Справа № 309/4896/24
Закарпатський апеляційний суд
18.02.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/38/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 17.01.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, до 17.03.2025 включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке 27.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140130000146.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.
З клопотання вбачається, що у провадженні СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 62024140130000146 за ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке 27.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У ході досудового розслідування встановлено, що 09.11.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за мобілізацію, на особливий період та призначений на посаду водія 2 мінометного військової частини НОМЕР_1 , і з цього дня він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої
-2-
служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилення від проходження військової служби, без дозволу командування частини, в умовах воєнного часу, 26.02.2023 без поважних причин не повернувся із лікувальної відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться у населеному пункті АДРЕСА_2 , та відсутній без поважних причин на військовій службі по теперішній час, проводячи його на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність із проходженням військової служби,
23.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивовано обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри, тяжкістю покарання, а також наявністю ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню у будь-який інший спосіб, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
При вирішенні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яка підтверджується долученим до клопотання доказами, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також наявність ризиків його неналежної процесуальної поведінки. З метою запобігання встановленим в ході судового розгляду ризикам переховування від органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків, слідчий суддя вважав за доцільне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначив ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 17.01.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Вважає ухвалу необґрунтованою та незаконною, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження. Стверджує, що підозра ОСОБА_5 є сумнівною, оскільки з 06.01.2024 по 09.02.2024, ОСОБА_5 перебував на лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги. Відповідно до довідки ВЛК № 1103 від 09.02.2024 визнаний обмежено придатним до військової служби, а керівництву військової частини було відомо про місцезнаходження ОСОБА_5 . Ризики, на які вказує у клопотанні слідчий та які визнав доведеними слідчий суддя, не підтверджені будь-якими доказами, і при цьому недоведеним є той факт, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. ОСОБА_5 проживає з матір'ю та рідними братами, що підтверджує наявність у нього міцних зв'язків.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких не перешкоджає його розгляду. Колегія суддів бере до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи
-3-
клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. При цьому враховується те, що від сторони захисту не надходило клопотання про бажання підозрюваного брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у
-4-
підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків які, власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 62024140130000146 за ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про яке 27.02.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
23.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
17.01.2025 ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.03.2025 включно та визначено заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
-5-
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відноситься до категорії тяжких та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строкдо 10 років, а тому з огляду на тяжкість та характер вказаного кримінального правопорушення вказане свідчить про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( рішення «Летельє проти Франції»).
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, доведена слідчим і прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; актом службового розслідування; витягом з наказу від 03.03.2023; рапортом від 26.02.2023; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 28.03.2024 та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
-6-
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що підозра ОСОБА_5 є сумнівною, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище визнає такими, що не знаходять свого підтвердження.
Із цих підстав, такими, що не спростовують висновки слідчого судді про доведеність підозри ОСОБА_5 , є і посилання захисника на те, що 06.01.2024 по 09.02.2024 ОСОБА_5 перебував на лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги, відповідно до довідки ВЛК № 1103 від 09.02.2024 визнаний обмежено придатним до військової служби, а керівництву військової частини було відомо про місцезнаходження ОСОБА_5 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що даній стадії кримінального провадження, суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки стадія розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не є стадією розгляду судом кримінального провадження по суті пред'явленої підозри.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч. 1 ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів, а також кваліфікації дій підозрюваного, буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 та практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, у своїй сукупності, на даній стадії судового розгляду, вказують на обґрунтованість пред'явленої останньому підозри у вчиненні інкримінованого йому діяння, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованості підозри, колегія суддів уважає безпідставними і такі відхиляє.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахував наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, дані про особу підозрюваного і обґрунтовано прийшов до висновку про існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, перешкодаження кримінальному провадженню шляхом незаконного впливу на свідків.
Тому, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя належним чином умотивував свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Також слідчим суддею правомірно враховано і те, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Застосований ОСОБА_5 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
-7-
Всупереч доводам захисника, ухвала слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду не встановлено.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином порушувати покладені на нього обов'язки, однак, обставини, за яких ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також стороною захисту не надано таких доказів, які б свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_5 проживає з матір'ю та рідними братами, що підтверджує наявність у нього міцних зв'язків.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 у цій частині безпідставними, і такі апеляційним судом відхиляються.
Крім того, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ст. 182 КПК України.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, з огляду на факт її внесення, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
-8-
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не наведено обставин та не надано доказів, які б спростовували висновки слідчого судді і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 17.01.2025 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді