Справа № 307/163/25
Закарпатський апеляційний суд
18.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/53/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП України про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.03.2025 включно з визначенням застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 120250711600000020, відомості про яке 14.01.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; носити електронний засіб контролю.
З клопотання вбачається, що у провадженні СВ Тячівського РВП ГУ НП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120250711600000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.01.2025 ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленою органом досудового розслідування групою осіб, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України (з подальшим його продовженням, який діяв у період вчинення кримінального правопорушення), достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, взяв участь у організації незаконного переправлення громадян України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , через державний кордон України з Румунією, за грошову винагороду.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_6 , будучи обізнаний з раніше
-2-
розробленим планом, про те, що 13.01.2025 близько 11 год ОСОБА_9 , разом з невстановленою органом досудового розслідування особою, приїхав на власному автомобілі марки «Opel Zafira», номерний знак НОМЕР_1 в село Вишків Калуського району Івано-Франківської області, яке межує з селом Торунь Міжгірського району Закарпатської області, достовірно знаючи про те, що у цей час на них очікували ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , транспортування яких до вказаного місця здійснила невстановлена органом досудового розслідування особа, з яким останні приїхали з м. Київ, та якому за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи передали грошові кошти в сумі 2500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 105710 грн 25 коп. У подальшому ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , можуть бути виявлені працівниками правоохоронних органів, надав вказівку невстановленій органом досудового розслідування особі провести останніх лісовим масивом, в обхід блок-посту, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, пройти до села Торунь Міжгірського району Закарпатської області, де, у невстановленому місці, їх вже очікував ОСОБА_9 на автомобілі марки «Opel Zafira», номерний знак НОМЕР_1 , після чого, сівши до автомобіля, поїхали в напрямок селище Буштино Тячівського району Закарпатської області для подальшої організації незаконного переправлення останніх через Державний кордон України, де їх мали зустріти інші співучасники групи, а саме, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 .
У подальшому прибувши в селище Буштино Тячівського району Закарпатської області та перебуваючи біля ресторану «Трембіта», що по вул. Головній, 1, Тячівського району Закарпатської області, під'їхав автомобіль марки «Mercedes-Benz GLK 320CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 разом з пасажиром ОСОБА_8 , до якого пересіли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні поїхали в с. Руське Поле Тячівського району Закарпатської області, до лісового масиву, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, зокрема для обходу контрольного посту ДПСУ, розташованого перед в'їздом в м. Тячів, при цьому, їдучи в автомобілі, ОСОБА_8 , надавав вказівки останнім щодо способу подолання перешкод та дій, які вони мають зробити у подальшому для безперешкодного перетину державного кордону України, а ОСОБА_8 провів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішки до с. Тячівка Тячівського району Закарпатської області, де в цей час їх очікував ОСОБА_6 на транспортному засобі марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , а саме у с. Тячівка по вул. Олекси Довбуша, Тячівського району Закарпатської області, при цьому ОСОБА_6 надав вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , сісти до автомобіля та відвіз останніх до с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, а саме на вул. Монастирську, 11, де ОСОБА_6 розмістив їх в приміщенні дерев'яного сараю та роз'яснив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 необхідно очікувати подальших вказівок та вказав їм особу, яка буде здійснювати їх супровід при перетині державного кордону. При цьому, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи, передали грошові кошти в сумі 1500 доларів США ОСОБА_6 за їх транспортування з селища Буштино до с. Грушово, в обхід прикордонних пунктів здійснене, ним, ОСОБА_8 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Цього ж дня, близько 16 год, ОСОБА_6 після отриманих коштів від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , поїхав до села Тячівка Тячівського району Закарпатської області, де в цей час його очікував ОСОБА_12 , організацію перевезення якого з м. Хуст Закарпатської області до раніше вказаного місця, здійснили ОСОБА_8 та ОСОБА_8 , якого ОСОБА_6 на автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , відвіз до вище зазначеного сараю, за адресою: с. Грушово, вул. Монастирська, 11, Тячівського району Закарпатської області та наказав останньому перебувати разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вказаному сараї.
-3-
В подальшому, близько 21 год до сараю за адресою: АДРЕСА_2 , прийшла невстановлена органом досудового розслідування особа, яка принесла три гідрокостюми, для ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та за вказівкою якого, останні прямували слідом за ним до місця перетину державного кордону України з Румунією, у с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, де останні були затримані працівниками прикордонної служби, при спробі незаконного перетину державного кордону України.
24.01.2025 о 06 год 40 хв ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного слідчий вважав, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років із конфіскацією майна та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив ОСОБА_6 заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, дійшовши висновку про наявність у даному випадку виключного випадку.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 24.01.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою визначити розмір застави у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги захисник стверджує, що слідчим суддею не враховано даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, несудимий, позитивно характеризується, самотужки здійснює постійний догляд за хворими дідом й бабою, на лікування яких витрачаються значні кошти. Тому визначений ОСОБА_6 розмір застави є непомірним для нього, оскільки не відповідає його майновому стану, і при цьому в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує визначений слідчим суддею розмір застави.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора та підозрюваного, неявка яких з урахуванням положень ст. 405, 422 КПК України не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що останні належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, заяв чи клопотань про відкладення розгляду судового провадження та бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши та обговоривши
-4-
доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в
-5-
отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Тячівського РВП ГУ НП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120250711600000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
24.01.2025 о 06 год 40 хв ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 за клопотанням слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП Українищодо підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід тримання під вартою на строк до 24.03.2025 та визначено заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
-6-
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, перебуваючи на волі ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 13.01.2024, протоколами допиту свідків від 14.01.2025, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.01.2025, протоколом пред'явлення речей за фотознімками та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
-7-
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства та наслідки, які настали, а також існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, дають підстави для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_6 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
-8-
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження, оскільки наведені вище обставини беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Не спростовують висновків слідчого судді про доведеність указаних ризиків та неможливість їх запобіганню шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання і під вартою, і посилання сторони захисту на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, а також здійснює догляд за дідусем й бабусею, в яких наявні тяжкі захворювання. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано таких доказів, які б свідчили про відсутність будь-яких інших осіб із числа членів сім'ї чи родини підозрюваного, які можуть здійснювати догляд за дідусем й бабусею підозрюваного.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, однак, обставини, за яких ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави уважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також стороною захисту не надано таких доказів, у тому числі про стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 , які б свідчили про неможливість тримання його під вартою.
Окрім того, колегія суддів констатує, що всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, роль підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави в розмірі саме 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
-9-
У зв'язку з чим, безпідставними і такими, що не впливають на висновки слідчого судді у частині визначення розміру застави та не дають підстав для зменшення такого, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що визначений підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави є непомірним для нього, оскільки не відповідає його майновому стану, і при цьому в ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує визначений слідчим суддею розмір застави.
Тому, апеляційний суд вважає, що встановлений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави - 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під ватою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді та апеляційного суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2025 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді