печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41639/24-ц
пр. 2-3620/25
06 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/41639/24-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку, -
представник позивача - адвокат Фещенко І. С.
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (далі - ТОВ «ДІЄСА») на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки, але не більше як за шість місяців в розмірі 121 189, 41 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті; стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 29.02.2024 року ОСОБА_1 , який з 17.11.2023 року працював в ТОВ «ДІЄСА», був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з посади продавець-консультант департаменту роздрібної торгівлі та продажів, що підтверджується наказом №Z00/28/02/005 від 28.02.2024 року та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Вказує, що при звільнені ОСОБА_1 видано завірену копію наказу про звільнення від 28.02.2024 року №200/28/02/005 та розрахунковий листок за лютий 2024 року б/н. Проте, ТОВ «ДІЄСА» не було проведено остаточний розрахунок при звільненні, заборгованість за розрахунковим листком становила 45 551,07 грн.
25.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Печерського районного суду м. Києва, про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з ТОВ «ДІЄСА».
23.04.2024 року Печерським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №757/13834/24-ц, яким заяву задоволено та видано судовий наказ №757/13834/24-ц від 12.06.2024 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 нарахованої але не виплаченої заробітної плати в розмірі 45 551, 07 грн.
14.06.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д.А. відкрито виконавче провадження №75307494, на виконання якого з ТОВ «ДІЄСА» на рахунок ОСОБА_1 26.08.2024 року стягнуто кошти в сумі 45 551, 07 грн.
Вважає, що оскільки відповідач не провів з позивачем у день звільнення повний розрахунок, а заборгованість по заробітній платі була погашена лише 14.06.2024 року, то позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 34, т. 1).
Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 35, т. 1).
Відповідно до довідки на електронну пошту представника позивача ухвалу про відкриття провадження доставлено - 24.09.2024 року (а. с. 36, т. 1), до електронного кабінету - 25.09.2024 року (а. с. 37, т. 1).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками -21.10.2024 року (а. с. 39, т. 1), до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.09.2024 року (а. с. 38, т. 1).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Частиною 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
25.10.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що у ТОВ «ДІЄСА» дійсно була заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 , яка була стягнута із відповідача 14.06.2024 року, однак наявність вказаної заборгованості пов'язана із обставинами непереборної сили (воєнний стан) та погашення заборгованості перед працівниками здійснюється, отже заборгованість зменшується та обов'язково буде повністю погашена під час дії форс-мажорних обставин або після їх закінчення. Так, 01.06.2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife» доступ до якого мають всі працівники ТОВ «ДІЄСА», де розміщуються новини компанії, розміщенні накази, заяви, бланки тощо, було розміщено інформацію наступного змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків - було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено значну частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). У зв'язку з цим повідомляємо працівників, що виплати заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом з цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов'язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО». Зазначає, що Товариство знаходиться в під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталася внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили. На підтвердження вказаного, товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року. Про наявність обставин непереборної сили, що впливають на діяльність товариства було встановлено і ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2024 року. Так, намагаючись здійснити фінансове оздоровлення, ТОВ «ДІЄСА» розпочало процедуру затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство (ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства). 24.04.2024 року Господарський суд м. Києва постановив ухвалу, якою затвердив план санації ТОВ «ДІЄСА» до відкриття провадження про банкрутство. Також зазначає, що факт знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що спричинило неможливість своєчасно розрахуватись при звільненні щодо ТОВ «ДІЄСА», встановлений постановою Київського апеляційного суду від 22.07.2024 року у справі №757/2043/24-ц та не потребує додаткового доказування. Також просить поновити строк для подачі відзиву та прийняти його до розгляду (а. с. 40-121, т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Як вбачається з поданого до суду відповідачем відзиву на позов, останній подано після закінчення встановленого строку на його подання з одночасним зверненням із заявою про продовження строку для подання відзиву на позов. При цьому, суд враховує, що ухвалу було доставлено до електронного кабінету відповідача - 25.09.2024 року, однак копія позову з додатками надійшла на адресу відповідача лише - 21.10.2024 року.
Таким чином, з метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий 25.10.2025 року відповідачем.
25.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Фещенка І. С. надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, вказує, що лист Київської торгово-промислової палати не є сертифікатом й документом, який виданий за зверненням відповідного суб'єкта господарювання, для якого настали певні форс-мажорні обставини саме за певним договором. Так, у сертифікаті №3000-240827 від 23 квітня 2024 року визначено початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме з 12 березня 2022 року, тобто, охоплює період дії трудових правовідносин між сторонами, які припинені за згодою сторін. З наведених норм законодавства, зазначених вище вбачається, що з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДІЄСА» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача. Вказує, що відповідач не надав ні позивачу, ні суду жодного доказу, що саме структурний підрозділ (департамент роздрібної торгівлі та продажів), де працював ОСОБА_1 , зазнав форс-мажору, або наслідків бойових дій чи інших обставин непереборної сили. Позивач ОСОБА_1 , у свою чергу, добросовісно виконував свої обов'язки відповідно до умов трудового договору до самого моменту звільнення. Отже, вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між матеріальними збитками, які поніс відповідач, та позбавленням права на своєчасне отримання працівником повного розрахунку при звільненні. Окрім іншого, вказує що ТОВ «ДІЄСА» про наявність форс-мажорних обставин позивача не повідомив, а розмістив вказану інформацію 01.06.2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife», існування якого до 2024 року позивач ставить під сумнів, оскільки при розгляді інших справ де відповідачем було ТОВ «ДІЄСА» до 2024 року відповідач не посилався на вказаний ресурс (а. с. 122-164, т. 1).
13.02.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Фещенка І. С. надійшло клопотання про витребування доказів (а. с. 165-174, т. 1).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2025 року клопотання задоволено частково та витребувано у ТОВ «ДІЄСА» документ, що підтверджує повідомлення роботодавцем свого працівника, продавця-консультанта департаменту роздрібної торгівлі та продажів ОСОБА_1 , що ТОВ «ДІЄСА» та зокрема, - департамент роздрібної торгівлі, перебуває під впливом форс-мажорних обставин із зазначенням дати виникнення обставин та дати ознайомлення під особистий підпис працівника; сертифікат про неможливість виконання своїх зобов'язань ТОВ «ДІЄСА» за трудовим договором, при звільненні працівника, продавця-консультанта департаменту роздрібної торгівлі та продажів ОСОБА_1 , в день його звільнення 29.02.2024 року згідно наказу № Z00/28/02/005 від 28.02.2024 року; інформацію про інформування ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про ресурс «MyEldoLife» із їх підтвердженням про ознайомлення з цим інформуванням (а. с. 175, т. 1).
25.02.2025 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «ДІЄСА» надійшли витребувані судом докази (а. с. 179-231, т. 1).
04.03.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Фещенка І. С. надійшли додаткові пояснення у справі та заперечення на клопотання відповідача, у яких, зокрема, вказує, що Сертифікат Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3000-24-0827 від 23.04.2024 року №17/13-4/398 не засвідчує неможливість виконання внаслідок перебування ТОВ «ДІЄСА» під дією обставин непереборної сили своїх зобов'язань перед своїм працівником, яким є Позивач. Таким чином, Сертифікат Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3000-24-0827 від 23.04.2024 року №17/13-4/398 не може вважатись належним доказом у спорі між відповідачем та позивачем, оскільки за своїм змістом він адресований не позивачу, а державним органам, та не стосується невиконання зобов'язань між позивачем та відповідачем, які випливають з трудового договору та актів законодавства про працю, а стосується неможливості виконання Відповідачем своїх зобов'язань перед вказаними у сертифікаті державними органами, для уникнення штрафних санкцій. Крім того, вказує, що у відповідача наявні кошти на виплату заборгованості зі заробітної плати з огляду на те, що у відповідача є кошти на оплату судових витрат та судових зборів у інших судових справах (а. с. 232-268, т. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов?язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що 29.02.2024 року ОСОБА_1 , який з 17.11.2023 року працював в ТОВ «ДІЄСА», був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з посади продавець-консультант департаменту роздрібної торгівлі та продажів, що підтверджується наказом №Z00/28/02/005 від 28.02.2024 року та записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 18-20, т. 1).
Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за лютий 2024 року у ТОВ «ДІЄСА» наявна заборгованість у розмірі 45 551, 07 грн (а. с. 21, т. 1).
12.06.2024 року Печерським районним судом м. Києва видано судовий наказ №757/13834/24-ц про стягнення із ТОВ «ДІЄСА» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену працівникові суму заробітної плати при звільнені, відповідно до наказу ТОВ «ДІЄСА» №Z00/28/02/005 від 28.02.2024 року про припинення трудового договору та згідно розрахункового листка ТОВ «ДІЄСА» за лютий 2024 року у розмірі 45 551, 07 грн.
14.06.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Д. А. відкрито виконавче провадження ВП №75307494 з примусового виконання судового наказу №757/13834/24-ц, виданого 12.06.2024 року Печерським районним судом м. Києва (а. с. 22-23, т. 1).
26.08.2024 року на виконання судового наказу №757/13834/24-ц, виданого 12.06.2024 року Печерським районним судом м. Києва, у рамках виконавчого провадження ВП №75307494 з ТОВ «ДІЄСА» стягнуто та перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 45 551, 07 грн (а. с. 24, т. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно ч. 1 ст. 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.
Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Отже, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань (обов'язків) - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».
Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 905/857/19).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2, 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини 2, 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов'язку виплати заробітної плати.
Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.
Відповідач, заперечуючи проти вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначає, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільнені сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулась не з вини ТОВ «ДІЄСА», а внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили (воєнний стан).
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі №910/3368/24 року про затвердження плану санації ТОВ «ДІЄСА» до відкриття провадження про банкрутство встановлено наступне:
«У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі був продовжений і триває до цього часу.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, статуту Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
Боржник у продовж 2022 р. листами від 28.02.2022 та 02.05.2022 повідомляв контрагентів про наявність обставин непереборної сили, що впливають на діяльність товариства та можливість виконання ним прийнятих на себе зобов'язань. Відповідні повідомлення здійснювалися електронними засобами комунікації, що відповідає сучасним звичаям ділового обороту. В свою чергу боржник також отримував повідомлення від контрагентів про перебування під обставинами непереборної сили (лист ТОВ «Вірпул компані Україна» № 20220228 від 28.02.2022 р.).
Після початку військової агресії за певними контрагентами, в тому числи тими, що включені до плану санації, боржник отримав сертифікати, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Зокрема в матеріалах справи наявні копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати України № 3000-23-3433 від 28.07.2023 стосовно ТОВ "ЮК Дистрибьюшн", № 3000-23-2754 від 09.06.2023 стосовно ТОВ "Груп СЕБ Україна", № 3000-23-3136 від 07.07.2023 стосовно ТОВ "Вірпул компані Україна". Боржником загалом отримано більше сорока п'яти сертифікатів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме сертифікати за наступними номерами: № 3000-22-0457 від 25.07.2022 № 17/03-4/192, № 3000-22-0460 від 25.07.2022 № 17/03-4/193, №№ … , № 3000-23-3978 від 22.09.2023 № 17/13-4/905, № 3000-23-4436 від 13.11.2023 № 17/13-4/1098.
Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань.
Кредиторам разом з проектом плану санації, а суду разом із заявою про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 5 КУзПБ надано докази отриманих товариством збитків, а саме:
- звіти ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» про оцінку збитків завданих ТОВ «ДІЄСА» внаслідок втрати необоротних активів (основних засобів), що обліковувалися на субрахунках 103, 104, 106, 1121, оборотних активів (товарів) та упущеної вигоди від неодержаного прибутку внаслідок втрати товарів, які зберігалися за адресами: АДРЕСА_1 (сума збитків - 892 366,08 дол. США); АДРЕСА_2 (сума збитків - 680 376,14 дол. США); АДРЕСА_3 (сума збитків - 600 687,25 дол. США); АДРЕСА_4 (сума збитків - 719 854,33 дол. США); АДРЕСА_5 (сума збитків - 666 907,08 дол. США); АДРЕСА_6 (сума збитків - 608 037,72 дол. США); АДРЕСА_7 (сума збитків - 461 580,51 дол. США); АДРЕСА_8 (сума збитків - 756 118,08 дол. США); АДРЕСА_9 (сума збитків - 664 642,66 дол. США); АДРЕСА_10 (сума збитків - 506 011,96 дол. США); АДРЕСА_11 (сума збитків - 355 457,91 дол. США); АДРЕСА_12 , БТРЦ «RETROVILLE» (сума збитків - 662 454,84 дол. США); АДРЕСА_13 (сума збитків - 1 197 921,83 дол. США); АДРЕСА_14 (сума збитків - 564 338,81 дол. США); АДРЕСА_15 (сума збитків - 17 245 920,75 дол. США);
- висновок експерта № 16 за результатами проведення експертного дослідження від 22.12.2023, проведеним судовим експертом Подстрєл В. М., Свідоцтво № 31-21/п від 23.06.2021, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (сума реальних збитків внаслідок втрати (знищення) майна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та в результаті влучання боєприпасу (зокрема ракети Р-500) в складське приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_15 , становить 338 137 202,09 грн без ПДВ.
За зазначеними вище об'єктами розмір підтверджених суб'єктами оціночної діяльності та судовим експертом збитків спричинених боржнику внаслідок збройної агресії російської федерації проти України складає 26 582 675,97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) дол. США 97 центів, що станом на дату подачі пояснень ТОВ «ДІЄСА» від 23.04.2024 становить 1 032 569 490,57 (один мільярд тридцять два мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 57 коп.
За твердженням заявника розмір збитків не кінцевий та не включає збитки, що отримані внаслідок пошкодження товарно-матеріальних цінностей з-за раптової евакуації товарно-матеріальних цінностей з прифронтових регіонів (уцінки).
Судовим рішенням що набрало законної сили (справа № 910/14555/23) підтверджено заподіяння збитків боржнику внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та стягнуто з російської федерації 3 868 247,99 дол. США заподіяних збитків. За твердженням боржника це перший позов до російської федерації про стягнення заподіяних збитків, таких позовів буде декілька і наразі в Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/2735/24 про стягнення з російської федерації 17 245 920,75 дол. США заподіяних збитків.
Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено отримання збитків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в загальному розмірі, що перевищує 26 582 675,97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) дол. США 97 центів. Зазначена сума фактично була вилучена з обігу ТОВ «ДІЄСА».
Судом встановлено, що заявнику, «ДІЄСА» (ідентифікаційний код: 36483471), заподіяні збитки внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що стало причиною вилучення з обігу товариства грошових коштів в сумі понад 26 582 675,97 дол. США, які мали б бути спрямовані на розрахунок з контрагентами та закупівлю нового товару, наслідком чого стала фінансова неспроможність боржника задовільнити вимоги кредиторів.»
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду № 757/2043/24-ц від 22 липня 2024 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року «із долученого до матеріалів апеляційної скарги сертифіката №3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12.03.2022 року.
Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року».
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду № 757/2043/24-ц від 22 липня 2024 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року «із долученого до матеріалів апеляційної скарги сертифіката №3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12.03.2022 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року».
Отже обставини отримання збитків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в загальному розмірі, що перевищує 26 582 675, 97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) доларів США 97 центів й перебування ТОВ «ДІЄСА» під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань та обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доведенню не підлягають.
Отже, заперечення представника позивача, що викладені у відповіді на відзив щодо недоведеності форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), не спростовують обставин, встановлених судовими рішеннями, що набули законної сили, та відхиляються судом, як необґрунтовані.
Суд вважає, необґрунтованими заперечення позивача, про те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), адже з поданих відповідачем доказів вбачається, що 01.06.2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife», де розміщуються новини компанії, розміщенні накази, заяви, бланки тощо, було розміщено інформацію наступного змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків - було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено значну частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили (форсі-мажорні обставини). У зв'язку з цим повідомляємо працівників, що виплати заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом з цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов'язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО».
Твердження відповідача про наявність доступу до ресурсу «MyEldoLife» у всіх працівників ТОВ «ДІЄСА», представником позивача не спростована, доказів на підтвердження відсутності такого доступу у позивача ОСОБА_1 суду не надано.
Водночас, щодо доводів представника позивача про необхідність направлення повідомлення відповідачем саме позивачу, суд зазначає, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (постанова Верховного Суду від 23 серпня 2023 року в справі № 910/6234/22).
Ураховуючи, що між сторонами такої погодженої письмової умови не існує, доводи представника позивача про неповідомлення про форс-мажорні обставини, суд вважає необґрунтованими, водночас вважає, що розмістивши повідомлення на загальнодоступному ресурсі для працівників, відповідач за існуючих обставин, вжив швидко доступних заходів, спрямованих на захист прав та інтересів працівників, поінформувавши про затримку виплати заробітної плати.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність підприємства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань та обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 КЗпП України.
Таким чином, з 12 березня 2022 року у ТОВ «ДІЄСА» виникли обставини, які воно не могло передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами трудового договору, обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі, щодо позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини ТОВ «ДІЄСА».
Відсутність вини, як обов'язкової складової правопорушення як підстави для стягнення шкоди, також виключає можливість покладення на ТОВ «ДІЄСА» відповідальності за спричиненою затримкою виплати заробітної плати.
Щодо доводів представника позивача, що у ТОВ «ДІЄСА» відсутні фінансові труднощі з огляду на те, що у ТОВ «ДІЄСА» є кошти на сплату судових зборів у інших судових справах, суд відхиляє їх з огляду на необґрунтованість.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДІЄСА» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДІЄСА» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості своєчасно виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, у своїй сукупності дозволяють суду зробити висновок про те, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «ДІЄСА» середнього заробітку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не компенсуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 15, 16, 263, 617 ЦК України, ст. ст. 4, 47, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 36483471.
Суддя Г. О. Матійчук