ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2025Справа № 910/7883/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 103601,52 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі - позивач) безпідставно отриманих коштів у сумі 103601,52 грн з особового рахунку НОМЕР_1 , як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопиченням вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020 безпідставно отримав з особового рахунку позивача № 8211375 кошти, як збір за зберігання вантажу, під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем, з метою формування маршрутного потягу.
Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю.
Також відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності.
Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві, про розгляд справи за участю сторін, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив.
До господарського суду надійшли заперечення позивача на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між відповідачем, як перевізником, та позивачем, як вантажовласником/ вантажовідправником/вантажоодержувачем/платником, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-0001 (далі - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона відповідача не є орендною платою (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Обов'язки позивача визначені у пункті 2.1 Договору, а саме, зокрема:
- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг відповідача (п. 2.1.4 Договору);
- відшкодовувати відповідачу витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5 Договору);
- у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (п. 2.1.7 Договору).
Обов'язки відповідача визначені у пункті 2.3 Договору, а саме, зокрема:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти позивачу код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються відповідачем в інформаційному повідомленні про укладення Договору в порядку визначеному в п. 1.9 Договору (п. 2.3.3 Договору);
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням позивача за цінами, встановленими в додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні позивача. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються позивачу безоплатно (п. 2.3.4 Договору).
Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від позивача; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від відповідача (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Розділом 4 Договору передбачений порядок проведення розрахунків, а саме, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п. 4.4 Договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання Договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання Договору за звітну добу (п. 4.5 Договору);
- у випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (п. 4.9 Договору).
Відповідно до пункту 10.3 Договору документи, направлені відповідачем позивачу для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими позивачем у строк встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень позивачем в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення відповідачем документів позивачу, у т.ч. автоматизованими системами відповідача із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розд. 9 Договору.
Пунктом 13 Договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема: Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Згідно з п. 13.1 Договору у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, Додаток № 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" (далі - Додаток № 1-4), який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до п.п. 1-8 Додатку №1-4 до Договору умови організації накопичення вагонів (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
У межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення. Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - оформлення перевізного документу. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Згідно п.п. 9, 10 Додатку за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.3); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п.9.2). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вказаного Договору, заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт), повідомленням про укладення договору про надання послуг.
22.08.2023 позивачем (вантажовідправник) зі станції Камянець-Подільський Південно-Західної залізниці на адресу Білгород-Дністровськ Одеської залізниці були відправлені 47 залізничних вагонів (зерно кукурудзи насипом та пшениця).
Ці обставини підтверджуються наявними у справі копіями накладних № 32824724 та №32824716 від 22.08.2023.
Згідно умов Договору відповідачем була сформована відомість № 22080068 плати за користування указаними вагонами у сумі 16765,50 грн.
Також відповідачем були сформовані накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 22080454 від 22.08.2023, згідно якої ТОВ СП "НІБУЛОН" було нараховані накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 190/001) на суму 86364,90 грн без ПДВ, №22080455 від 22.08.2023 згідно якої ТОВ СП "НІБУЛОН" було нараховані накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 17119,80 грн без ПДВ.
Відповідно до даних філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" з рахунку позивача була списана оплата за накопичувальною карткою № 22080454 від 22.08.2023 накопичення власного рухомого складу (код/підкод) платежу (код/підкод платежу 190/1) у сумі 103601,52 грн з урахуванням ПДВ.
Спір між сторонами виник з приводу нарахування збору за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/1) на суму 103601,52 грн з урахуванням ПДВ.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів п.п. 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Як встановлено судом вище, укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені Додатком № 1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів Додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда.
Зважаючи на умови Додатку № 1-4 до Договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.
Так, відповідно до п. 9 Додатку № 1-4 до Договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1 Додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2 Додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що пункт 9 Додатку № 1-4 до договору розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем відповідно до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові № 915/305/22 від 01.02.2024 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП "Нібулон". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Українська залізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Українська залізниця" з метою формування маршрутного потягу".
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Отже, відповідач як перевізник надав позивачу як замовнику згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний", та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, грошові кошти в сумі 103601,52 грн з урахуванням ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у т.ч. гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова частини 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 103601,52 грн з урахуванням ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Доводи відповідача, викладені в заяві про застосування строків позовної давності є безпідставними, оскільки спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54020, м. Миколаїв, вулиця Каботажний спуск, будинок 1; ідентифікаційний код 14291113) заборгованість в сумі 103601 (сто три тисячі шістсот одну) грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.