04 березня 2025 року
м. Київ
cправа №922/1290/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Тетеря С.І.,
від відповідача: Гаврильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"
на рішення Господарського суду Харківської області (Жигалкін І.П.)
від 11.07.2024,
додаткове рішення Господарського суду Харківської області (Жигалкін І.П.)
від 25.07.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду (Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)
від 05.12.2024 (повний текст складений 13.12.2024)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар"
про зобов'язання поставити товар та стягнення 9 793 487,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (далі - Відповідач) про:
- зобов'язання Відповідача поставити Позивачу візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 9 одиниць згідно зі специфікацією №1 до договору поставки від 21.07.2021 №13225 (далі - Договір);
- стягнення суми пені за порушення Договору в розмірі 9 793 487 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов'язку щодо поставки товару в повному обсязі й на умовах, визначених Договором, а також відсутністю правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, передбачених статтею 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною другою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Позивач зазначає, що Договір не був розірваний у односторонньому порядку за повідомленням Відповідача з огляду на відсутність підстав для його розірвання та порушення визначеної процедури.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 у справі №922/1290/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 30 443,41 грн, 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 647,99 грн судового збору. У частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 9 763 043,59 грн відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
- не виконуючи поставку товару за Договором на склади Позивача, розташовані на території селища Шарівка та села Заброди Богодухівського району Харківської області, Відповідач розумно покладався на письмове повідомлення Позивача від 22.03.2022, у якому Позивач зазначив про неможливість виконання ним у період до 26 квітня 2022 року та 01 червня 2022 року свого зобов'язання щодо приймання від Відповідача сільськогосподарської техніки в місцях поставки унаслідок ведення активної фази бойових дій у адміністративних одиницях розташування його складських та виробничих структурних підрозділів;
- Позивач не відкликав власне письмове повідомлення про оголошення форс-мажорних-обставин, спричинених активними бойовими діями на території селища Шарівка, села Заброди Богодухівського району Харківської області та відсутністю пропозицій покупця щодо можливості виконання ним договірного зобов'язання з прийняття товару в інших альтернативних місцях поставки;
- на підтвердження настання та дії для Відповідача форс-мажорних обставин за Договором, які унеможливили його виконання в період з 24 лютого 2022 року до 21 листопада 2022 року, він надав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.05.2024 №6300-24-0905, виданий Харківською торгово-промисловою палатою;
- Відповідач розірвав Договір у односторонньому порядку на підставі пункту 8.3 шляхом надсилання Позивачу за 14 днів листа-повідомлення від 07.11.2022 вих. №07-11/2022 про розірвання Договору з 21 листопада 2022 року. Суд встановив факт розірвання з цієї дати та констатував припинення у зв'язку з цим прав і обов'язків сторін, у тому числі обов'язку Відповідача поставити обумовлений у Договорі товар та права Позивача вимагати виконання зобов'язань. Отже, вимога про зобов'язання Відповідача поставити візки для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 9 одиниць згідно зі специфікацією №1 до Договору не підлягає задоволенню;
- Відповідач повернув на користь Позивача попередню оплату за Договором у розмірі 623 191,17 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ). Позивач не надсилав на адресу Відповідача будь-яких заперечень проти повернення попередньої оплати, претензій у частині подальшого належного виконання в натурі зобов'язання Відповідача з поставки візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 9 одиниць. Крім того, Позивач належним чином та у передбачений пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спосіб зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних складений Відповідачем розрахунок коригування на суми податкового кредиту, що відповідала сумі ПДВ, яка була сплачена Позивачем у складі попередньої оплати за Договором. Отже, Позивач власними конклюдентними діями у передбачений ПК України спосіб визнав належним та погодив зі свого боку здійснене Відповідачем повернення коштів, отриманих як передоплату за Договором;
- зважаючи на наявне з 21 грудня 2022 року прострочення Позивача у вигляді невиконання договірного грошового зобов'язання зі внесення на розрахунковий рахунок Відповідача передоплати в розмірі 20% від вартості товару, в останнього з цього моменту не виникає обов'язку з поставки у власність Позивача товару за Договором. Лише виконане зобов'язання Позивача з внесення 20% передплати від ціни товару на рахунок Відповідача, передбачене пунктом 3.2 Договору, визначено єдиною належною та достатньою підставою для здійснення Відповідачем поставки товару в строки, визначені в специфікації №1;
- на підставі приписів пункту 8.1 Договору, статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України Відповідач за період з 31 травня 2022 року до 21 листопада 2022 року повністю звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 5.2 Договору, в частині оплати на користь Позивача неустойки (пені) в розмірі 0,4% від ціни неотриманого товару згідно із специфікацією №1, зокрема, 4 одиниць візків у місці поставки - селище Шарівка Богодухівського району Харківської області, в строк до 30 травня 2022 року; 4 одиниць візків в місце поставки - село Заброди Богодухівського району Харківської області, в строк до 30 жовтня 2022 року;
- вимога Позивача про стягнення неустойки (пені) в розмірі 0,4% за кожен день прострочення поставки 1 одиниці візка для транспортування жниварок в місце поставки - село Лип'янка Шполянського району Черкаської області, за період допущеного Відповідачем прострочення з 31 жовтня 2022 року до 20 листопада 2022 року підлягає задоволенню. Втім, за розрахунком суду розмір неустойки (пені) має становити 30 443,41 грн (362 421,51 грн х 0,4% х 21 день).
5. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 з Позивача на користь Відповідача стягнуто 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту суми судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на Відповідача.
6. Ухвалюючи додаткове рішення, суд виходив з того, що заява Відповідача є належно обґрунтованою, а матеріали справи підтверджують отримання Відповідачем послуг адвоката на професійну правничу допомогу. Разом із тим:
- визначення в акті прийому-передачі, враховуючи детальний опис обсягу наданих послуг, що адвокат Гаврильченко Ю.О. був присутній у п'яти засіданнях (16 травня 2024 року, 30 травня 2024 року, 13 червня 2024 року, 27 червня 2024 року, 11 липня 2024 року), не відповідає дійсності затраченого часу. Адвокат вказав 12 годин, натомість фактично витратив півтори години;
- дослідивши відзив, заперечення на відповідь на відзив та клопотання про розмір штрафних санкцій, суд зазначив, що адвокат високого рівня та професіоналізму витратив не так багато часу, ніж визначено у детальному описі;
- виокремлення адвокатом аналізу матеріалів судової справи як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з підготовки до судового засідання, отже визначення оплати є неспівмірним із фактично наданим обсягом правничої допомоги.
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024:
1) рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 змінено, викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню за порушення Договору в розмірі 39 867,54 грн, 598,01 грн судового збору за подання позовної заяви, а також 838,53 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- в іншій частині позову відмовлено;
2) додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 змінено, абзац другий його резолютивної частини викладено в редакції, згідно з якою стягнуто з Позивача на користь Відповідача 39 885,25 грн витрат на професійну правничу допомогу;
3) стягнуто з Відповідача на користь Позивача 212,04 грн судового збору за подання апеляційної скарги;
4) стягнуто з Позивача на користь Відповідача 34 934 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
8. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:
щодо вирішення спору по суті
- Відповідач вжив заходів (зокрема, уклав договір із Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС" на закупівлю 10 одиниць товару, передбаченого умовами специфікації №1 до Договору, - візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland")) з метою виконання зобов'язань у частині поставки товару Позивачу в строк до 30 травня 2022 року та до 30 жовтня 2022 року;
- згідно з пунктом 8.2 Договору Відповідач склав і направив Позивачу повідомлення з посиланням на обставини, викладені в офіційному листі Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Цей лист був складений саме з метою уникнення обов'язкового звернення до ТПП та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, які не працювали належним чином на початку повномасштабного вторгнення російської федерації і не видавали сертифікатів. Подання вказаного листа було вимушеним заходом для Відповідача з огляду на об'єктивну неможливість отримання сертифіката про форс-мажор з 24 лютого 2022 року у встановлений Договором триденний строк, зважаючи на постійні обстріли міста Харкова та зупинення внаслідок цього діяльності регіональних ТПП. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підлягає врахуванню у сукупності з іншими наявними у справі доказами, що підтверджують настання форс-мажорних обставин, унаслідок яких Відповідач не зміг виконати свої зобов'язання;
- щодо строків направлення Відповідачем повідомлення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував знаходження міста Харкова у перші тижні повномасштабного вторгнення російської федерації під постійним вогневим ураженням, ракетними обстрілами та масованим бомбардуванням, а відтак повідомлення направлено у розумний строк (07 березня 2022 року). Незначне порушення встановленого Договором строку з огляду на форс-мажорні обставини, які перешкоджали здійснити повідомлення у встановлений Договором триденний строк, не позбавляє права сторони посилатися на них, оскільки відповідні наслідки порушення строку не встановлені Договором. Крім того, взявши до уваги, що Відповідач направив повідомлення у встановлений Договором спосіб - шляхом направлення на електронну адресу Позивача, який підтвердив його отримання 07 березня 2022 року, суд першої інстанції правильно розцінив його як повідомлення про настання з 24 лютого 2022 року обставин непереборної сили, що стосується неможливості виконання зобов'язань у спірних договірних правовідносинах;
- лист Позивача від 22.03.2022 містить посилання на інший договір поставки від 07.07.2021 №13129, а тому не є повідомленням про форс-мажорні обставини, складеним та направленим Відповідачу згідно з пунктом 8.2 Договору, на що обґрунтовано звертає увагу Позивач. Водночас за змістом додаткової угоди від 15.02.2022 №1 до договору поставки від 07.07.2021 №13129 місцем поставки товару (тракторів колісних "John Deere" 6251R, 8R410, 9R490) ідентично визначені саме склади Позивача, розташовані в селищі Шарівка та селі Заброди Богодухівського району Харківської області, зі строками їх поставки до 21-26 квітня 2022 року та 01 червня 2022 року (граничні строки). Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував вказане повідомлення Позивача про оголошення форс-мажору за іншим аналогічним договором поставки як належний доказ, що підтверджує обставини повідомлення Позивачем Відповідача про неможливість виконати зобов'язання з приймання сільськогосподарської техніки через ведення бойових дій в адміністративних одиницях розташування виробничих структурних підрозділів Позивача на території селища Шарівка та села Заброди Богодухівського району Харківської області, які визначені місцями поставки 8 (восьми) одиниць товару станом на граничні дати 30 травня 2022 року та 30 жовтня 2022 року додатком №1 (специфікація №1) до Договору;
- діючи у спірних правовідносинах розумно та добросовісно, відповідно до засад, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), Відповідач покладався, в тому числі, на лист Позивача від 22.03.2022. Доводи Позивача, що таке повідомлення стосувалося лише договору поставки від 07.07.2021 №13129, тоді як за спірним Договором Позивач не був позбавлений можливості прийняти товар, не узгоджується з принципом venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки така поведінка є непослідовною та недобросовісною. Позивач не довів, що протягом 2022 року, зокрема, після отримання повідомлення Відповідача про форс-мажорні обставини та настання граничних строків поставки товару у травні та жовтні 2022 року, він звертався до Відповідача з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Договору в частині зміни умов та місця поставки товару, з претензіями чи вимогами щодо необхідності поставки товару в натурі;
- матеріалами справи підтверджено та судом встановлено наявність підстав для одностороннього розірвання Договору (за наявності всіх визначених пунктом 8.3 обставин) та, як наслідок, факт припинення зобов'язань за Договором, зокрема, щодо поставки товару. Ані закон, ані умови укладеного Договору не ставлять реалізацію права на односторонню відмову від договору в залежність від встановлення можливості альтернативного виконання зобов'язань;
- визначаючи ціну непоставленого товару для цілей розрахунку пені згідно з пунктом 5.2 Договору, Позивач обґрунтовано керувався положеннями пункту 2.4 Договору та застосував курс Міжбанку станом на робочий день, що передував дню пред'явлення позову (10 квітня 2024 року), оскільки він стосується стягнення штрафних санкцій. Суд першої інстанції зазначив, що це суперечить пункту 2.4 Договору, проте вказані висновки не узгоджуються з дійсним змістом цього пункту. Вимога Позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення поставки 1 одиниці візка для транспортування жниварок в місце поставки - село Лип'янка Шполянського району Черкаської області, що становить 39 867,54 грн (474 613,56 грн х 0,4% х 21 день), є обґрунтованою та підлягає задоволенню;
щодо стягнення судових витрат, понесених у суді першої інстанції:
- в частині рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 - враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 39 867,54 грн із загальної ціни позову в розмірі 13 897 004,24 грн, на Відповідача покладаються судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 838,53 грн. Суд першої інстанції стягнув з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, але мотивувальна частина рішення не містить жодних доводів стосовно цих витрат. Суд не досліджував та не встановлював обставин щодо надання правничої допомоги позивачу, а відтак рішення суду в цій частині не може бути залишене в силі;
- в частині додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 - апеляційна скарга не містить доводів про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру витрат. Позивач просить здійснити новий розподіл та скасувати додаткове рішення суду у зв'язку із задоволенням його апеляційної скарги. З огляду на те, що додаткове рішення суду безпосередньо стосується та прямо пов'язане із оскаржуваним судовим рішенням, за результатами перегляду якого частково задоволено апеляційну скаргу Позивача та змінено рішення суду в частині суми пені, що підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції відповідно до приписів частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України змінює розподіл судових витрат, здійснений у додатковому рішенні. Отже, на Позивача покладаються судові витрати Відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 39 885,25 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
9. 30 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням засобів поштового зв'язку подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24, у якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі; зобов'язати Відповідача поставити Скаржнику візки для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 9 одиниць згідно зі специфікацією №1 до Договору, стягнути з Відповідача на користь Скаржника пеню за порушення Договору в розмірі 9 793 487 грн;
- змінити розподіл судових витрат; стягнути з Відповідача на користь Скаржника 208 455,06 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 292 295,04 грн витрат на професійну правничу допомогу, 311 710,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 62 093,38 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про стягнення правничої допомоги у повному обсязі;
- скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у частині розподілу судових витрат Відповідача щодо стягнення правничої допомоги у повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про стягнення правничої допомоги у повному обсязі;
- стягнути з Відповідача на користь Скаржника 415 714,10 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та 66 601,74 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
10. У частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій не врахували:
1) висновків Верховного Суду про застосування статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", викладених у постановах від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, щодо форс-мажорних обставин;
2) висновків Верховного Суду про застосування статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", викладених у постановах від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 12.10.2023 у справі №908/1620/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 27.02.2024 у справі №922/2258/23, щодо факту ведення бойових дій;
3) висновків Верховного Суду про застосування статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, викладених у постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19 (пункт 6.41), від 19.08.2021 у справі №910/11889/20, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20 (пункт 5.45), щодо умов для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання через форс-мажорні обставини;
4) висновків Верховного Суду про застосування статей 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", викладених у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, щодо документа, яким згідно із законодавством може засвідчуватися існування форс-мажорних обставин;
5) висновку Верховного Суду про застосування частини першої статті 526 ЦК України у контексті оцінки процедури розірвання договору, викладеного в постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, стосовно порядку підтвердження сторонами договору одна перед одною обставин непереборної сили;
6) висновку Верховного Суду про застосування частини другої статті 693 ЦК України, викладеного в постанові від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, щодо виключного права покупця обирати варіант правової поведінки у разі невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю;
- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутні висновки Верховного Суду, які б у контексті застосування положень статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України дали відповідь на питання:
1) чи може вважатися належним повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідне повідомлення однієї зі сторін договору, надіслане без вказівки реквізитів договору, за яким оголошуються такі обставини за іншим договором;
2) чи може сторона договору заявити про настання форс-мажорних обставин до моменту настання строку для виконання зобов'язання за таким договором;
3) чи може бути доказом існування форс-мажорних обставин для сторони за одним договором її лист про оголошення таких обставин за іншим договором;
- пункт 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини третьої статті 86 ГПК України, оскільки не дослідили зібраних у справі доказів та не надали самостійної оцінки обставинам справи, зокрема, не надали оцінки листу від 16.11.2022 вих. №16/11-05; не дослідили та не надали самостійної оцінки копіям видаткових накладних, підписаних Відповідачем і Скаржником; не дослідили та не надали правової оцінки інформації з офіційного вебсайту Відповідача https://agristar.com.ua/ukr/contacts.html.
11. У частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, щодо підстав для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
12. Скаржник навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у суді касаційної інстанції: (1) 415 714,10 грн - судовий збір за подання касаційної скарги; (2) 66 601,74 грн - витрати на професійну правничу допомогу, а також долучив до касаційної скарги копії:
- платіжної інструкції кредитового переказу коштів на суму 415 714,10 грн від 26.12.2024 №107709 (судовий збір);
- додаткової угоди від 18.12.2024 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.07.2023 №23/07-07;
- рахунку на оплату від 18.12.2024 №258;
- платіжної інструкції на суму 66 601,74 грн від 24.12.2024 №21 (оплата за юридичні послуги).
Скаржник також повідомив, що докази на підтвердження розміру понесених витрат не можуть бути надані до закінчення судових дебатів у повному обсязі. Згідно з договором про надання правничої допомоги акти приймання-передачі складаються після ухвалення рішення суду по суті спору. Керуючись частиною восьмою статті 129 ГПК України, Скаржник надасть суду відповідні докази упродовж п'яти днів після ухвалення судового рішення.
13. 21 січня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін; стягнути зі Скаржника на користь Відповідача витрати на правничу допомогу, понесені ним у Верховному Суді.
14. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення.
15. Відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в суді касаційної інстанції, - 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
16. 04 лютого 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав клопотання про стягнення судових витрат, у якому просить стягнути зі Скаржника на свою користь 65 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді.
17. До клопотання Відповідач долучив скан-копії:
- детального опису наданої правничої допомоги у справі від 04.02.2025, згідно з яким: (1) складання відзиву на касаційну скаргу - 5 годин, 50 000 грн; (2) складання заяви про взяття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - 0,5 години, 5 000 грн; (3) взяття участі в судовому засіданні - 1 година, 10 000 грн;
- договору про надання правничої допомоги від 04.12.2024;
- додаткової угоди від 04.02.2025;
- акта приймання-передачі послуг правничої допомоги від 04.02.2025;
- рахунку-фактури на оплату від 04.02.2024.
18. 05 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення проти клопотання Відповідача, в якому просить відмовити йому в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, або зменшити їх розмір до 20 000 грн.
19. 10 лютого 2025 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав:
- клопотання, в якому просить зменшити розмір судових витрат Скаржника на правничу допомогу, що заявлені до перерозподілу та стягненню з Відповідача, зокрема, у Верховному Суді, до 0 грн;
- клопотання, в якому просить відхилити клопотання Скаржника від 05.02.2025 про відмову в стягненні або зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. 21 липня 2021 року Скаржник (покупець) та Відповідач (постачальник) уклали Договір, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (візок для транспортування жниварок) (ТМ "Volland") - товар (або обладнання / техніка / машини) в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними у специфікаціях чи інших додатках до Договору, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
21. Асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджуються сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображаються у специфікаціях до Договору (пункт 1.2 Договору).
22. Ціна Договору складає суму у гривні, визначену за правилами пункту 2.4 цього Договору, з урахуванням ПДВ. Сукупна вартість товару, вказана у специфікаціях, складає ціну Договору (пункт 2.1 Договору).
23. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у такому порядку (з урахуванням термінів оплати, визначених сторонами в специфікаціях): перший платіж - передплата 20% вартості товару - сплачується покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар; другий платіж - 80% вартості товару - сплачується покупцем після поставки товару і не пізніше 5 банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому Договорі, - podatkovy.agm@agromino.com, повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару згідно з вимогами ПК України та вказівками покупця. У разі порушення постачальником порядку заповнення (оформлення) податкових накладних з ПДВ, виявлення покупцем або контролюючим органом у них помилок, зобов'язання покупця з оплати 20% вартості поставленого товару постачальнику виникає після реєстрації податкових накладних з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару згідно з вимогами ПК України та вказівками покупця.
24. У платіжних документах Скаржник зобов'язався зазначити призначення платежу відповідно до рахунку (рахунків), що надаються йому постачальником для здійснення оплати товару.
25. Відповідно до пункту 2.4 Договору визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього Договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті - євро (EUR), що визначається згідно з курсом гривні до іноземної валюти - євро (EUR), на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - євро (EUR), під словом ASK з колонки "Закрытие") станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - євро (EUR), на курс гривні до іноземної валюти - євро (EUR), на міжбанківській валютній біржі (далі - "курс Міжбанку") за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - євро (EUR), під словом ASK з колонки "Закрытие") станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за Договором або дню пред'явлення претензії чи позову з оплати / стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.
26. У пункті 2.6 Договору сторони погодили, що покупець має право здійснити оплату за товар на умовах попередньої оплати в цілому або здійснити оплату частками, але в будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку, вказаного в Договорі або у специфікації (за умови її складання сторонами).
27. За змістом пункту 3.1 Договору товар поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із його умов. У випадку розбіжностей між відповідними положеннями "Інкотермс" 2020 року та умовами Договору, застосовуються відповідні положення цього Договору.
28. Постачальник зобов'язується поставити товар у строки, визначені в специфікаціях, за умови здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно зі специфікацією (пункт 3.2 Договору).
29. Дата отримання товару покупцем у місці поставки товару, вказаному в пункті 3.1 Договору, підтверджується підписанням видаткової накладної та / або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця і постачальника (пункт 3.3 Договору).
30. Відвантаження та доставка (транспортування) товару здійснюється автомобільним транспортом. Постачальник зобов'язаний не пізніше ніж за три робочих дні до дати фактичного постачання товару повідомити покупця про готовність відвантаження товару, а також надіслати інші повідомлення, які необхідні покупцю для здійснення необхідних заходів для прийняття товару (пункт 3.4 Договору).
31. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у пункті 3.1 Договору (пункт 3.5 Договору).
32. Покупець у момент приймання товару в місці поставки зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, комплектність, якість, цілісність упаковки (тари), пломб на них (у разі наявності), а також відсутність ознак пошкодження товару (пункт 3.6 Договору).
33. Постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів після поставки товару покупцю провести монтаж товару на території покупця та ввести товар в експлуатацію у виробничих умовах покупця, а саме: монтаж та налагодження товару, проведення калібрування та запуск товару у роботу, досягнення товаром рівня проєктної потужності у роботі, інструктаж представників покупця щодо поводження з товаром. Після введення товару в експлуатацію сторони підписують акт про введення товару в експлуатацію (пункт 3.7 Договору).
34. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, він зобов'язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 0,4% від ціни неотриманого від постачальника вчасно товару за кожен день прострочення поставки. Нарахування штрафної неустойки починається від дня, коли зобов'язання з поставки мало бути виконане постачальником, та припиняється у день його повного виконання / повної сплати.
35. Відповідно до пункту 5.6 Договору сплата штрафних санкцій, передбачених пунктами 5.1-5.5, не звільняє сторону, яка допустила порушення Договору, від обов'язку виконання договірного зобов'язання в натурі. Сторони домовилися, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до положень статті 259 ЦК України продовжується до трьох років.
36. У разі порушення постачальником умов Договору, які передбачають застосування до постачальника з боку покупця штрафних санкцій (штрафів та / або пені), покупець має право в односторонньому порядку зарахувати розмір таких штрафних санкцій (штрафів та / або пені) у рахунок останнього платежу за Договором шляхом зменшення розміру будь-якого платежу на розмір нарахованих продавцю штрафних санкцій (штрафів та / або пені) (пункт 5.7 Договору).
37. Пунктом 8.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за Договором у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладання Договору, у результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс-мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та які безпосередньо впливають на виконання Договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.
38. Сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов'язана у строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин і за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (пункт 8.2 Договору).
39. Пунктом 8.3 Договору встановлено, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 календарних днів, будь-яка із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.
40. Припинення Договору внаслідок дії форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов'язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов'язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснене виконання (пункт 8.4 Договору).
41. Якщо інше прямо не передбачено Договором, він розірванню в односторонньому порядку не підлягає (пункт 10.3 Договору).
42. Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - до закінчення гарантійного строку та повного виконання постачальником своїх гарантійних зобов'язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
43. За умовами пункту 13.11 Договору, якщо інше не передбачено в ньому, документи (їх паперові копії тощо), які підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису та відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Якщо отримання будь-якого документа чи повідомлення оскаржується або заперечується, тягар доказування передання таких документів або повідомлень покладається на відправника, який у випадку спору зобов'язаний надати достатні докази того, що документ або повідомлення було насправді відправлено адресату. Якщо інше не передбачено у цьому Договорі, документ, переданий засобами електронної пошти, вважається одержаним адресатом через одну робочу годину з моменту відправлення автором повідомлення в електронній формі.
44. Сторони визнають, що всі та будь-які повідомлення, листи постачальника, які відправлені з електронних адрес постачальника: salyvinigor@agristar.com.ua, lyubimovmykola@agristar.com.ua, на будь-яку електронну адресу покупця, яка є частиною домену "@agromino.com", вважаються такими, то відправлені належним чином повноважною особою постачальника та з дотриманням умов цього Договору.
45. Сторони визнають, що всі та будь-які повідомлення, листи або документи, які підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису повноважної особи покупця та які відправлені з електронних адрес покупця: admin.engineer@agromino.com, Gennadiy.Tkachenko@agromino.com, на будь-яку електронну адресу постачальника, яка є частиною домену "@agristar.com.ua ", вважаються такими, що відправлені належним чином та з дотриманням умов цього Договору.
46. 21 липня 2021 року Скаржник та Відповідач підписали додаток №1 до Договору - специфікацію №1, згідно з якою постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а саме:
- візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 4 одиниць за ціною 9 000 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 3 6000 EUR, ПДВ - 7 200 EUR, ціна - 288 291,60 грн без ПДВ, сума без ПДВ - 1 153 166,40 грн. Строк поставки - з 15-30 травня 2022 року;
- візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 4 одиниць за ціною 9 000 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 36 000 EUR, ПДВ - 7 200 EUR, ціна - 288 291,60 грн без ПДВ, сума без ПДВ - 1 153 166,40 грн. Строк поставки - з 15-30 жовтня 2022 року;
- візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 1 одиниці за ціною 9 416,67 EUR без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 9 416,67 EUR, ПДВ - 1883,33 EUR, ціна - 301 638,54 грн без ПДВ, сума без ПДВ - 301 638,54 грн. Строк поставки - з 15-30 жовтня 2022 року.
47. Згідно з пунктом 2 специфікації №1 оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі специфікації та рахунку постачальника банківським переказом на умовах згідно з пунктом 2.2 Договору.
48. У пункті 3 специфікації від №1 визначено умови поставки: DDP, склад покупця:
- 3.1 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 4 шт. - селище Шарівка Богодухівського району Харківської області;
- 3.2 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 4 шт. - село Заброди Богодухівського району Харківської області;
- 3.3 візок для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") 1 шт. - село Лип'янка Шполянського району Черкаської області.
49. Скаржник на підставі платіжної інструкції від 05.08.2021 №5423 згідно з рахунком Відповідача від 04.08.2021 №20481 перерахував на рахунок останнього перший платіж - передплату 20% у сумі 623 191,17 грн, у тому числі ПДВ.
50. 18 лютого 2022 року Відповідач уклав з виробником та продавцем візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") - Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС", договір купівлі-продажу №1/2022-В, за умовами якого продавець зобов'язався виготовити та передати у власність покупцеві візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland"), а покупець - прийняти переданий товар і оплатити його за ціною, в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
51. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану директор Відповідача видав накази:
- "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб невідокремлених структурних підрозділів на його територіях міста Харкова, Харківської і Луганської областях" від 24.02.2022 №24/02, згідно з яким призупинено з 24 лютого 2022 року господарську діяльність товариства та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях міста Харкова, Харківської і Луганської областях із забезпеченням табельного обліку робочого часу працівників підприємства та його служб структурних підрозділів на вказаних територіях;
- "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками" від 24.03.2022 №24/03-К, згідно з яким, враховуючи призупинення згідно з наказом від 24.02.2022 №24/02 господарської діяльності товариства і його служб на територіях міста Харкова, Харківської і Луганської областей та масової відсутності будь-якого зв'язку з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу, що унеможливлює забезпечення працівників вказаної служби роботою і виконання ними власних трудових обов'язків, керуючись статтею 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу товариства із забезпеченням табельного обліку робочого часу, невідпрацьованого працівниками сервісної служби у зв'язку з призупиненням трудових договорів.
52. 07 березня 2022 року Відповідач направив на адресу Скаржника повідомлення від 01.03.2022 вих. №01, у якому, посилаючись на необхідність у зв'язку із введенням на території України через військову агресією російської федерації воєнного стану із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб негайного застосування до договірних правовідносин сторін положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору, повідомив про факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на усій території України; просив взяти до уваги, що вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб за договором, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
53. У цьому листі зазначено, що в разі пролонгації дії форс-мажорних обставин більше як на 30 календарних днів Відповідач вживатиме заходів щодо обумовлення порядку, підстав та умов подальшого виконання договірних зобов'язань. Відповідач продовжує вживати усіх необхідних заходів для реалізації взятих на себе згідно з договором зобов'язань з урахуванням умов воєнного стану та реалій сьогодення.
54. Відповідач долучив копію листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, у якому зазначено, що ТПП на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, статуту ТПП цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022. Враховуючи це, ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
55. Листом від 07.11.2022 вих. №07-11/2022 Відповідач повідомив Скаржника про одностороннє розірвання Договору з 21 листопада 2022 року відповідно до пункту 8.3 у зв'язку із тривалістю більше ніж 30 днів обставин непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України та введенням через це воєнного стану.
56. У листі Відповідач зазначив, що, маючи основні засоби в епіцентрі активних бойових дій на території міста Харкова, Харківської і Луганської областей, за першої ж нагальної можливості письмовим повідомленням (від 01.03.2022 вих. №01) повідомив Скаржника про факт настання з 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили) та необхідності застосування до договірних правовідносин положень договору та чинного законодавства про форс-мажорні обставини та їх наслідки, які безпосередньо впливають на виконання зобов'язань Відповідача за договором. Унаслідок безпосередньо триваючих з 24 лютого 2022 року і дотепер активних бойових дій за адресою місцезнаходження в місті Харкові, а також території фактично здійснюваного підприємством офіційного дилерства "John Deere", зокрема, Харківської та Луганської областей, де розташовані основні засоби та матеріальні активи, а також адміністративні, складські, виробничі підрозділи, Відповідач протягом більш як 30 календарних днів повною мірою позбавлений будь-якої можливості виконати зобов'язання з поставки сільськогосподарської техніки (візків для транспортування жниварок (ТМ "Volland")) за Договором.
57. У відповідь на вказаний лист Скаржник направив на адресу Відповідача лист від 16.11.2022 вих. №16/11, у якому заперечив проти розірвання Договору, зазначив про необґрунтованість заяви про його розірвання в односторонньому порядку через незазначення в повідомленні про форс-мажорні обставини, які конкретно зобов'язання за Договором не можуть бути виконані постачальником через вказані обставини.
58. Скаржник також повідомив у листі (щодо виконання Відповідачем обов'язку з поставки замовленої техніки у місця поставки та на умовах, визначених Договором), що здійснює господарську діяльність з використанням замовленої техніки у власному виробничому циклі на земельних ділянках та виробничих структурних підрозділах, розташованих у багатьох адміністративно-територіальних одиницях України, зокрема, в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Київській областях, а також на неокупованих територіях Харківської області. Беручи до уваги викладені обставини, Скаржник повністю готовий до переговорів з Відповідачем щодо зміни умов поставки товару, а також готовий розглянути можливості поставки вищевказаної техніки на територію будь-якого з виробничих підрозділів Скаржника, що розташовані в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Кіровоградській, Київській областях, або розглянути поставку техніки в інші місця поставки, запропоновані Відповідачем. Зокрема, Скаржник готовий запропонувати Відповідачу розглянути можливість здійснити поставку тракторів не в Україну, а в країну Європейського Союзу, наприклад, Чеську Республіку.
59. 16 грудня 2022 року Відповідач згідно з вимогами пункту 8.4 Договору повернув Скаржнику 623 191,17 грн, отримані за платіжним дорученням №1794 як попередня оплата за Договором.
60. Скаржник направив Відповідачу претензію від 21.12.2022 вих. №12/22-01 про сплату штрафних санкцій за Договором на загальну суму 1 835 330 грн, пославшись на невиконання Відповідачем умов Договору щодо поставки товару за період з 31 травня 2022 року до 21 грудня 2022 року.
61. Відповідач листом від 20.01.2023 вих. №20-01/23/3 відхилив претензію Скаржника, оскільки причиною невиконання зобов'язання з поставки користь візків VL40 (ТМ "Volland") для транспортування жниварок у строк до 30 травня 2022 року та 30 жовтня 2022 року стали форс-мажорні обставини у вигляді безперервно триваючих запеклих боїв на території міста Харків та Харківської області, де однаково зосереджено місцезнаходження управлінських, складських, виробничих підрозділів, людських та фінансових ресурсів як Відповідача, так і Скаржника, що мали безпосередній негативний причинно-наслідковий вплив на фактичну здатність до виконання Відповідачем своїх господарських зобов'язань за Договором. Існуючі форс-мажорні обставини спричинили тривалу неможливість виконання зобов'язання з поставки товару, що призвело до розірвання Договору в односторонньому порядку. На виконання пункту 8.4 Відповідач здійснив повне повернення попередньої оплати за Договором.
62. 11 квітня 2024 року Скаржник звернувся до суду з позовом про зобов'язання Відповідача виконати умови Договору щодо здійснення поставки товару та стягнення штрафної санкції за прострочення його поставки.
63. Відповідач долучив до матеріалів справи сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.05.2024 №6300-24-0905, виданий Харківською торгово-промисловою палатою, в якому зазначено про засвідчення Відповідачу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; воєнних (бойових) дій на території Богодухівського району Харківської області, щодо обов'язку за укладеним із Скаржником Договором з передання покупцеві сільськогосподарської техніки (візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland")) за специфікацією від 21.07.2021 №1, а саме: візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 шт. у місце поставки: селище Шарівка, Богодухівський район, Харківська область; візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") у кількості 4 шт. у місце поставки: село Заброди, Богодухівський район, Харківська область, у термін: до 30 травня 2022 року, до 30 жовтня 2022 року. Дата настання форс-мажорних обставин - 24 лютого 2022 року, дата їх закінчення - 21 листопада 2022 року.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
64. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
65. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
66. Натомість щодо стягнення з Відповідача пені за порушення Договору в розмірі 39 867,54 грн судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
67. Скаржник також просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24 в частині розподілу судових витрат; ухвалити нові рішення, якими відмовити в задоволенні клопотань Відповідача про стягнення правничої допомоги в повному обсязі.
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду справи по суті
68. Перед Верховним Судом, зокрема, постали такі питання:
- чи існують підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами;
- чи був Договір розірваний Відповідачем у односторонньому порядку та чи припинився внаслідок цього обов'язок Відповідача поставити товар Скаржнику?
69. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
70. Частиною другою статті 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
71. Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
72. За змістом статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
73. Суд зауважує, що двосторонній характер договору поставки зумовлює виникнення у кожної сторони взаємних прав та обов'язків. Уклавши договір, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар належної якості й водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець набуває право вимагати від постачальника передачі товару та зобов'язаний здійснити його оплату.
74. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
75. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
76. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
77. За обставинами справи Відповідач не поставив Скаржнику товар за Договором - візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 9 одиниць, з них: 4 одиниці - на склад покупця за адресою: селище Шарівка Богодухівського району Харківської області; 4 одиниці - на склад покупця за адресою: село Заброди Богодухівського району Харківської області; 1 одиниця - на склад покупця за адресою: село Лип'янка Шполянського району Черкаської області.
78. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
79. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
80. На підставі пункту 5.2 Договору Скаржник нарахував Відповідачу неустойку (пеню) в розмірі 0,4% від ціни неотриманого вчасно товару за кожен день прострочення поставки - 9 793 487 грн.
81. Разом із тим суди попередніх інстанцій встановили, що з 24 лютого 2022 року до 21 листопада 2022 року існували форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які зумовили неможливість виконання Відповідачем зобов'язань за Договором щодо поставки товару на території селища Шарівка та села Заброди Богодухівського району Харківської області.
82. Зважаючи на норми законодавства та умови Договору, суди дійшли висновку, що це є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності; зазначили, що позовні вимоги в частині нарахування штрафної санкції за порушення Відповідачем строків поставки товару (4 одиниць візків у місці поставки: селище Шарівка Богодухівського району Харківської області, у строк до 30 травня 2022 року, а також 4 одиниць візків в місце поставки: село Заброди Богодухівського району Харківської області, в строк до 30 жовтня 2022 року за загальний період з 31 травня 2022 року до 21 листопада 2022 року) є необґрунтованими.
83. Натомість щодо порушення Відповідачем строків поставки товару в місці поставки: село Лип'янка Шполянського району Черкаської області, існування форс-мажорних обставин не встановлено. На користь Скаржника стягнуто неустойку (пеню) за 21 день прострочення, яке тривало з 31 жовтня 2022 року до 20 листопада 2022 року, в розмірі 39 867,54 грн.
84. Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
85. Скаржник і Відповідач узгодили в Договорі, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладання Договору, у результаті обставин надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс-мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" та які безпосередньо впливають на виконання Договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов (пункт 8.1).
86. Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
87. Суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний (персоніфікований) характер щодо конкретного договору та його сторін. Такі обставини засвідчуються за кожним окремим договором, податковим та / або іншим зобов'язанням, яке настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, і виконання якого стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин.
88. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, має довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність і невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
89. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
90. У цій справі суди врахували факт повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану та призвело до проведення воєнних (бойових) дій на територіях місцезнаходження Відповідача, де також знаходилися місця виконання Договору; дійшли висновку про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за Договором - візків для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 8 одиниць (згідно зі специфікацією №1), на території селища Шарівка та села Заброди Богодухівського району Харківської області.
91. Натомість Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду про застосування статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", викладених у постановах:
- від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 10.03.2021 у справі №922/1093/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, - має існувати безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між обставинами непереборної сили та невиконанням стороною конкретного зобов'язання;
- від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 12.10.2023 у справі №908/1620/22, від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 27.02.2024 у справі №922/2258/23, - сам по собі факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного стану не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов'язань.
92. Верховний Суд звертає увагу, що в цій справі наявність форс-мажорних обставин встановлена не шляхом узагальненого посилання на воєнний стан та бойові дії, а з огляду на наявні в справі докази у їх сукупності. Дійшовши висновку про існування форс-мажору та позбавлення у зв'язку з цим Відповідача можливості виконати свої зобов'язання за Договором, суди, зокрема, врахували:
- сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.05.2024 №6300-24-0905, виданий Харківською торгово-промисловою палатою;
- повідомлення Відповідача про форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором, від 01.03.2022 вих. №01, складене та направлене Скаржнику разом з листом ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1;
- повідомлення Скаржника про форс-мажорні обставини від 22.03.2022, які унеможливлюють виконання зобов'язань за іншим аналогічним договором поставки від 07.07.2021 №13129 з приймання від Відповідача сільськогосподарської техніки. При цьому за змістом додаткової угоди від 15.02.2022 №1 до вказаного договору місцем поставки товару (тракторів колісних "John Deere" 6251R, 8R410, 9R490) ідентично визначені саме склади Скаржника, розташовані в селищі Шарівка та селі Заброди Богодухівського району Харківської області зі строками їх поставки до 21-26 квітня 2022 року та 01 червня 2022 року (граничні строки);
- накази директора Відповідача "Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб, відокремлених структурних підрозділів на територіях міста Харкова, Харківської та Луганської областей" від 24.02.2022 №24/02 та "Про призупинення дії трудових договорів з працівниками" від 24.03.2022 №24/03-К;
- умови пункту 3.1 Договору, що визначають місце поставки;
- договір купівлі-продажу від 18.02.2022 №1/2022-В, укладений Відповідачем з виробником та продавцем візків для транспортування жниварок VL40 (ТМ "Volland") - Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕГАБАРИТ-СЕРВІС", що підтверджує вжиття Відповідачем заходів з метою виконання спірного Договору.
93. Суди констатували, що місця поставки товару знаходилися в зоні активних бойових дій, і матеріали справи не містять доказів поставки Відповідачем товарів на території селища Шарівка та села Заброди Богодухівського району Харківської області протягом 2022 року.
94. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції послався в оскаржуваному рішенні на Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (з урахуванням змін) (далі - Перелік №75), який втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
95. Суд відхиляє вказаний аргумент, оскільки Перелік №75 був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Крім того, суд першої інстанції також послався на підпункт 1.8 пункту 1 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
96. При цьому необхідно зважати, що спірний Договір був укладений сторонами 21 липня 2021 року, тобто більш як за пів року до початку повномасштабного воєнного вторгнення російської федерації на територію України.
97. З урахуванням викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які завадили Відповідачу виконати свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором у встановлені строки.
98. Твердження Скаржника, що наданих Відповідачем доказів недостатньо для встановлення форс-мажору, зводиться до потреби їх переоцінки, однак це не охоплюється компетенцією Верховного Суду.
99. Скаржник також посилається на висновки Верховного Суду про застосування статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України, викладені в постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19 (пункт 6.41), від 19.08.2021 у справі №910/11889/20, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20 (пункт 5.45), щодо необхідності доведення стороною неможливості виконання альтернативного зобов'язання для звільнення від відповідальності при форс-мажорних обставинах.
100. Водночас, як встановили суди, Відповідач зупинив господарську діяльність на територіях міста Харкова, Харківської та Луганської областей. Скаржник не довів, що протягом 2022 року, зокрема, після отримання повідомлення Відповідача про форс-мажорні обставини та настання граничних строків поставки товару у травні та жовтні 2022 року, він звертався з пропозиціями щодо внесення змін до Договору в частині зміни умов та місця поставки товару, будь-якими претензіями чи вимогами щодо необхідності поставки товару в натурі.
101. Лише зі спливом значного періоду часу в листі від 16.11.2022 вих. №16/11 Скаржник висловив готовність до переговорів з Відповідачем та зміни умов Договору. Втім, вказаний лист був направлений вже після реалізації Відповідачем права на розірвання Договору в односторонньому порядку (направлення листа від 07.11.2022 вих. № 07-11/2022), тобто post factum.
102. Щодо розірвання договору Відповідачем в односторонньому порядку, Верховний Суд звертає увагу на таке.
103. Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.
104. Цивільне законодавство закріплює конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК України), яка охоплює розірвання договору: 1) за згодою (домовленістю) сторін; 2) за рішенням суду; 3) внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 Кодексу). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).
105. Договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків сторін. За допомогою договору сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення односторонніх правочинів, визначати підстави для односторонньої відмови та коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).
106. З урахуванням викладеного, Суд зауважує, що одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі види договорів передбачають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
107. Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалася, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.
108. Суд наголошує, що законодавець не внормував у ЦК України застосування конструкції форс-мажору (непереборної сили) в цивільних відносинах, проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту передбачити в договорі, зокрема, правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору).
109. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 викладений загальний висновок щодо застосування статей 6, 627 ЦК України, згідно з яким особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
110. Так, згідно з пунктом 8.3 Договору, якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 календарних днів, будь-яка із сторін має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше ніж за 14 календарних днів до дати розірвання.
111. Припинення Договору внаслідок дії форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов'язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов'язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснене виконання (пункт 8.4 Договору).
112. Отже, сторони визначили правові наслідки існування форс-мажору, якщо відповідні обставини тривають понад 30 календарних днів, - право на розірвання Договору в односторонньому порядку. Сторони також визначили дії, які підлягають вчиненню після такого розірвання, - проведення розрахунків за отримане виконання та повернення авансу, якщо виконання не відбулося.
113. У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу, що в разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитися від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої відмови. Таким чином, суди мають у кожному конкретному випадку виходити зі встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини.
114. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили наявність обставин, які надали Відповідачу можливість реалізувати право на одностороннє розірвання спірного Договору в порядку, передбаченому пунктом 8.3, а саме: 1) наявність форс-мажорних обставин; 2) їх тривалість понад 30 днів; 3) направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання Договору у встановлений у ньому строк.
115. Скаржник не погоджується з цим та наводить висновки Верховного Суду про застосування:
- статей 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", викладені у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, - документом, яким згідно із законодавством може засвідчуватися існування форс-мажорних обставин, є відповідний сертифікат ТПП або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою;
- частини першої статті 526 ЦК України у контексті оцінки процедури розірвання договору, викладеного в постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, - якщо сторони договору домовилися про підтвердження одна перед одною обставин непереборної сили документом, що згідно з чинним законодавством України може засвідчувати існування таких обставин, сторони мають дотримуватися саме такого порядку.
116. На думку Скаржника, для розірвання Договору Відповідач мав підтвердити наявність форс-мажорних обставин шляхом надання йому (Скаржнику) відповідного сертифіката, однак не зробив цього як до, так і під час надсилання повідомлення (листа від 07.11.2022 вих. № 07-11/2022).
117. Суд відхиляє вказані доводи та зазначає, що оскільки умови Договору не встановлюють наслідків ненадання іншій стороні сертифіката ТПП у межах певного строку, це не позбавляє сторону, яка заявляє про форс-мажорні обставини, права посилатися на їх настання. Подібна позиція щодо вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, на яку також послався Скаржник, та постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №911/2635/22.
118. Відповідач подав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.05.2024 №6300-24-0905, виданий Харківською торгово-промисловою палатою, до суду, і він одержав відповідну оцінку.
119. Більш того, сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; їх наявність може доводитися іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором (подібні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
120. Дійшовши висновку про наявність форс-мажору та позбавлення у зв'язку з цим Відповідача можливості виконати свої зобов'язання за Договором, суди не обмежилися посиланням лише на сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.05.2024 №6300-24-0905 та / або лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, а дослідили наявні докази у сукупності (пункт 92 цієї постанови) та встановили на їх підставі фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи.
121. Щодо постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, проаналізувавши її текст, Суд не виявив текстового фрагменту, який наводить Скаржник, та загалом посилань на статтю 526 ЦК України.
122. Визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник має мотивувати неправильне застосування судами попередніх інстанцій конкретних норм матеріального права та / або недотримання вимог процесуального права з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а не наводити власні довільні міркування.
123. Суд також звертає увагу, що підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції з метою обґрунтування мотивувальної частини постанови.
124. Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
125. За умовами пункту 2.2 Договору перший платіж - передплата 20% вартості товару - сплачується покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар.
126. 16 грудня 2022 року Відповідач згідно з вимогами пункту 8.4 Договору повернув Скаржнику 623 191,17 грн, отримані за платіжним дорученням №1794 як попередня оплата за Договором.
127. У розрізі цього Скаржник стверджує про неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 693 ЦК України, викладеного в постанові від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, - покупець має виключне право обирати варіант правової поведінки у разі невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
128. Дійсно, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинене ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначає форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).
129. Звертаючись до суду, Скаржник визначив однією з позовних вимог зобов'язання Відповідача поставити візки для транспортування жниварок VL40 (TM "Volland") у кількості 9 одиниць згідно зі специфікацією №1 до Договору.
130. Таким чином, Скаржник реалізував своє право, передбачене частиною другою статті 693 ЦК України.
131. Водночас обов'язок Відповідача поставити Скаржнику товар за Договором припинився унаслідок його розірвання в односторонньому порядку (пункт 114 цієї постанови), що унеможливлює задоволення позовної вимоги в цій частині. Скаржник не довів, що розірвання Договору Відповідачем відбулося за відсутності передбачених ним підстав чи з порушенням встановленої процедури.
132. Більш того, Скаржник на виконання вимог пункту 192.1 статті 192 ПК України зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних складений Відповідачем розрахунок коригування на суми податкового кредиту, отже фактично прийняв виконання обов'язку Відповідача щодо повернення попередньої оплати після одностороннього розірвання Договору на підставі пункту 8.3.
133. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду, які б у контексті застосування положень статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України, зокрема, дали відповідь на питання:
- чи може вважатися належним повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідне повідомлення однієї зі сторін договору, надіслане без вказівки реквізитів договору, за яким оголошуються такі обставини за іншим договором;
- чи може бути доказом існування форс-мажорних обставин для сторони за одним договором її лист про оголошення таких обставин за іншим договором.
134. Згідно з пунктом 8.2 Договору сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов'язана у строк, що не перевищує 3 календарних днів з моменту їх настання, у письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин і за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом.
135. Суди встановили, що повідомлення про форс-мажорні обставини відбулося 07 березня 2022 року (лист від 01.03.2022 вих. №01), тобто поза межами строку, встановленого Договором. Водночас сторони не встановили наслідків порушення вказаного строку.
136. У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що:
- потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката;
- саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.
137. Оскільки Договір не містить умов, що безпосередньо визначають наслідки неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про форс-мажорні обставини, це надає Відповідачу право доводити наявність цих обставин незалежно від факту повідомлення Скаржника або своєчасності його здійснення.
138. Отже, умови, за яких Верховний Суд міг би сформувати відповідні висновки, про відсутність яких зазначає Скаржник, не узгоджуються з фактичними обставинами цієї справи.
139. Більш того, суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідач повідомив Скаржника про форс-мажорні обставини 07 березня 2022 року. Вказане порушення не є значним та, зважаючи на обставини справи, відповідає вимогам "розумного строку". Скаржник не довів, що протягом 2022 року, зокрема, після отримання повідомлення Відповідача про форс-мажорні обставини та настання граничних строків поставки товару у травні та жовтні 2022 року, він звертався до Відповідача з пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Договору в частині зміни умов та місця поставки товару, з претензіями чи вимогами щодо необхідності поставки товару в натурі.
140. Скаржник також вказує на відсутність висновку Верховного Суду про те, чи може сторона договору заявити про настання форс-мажорних обставин до моменту настання строку для виконання зобов'язання за таким договором.
141. У цьому контексті Суд зауважує, що потрібно розрізняти повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин від звернення до ТПП за отриманням сертифіката, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
142. Отже, доводи Скаржника у вказаній частині відхиляються Судом. Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше, і в цій справі вказана вимога була дотримана. Відповідач сповістив Скаржника про настання обставин непереборної сили на 11 день після початку повномасштабного воєнного вторгнення, коли ще тривала активна фаза бойових дій.
143. При цьому граничні строки виконання Відповідачем зобов'язань з поставки товару настали 30 травня 2022 року та 30 жовтня 2022 року (окремо щодо кожної з двох партій), тоді як період дії форс-мажорних обставин за Договором для Відповідача розпочався 24 лютого 2022 року і тривав до 21 листопада 2022 року.
144. Насамкінець Скаржник посилається пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України; стверджує, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини третьої статті 86 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані в справі докази та не надали самостійної оцінки обставинам справи.
145. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
146. Оскільки підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження після відкриття касаційного провадження, вказане a priori виключає потребу дослідження аргументів Скаржника, що наводяться ним на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
147. Інші доводи Скаржника про невідповідність висновків судів обставинам справи переважно зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
148. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
149. Верховний Суд зауважує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржник у цій справі аргументовано не довів.
150. Здійснивши розгляд справи по суті, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та / або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень. Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024, викладене в редакції постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, та постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24 підлягають залишенню без змін.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат
151. Скаржник зазначає, що в разі скасування оскаржуваних рішень, якими здійснено розгляд справи по суті, додаткове рішення та постанова також підлягають скасуванню як похідні.
152. Здійснивши касаційний розгляд у межах, визначених статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не встановив підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024.
153. Втім, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, щодо підстав для відмови у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
154. Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника з огляду на таке.
155. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
156. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 131-2 Конституції України).
157. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
158. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
159. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
160. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).
161. Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
162. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
163. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
164. Разом із тим однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
165. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
166. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
167. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.
168. У справах №910/14598/20, №922/1163/18, на які посилається Скаржник, Верховний Суд виклав висновок, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності в тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
169. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з пунктом 3.1 договору від 22.04.2024 №22/04-24 за надання правничої (правової) допомоги Відповідач (клієнт) протягом терміну і на умовах, визначених додатковою угодою до вказаного договору, сплачує адвокату гонорар.
170. Додатковою угодою від 15.07.2024 передбачено, що за надання клієнту правничої (правової) допомоги в Господарському суді Харківської області у справі №922/1290/24 клієнт не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі згідно з виставленим адвокатом рахунком-фактурою сплачує на його користь гонорар у сумі 294 000 грн (ПДВ не передбачено).
171. Додатковою угодою від 08.10.2024 передбачено, що за надання клієнту правничої (правової) допомоги в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення від 11.07.2024 та додаткового рішення від 25.07.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1290/24 клієнт не пізніше 30 календарних днів з дати виставлення адвокатом рахунку-фактури сплачує на його користь гонорар у сумі 70 000 грн.
172. Частина перша статті 651 ЦК України закріплює право сторін за їх згодою змінити або розірвати договір, якщо інше не встановленого договором або законом.
173. Додаткова угода за своєю юридичною природою є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. За допомогою такого юридичного інструменту сторони можуть змінити свої попередні домовленості, які виражені й зафіксовані в умовах основного договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №925/457/23).
174. Шляхом укладення додаткових угод Відповідач і його адвокат встановили фіксований розмір гонорару, що узгоджується зі статтею 30 Закону №5076-VI.
175. Зважаючи на встановлені обставини, часткове стягнення на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу не суперечить висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник.
176. При цьому за розгляд справи в суді першої інстанції до стягнення зі Скаржника присуджено 39 885,25 грн (у понад сім разів менше від заявленої Відповідачем суми); за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 34 934 грн (удвічі менше від заявленої Відповідачем суми).
177. Здійснюючи розподіл судових витрат, суди врахували позицію Скаржника. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування.
178. Таким чином, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024, викладене в редакції постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, та постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24 в частині розподілу судових витрат підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
179. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
180. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
181. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
182. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
183. Разом із тим Відповідач зазначає, що поніс 65 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у Верховному Суді. З метою підтвердження факту надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості Відповідач надав відповідні докази (пункт 17 цієї постанови).
184. Згідно зі статтею 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
185. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
186. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважується, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
187. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
188. При зменшенні витрат на правничу допомогу суд також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанова Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20).
189. Вивчивши документи, надані Відповідачем з метою обґрунтування витрат на правничу допомогу, та проаналізувавши заперечення Скаржника, Верховний Суд, з-поміж іншого, враховує, що:
- на стадії касаційного розгляду правова позиція Відповідача вже була сформована. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано;
- підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом. Крім того, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією;
- згідно з протоколом №3996516 судове засідання, що відбулося 04 лютого 2025 року, розпочалося о 14:22 год. та звершилося о 14:44 год, тобто тривало 22 хвилини, а не 1 годину, як про це зазначив Відповідач у описі наданої правничої допомоги від 04.02.2025.
190. На підставі викладеного вище, зважаючи на рівень складності справи, надані адвокатом послуги, ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, зі Скаржника на користь Відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 25 000 грн.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 11.07.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.07.2024, викладені в редакції постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі №922/1290/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10-Г; код ЄДРПОУ 34469015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (61124, місто Харків, вулиця Матросова, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 37189547) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
4. Доручити видачу відповідного наказу в справі №922/1290/24 Господарському суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець