печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3415/25-к
пр. № 1-кс-5314/25
03 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/25112/23-к у кримінальному провадженні №№62021000000000862 від 07.10.2021, на майно, -
15.01.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , що передано слідчому судді ОСОБА_1 11.02.2025, про скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/25112/23-к у кримінальному провадженні №№62021000000000862 від 07.10.2021, на майно.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, на необґрунтованість та безпідставність накладення арешту на майно, а відтак наявні підстави для скасування арешту майна.
Адвокат подав до суду заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, клопотання просив задовольнити.
Прокурор подала до суду заперечення та просила відмовити у задоволенні клопотання, одночасно
Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07.10.2021, у тому числі за підозрами:
1) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;
2) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;
3) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України;
4) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ст. 219 та ч. 3 ст. 209 КК України, за відповідними видами співучасті, передбаченими ст. 27 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді № 757/25112/24-к задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань та накладено арешт на майно, а саме: MERCEDES-BENZ G500 Універсал-В, 2019 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Адвокат зазначає, що вказане майно з 04.05.2024 року на законних підставах належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу 6546\24\002445.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 р. задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення речових доказів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Судовим розглядом встановлено, що 04.09.2024р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/34441/24-к було частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_3 та було ухвалено: скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №6202100000000862 від 07.10.2021, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 року по справі №757/25112/24-к, в частині, а саме: з автомобіля MERCEDES - BENZ GS00, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , шляхом скасування заборони користування зазначеним транспортним засобом.
Разом з тим, аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи в клопотанні не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/25112/23-к у кримінальному провадженні №№62021000000000862 від 07.10.2021, на майно, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_9