19 лютого 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/56/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська дорожньо-будівельна компанія"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО"
про стягнення 169851,10 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Драченко Т.О.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 20.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманська дорожньо-будівельна компанія" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО".
1.2. Змістом позову є майнова вимога позивача до відповідача стягнути 169851,10 грн, зокрема 148000,00 грн боргу за виконані роботи за договором про виконання робіт від 06.09.2024 №13, 571,73 грн 3% річних, 4923,37 грн інфляційних втрат та 16356,00 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 148000,00 грн.
1.4. 21.01.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10 год. 00 хв. 19.02.2025.
1.5. Ухвалу суду від 21.01.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та представнику позивача Гребенюку С.А., яку 21.01.2025 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 45), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який 29.01.2025 вручено відповідачу (а. с. 46).
1.6. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.7. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.8. Днем вручення ухвали суду від 21.01.2025 відповідачу є 29.01.2025 - день вручення судового рішення під розписку (а.с. 46).
1.9. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.10. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.11. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.12. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.13. 18.02.2025 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника та просив позов задовольнити повністю (а.с. 47).
1.14. 19.02.2025 у судове засідання представники сторін не з'явилися.
1.15. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.16. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.17. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.18. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.19. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.20. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.21. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.22. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.23. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
1.24. 19.02.2025 суд завершив розгляд справи по суті на перейшов до стадії ухвалення рішення суду.
1.25. 19.02.2025 суд ухвалив у справі рішення суду. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/56/25 без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані роботи за договором про виконання робіт.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини виникнення майнового грошового зобов'язання за договором про виконання робіт; розмір невиконаного грошового зобов'язання; строк виконання грошового зобов'язання, період прострочення виконання грошового зобов'язання, підстави та порядок нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 06.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уманська дорожньо-будівельна компанія" (виконавець) та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО" (замовник) уклали договір про виконання робіт №13, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з ?Підготовчі роботи на території господарства с. Осітна, Уманський район, Черкаська область? (а.с. 16-17).
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 1.2 - вартість робіт за договором визначається договірною ціною (додатком 1), що є невід'ємною частиною договору;
п.1.3 - договірна ціна динамічна, якщо інше не погоджено письмово сторонами;
п.1.4 - ціна договору може змінюватися у випадках:
п.1.4.1 - зміни поточних цін на усі види ресурсів (матеріальні, технічні, трудові) на день виконання робіт;
п. 1.4.2 - зміни державної податкової політики;
п.1.5 - змінена договірна ціна погоджується замовником;
п. 2.1 - виконавець розпочне виконання робіт з 06 вересня 2024 року і закінчує роботи 13 вересня 2024 року (за сприятливих погодних умов);
п. 2.4 - датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання остаточного акту приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, є дата списання коштів з поточного рахунку замовника;
п. 3.4 - кошти перераховуються на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт;
п. 4.3 - за порушення строків оплати за виконані роботи, зазначених в п. 3.4 даного договору, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0,1% від загальної суми договору (п. 1.2 даного договору) за кожен день прострочення;
п. 5.1 - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
3.1.2. У додатку 1 до договору - Специфікація сторони визначили вартість підготовчих робіт за 3200,00 кв. м становить 348000,00 грн (триста сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) (а.с. 18).
3.1.3. 20.11.2024 на виконання договору сторони склали та підписали до акт приймання виконаних робіт №1, згідно якого виконавець в строк,обумовлений дійсним договором,виконав роботи згідно специфікації (додаток 1) загальною вартістю 348000,00 грн з ПДВ. Роботи виконані виконавцем повністю відповідають вимогам договору. Недоробок та недоліків замовник не виявив. Зауважень та претензій у замовника до виконавця по якості виконаних робіт, ціні та обсягу немає (а.с. 19).
3.1.4. На виконання договору 20.09.2024 відповідач сплатив 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) з призначенням платежу: ?за підготовчі роботи згідно рах. №30 від 11.09.2024 та договору №13 від 06.09.2024, в т.ч. ПДВ 20 % - 33333,33 грн??, що підтверджується платіжною інструкцією №1368 від 20.09.2024 (а.с. 20).
3.1.5. 20.11.2024, 16.12.2024 та 20.12.2024 позивач надіслав відповідачу претензію від 18.11.2024 №8, вимоги від 12.12.2024 №10 та від 19.12.2024 №11, у яких вимагав негайно сплатити заборгованість у розмірі 148000,00 грн. У вимогах додатково вимагав сплатити штраф, який, зокрема, станом на 13.12.2024 становить 5568,00 грн за 16 днів (348000,00 х 0,1 х 16 днів); станом на 19.12.2024 - 7656,00 грн за 22 дні (348000,00 х 0,1 х 22 дні) (а.с.21-28).
3.1.6. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 148000,00 грн (348000,00 (вартість робіт) мінус 200000,00 грн (сплата), розмір 3% річних становить 571,73 грн за період з 28.11.2024 до 13.01.2025 за 47 днів (148000,00 (сума боргу) х 3 % х 47 днів прострочення : 365 днів : 100); розмір інфляційних втрат становить 4923,37 грн за листопад-грудень 2024 року (148000,00 (сума боргу) x 1.03326600 - 148000,00), розмір штрафу, нарахований на підставі п. 4.3 договору, ставить 16356,00 грн у розмірі 0,1% від загальної суми договору (348000,00 (загальна сума договору) х 0,1 % х 47 днів прострочення : 100) (а.с.29-30).
3.1. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.2. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.4. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.6. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.7. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.8. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.9. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.10. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.11. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору про виконання робіт №13 від 06.09.2024;
4.5.2. позивач зобов'язання з виконання робіт на території господарства відповідача виконав повністю;
4.5.3. вартість виконаних позивачем робіт становить 348000,00 грн;
4.5.4. відповідач виконанні позивачем роботи прийняв повністю та оплатив їх вартість частково у розмірі 200000,00 грн;
4.5.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 148000,00 грн;
4.5.6. 20.11.2024 позивач надіслав відповідач претензію з вимогою негайно сплатити 148000,00 грн боргу;
4.5.7. строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт закінчився 27.11.2024;
4.5.8. прострочення виконання грошового зобов'язання настало 28.11.2024.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
5.4. Дослідивши зміст та характер зобов'язань, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.7. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.
5.8. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
5.9. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина 2 статті 901 Цивільного кодексу України).
5.10. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5.11. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.12. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.13. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.14. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.15. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.16. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.17. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.18. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
5.19. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.20. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.21. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.23. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.24. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.25. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про виконання робіт №13 від 06.09.2024.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за виконані роботи на території господарства відповідача.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.
6.5. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
6.6. 06.09.2024 сторони уклали договір про виконання робіт №13, у якому погодили порядок виконання робіт на території господарства відповідача, обсяг робіт, ціну і строки оплати.
6.7. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
6.8. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.9. Відповідно до пункту 2.4 договору датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання остаточного акту приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, є дата списання коштів з поточного рахунку замовника.
6.10. Позивач виконав роботи, в обумовлений договором строк, а відповідач прийняв вказані роботи, про що сторони склали та підписали акт приймання виконаних робіт №1 від 20.11.2024.
6.11. У акті сторони зафіксували, що роботи виконані виконавцем повністю та відповідають вимогам договору. Недоробок та недоліків замовник не виявив. Зауважень та претензій у замовника до виконавця по якості виконаних робіт, ціні та обсягу немає.
6.12. Відповідно до пункту 3.4 договору кошти перераховуються на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт.
6.13. Відповідач виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт частково та сплатив позивачу 200000,00 грн.
6.14. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 148000,00 грн.
6.15. 20.11.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про негайну сплату заборгованості у розмірі 148000,00 грн.
6.16. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
6.17. Строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт закінчився 27.11.2024.
6.18. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.19. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.20. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.21. Способами захисту цивільних прав та інтересів є присудження до виконання обов'язку в натурі.
6.22. Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання плати за виконані роботи та надає йому право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі.
6.23. Вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу за виконані роботи у розмірі 148000,00 грн суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.24. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.25. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.26. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.28. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
6.29. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 28.11.2024.
6.30. За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 571,73 грн за період з 28.11.2024 по 13.01.2025 (148000,00 х 3 % х 47 днів прострочення : 365 днів : 100). (а.с.29-30).
6.31. Позивач розрахунок 3% річних виконав невірно, оскільки при здійсненні обрахунку взяв 365 днів у 2024 році, замість вірного 366 днів.
6.32. За розрахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період за період з 28.11.2024 по 13.01.2025 за 47 днів становить 570,60 грн, зокрема 412,46 грн за період з 28.11.2024 по 31.12.2024 за 34 дні (148000,00 х 3 % х 34 днів прострочення : 366 днів : 100) та 158,14 грн за період з 01.01.2025 по 13.01.2025 за 13 днів (148000,00 х 3 % х 13 днів прострочення : 365 днів : 100).
6.33. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 4923,37 грн за період з 01.11.2024 по 31.12.2024 (148000,00 x 1.03326600 - 148000,00) (а.с.29-30).
6.34. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.35. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати виконаних робіт порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право вимагати сплати 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми за весь час прострочення.
6.36. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 4923,37 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2024 по 31.12.2024, суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.37. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 571,73 грн 3 % річних за період з 28.11.2024 по 13.01.2025, суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 570,60 грн за період з 28.11.2024 по 13.01.2025.
6.38. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.39. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
6.40. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.41. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
6.42. Відповідно до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
6.43. Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
6.44. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
6.45. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань?).
6.46. Відповідно до пункту 4.3 договору за порушення строків оплати за виконані роботи, зазначених в п. 3.4 даного договору, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0,1% від загальної суми договору (п. 1.2 даного договору) за кожен день прострочення.
6.47. За розрахунком позивача розмір штрафу, нарахований на підставі п. 4.3, ставить 16356,00 грн (348000,00 (загальна сума договору) х 0,1 % х 47 днів прострочення : 100) (а.с.29-30).
6.48. Згідно із статтею 3 Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань? розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
6.49. Позивач визначив розмір пені у розмірі 0,1 % від загальної суми договору та не врахував вимоги статті 3 Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань? та розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
6.50. За розрахунком суду розмір пені, враховуючи подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.11.2024 до 13.01.2025 за 47 днів становить 11932,42 грн, зокрема 3708,20 грн за період з 28.11.2024 до 12.12.2024 за 15 днів (348000,00 (сума боргу) x (2 x 13,00 :366) x 15 днів (прострочення) : 100), 4877,70 грн за період з 13.12.2024 до 31.12.2024 за 19 днів (348000,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 :366) x 19 днів (прострочення) : 100), 3346,52 грн за період з 01.01.2025 до 13.01.2025 за 13 днів (348000,00 (сума боргу) x (2 x 13,50 :365) x 13 днів (прострочення) : 100).
6.51. Оскільки розмір позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором є більшим, аніж їх розмір встановлений статтею 3 Закону України ?Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань?, а саме перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд дійшов висновку задовольнити позов в частині стягнення пені частково у розмірі 11932,42 грн за період з 28.11.2024 до 13.01.2025.
6.52. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості виконаних робіт порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені від простроченої суми за весь час прострочення.
6.53. Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
6.54. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 16851,10 грн пені у розмірі 0,1 % від загальної суми договору, суд визнає обґрунтованою частково, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 11932,42 грн за період з 28.11.2024 до 13.01.2025 з урахування розміру подвійної облікової ставки НБУ.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та 50000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив 3028,00 грн судового збору на підставі платіжної інструкції від 15.01.2025 №1195 (а.с. 6).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Частиною 1 статті 4 Закону України ?Про судовий збір? встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
7.6. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України ?Про судовий збір? за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
7.7. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
7.8. Позовні вимоги позивача задоволено частково, проте, враховуючи, що сума сплаченого позивачем судового збору є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до суду із позовною заявою, судовий збір у розмірі 3028,00 грн суд покладає на відповідача.
7.9. Позивач у позові просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.
7.10. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
7.11. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
7.12. Відповідно до частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
7.13. Доказів понесення судових витрат позивач на професійну правничу допомогу до закінчення розгляду справи позивач суду не подав.
7.14. З огляду на вказане, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення суду.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО" (ідентифікаційний код 35453488, адреса місцезнаходження: 20052, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Осітна, вул. Калініна, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманська дорожньо-будівельна компанія" (ідентифікаційний код 40821235, адреса місцезнаходження: 20324, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Родниківка, пров. Садовий, 5) 148000,00 грн (сто сорок вісім тисяч гривень 00 копійок) боргу, 570,60 грн (п'ятсот сімдесят гривень 60 копійок) 3% річних, 4923,37 грн (чотири тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 37 копійок) інфляційних втрат, 11932,42 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 42 копійки) пені, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 06.03.2025.
Суддя А.І. Гладун