г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/429/25
Номер провадження 2/213/828/25
05 березня 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Мазуренка В.В., розглянув заочно в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Кривбасводоканал», представник позивача - Палюга Віра Валеріївна, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комінальні послуги, -
Представник позивача - Палюга В.В. звернулась до суду з зазначеним позовом, вказує, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачанні та централізованого водовідведення, яке надає Комунальне підприємство ««Кривбасводоканал». Всупереч вимогам чинного законодасвства, що регулює відносини у сфері надання комунальних послуг, відповідач систематично не сплачує вартість наданих послуг. Заборгованість відповідача за отримані послуги з центарлізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 року по 31.12.2024 року становить 85355,72 грн., з них: основний борг у розмірі - 84695, 72 грн.; заборгованість з абонентської оплати у розмірі 660,00 грн.; 3% річних- 45,00 грн.; втрати від інфляції - 239,31 грн. Просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.
У судове засідання сторони не викликались. Відповідач відзив не надав.
Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідачка повідомлялась про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не надав заперечення проти заочного вирішення справи.
13 лютого 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.04.2005 року та Витягом 36938015 Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно; та є побутовими споживачами послуг, які надає позивач за вказаною адресою. Відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 .
Відповідач вчасно оплату за надані послуги не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за період з 01.04.2017 року по 31.12.2024 року становить 85355,72 грн., з них: основний борг у розмірі - 84695, 72 грн.; заборгованість з абонентської оплати у розмірі 660,00 грн.
Позивачем за період з 12.2021 року по 12.2024 року нараховані 3% річних- 45,00 грн.; втрати від інфляції - 239,31 грн.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають з належного виконання споживачем зобов'язань зі сплати наданих послуг.
Статтею 67 ЖК України передбачена плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень ст.68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24 червня 2004 року, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 3 вказаної статті Закону встановлено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року, плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктами 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, що діяв протягом часу спірних правовідносин, було передбачено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з пунктом 21 вказаних Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, комунальні послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як передбачено ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Встановлено, що договір про надання комунальних послуг між сторонами не укладено. Проте, відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача. Тому споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що протягом періоду заборгованості відповідачем здійснено часткову оплату послуг з водопостачання та водовідведення, а саме 3263,34 грн., субсидія складає - 2713,25 грн.
Остаточна сума боргу складає 85355,72 грн. за період з 01.04.2017 року по 31.12.2024 року.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.
Отже, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону№3450-IXвід 08.11.2023) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні (Постанова Дніпровського апеляційного суду від 09.10.2024 року (провадження № 22-ц/803/8295/24 Справа № 185/615/24)).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як видно із матеріалів справи, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3% річних від простроченої суми в розмірі 45,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 239,31 грн, нарахованих на суму несплаченої заборгованості, та надав відповідні розрахунки.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями ч.2 ст.625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, які також підлягають стягненню з відповідача.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
На підставі ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Встановлено, що позивач свої обов'язки з водопостачання та водовідведення виконував, відзив на позовну заяву на спростування вимог відповідач не надав, суд вважає доведеним факт утворення заборгованості за отрмані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаний період, яка підлягає стягненню з відповідача.
Отже, оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Виходячи з того, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з урахуванням приписів ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Комунального підприємства «Кривбасводоканал», представник позивача - Палюга Віра Валеріївна, до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за житлово-комінальні послуги, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 по 31.12.2024 року, а саме: основний борг у розмірі - 84695 (вісімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн.72 коп.; заборгованість з абонентської оплати у розмірі 660 (шістсот шістдесят) грн.00 коп.; 3% річних- 45 (сорок п'ять) грн.00 коп.; втрати від інфляції - 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 31 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Комунальне підприємство «Кривбасводоканал», місцезнаходження: 50027, місто Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, 6а, ЄДРПОУ: 03341316;
Представник позивача: Палюга Віра Валеріївна, 50027, місто Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, 6а;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адреса: АДРЕСА_2 ; власник квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення складено суддею 05 березня 2025 року.
Суддя: В.В. Мазуренко