Справа № 357/2765/25
1-кп/357/612/25
05 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116030000075, яке внесене до ЄРДР 06 лютого 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красноперекопськ АР Крим, громадянин України, із професійно-технічною освітою, непрацюючий, одружений, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Червоноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 08 грудня 1999 року, за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією 1/2 майна, з відстрочкою виконання вироку, на підставі ст. 46-1 КК України, на 2 (два) роки;
- вироком Червоноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 11 грудня 2001 року, за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;
- вироком Червоноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 11 лютого 2002 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, від відбування якого звільнений - 17 березня 2005 року, на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково з невідбутим строком покарання - 1 (один) рік 7 (сім) місяців 3 (три) дні;
- вироком Донецького апеляційного суду від 03 червня 2009 року, за ст. 395, ч. 1, 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією майна, яке відбув повністю та звільнений - 24 січня 2022 року,
за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 , установив таке.
І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.
04 січня 2025 року приблизно о 20 год. 14 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу домоволодіння, яке належить ОСОБА_6 , що в с. Фурси Білоцерківського району Київської області, маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно і протиправно, маючи умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, всупереч положенням ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, без згоди власника, незаконно проник на огороджену територію земельної ділянки з кадастровим номером: 3220488300:01:002:0707, розташованої в с. Фурси Білоцерківського району Київської області, власником якої є ОСОБА_6 .
Отож, за викладених обставин ОСОБА_3 вчинив незаконне проникнення до іншого володіння особи, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 162 КК України.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає: щире каяття.
Обставини передбачені ч. 1 ст. 67 КК України, прокурором не заявлялися.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
ІV. Мотиви призначення покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов'язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий (а.с. 45-46), медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує (а.с. 48), на обліку в органі з питань пробації - не перебуває (а.с. 50), на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 - не перебуває (а.с. 52), за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 53), винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав (а.с. 65).
Отже, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обставини його вчинення, установлені вище дані про особу обвинуваченого, з огляду на обставини, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе, шляхом тримання його в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду за ним з обов'язковим залученням до праці, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не працює, іншого джерела доходу не має, суд не вважав за можливе призначити йому покарання у виді штрафу чи виправних робіт.
Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд вважає, що у випадку ОСОБА_3 можна застосувати положення ч. 1 ст. 75 КК України, оскільки йому призначене покарання у виді обмеження волі, він винуватість визнав, щиро розкаявся, обставини вчиненого кримінального проступку, відсутність невідворотних наслідків для потерпілого.
Отож, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, зважаючи на усі викладені дані про особу ОСОБА_3 , суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покладенням обов'язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
V. Мотиви ухвалення інших рішень.
Судом установлено, що згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06 лютого 2025 року, визнані речовими доказами: шапка темного кольору зі світло-сірим відворотом, темно-сині спортивні штани форми «Nike», темно-синю куртку зі світло відбиваючими елементами, біло-сині спортивні кросівки форми «Nike», салатові рукавиці.
Як свідчить розписка від 06 лютого 2025 року, усі вказані речі повернуті ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев'ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, з огляду на викладене, суд вирішує шапку темного кольору зі світло-сірим відворотом, темно-сині спортивні штани форми «Nike», темно-синю куртку зі світло відбиваючими елементами, біло-сині спортивні кросівки форми «Nike», салатові рукавиці - залишити власнику ОСОБА_3 .
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 100, 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Установити ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з 05 березня 2025 року.
Речові докази: шапку темного кольору зі світло-сірим відворотом, темно-сині спортивні штани форми «Nike», темно-синю куртку зі світло відбиваючими елементами, біло-сині спортивні кросівки форми «Nike», салатові рукавиці - залишити власнику ОСОБА_3 .
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
В іншій частині вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії,
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_7
Київської області