Справа № 761/8652/24
Провадження №1-кп/761/2120/2025
04 березня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 62023100130001612 від 27 вересня 2023 року та № 62024100130002152 від 15 серпня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Богодухівка Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не судимого в силу ст.89 КК України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_3
Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 години, який діє по теперішній час.
Згідно з ч. 6 ст. 2, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за під час мобілізації, на особливий період.
06.04.2022 згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 , 1977 року народження, був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період до лав Збройних сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022 №81 ОСОБА_3 призначено на посаду водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону, зараховано до списків військової частини та всі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, не залежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, солдат ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану, вчинив кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, о 15 год 00 хв, 19.05.2023 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби. 22.02.2024, солдат ОСОБА_3 розуміючи протиправність своїх дій добровільного прибув до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Крім того, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16,127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год. 30 хв, 03.04.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби до моменту його затримання 30.10.2024.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав винуватість в інкримінованому йому злочинах та дав пояснення, з яких вбачається, що скоїв їх при обставинах викладених в обвинувальному акті та встановлених в судовому засіданні. Пояснив, що вказані дії він вчинив через конфлікт з командуванням, яке ігнорувало його прохання, пов'язані з проходженням військової служби. Розкаявся, просив суворо не карати, переконував суд у критичній оцінці своїх дій. Виявив намір продовжити військову службу та надав рекомендаційний лист в/ч НОМЕР_3 від 23.02.2025 про позитивне рішення щодо затвердження його кандидатури на посаду «солдату».
Прокурор, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали за можливе розглянути зазначене кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в зв'язку з чим обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів щодо його особи.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які ніким не оспорюються, сумнівів у добровільності їх позиції не має, а також роз'яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Згідно із ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою повторно.
Обираючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, брав участь у бойових діях у складі Збройних сил України, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 2009 року народження, дочку ОСОБА_6 , 2009 року народження, сина ОСОБА_7 , 2014 року народження, тривалий час був працевлаштований, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції статті кримінального закону.
Цивільний позов у справі відсутній.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 04 березня 2025 року.
Зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_3 під вартою з 30 жовтня 2024 року по 03 березня 2025 року, включно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити без змін - тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошенням може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва, а засудженим, що тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1