2-а/130/11/2025
130/230/25
"06" березня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області,
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом адвоката Глушкової Ольги Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 10126 від 24 грудня 2024 року за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Глушкова О.І. звертається до суду з цим позовом, в якому просить скасувати постанову № 10126 від 24 грудня 2024 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Справу відносно ОСОБА_1 закрити та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, фактично проживає в АДРЕСА_2 . У 2024 році він неодноразово викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем свого фактичного проживання для проходження контрольного медичного огляду, а саме на: 22 січня 2024 року, 7 лютого 2024 року, 9 лютого 2024 року, 1 березня 2024 року, 23 липня 2024 року, 9 вересня 2024 року та на 19 вересня 2024 року. В останній повістці від 9 вересня 2024 року зазначено про тимчасову непридатність та обов'язок прибути 24 березня 2025 року. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 від травня 2024 року № 85/542, за результатами проходження медичного огляду ОСОБА_1 було визнано тимчасово непридатним, повторний огляд 8 вересня 2024 року. Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_3 від 20 травня 2024 року № 2/655 було повідомлено начальника НОМЕР_1 РВЛК та начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про осіб, визнаних тимчасово непридатними до військової служби, у Додатку № 1 до листа під номером «1» вказано ОСОБА_1 . В подальшому, після повторного проходження медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_4 24 вересня 2024 року, його знову було визнано тимчасово непридатним, визначено потребу у лікуванні терміном на 6 місяців з повторним оглядом 24 березня 2025 року. Таким чином, мобілізаційного законодавства позивач не порушував, протягом 2024 року він з'являвся на всі виклики до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його фактичного проживання, проходив медичні огляди, повторний огляд після проходження лікування було призначено на 24 березня 2025 року.
13 грудня 2024 року до ОСОБА_1 зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_4 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , та повідомили, що йому необхідно прибути до відділу для складання документів, яких, не уточнили. В той же день він прибув до відділу. Офіцером відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим лейтенантом ОСОБА_4 йому було повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем його реєстрації йому направлялася повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , і оскільки він проігнорував даний виклик, він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На вимогу надати йому для ознайомлення повістку офіцер повідомив, що справа буде розглядатися ІНФОРМАЦІЯ_8 і там він зможе ознайомитися з документом та надати свої пояснення. Після цього було складено протокол № 2/24/660, однак, ні копії повістки, ні копії конверту, які додаються до протоколу, мені вручено не було. При цьому, у протоколі відсутні будь-які конкретні фактичні дані, які свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 10-00 год на 24 грудня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . На розгляд справи позивач з'явився та надав пояснення, що він не ухиляється від мобілізації, що проживає та працює в с-щі Крижопіль Тульчинського району, неодноразово викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем свого проживання, проходив медичні огляди, був визнаний тимчасово непридатним до військової служби. У зв'язку з тим, що він не проживає за адресою місця реєстрації у с.Клекотина Жмеринського району Вінницької області, він не отримував повістку і взагалі нічого про неї не знав. Копію постанови йому не було вручено, а направлено поштою. Копію оскаржуваної постанови позивач отримав поштовим відправленням № 2310400041470 17 січня 2025 року. З тексту оскаржуваної постанови незрозуміло, коли направлялася повістка. Крім того, позивач сам прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 в с-щі ОСОБА_5 за телефонним викликом посадової особи відділу, ніхто з поліції до нього не звертався і не розшукував його, а адресу свого фактичного місця проживання він не приховував. ОСОБА_1 не ухилявся від мобілізації, з'являвся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого проживання в с-щі Крижополі, повідомив свої облікові дані, в тому числі адресу фактичного місця проживання, яка в подальшому вказувалася у повістках про виклик. Таким чином, позивач виконав свій обов'язок та повідомив місце свого фактичного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_3 . Тому, притягнення його до адміністративної відповідальності за неприбуття на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надсилалася йому за місцем його реєстрації, де він не проживає, і відповідно не міг її фізично отримати, і не міг знати про такий виклик, є неправомірною. Саме тому, вважає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно та просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закрити провадження по даній справі.
Позиція відповідача
Представник відповідача свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 27 січня 2025 року (а.с. 1).
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу строк п'ять днів для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк п'ять днів для надання заперечень (а.с. 24).
Копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові (а.с. 19).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача особисто отримав надісланий судом пакет документів 31 січня 2025 року (а.с. 26).
Відзив на позовну заяву відповідачем не надано. Суд ухвалює це рішення по спливу 10 днів після спливу строку для надсилання відзиву, враховуючи, що відзив міг бути направлений поштою (або електронною поштою).
Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
З досліджених судом письмових доказів, встановлено, що відповідно до копії проколу № 2/24/660 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24 грудня 2024 року, складеного офіцером рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_4 , 13 грудня 2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_6 вручена повістка, відповідно до якої він повинен був прибути до другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проігнорував даний виклик, та у зазначену дату не з'явився, чим не виконав свій обов'язок, порушив абзац другий частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частину першу та третю статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
В графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 власноручно зазначено: «ніякої повістки мені не приходило, за неї нічого не знаю» (а.с. 11 на звороті -12).
Постановою, винесеною тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 10126 від 24 грудня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.9-10).
Відповідно до копії повістки № В2/5697 від 19 січня 2024 року, ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 22 січня 2024 року на 08-00 год для проведення контрольного медичного огляду (а.с. 12 на звороті).
Відповідно до копій розписок № В2/6009, № В2/5929, № В2/6037, № В2/6544, ОСОБА_1 отримував повістки про виклик до другого ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08-00 год 7 лютого 2024 року, на 09-00 год 9 лютого 2024 року, на 09-00 год 1 березня 2024 року, на 09-00 год 9 вересня 2024 року (а.с. 13, 14).
Відповідно до копії повістки № В2/5983 від 20 липня 2024 року ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 23 липня 2024 року на 09-00 год для проведення контрольного медичного огляду (а.с. 13 на звороті).
Згідно з копією повістки № ВЛК /В2/00696 від 9 вересня 2024 року, ОСОБА_1 викликали на 19 вересня 2024 року о 09-00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. 24 вересня 2024 року поставлена відмітка «прибув 24 вересня 2024 року. Тимчасово непридатний. Прибути 24 березня 2025 року. Підпис ОСОБА_7 » (а.с. 14 на звороті).
Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії від 8 травня 2024 року № 85/542, солдату запасу ОСОБА_1 , 1989 року народження, проведено медичний огляд ВЛК при відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 8 травня 2024 року. Діагноз ВДТБ (22.02.2024) верхньої частки правової легені (туберкулома) Дестр (-) МБТ (+) МГ(+) РИФ-К0 Резист 0Гіст0 кат 1. На підставі статті сьомої графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ тимчасово непридатний, потребує лікування терміном на 4 місяці з повторним оглядом 8 вересня 2024 року (а.с. 15 на звороті).
Відповідно до копії довідки військово-лікарської комісії від 24 вересня 2024 року № 195/1498, солдату запасу ОСОБА_1 , 1989 року народження, проведено медичний огляд ВЛК при відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 24 вересня 2024 року. Діагноз РТБ (18.08.2024) верхньої частки правової легені (туберкулома) Дестр (+) МБТБ (+) М(-) МГ(+) РИФ-К0 Резист 0 Гісто кат 3. На підставі статті сьомої графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ тимчасово непридатний, потребує лікування терміном на 6 місяці з повторним оглядом 24 березня 2025 року (а.с. 16-19).
Відповідно до копії листа від 20 травня 2024 року № 2/655 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 , на виконання розпорядження голови ВЛК Центральної військово-лікарської комісії від 21 грудня 2023 року № 598/16857 та розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 від 28 грудня 2023 року № 657/7/42/2580, з метою правильності та однотипності оформлення експертних документів, надіслав оригінал «картки обстеження та медичного огляду» та довідки ВЛК, які були визнані «непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку». Згідно з додатком № 1, першим пунктом зазначено ОСОБА_1 (а.с. 19 на звороті -20).
Оцінюючи вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд згідно з положеннями статей 73, 74, 75, 76 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі статтею 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із частиною другою статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 513/899/16-а.
Згідно з частиною першою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(в редакції, чинній з 18 травня 2024 року згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 за місцем свого проживання: АДРЕСА_3 . Від мобілізації не ухилявся, на всі виклики ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем свого проживання, з'являвся. Повідомляв свої облікові дані, проходив неодноразово медичні огляди, повторний огляд після проходження лікування було призначено на 24 березня 2025 року.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року).
Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти росії» від 30 травня 2013 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.
Суд зауважує, що норма статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке, зокрема, регулює порядок проведення мобілізації.
Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, як у Протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній Постанові відсутні, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що не відповідає наведеним вище вимогам.
З огляду на вимоги пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Таким чином, викладене у постанові твердження про відсутність у ОСОБА_9 поважної причини неприбуття у строк, визначений у повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки докази про належне його повідомлення повісткою поштовим зв'язком відповідачем не можна вважати належним підтвердженням сповіщення про виклик до ОСОБА_1 в розумінні пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.
Крім того, 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 та визнаний тимчасово непридатним до військової служби та потребує лікування терміном на 6 місяців з повторним оглядом 24 березня 2025 року. На дату складання протоколу 13 грудня 2024 року та постанови 24 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 повинен був володіти актуальною інформацією щодо адреси проживання ОСОБА_1 та його облікових даних.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Суд звертає увагу, що відповідач відзиву на позов та будь яких доказів правомірності своїх дій суду не надав.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей щодо ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у розумінні примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, відповідачем не надано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Висновки суду
Таким чином, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом перевірено та встановлено, що в даному випадку відповідач прийняв оскаржувану постанову на підставі та у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, таким чином, позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 гривні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову і позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви (а.с.5) то сума судового збору в розмірі 605,60 грн мають бути йому компенсовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 19, 62 Конституції України, статтями 6, 73-77, 90, 242-245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 9, 210-1, 245, 251, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Адміністративний позов Глушкової Ольги Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 10126 від 24 грудня 2024 року за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 10126 від 24 грудня 2024 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605,60 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ