05 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/17553/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 на підставі ст. 23 ч.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позову вказує, що звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зокрема визначено абз.13 ч.1, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації особи «які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю». Зазначає, що 10.09.2024 отримав від Відповідача лист № 1/27 від 22.08.2024 яким відмовлено у наданні відстрочки від мобілізації на підставі того, що є наявність у батька ОСОБА_2 , 1963 р.н., який є особою з інвалідністю 2 групи, інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати, а саме його дружини ОСОБА_3 1966 р.н. Разом з тим, підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду, або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі мною долучено не було. На переконання позивача, відповідач прийшов до хибного висновку про відсутність підстав про відстрочку від призову під час мобілізації. Позивач вважає вказані дії відповідача незаконними, тому звернувся до суду щоб захистити свої права. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 17.09.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії документів, які надавав ОСОБА_1 до заяви від 16.08.2024.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 08.10.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації гр. ОСОБА_1 . Рішення комісії було оформлено протоколом від 22.08.2024 №21 та доведено до заявника у формі повідомлення від 22.08.2024 №1127 шляхом направлення засобами поштового зв'язку. Відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 виходила з того, що у батька позивача є дружина ОСОБА_3 , 1966 р.н. Разом з тим, ОСОБА_3 не є: військовозобов'язаною і відповідно до закону зобов'язана утримувати свого чоловіка. Крім цього, були відсутні підтверджуючі документи, згідно яких на дружину батька не поширюється такий обов'язок у випадках вказаних у п.13 ч.1 ст 23 Закону № 3543-ХІІ, зокрема інвалідності чи потреби у постійному догляді або перебуванні під арештом або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Тобто, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 вивчивши отриману заяву та підтвердні документи позивача не знайшла законних підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав визначених п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543- ХІІ. Отже, за відсутності законних підстав, позивач не підтвердив своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Просить відмовити у задоволенні позову.
Заява відповідача про долучення документів, на виконання вимог ухвали суду, надійшла до суду 08.10.2024.
Заява позивача про забезпечення позову надійшла до суду 18.10.2024.
У період із 17.10.2024 по 30.10.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 31.10.2024 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №240/17553/24.
У період із 06.12.2025 по 25.12.2025 та із 17.02.2025 по 21.02.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 16.08.2024 у якій вкзано: я, ОСОБА_1 , 26.12.1985, повідомляю, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі викладеного прошу розглянути мою заяву та оформити мені в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Про результати заяви та прийняте рішення прошу повідомити мене письмово за адресою, що визначена у заяві.
До заяви додано копії: паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження, свідоцтво про народження брата, копія паспорта батька, довідка МСЕК батька, пенсійного посвідчення батька, копія паспорта брата, ідентифікаційного коду брата, копія довідки МСЕК брата, пенсійного посвідчення брата, ідентифікаційного коду батька, копія паспорта матері, ідентифікаційного коду матері, заяви батька від 16.08.2024.
Відповідно до Протоколу №21 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 22.08.2024, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.08.2024, відповідач повідомив наступне: "Комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі -Закон).
За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 22 серпня 2024 р. № 21 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобіліізації є наявність у Вашого батька ОСОБА_2 , 1963 р.н., який є особою з інвалідністю II групи, інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати, а саме його дружини ОСОБА_3 , 1966 р.н. Разом з тим, підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Вами долучено не було.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону, до категорії осіб, які мають право на відстрочку належать військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю."
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає та встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII)
На момент виникнення спірних правовідносин Закон №3543-XII діяв у редакції від 18 травня 2024 року.
Абзац 4 статті першої Закону №3543-XII визначав, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзац 1 частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII обумовлював, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі - Положення №154) передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно з п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
На реалізацію положень частини 5 статті 22 Закону України №3543-ХІІ Урядом 16 травня 2024 року прийнято постанову №560, якою затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі- Порядок №560).
Відповідно до пункту 57 цього Порядку, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заявуза формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 закріплено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Суд зазначає, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації є предметом регулювання статті 23 Закону №3543-XII.
Так, відповідно до приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
За обставинами справи, позивач висловив бажання скористатися правом на відстрочку, оскільки останній має батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
У Додатку 5 до Порядку №560 "Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543: документи, що підтверджують право на відстрочку:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики
Тобто, Порядком чітко визначено перелік документів, які необхідно подати, серед яких, зокрема, один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 16.08.2024 у якій вказано: я, ОСОБА_1 , 26.12.1985, повідомляю, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На підставі викладеного прошу розглянути мою заяву та оформити мені в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Про результати заяви та прийняте рішення прошу повідомити мене письмово за адресою, що визначена у заяві.
До заяви додано копії: паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження, свідоцтво про народження брата. паспорта батька, довідка МСЕК батька, пенсійного посвідчення батька, паспорта брата, ідентифікаційного коду брата, копія довідки МСЕК брата, пенсійного посвідчення брата, ідентифікаційного коду батька, паспорта матері, ідентифікаційного коду матері, заяви батька від 16.08.2024.
Відповідно до наданих документів: рідний брат позивача є особою з інвалідністю першої групи, причина інвалідності - інвалід з дитинства; батько позивача із січня 2019 року є особою з інвалідністю другої групи.
Відповідно до Протоколу №21 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 22.08.2024, позивачу відмовлено у відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.08.2024, відповідач повідомив наступне: " Причиною відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є наявність у Вашого батька ОСОБА_2 , 1963 р.н., який є особою з інвалідністю II групи, інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати, а саме його дружини ОСОБА_3 , 1966 р.н. Разом з тим, підтверджуючих документів, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю чи потребує постійного догляду або перебуває під арештом (крім домашнього арешту) або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Вами долучено не було."
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що матір доглядає за братом і тому фізично не може доглядати ще й батька, який є інвалідом 2 групи.
Частиною 1 статті 197 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Отже, обов'язок утримувати непрацездатного (особа з інвалідністю 1 групи) сина покадено на обох батьків, а не лише на матір, як помилково вказує позивач.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини 2 та 3 ст. 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Суд в межах даної адміністративної справи надає правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та які були підставою для звернення до суду, а тому зауважує на відсутність доказів, що станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою від 16.08.2024, його мати була непрацездатною в розумінні ст. 75 Сімейного кодексу України. Такі докази не додано і до заяви від 16.08.2024.
Окрім того, на виконання приписів п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, ані до заяви від 16.08.2024 ані до суду, позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 (мати позивача та дружина ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, або перебуває під арештом чи відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з підставами прийняття спірного рішення, оскільки позивач під час звернення із заявою не додано усіх необхідних документів, а отже не доведено існування обставин для надання відстрочки йому відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову.
За приписами ч. 6 ст. 157 Кодексу адміністратвиного судочинства України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
05.03.25