Миколаївської області
Справа №477/2834/24
Провадження №3/477/8/25
03 березня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенова Л.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділення поліції №4 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №840288/1864 від 03 листопада 2024 року, ОСОБА_1 29 серпня 2024 року о 23.30 годині у с.Михайло-Ларине, вул.Шосейна, 38 Миколаївського району Миколаївської області керував транспортним засобом автомобілем марки «ГАЗ3110», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Згідно висновку лікаря №1663 від 13 грудня 2024 року перебуває у стані алкогольного сп'яніння згідно медичного акту №1109 від 30 серпня 2024 року. Своїми діями порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи зазначене, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України передбачає, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду також визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Так, відповідно до пункту 2,3 розділу 1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Зокрема, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється відповідно до «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
Вказаним Порядком передбачено, що огляд водіїв транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту).
Відповідно до пункту 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП необхідно встановити факт перебування особи в стані алкогольного сп'яніння або відмову від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, отримані у передбачений законодавством спосіб. При цьому, визначальним для кваліфікації дій особи за статтею 130 КУпАП є саме факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння або з ознаками такого сп'яніння.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ААД №840288/1864 від 03 листопада 2024 року, ОСОБА_1 29 серпня 2024 року о 23.30 годині у с.Михайло-Ларине, вул.Шосейна, 38 Миколаївського району Миколаївської області керував транспортним засобом автомобілем марки «ГАЗ3110», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Згідно висновку лікаря №1663 від 13 грудня 2024 року перебуває у стані алкогольного сп'яніння згідно медичного акту №1109 від 30 серпня 2024 року. Своїми діями порушив пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З усталеної судової практики вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
В матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, враховуючи, що направлення до закладу охорони здоров'я видане одразу трьом особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Будь-які письмові пояснення вказаних осіб в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи також відсутній диск з відеозаписом правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано.
Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, чи пропонувалося ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та відповідно, що він відмовлявся від його проходження.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Разом з тим, з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1109 від 30 серпня 2024 року, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, однак, враховуючи, що вказаний огляд проведений з порушенням вимог ч.5 ст.266 КУпАП, зазначений медичний висновок не може бути прийнятий судом до уваги у якості належного та допустимого доказу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Суд зазначає, що факт порушення правил дорожнього руху має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Проте, попри положення статті 251 КУпАП органом, що склав протокол адміністративне правопорушення, належних доказів правопорушення суду не надано.
У відповідності до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №463/1352/16-а від 08 липня 2020 року у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Жовтневий районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.М.Семенова