Справа № 761/6079/17
Провадження № 1-кс/761/3852/2017
Іменем України
23 лютого 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю слідчого ОСОБА_2 , при секретарі ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_2 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , по матеріалам кримінального провадження № 12017100100001970, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, про арешт майна,-
21 лютого 2017 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_2 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 про арешт майна.
В клопотанні слідчий просить: накласти арешт на майно, а саме автомобіль «RENAULT PREMIUM 440.18 DXI», двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили.
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100100001970, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
Як зазначає слідчий з метою забезпечення можливого цивільного позову та конфіскації майна, тому слідчий звернувся до суду із клопотанням.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_2 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Власник майна в судове засідання не викликався на підставі ч.2 ст.172 КПК України.
Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, заслухавши пояснення слідчого, приходжу до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню (ч.7 ст.170 КПК України).
Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві знаходиться кримінальне провадження № 12017100100001970, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу від 15.12.2015 ОСОБА_5 став власником автомобіля «RENAULT PREMIUM 440.18 DXI», двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).
03.04.2016 між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_6 був прийнятий на роботу водієм - експедитором. При цьому ОСОБА_6 було передано у експлуатацію автомобіль «RENAULT PREMIUM 440.18 DXI», двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 06.02.2017, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитана ОСОБА_7 пояснила, що з 29.07.1994 до 05.02.2017 перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 , при цьому вони проживали разом та вели спільне господарство. 12.02.2017 вона повідомила ОСОБА_6 про припинення з ним трудових відносин у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 та попрохала повернути автомобіль «RENAULT PREMIUM 440.18 DXI», двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 . Однак, ОСОБА_6 повідомити про місцеперебування та повернути вищевказаний автомобіль відмовився, на телефонні дзвінки не відповідає, уникаючи при цьому спілкування з нею. У зв'язку із вищевказаним вона вважає, що ОСОБА_6 вирішив незаконно заволодіти вказаним автомобілем та просить накласти на нього арешт, до вирішення питання щодо встановлення права власності на автомобіль в порядку успадкування.
Слідчий зазначає, що під час розслідування виникла необхідність у арешті майна, а саме автомобіля «RENAULT PREMIUM 440.18 DXI», двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_3 , для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили.
Як встановлено в судовому засіданні, на даний час підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України нікому не оголошена, цивільний позов не заявлено.
Частина 2 статті 173 КПК України визначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В судовому засіданні не встановлено та не надано суду достатніх доказів щодо розміру шкоди.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на момент розгляду клопотання цивільний позов не заявлено, суд не може забезпечити цивільний позов, який може бути подано в майбутньому, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_2 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , по матеріалам кримінального провадження № 12017100100001970, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, про арешт майна - відхилити.
На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1