Справа №: 629/ 6934 /24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 746 /25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.307, ч.2 ст.308 КК України
25 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.12.2024 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Керч, АР Крим, громадянку України, з середньою освітою, не працюючу, незаміжню, маючу на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму: вироком Харківського апеляційного суду від 27.05.2024, яким був скасований вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2023, та призначено покарання за ч. 2 ст. 307, ч. 1,2 ст. 308 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки,
визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.308 та ч.2 ст.307 КК України, та призначено їй покарання :
-за ч. 2 ст. 308 КК України у виді 6 років 1 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки та з конфіскацією майна,
-за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 років 1 місяця позбавлення з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки та з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 27.05.2024 у виді 5 місяців позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_7 призначено покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки та з конфіскацією майна.
Вирішено ОСОБА_7 залишити раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», до вступу вироку в законну силу.
Також вирішено витання щодо судових витрат та речових доказів, відповідно до ст.ст.100, 126 КПК України.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_7 звинувачується в тому, що вона, перебуваючи з 29.09.2022 на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з наркотичною залежністю, що здійснювалось ТОВ «Аксіома Медикал», відділення якого знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17, отримуючи у її рамках наркотичні засоби - метадон, 18.01.2024, точного часу не встановлено, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012, діючи повторно, з умислом на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «Шанс», що розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 127-А, шляхом обману, що виразився в укритті факту перебування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з наркотичною залежністю в ТОВ «Аксіома Медикал», та отримання у її рамках наркотичного засобу - метадону, з метою подальшого незаконного отримання наркотичних засобів, стала на клінічне спостереження в ТОВ «Медичний центр «Шанс», що розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 127-А.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, цього ж дня та 30.01.2024, 09.02.2024, 19.02.2024, 01.03.2024, 11.03.2024, 22.03.2024, 02.04.2024, 12.04.2024, 22.04.2024, 02.05.2024, 13.05.2024, 23.05.2024, 02.06.2024, 12.06.2024, 23.06.2024, 03.07.2024, 16.07.2024, 02.08.2024, 19.08.2024, 31.08.2024, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у ТОВ «Медичний Центр «Шанс», що розташоване за адресою: м. Харків, просп. Гагаріна, 127-А, шляхом шахрайства, отримала наркотичний засіб - метадон, загальною кількістю 1180 таблеток.
Крім цього ОСОБА_7 , з 29.09.2022 перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з наркотичною залежністю, що здійснювалось ТОВ «Аксіома Медикал», відділення якого знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Харківських дивізій, 17, отримуючи у її рамках наркотичні засоби - метадон, 06.06.2024, точного часу не встановлено, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012, діючи повторно, з умислом на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр «Гармонія», що розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 37, шляхом обману, що виразився в укритті факту перебування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з наркотичною залежністю в ТОВ «Аксіома Медикал», та отримання у її рамках наркотичного засобу - метадону, з метою подальшого незаконного отримання наркотичних засобів, стала на клінічне спостереження в ТОВ «Медичний центр «Гармонія», що розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 37.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, цього ж дня та 16.06.2024, 26.06.2024, 06.07.2024, 20.07.2024, 08.08.2024, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у ТОВ «Медичний Центр «Гармонія», що розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський, 37, шляхом шахрайства, отримала наркотичний засіб - метадон, загальною кількістю 270 таблеток.
Крім цього, у невстановлені дату, час та місці у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту і збут наркотичних засобів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи повторно, всупереч вимогам статей 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.09.2024, у невстановленому місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, придбала наркотичний засіб - метадон, який відповідно до Списку № 1 Таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, з метою його подальшого збуту іншим особам.
Так, 01.09.2024 близько 09:45 ОСОБА_7 перебувала у квартирі за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , зберігаючи при собі вказаний наркотичний засіб, з метою його подальшого незаконного збуту.
Перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 зустрілась з ОСОБА_11 , який виступав під вигаданими анкетними даними під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та прийняла від нього замовлення на придбання наркотичного засобу - метадон.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , перебуваючи у кімнаті квартири АДРЕСА_3 , отримала від ОСОБА_11 200 гривень, як плату за наркотичний засіб та передала йому фрагмент блістера з двома таблетками наркотичного засобу метадон.
Таким чином, ОСОБА_7 за 200 гривень продала ОСОБА_11 тобто незаконно збула, наркотичний засіб - метадон, масою, в перерахунку на масу таблеток - 0,0462 грам.
Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 308 КК України, як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчинене повторно, особою яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 307 КК України, а також за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308 КК України.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції, в частині призначеного обвинуваченій покарання, захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, а якій просить змінити оскаржуваний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Як зазначає захисник, обвинувачена під час розгляду справи в суді першої інстанції визнала себе винуватою та щиро розкаялась, проте, судом обставиною, що пом'якшує покарання, було визнано лише її щире каяття та безпідставно не визнано пом'якшуючою покарання обставиною, визнання ОСОБА_7 себе винною, тим більше, що справа розглядалась в порядку ч.3 ст.349 КК України, тобто, у спрощеному порядку.
Враховуючи, що обвинувачена з самого початку визнавала себе винною, захисник вважає, що суд першої інстанції був зобов'язаний визнати вказану обставину такою, що пом'якшує покарання, однак цього не зробив.
Крім цього, захисник вважає, що поза увагою місцевого суду залишились вимоги ст.69 КК України, згідно яких, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочину, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
З урахуванням того, що обвинувачена визнала себе винною та щиро розкаялась, на переконання захисника, суд повинен був визнати пом'якшуючою обставиною, окрім щирого каяття, визнання нею свої провини та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, оскільки, саме наявність дітей спонукала останню на вчинення злочинів та такого виду неправомірного заробітку, задля забезпечення їх потреб. Втім, на даний час вона щиро розкаялась, бажає стати на шлях виправлення, офіційно працевлаштуватися, з метою надання своїм дітям належного рівня життя та материнської турботи, оскільки розлучення дитини з матір'ю при довгостроковому покаранні матері, в будь-якому випадку, змінює звичайну структуру батьківсько-дитинних відносин, що буде сприяти втрачанню зв'язку з матір'ю та позбавлення дітей права на материнську турботу та виконання обов'язків матір'ю щодо виховання дітей.
А тому захисник вважає, що за вказаних обставин суд повинен був визнати також пом'якшуючою обставиною наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей, а також визнання нею своєї вини та визнаного судом, щирого каяття, що, з урахуванням відсутності обтяжуючих покарання обставин, дає підстави для застосування вимог ст.69 КК України.
У зв'язку з вищевикладеним, за наявності трьох пом'якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих покарання обставин, захисник просить застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_7 вимоги ст.69 КК України та призначити їй покарання:
- за ч. 2 ст. 308 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді 4 роки позбавлення з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 27.05.2024 року, остаточно визначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, у виді 4 роки 5 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
Такою захисник просить застосувати вимог ст.75 КК України, враховуючи, що у обвинуваченої незадовільний стан здоров'я за наявності тяжких хронічних захворювань - ВІЛ та туберкульозу.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник підтримала доводи апеляційної скарги частково, без врахування вимог ст.75 КК України, та просила застосувати до обвинуваченої положення ст.69 КК України.
Обвинувачена підтримала позицію свого захисника та просила врахувати, що щиро розкаялась, бажає стати на шлях виправлення, свої дії засуджує, але була вимушена вчинити злочин, у зв'язку з відсутністю коштів, свого житла не має, переїхала з Криму, у зв'язку з чим вимушена орендувати житло. Також зазначає, що неодноразово зверталась до мера міста, з проханням надати їй хоча б кімнату в гуртожитку, але вже тривалий час вимушена орендувати квартиру та шукати заробіток для задоволення потреб своїх дітей та підтримання їх належного рівня життя . Зараз у неї хворі ноги, а тому вона не може працювати, як раніше, працюючи на полях, а працює вдома швачкою, проте, заказів небагато і належного заробітку вона не отримує.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що обвинуваченій вже був наданий шанс виправитись, проте, вона ним не скористалась.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченої щодо поданої апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорювали всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, внаслідок чого, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням тих документів, які характеризують особу обвинуваченого.
Дії обвинуваченої кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обрав вид покарання, проте при обранні міри покарання не достатньо врахував дані про особу обвинуваченої та наявність обставин, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є підставою для суду апеляційної інстанції для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання, на підставі п.1 ч. 1 ст. 408 КПК України.
Так, відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за Вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість скоєних нею злочинів, дані про її особу, зокрема, те, що вона має середню освіту, не працює, незаміжня, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судима, вчинила злочин у період іспитового строку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Судом першої інстанції, відповідно до вимог ст.66 КК України, визнано обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій, - щире каяття обвинуваченої та не встановлено обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченої. З урахуванням перелічених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах санкції статей, приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Харківського апеляційного суду.
Проте, на думку колегії суддів, в даному випадку, судом не враховано наявність підстав, відповідно до вимог ст.69 КК України, для призначення обвинуваченій більш м'якого покарання, ніж передбачено санкціями ч.2 ст.308 та ч.2 ст.307 КК України, зокрема, того, що обвинувачена повністю визнала свою вину, про що також свідчить, зокрема, розгляд справи щодо обвинуваченої в порядку ст. 349 КПК України. Крім того, вона щиро розкаялася у вчиненому, висловлює жаль з приводу вчиненого і бажає виправити ситуацію, що склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки окремим відомостям стосовно особи обвинуваченої, зокрема того, що вона страждає на тяжкі інфекційні хвороби, що підтверджується відповідними довідками лікарів (а.с.91-92), а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження дітей (а.с.62-63).
Колегія суддів також враховує доводи обвинуваченої, щодо засудження нею своїх незаконних дій, які була вимушена вчинити, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, необхідністю орендувати житло та забезпечувати потреби своїх неповнолітніх дітей, а також бажання обвинуваченої нести відповідальність за вчинене.
Встановлені обставини, на думку колегії суддів, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особою злочину та є обставинами, які пом'якшують покарання та у сукупності з вищенаведеним даними дають підстави для призначення в конкретному випадку більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, що в даному випадку, буде дійсно необхідним та цілком достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів.
Як передбачено ч.1 ст.69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 р. №18, згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме : повного визнання обвинуваченою вини у скоєному, щирого каяття, наявності на утриманні обвинуваченої двох неповнолітніх дітей, а також наявність у обвинуваченої тяжких інфекційних захворювань, враховуючи конкретні обставини справи і характеристику обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, дають підстави для застосування вимог ст.69 КК України та призначення обвинуваченій покарання за ч.2 ст.307 та ч.2 ст.308 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Таке покарання, на переконання апеляційного суду, є справедливим, співмірним характеру скоєних дій, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів та відповідатиме вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню тяжкості вчиненого злочину, ролі обвинуваченої у його вчиненні, суспільній небезпечності кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації.
З огляду на викладене, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини справи та відомості про особу обвинуваченої, дають підстави визнати їх такими, що пом'якшують покарання, а отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченої підлягає частковому задоволенню, а вирок суду стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 - зміні, шляхом пом'якшення призначеного їй покарання в межах санкції ч.2 ст.308 та ч.2 ст.307 КК України, відповідно до положень ст.69 КК України.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.2 ч.1 ст.407, п.1 ч.1 ст.408, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -, -
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.12.2024 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч.2 ст.307, ч.2 ст.308 КК України, в частині призначеного покарання, - змінити.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, - задовольнити частково.
На підставі ст.69 КК України призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 2 ст. 308 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 27.05.2024 року, остаточно визначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4