Справа № 522/118/25
Провадження по справі №1-кс/522/1552/25
(повний текст)
03 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеса, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обіймаючого посаду старшого стрільця ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
підозрюваного в рамках кримінального провадження № 42024022420000674 від 05.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
Слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслудвання у кримінальному провадженні № 42024022420000674 від 05.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 24.02.2022 о 05:00 год. за наказом президента російської федерації володимира путіна, збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:
- призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;
- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
- здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.11.2024 у громадянина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які усвідомлювали, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом виготовлення та збуту громадянину України ОСОБА_9 , «фіктивних», а саме таких які не зобов'язують останнього з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 повісток нібито виданих посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ), з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
На виконання свого злочинного умислу, 03.12.2024 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зустрілися із ОСОБА_10 на станції технічного обслуговування (далі - СТО), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії російської федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовилися з ОСОБА_10 за грошові кошти у розмірі 1000 доларів США про виготовлення на його ім'я «фіктивних», а саме таких які не зобов'язують останнього з'явитися до РТЦК та СП, повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).
Після чого, 12.12.2024 приблизно о 15:45, під час особистої зустрічі із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , знаходячись біля магазину, який розташований неподалік від СТО, за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_10 взяв грошові кошти у розмірі 1000 доларів США та передав ОСОБА_8 , які останній перерахував та поклав собі у кишеню. Крім того, ОСОБА_10 надав ОСОБА_4 паспорти громадян України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , для перевірки останніх на наявність їх розшуку, використовуючи базу «Оберіг».
Далі, 13.12.2024 приблизно у першій половині дня, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_10 , та призначив зустріч на території Протитуберкульозного диспансеру по вул. Белінського, 9/1, у м. Одеса. Під час особистої зустрічі, того ж дня, приблизно о 14:00, ОСОБА_4 передав останньому три не заповнені бланки повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ).
Вказані повістки надають право особі на безперешкодне проходження блокпостів, без отримання додаткової (справжньої) повістки про виклик до РТЦК та СП та уникнення мобілізації.
Відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.01.2025 № 943/304 встановлено, що видача «фіктивних», тобто не зареєстрованих у встановленому порядку, повісток про виклик до РТЦК та СП, та використання особами такої повістки під час проходження блок постів є перешкоджанням виконанню своїх обов'язків військовослужбовцями та/або його структурних/територіальних підрозділів (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань).
Надалі, 20.12.2024 у першій половині дня, ОСОБА_4 прибув до СТО, за адресою: АДРЕСА_4 , та повідомив ОСОБА_10 про те, що 21.12.2024 співробітники СБУ, спільно із Національною гвардією України, ДПСУ та співробітниками РТЦК та СП будуть проводити мобілізаційні заходи у с. Фонтанка. А також про те, що біля автомийки «Оранж», що розташована по вул. Крижанівка у Пересипському районі знаходиться пересувний блок - пост, на якому проводяться антитерористичні та мобілізаційні заходи.
Також, 21.12.2024 о 10:50, під час особистої зустрічі між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , останній повідомив ОСОБА_10 про проведення мобілізаційних заходів на всіх виїздах та в'їздах з с. Фонтанка Одеського району Одеської області, а також про проведення антитерористичних (контрдиверсійних) заходів.
Після чого, 06.01.2024 приблизно о 14:00, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , об'єднані спільним умислом, направленим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, зустрілися із ОСОБА_10 біля будинку АДРЕСА_5 , де ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, за допомогу в уникненні від мобілізації та не вручення повісток про виклик до органів РТЦК та СП, а також за попередження останнього про проведення мобілізаційних заходів на території м. Одеса та Одеської області, з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.01.2025 № 943/304 встановлено, що на виконання вимог спільного наказу від 12.06.2024 № 15 дск, військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з представниками Національної гвардії України та Національної поліції, виконували завдання щодо забезпечення функціонування системи військового обліку, зокрема щодо оповіщення людських мобілізаційних ресурсів на території Одеського району (с. Крижанівка) протягом грудня 2024 та січня 2025, зокрема 21.12.2024.
Зазначена інформація щодо координат, розташування та позицій підрозділів, техніки, озброєння, особового складу може завдати шкоди обороноздатності країни, вказана інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами. Ідентифікація на місцевості співробітниками ТЦК та СП, а також інших підрозділів, які залучаються до виконання завдання за призначенням можлива за знаками розпізнавання на формі одягу, номерними знаками службових автомобілів («Національна поліція України», «Національна гвардія України»), та інших формувань, утворених відповідно до законів України.
06.01.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
08.01.2025 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 без визначення розміру застави.
28.02.2025 до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні до 4-х місяців, тобто до 06.05.2025.
У межах кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів, водночас закінчити досудове розслідування у 2-х місячний строк не надається можливим, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно здійснити ряд слідчих дій (перелік відповідно до клопотання слідчого).
У зв'язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушеннянезаконно впливати на свідків цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого щодо продовження строку дії запобіжного заходу, так як підозра є необґрунтованою, ризики відсутні, підозрюваний раніше не судимий, має вагітну дружину, неповнолітню дитину, батьків та постійне місце проживання.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрюваного, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Висновки органу досудового розслідування щодо причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення (підозри) належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, відповідальність за який передбачає позбавлення волі на строк до восьми років, підозрюваний одружений, раніше не судимий, має неповнолітню дитину, дружина станом на теперішній час вагітна, має на утриманні батьків, який на момент затримання проходив військову службу, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
Разом з тим, всупереч матеріалам, які характеризують особу підозрюваного, рівень його соціальних звязків, слідчий суддя враховує важкість, резонансність та суспільну небезпечність інкримінованого останньому діяння, враховуючи, що досудове слідство ще не проведене в повному обсязі, є достатньо підстав вважати що підозрюваний може вчинити ряд дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя до уваги не приймає, так як вказані доводи спросотовуються доказами, які долучені до клопотання слідчого на обґрунтування підозри.
Пред'явлена підозрюваному ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06.01.2025; протоколом затримання ОСОБА_4 ; листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 943/316 від 06.01.2025; поясненнями свідка ОСОБА_10 від 05.12.2024; поясненнями свідка ОСОБА_10 від 02.02.2025; поясненнями свідка ОСОБА_10 від 06.01.2025; протоколом добровільної видачі документальних матеріалів від 03.01.2025; протоколом огляду від 03.02.2025; протоколом огляду від 06.01.2025; поясненнями свідка ОСОБА_15 від 06.01.2025; поясненнями свідка ОСОБА_16 від 06.01.2025; результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Також, обґрунтованість пред'явленої підозри перевірялась Одеським апеляційним судом під час перегляду ухвали слідчого судді І інстанції, а саме ухвалою від 29.01.2025, якою суд залишив в силі ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 08.01.2025 про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вчинену Збройними Силами Російської Федерації військову агресією проти нашої Держави, на території України було запроваджено воєнний стан відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_7 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки» № 2198-IX від 14.04.2022 року, були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України.
Відтак, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно положень статті 183 КПК України, під час воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що наразі продовжують існувати ризики, визначені ст. 177 КПК, і що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Їх дія носить превентивний (попереджувальний) характер реалізації особами дій, направлених на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваними зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, суд враховує, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як обставина, яка впливає на вибір судом виду запобіжного заходу (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК), має опосередкований вплив й на оцінку рівня ймовірності вчинення підозрюваним тих чи інших дій, які кваліфікуються як ризики за статтею 177 КПК. Чим меншою є вагомість зібраних доказів на підтвердження підозри та чим нижчим є рівень її обґрунтованості, тим меншою є вірогідність незаконного втручання особи підозрюваного у хід досудового розслідування чи переховування від правосуддя, і навпаки.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
Метою продовження строку дії запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при констатації наявності вказаного ризику. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду закордон.
Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу в уигляді тримання під вартою, вбачається обґрунтованим.
Тому, слідчий суддя погоджується з прокурором, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування підозрюваного від суду.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти висновку про наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу підозрюваним на учасників цього кримінального провадження.
Ризик перешкоджання слідству іншим чином слідчий суддя до уваги не бере через його неконкретизованість в клопотанні та нерозкритість прокурором в судовому засіданні.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя також критично ставиться до вказаного ризику, оскільки слідством не надано будь-яких документів, які б свідчили про притягнення підозрюваного раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання слідчого ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу. Однак, суд в цьому випадку не може погодитися з прокурором, що наявність цих ризиків є безумовною підставою для ізоляції підозрюваного і взяття його під варту.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні чи продовженні строку дії запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
Проте, в цьому кримінальному провадженні на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, в тому числі цілодобового, який хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Необхідно враховувати виключну цинічність діяння, вчиненного в період здійснення Україною збройної відсічі РФ.
При цьому, слідчий суддя враховує та наголошує, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 є злочином проти основ національної безпеки України, вчинений в умовах воєнного стану через повномасштабне військове вторгнення російської федерації проти незалежної держави України, що свідчить про зухвалу, безвідповідальну поведінку підозрюваного та без будь-яких моральних вагань, який вочевидь, будучи дорослою людиною має розуміти, що перешкоджання в здійсненні працівниками РТЦК та СП мобілізаційних заходів призводять до ослаблення держави, дескридитації підрозділів ЗСУ в очах суспільства в такий надто чуттєвий для країни період та в цілому створює уявлення безкарності за такі діяння.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що в рамках вказанного кримінального провадження ще не проведені усі необхідні слідчі дії, мають бути призначені експертизи, встановлені та допитані усі свідки, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення яке інкримінується ОСОБА_4 та його роль у вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.
Тож, наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Підставою продовження строку дії запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого злочину;
-тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 ;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 .
За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_4 не запобігатиме наведеним ризикам.
Враховуючи наведені міркування, на думку слідчого судді, обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що рамках вказанного кримінального провадження ще не проведені усі необхідні слідчі дії, не встановлені усі причетні до вчинення злочину особи, а тому вірогідність наявності зазначених ризиків дуже висока.
Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, враховуючи дані про особу підозрюваного, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, його характеристики, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, беручи до уваги положення ст.176, 183 КПК України, вважаю за доцільне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Увхалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 03.03.2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024022420000674 від 05.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 06 квітня 2025 року включно.
Разом з тим, для прийняття законного рішення у кримінальному провадженні та забезпеченні проведення повного, всебічного, об'єктивного розслідування кримінального правопорушення необхідно провести значний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме: завершити розсекречення всіх матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та долучити належним чином відповідні матеріали до кримінального провадження; з урахуванням розсекречених матеріалів, перевірити наявність підстав для зміни повідомлення про підозру чи повідомлення нової підозри відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_8 ; після розсекречення протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій звернутись до слідчого судді з клопотанням про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у іншому кримінальному провадженні; додатково допитати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за обставинами вчинення кримінального правопорушення; провести інші слідчі процесуальні дії в проведенні яких виникне необхідність; виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, а саме: відкрити матеріали сторонам кримінального провадження та скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а тому саме на такий термін слідчий суддя може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_14 необхідно продовжити на строк в межах строку проведення досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Окрім цього, слідчим суддею було досліджено клопотання начальника Південного територіального управління ВСП ОСОБА_17 до старшого слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_18 від 25.02.2025 щодо переведення підозрюваного ОСОБА_4 з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_7 до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Щодо визначення місця утримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя до уваги вказані вимоги не бере, оскільки визначення установи, в якій необхідно утримувати особу під вартою не входить до компетенції слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 132, 176- 178, 183, 186, 193-199, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 06.04.2025 року включно.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 03.03.2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 05.03.2025 року об 16:10 годині в залі суду № 131.
Слідчий суддя: ОСОБА_19