між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) внести зміни до наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 04.06.2024 № 324 (по особовому складу), зазначивши підставу звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира взводу управління самохідного артилерійського дивізіону ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.06.2024 № 176, зазначивши підставу звільнення старшого лейтенанта за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , командира взводу управління 1 самохідного артилерійського дивізіону, у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку за підпунктом «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 06.03.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко