Справа № 308/2660/25
1-кс/308/1014/25
05 березня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на постанови дізнавача про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42025070000000022 від 29.01.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України,
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанови дізнавача про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42025070000000022 від 29.01.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що орган досудового розслідування безпідставно відмовив скаржнику у визнанні потерпілим, тоді як доданими до заяви про вчинення кримінального правопорушення доказами підтверджується спричинення йому моральної та майнової шкоди.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, у поданій скарзі скаржник просив здійснювати її розгляд за його відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене, зокрема, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчий суддя з'ясував, що сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000022 від 14.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України.
15.02.2025 та 17.02.2025 постановами дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відмовлено скаржнику у визнанні його потерпілим. Ухвалюючи вказані постанови, дізнавач виходив з того, що докази заподіяння ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди відсутні.
Вважаючи згадані постанови протиправними, скаржник звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою.
Частиною 1 ст. 353 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь.
Об'єктом цього кримінального правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування та авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Під самовільним присвоєнням владних повноважень або звання службової особи слід розуміти неправомірне (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких повноважень або звання і введення в оману оточуючих стосовно свого дійсного статусу.
Суспільно небезпечні діяння - це різні правопорушення, вчинені особою у зв'язку з присвоєнням нею владних повноважень або звання службової особи. Якщо вчинені суспільно небезпечні дії передбачені як самостійні склади злочинів (крадіжка, шахрайство), відповідальність настає за правилами про їх сукупність. Це можуть бути й адміністративні делікти (наприклад, особа видає себе за регулювальника дорожнього руху і створює небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію). Відповідальність у такому випадку настає за ст. 353 КК.
Присвоєння владних повноважень або звання службової особи, не поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, складу злочину не містить.
Слідчий суддя вказує на те, що із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06.01.2025 вбачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугували обставини про нібито незаконне здійснення управлінських функцій ОСОБА_4 в органах адвокатського самоврядування Закарпатської області у зв'язку із закінченням його повноважень. З цього приводу скаржник посилався на те, що після закінчення повноважень ОСОБА_4 отримав необмежений доступ до фінансових ресурсів КДК адвокатури Закарпатської області. На переконання скаржника, ці кошти могли бути використані незаконно, зокрема, легалізовані, відмиті або привласнені, що, за твердженням скаржника, може свідчити про ймовірне привласнення членських внесків адвокатів Закарпатської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 55 КПК України потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч. 5 ст. 55 КПК України).
Положення статті 55 КПК України визначають поняття потерпілого в кримінальному провадженні, визначають його ознаки, причинно-наслідковий зв'язок виникнення прав та обов'язків в особи на присвоєння такого статусу та обставини за яких в особи виникає таке право.
Крім того, зміст ч. 5 ст. 55 КПК України свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні.
Системний аналіз цитованого законодавства дає підстави для висновку про те, що КПК України передбачає допустимість відмови у визнанні особи потерпілим в разі неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально правової характеристики кримінального правопорушення, у разі відсутності шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву.
На теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, встановлюється наявність події та складу кримінального і правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України.
Слідчий суддя вказує на те, що до скарги не долучено доказів того, що ОСОБА_4 вчинялися «суспільно небезпечні діяння», про які йдеться у диспозиції ч. 1 ст. 353 КК України, як і не долучено доказів того, що наявність таких «суспільно небезпечних діянь» (кримінальних правопорушень) є предметом розслідування у межах кримінального провадження №42025070000000022 від 29.01.2025.
Посилання на те, що нібито в результаті протиправних дій ОСОБА_4 останній отримав необмежений доступ до фінансових ресурсів КДК адвокатури Закарпатської області не є свідченням того, що такі дії навіть за їх підтвердження є шкодою, що заподіюється саме скаржнику, оскільки в даному випадку йдеться про грошові активи іншого суб'єкта, відмінного від скаржника.
Слідчий суддя відхиляє посилання на заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки такі твердження скаржника нічим не підтверджуються та зводяться до його суб'єктивного невдоволення станом правопорядку в органах адвокатського самоврядування.
Також слідчий суддя критично оцінює твердження про те, що незаконні, на переконання скаржника, дії ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_3 майнову шкоду, оскільки такі доводи є бездоказовими.
Як наслідок, слідчий суддя вважає, що посилання дізнавача на відсутність доказів завдання ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди є обґрунтованими.
Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує про те, що скаржником не доведено його відповідність ознакам потерпілого у кримінальному провадженні №42025070000000022 від 29.01.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
За правилами ч.ч. 1 та 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Підсумовуючи викладене в сукупності, слідчий суддя доходить до переконання про те, що скаржник у даному випадку не виконав свій обов'язок по доказуванню та не підтвердив наявність тих обставин, на які він покликається. У зв'язку з цим досліджувану скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанови дізнавача про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42025070000000022 від 29.01.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1