Справа № 279/4894/24
05 березня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 62 949 грн. 26 коп., із них: 16494 грн. 28 коп. заборгованості за тілом кредиту; 5 грн. 39 коп. заборгованості за відсотками та 46 449 грн. 59 коп. заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту, а також судовий збір у розмірі 3028 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., мотивуючи тим, що 20.06.2019 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № Z41.25070.005394308. Відповідно до умов вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 26400 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) згідно з умовами цього договору. Згідно п. 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту. Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти в сумі 26 400 грн. строком до 20.06.2021, а позичальник, відповідно зобов'язувався повернути його разом з іншими платежами, згідно з умовами цього договору. Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 26 400 грн. в строки, визначені умовами договору. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, а тому заборгованість станом на 19.12.2023 складає вищевказану суму.
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023. ТОВ «Оптіма Факторинг» зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі та відповідно перерахував суму на користь АТ «Ідея Банк».
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» прийняв право вимоги за кредитним договором. На виконання вимоги даного договору, ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Оптіма Факторинг» 11776112 грн. 00 коп.. За таких обставин, до ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал», починаючи з 22.12.2023 відповідно до договору факторингу перейшло право за вищевказаним договором кредиту.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести до закінчення розгляду справи, становить 7000 грн..
Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник позивача в своїй позовній заяві просить справу слухати у його відсутність.
15.10.2024 відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності, в якій остання просить застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові, та відмовити в задоволенні позову.
Відповідачем також надано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що по перше, нею до суду подана заява про застосування позовної давності, оскільки самим позивачем у позовній заяві зазначено, що договір було укладено строком на 24 місяці, а його дія закінчується 20.06.2021, то строк позовної давності закінчується 20.06.2024. Останній платіж за договором було здійснено 18.02.2020. Таким чином, позивачу було відомо про невиконання зобов'язання з боку відповідача. По друге, навіть якщо врахувати розрахунок боргу, наданий позивачем, то з нього слідує, що заборгованість за основним боргом складає 16 494 грн. 28 коп., з чим вона категорично не погоджується. Так, нею внесено 8 платежів на суму 2400 грн. в період з липня 2019 по лютий 2020 року, що в загальній сумі складає 19 200 грн.. Відповідно, якби існував борг, то його сума склала б 7200 грн.. По третє, що стосується вимоги про стягнення заборгованості по оплаті обслуговування кредиту в сумі 46 449 грн. 59 коп., зазначає, що ця вимога є неправомірною. Враховуючи, що їй встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Положення п. п. 1.4 та 6 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Щодо витрат на правничу допомогу вважає, що згідно акту наданої правової допомоги, а також вимоги в позові, сума заявленої витрати, що становить 7000 грн. є завищеною. Зважаючи, що вказана справа є малозначною, типовою, заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, тому задоволенню не підлягають.
Врахувавши доводи сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що 20.06.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було укладено кредитний договір №Z41.25070.005394308 (а. с. 7-9).
Відповідно до умов вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 26 400 грн. 00 коп., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього договору (п. 1.1). Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в заяві-анкеті позичальника на отримання кредиту (п. 1.2). За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.3). За обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'яку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.4). Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у три роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (п. 5.5).
Цього ж дня - 20.06.2019 сторонами було підписано і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі (а. с. 10-11).
Також, 20.06.2019 ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання (акцепт) № №Z.41.25070.005394308 від 20.06.2019 до публічного договору-оферти щодо добровільного страхування життя (а. с. 15). Відповідно до умов вказаної заяви, предметом договору є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, яка уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Z.41.25070.005394308 від 20.06.2019. Відповідно до умов страхування страхова сума (смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку) становить 22000 грн. 00 коп., страховий тариф 20%, страхова премія - 4400 грн. 00 коп.. Страхова премія за договором сплачується страхувальником одноразово в момент укладання договору на рахунок страховика №р/р НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ідея Банк».
З копії ордерів-розпорядження №1 про видачу кредиту та №2 про сплату страхового платежу вбачається, що на підставі договору № Z41.25070.005394308 від 20.06.2019, з рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_3 перераховано кошти в сумі 22 000 грн., та з рахунку НОМЕР_4 на рахунок НОМЕР_5 - страховий платіж від ОСОБА_1 в сумі 4400 грн (а. с. 17).
Вказані обставини також підтверджуються випискою по рахунку відповідача за період з 20.06.2019 по 19.12.2023 (а. с. 18-21).
19.12.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Оптіма Факторинг» (фактор) було укладено договір факторингу № 19/12-2023 (а. с. 27-33).
Згідно п. 2.1. договору факторингу клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 2.2. договору визначено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилаються разом з актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 576 112 грн. 00 коп., шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3-х робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку та підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».
Сума фінансування перераховується фактором на наступні рахунки клієнта: НОМЕР_6 , що передбачено п. 4.2 договору.
Копія друкованого реєстру боржників №3 від 19.12.2023 підтверджує, що в реєстрі боржників під №2369 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №Z41.25070.005394308. Сума заборгованості - 62 949 грн. 26 коп., з них 16 494 грн. 28 коп. заборгованості за тілом кредиту, 5 грн. 39 коп. заборгованості за відсотками та 46 449 грн. 59 коп. заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту (а. с. 34-35).
Копія платіжної інструкції в національній валюті від 20.12.2023 №45, в свою чергу, підтверджує факт сплати ТОВ «Оптіма Факторинг» на рахунок клієнта № НОМЕР_6 АТ «Ідея Банк» 11 576 112 грн. 00 коп.. Призначення платежу: фінансування згідно договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023 (а. с.37).
Таким чином, ТОВ «Оптіма Факторинг» стало новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем - ОСОБА_1
22.12.2023 між ТОВ «Оптіма Факторинг» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу № 22/12-2023 (а. с. 39-43).
Згідно п. 2.1. договору факторингу за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 2.2. договору визначено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилаються разом з актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 861 032 грн. 61 коп., шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3-х робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку та підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».
Сума фінансування перераховується фактором на наступний рахунок клієнта: НОМЕР_7 , що передбачено п. 4.2 договору.
З копії друкованого реєстру боржників №3 від 22.12.2023 вбачається, що в реєстрі боржників під №2369 значиться ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №Z41.25070.005394308. Сума заборгованості - 62 949 грн. 26 коп., з них 16 494 грн. 28 коп. заборгованості за тілом кредиту, 5 грн. 39 коп. заборгованості за відсотками та 46 449 грн. 59 коп. заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту (а. с. 44-46).
Копія платіжної інструкції в національній валюті від 26.12.2023 №376 підтверджує факт сплати ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на рахунок клієнта № НОМЕР_7 ТОВ «Оптіма Факторинг» 11 861 032 грн. 61 коп.. Призначення платежу: фінансування по договору факторингу №22/12-2023 (а. с.47).
Відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем - ОСОБА_1 ..
Копія довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.25070.005394308 від 20.06.2019 свідчить, що заборгованість відповідача згідно вказаного договору виведено в сумі 62 949 грн. 26 коп., з них: 16 494 грн. 280 коп. заборгованості за основним боргом, 5 грн. 39 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та 46 449 грн. 59 коп. заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (а. с. 22).
Вирішуючи клопотання про застосування строків позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 2 ст.264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, до 09 листопада 2024 року.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин, враховуючи, що термін повернення коштів закінчився 20.06.2021, останній платіж було здійснено відповідачем 18.02.2020, строк погашення чергового платежу згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором - 20.03.2020, з огляду на трирічний строк позовної давності, який було погоджено сторонами і в договорі, та зважаючи на введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, та зупинення перебігу позовної давності на строк дії такого стану, що визначено Цивільним кодексом України, строки позовної давності позивачем не порушені.
З виписки за період з 20.06.2019 по 19.12.2023, а також копій квитанцій: №87 від 15.07.2019, №124 від 16.08.2019, №102 від 17.09.2019, №159 від 18.10.2019, №80 від 18.11.2019, №109 від 17.12.2019, №157 від 17.01.2020 та №3 від 18.02.2020, які долучені відповідачем до відзиву, вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Z41.25070.005394308 нею було сплачено в загальній сумі 19200 грн.. Таким чином, заборгованість за основним боргом (з урахуванням відсоткової ставки 0,01% річних від залишкової суми кредиту) становить 7200 грн. (26 400 грн. - 19 200 грн.).
Щодо стягнення заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ч. ч. 1-2,5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Положення ч. ч. 1-2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України "Про споживче кредитування".
Пунктом 1.4 кредитного договору № Z41.25070.005394308 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів).
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
При цьому одночасно п. 3.2.4. кредитного договору визначено, що позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальнику за законом.
Зміст п. 3.2.4. кредитного договору контекстуально дублює положення пункту 1.4 кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, тощо), але в пункті 3.2.4. кредитного договору безоплатно, а в пункті 1.4 кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
Фактично послуги з надання на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Відтак, враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13.07.2022.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості по кредитному договору № Z41.25070.005394308 від 20.06.2019 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з неї суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 7200 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 5 грн. 39 коп..
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 28.09.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» було укладено договір про надання правової допомоги № 28092021-1, відповідно до умов якого об'єднання бере на себе зобов'язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов'язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору.
Згідно ч. 2 «Порядок надання правової допомоги» договору протягом 2-х робочих днів після укладання цього договору, а також протягом дії договору, клієнт складає та передає об'єднанню Реєстр або Реєстри. Реєстр складається на основі договорів, укладених між клієнтом та боржниками, по яким наявна заборгованість на дату складання відповідного реєстру.
З копії акту №19 прийому-передачі Реєстру боржників за договором про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 вбачається, що в Реєстрі боржників під №12 значиться ОСОБА_1 . Заборгованість згідно кредитного договору № Z41.25070.005394308 від 20.06.2019 становить 62 949 грн. 26 коп. (а. с. 51).
Цього ж дня - 23.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» було укладено додаткову угоду № 11 до договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28.09.2021 (а. с. 52).
Відповідно до умов вказаної угоди сторони дійшли взаємної згоди доповнити п. 3.1. договору підпунктом 1.1.9. та викласти його в наступній редакції: «3.1.9. за договором про надання правової допомоги, що полягає у вчиненні об'єднанням дій, передбачених п. 1.1.1 цього договору за реєстром згідно акту №19 від 23.05.2024 приймання-передачі реєстру боржників, клієнт сплачує на користь об'єднання винагороду у наступних розмірах: якщо загальна сума заборгованості боржника за тілом договору та відсотками становить від 6000 грн. до 12 000 грн. - 20%; якщо загальна сума заборгованості боржника за тілом договору та відсотками становить від 12000 грн. і більше - 15%. Додаткова фіксована винагорода об'єднання: проведено консультації з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовлено проект позовної заяви для направлення до суду, однієї позовної заяви згідно реєстру боржників на загальну суму 7000 грн.».
Вказане підтверджується і копією акту №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 12.06.2024 (а. с. 54).
Платіжна інструкція в національній валюті від 13.06.2024 №760 свідчить про перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь адвокатського об'єднання «Правовий діалог» 182 000 грн.. Призначення платежу: оплата правової допомоги за договором № 28092021-1 від 28.09.2021, відповідно до акту приймання-передачі №1 від 12.06.2024 (а. с. 59).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 2400 грн. 00 коп..
Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 274 грн. 80 коп., що складає 11,45% від заявленої суми, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (3028х11,45%)=346 грн. 71 коп..
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (код ЄДРПОУ: 39992082, IBAN: НОМЕР_9 в АТ «Універсал Банк», код банку: 32201), що знаходиться за адресою: вул. Набережно-Лугова, 8 в м. Київ, заборгованість за кредитним договором № Z41.25070.005394308 від 20.06.2019 в сумі 7205 грн. 39 коп., із них: 7200 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 5 грн. 39 коп. заборгованості за відсотками; витрати на правову допомогу в сумі 274 грн. 80 коп. та судовий збір в сумі 346 грн. 71 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець