Справа № 545/672/25
Провадження № 1-в/545/104/25
05.03.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області подання начальника державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» про умовно-дострокове звільнення відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вознесенка, Буринського району Сумської області, проживаючого до засудження: АДРЕСА_1 , учня 1 курсу ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», неодруженого, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого: 29.03.2016 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 115 ч. 2, п.4,6,12, 72 ч. 5 КК України до 12 років позбавлення волі. Зарахувати термін з 11.10.2015 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунком 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі,-
встановив:
Начальник державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з поданням про звільнення від відбування покарання відносно ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Засуджений та представник адміністрації подання підтримали, просили його розглянути за їх відсутності та задовольнити надавши відповідні заяви.
Прокурор проти задоволення подання не заперечував.
Дослідивши матеріали подання та особової справи, врахувавши думку учасників процесу, суд проходить до висновку, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 107 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким", рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 29.03.2016 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 115 ч. 2, п.4,6,12, 72 ч. 5 КК України до 12 років позбавлення волі. Зарахувати термін з 11.10.2015 року по дату набрання вироком законної сили з розрахунком 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Початок строку покарання: 11.10.2015 року, кінець строку покарання: 23.01.2027 року.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 11.10.2025 року. З 22.10.2015 року відбував покарання в державній установі «Сумський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, заохочень та стягнень не мав. З 22.07.2016 року відбував покарання в державній установі «Прилуцька виховна колонія», де характеризувався позитивно, заохочень - 4, стягнень не мав. З 18.06.2019 року відбував покарання в державній установі «Кременчуцька виховна колонія», де характеризувався позитивно, заохочень - 1, стягнень не мав.
З 21.08.2019 року відбуває покарання в державній установі «Божковська виправна колонія (№16)». Працевлаштований різноробочим житлової зони. За час відбування покарання в установі характеризується позитивно, дотримується вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці має 12 заохочень, стягнень не мав. Вину у скоєному злочині визнав повністю, також даний факт підтверджується матеріалами особової справи. Всю вину бере на себе та усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи. Шкодує, що скоїв даний злочин та в подальшому не хоче більше опинятися в місцях позбавлення волі. Антисоціальну поведінку не сприймає за норму. Має бажання змінити своє життя на краще, бере активну участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, що проводяться в установі. Засуджений приймав участь в корекційній програмі «Керування емоціями» та успішно закінчив дану програми. Приймає активну участь в корекційних програмах «Вирішення проблем» та «Зміна прокримінального мислення». Заплановані заходи відвідує, не ігнорує, робить для себе правильні висновки. Має позитивні плани на майбутнє, хоче звільнитись умовно-достроково, влаштуватись на роботу, вести правослухняний спосіб життя. Утримує в чистоті та порядку спальне місце і при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд, дотримується вимог санітарії та гігієни. Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.
Начальником відділення СПС та психологом установи даний засуджений характеризується з позитивної сторони, як особа яка відбула більше 2/3 строку покарання, і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
З врахуванням того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання, суд вважає, що засуджений довів своє виправлення.
Оцінивши всі докази, враховуючи вимоги Європейської конвенції з прав людини, вимоги КК України, КВК України, Постанови Верховного Суду України від 26 квітня 2001р № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким", суд дійшов до висновку, що засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, відбув частину покарання за вироком суду, що відповідно до ст. 107 КК України, дає йому право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За таких обставинах, суд вважає подання начальника державної установи «Божковської виправної колонії (№16)» про умовно-дострокове звільнення відносно ОСОБА_4 таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 107 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-
ухвалив:
Подання начальника державної установи «Божковської виправної колонії (№16)» про умовно-дострокове звільнення відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умовно-достроково від подальшого відбування покарання, призначеного йому за вироком Буринського районного суду Сумської області від 29.03.2016 року на не відбутий строк, що складає 01 рік 10 місяців 18 днів.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1