06.03.2025
Справа № 489/556/25
Провадження № 2/489/1268/25
06 березня 2025 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
встановив.
Позивачка, через свого представника - адвоката Вдовиченко І.С. звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дати звернення з позовом до суду до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років за умови, що він буде продовжувати навчання. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18.06.2005. Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 є повнолітнім, продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач може надавати сину матеріальну допомогу, оскільки він є працездатного віку, є фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності (49.41 вантажний автомобільний транспорт), отримує регулярний та достатній дохід щоб забезпечити утримання повнолітнього сина на період навчання до досягнення останнім 23 річного віку.
Ухвалою суду від 30.01.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, правом на подання відзиву відповідач не скористався, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2005, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, Миколаївської області, України від 18.06.2005.
Сторони від шлюбу мають повнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Норми права та мотиви їх застосування.
Статтями 141, 155 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно із ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 8 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, чинним законодавством України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Частинами 1, 2 статті 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Положеннями частин 1, 2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15 травня 2006 року судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний суд у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 ВС зазначив, що змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 мають право на тимчасове проживання до 04.03.2026 в Естонії, що підтверджується посвідками на тимчасове проживання № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Тимчасова проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.08.2024 є студентом денної форми навчання за спеціалізацією - юриспруденція Талінського університету школи управління, права та суспільства, за рівнем навчання бакалавр. Тривалість навчання: з 26.08.2024 по 30.06.2027, що підтверджується листом про зарахування до навчального закладу від 19.07.2024, договором про навчання № 8.1-20/3106 та довідкою за місцем вимоги № YK-588 від 17.01.2025.
Відповідач ОСОБА_2 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, є власником транспортних засобів: Mercedes-Benz (спеціалізований вантажний фургон), д.н.з. НОМЕР_5 , 2005 року випуску та Mercedes-Benz (спеціалізований вантажний фургон), д.н.з. НОМЕР_6 , 2006 року випуску.
Згідно з витребуваною судом довідкою з ДПІ за 2024 рік, ОСОБА_2 регулярно отримує заробітну платню від ТОВ «Новапей» (ТОВ «Нова Пошта»), соціальні виплати з відповідних бюджетів, а також дохід, виплачений само зайнятій особі.
Враховуючи, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав інформації щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, а витребувані судом докази підтверджують його працездатність та платоспроможність, суд виходить з того, що він не має інших аліментних зобов'язань. У його житті немає обставин, передбачених Законом, які б могли звільнити його від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина.
Проаналізувавши зазначені обставини у справі в їх сукупності, суд вважає, що син сторін по справі потребує матеріальної допомоги, а відповідач будучи фізично здоровою особою працездатного віку має можливість надавати доньці матеріальну допомогу на період її навчання.
Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , на період його навчання, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, тобто з 28.01.2025, і до закінчення навчання, але не пізніше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Згідно із п. 1 ч. 1ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місць.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 28 січня 2025, і до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення 23 (двадцяти трьох) років.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Повний текст судового рішення складено «06» березня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева