Рівненський апеляційний суд
05 березня 2025 року м. Рівне
Справа № 571/2198/24
Провадження № 33/4815/262/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Москалик Т.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Стрижака С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Стрижака С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2025 року, -
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
З матеріалів справи слідує, що04 жовтня 2024 року о 21 год. 09 хв. в с. Рокитне по вул. Б.Хмельницького водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 211112», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Стрижак С.В. в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Доводить, що надані до суду відеодокази є недопустимими, оскільки вони не містять повного перебігу обставин та подій у зв'язку із їх не безперервністю, примусовим вимкненням під час фіксування обставин адміністративного правопорушення.
Зазначає, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити навіть якщо б він і керував транспортним засобом, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказує, що судом першої інстанції було не враховано відсутність факту направлення ОСОБА_1 до лікарні для огляду, а також відсутності відеозапису складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Стрижака С.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме:
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, огляд проводився у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, огляд не проводився у зв'язку з відмовою (а.с.7);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого від проведення огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с.9);
- відеофайлами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці зупинки транспортного засобу (файл 0061, час 00:30) та у медичному закладі (файл 0061, час 08:15).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюється від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що надані до суду відеодокази є недопустимими, оскільки вони не містять повного перебігу обставин та подій у зв'язку із їх не безперервністю, примусовим вимкненням під час фіксування обставин адміністративного правопорушення також не заслуговують на увагу.
Так, апеляційний суд виходить з того, що сама відмова від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі зафіксована відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.
Апеляційний суд також критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_1 не допускав порушень правил дорожнього руху, за які б його слід було зупинити.
Порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху підтверджуються копією постанови серії ЕНА №3196358 від 04.10.2024 року, згідно якої водій ОСОБА_1 04.10.2024 року о 21 год. 40 хв. в селищі Рокитне здійснював поворот на вул. Б.Хмельницького не увімкнувши покажчик повороту, чим порушив п.9.2 б ПДР України - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.11).
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності відеозапису складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 також не заслуговують на увагу
Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає, що до матеріалів справи слід обов'язково долучати відеозапис складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд, -
Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Стрижака С.В. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович