Справа №504/2166/17
Провадження №2/504/60/25
Комінтернівський районний суд Одеської області
06.03.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
Секретаря - Ориник М.В.,
за участі прокурора- Карцевої І.Ю.,
представника відповідача - ОСОБА_1 , -
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, матеріали цивільної справи за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки, -
У липні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.
Провадження у справі відкрито 10.07.2017 року.
Справа у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_3 на підставі наказу № 19-ОС від 09.10.2017 року була перерозподілена 03.11.2017 року у відповідності до приписів ст. 11-1 ЦПК України судді Барвенку В.К. (отримано суддею 06.11.2017 року).
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.11.2018 року провадження у справі було зупинено.
Зокрема, підставою для зупинення провадження у справі стало те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.05.2018 року у справі № 504/2451/15-ц скасовано рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.04.2017 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.02.2018 року у справі № 504/2453/15-ц зупинено провадження у справі з підстав п.10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України - до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах.
Станом на 27.01.2025 року судові рішення у справах № 504/2451/15-ц, № 504/2453/15-ц набрали законної сили.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.01.2025 року відновлено провадження у справі.
У січні 2025 року заступник керівника обласної прокуратури Ю. Шарнін подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки вимоги прокурора у справі № 504/1237/22 стосуються земельної ділянки 5122755900:01:003:0016, яка розташована в межах нормативно визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря, через що ця сама земельна ділянка не може перебувати у приватній власності.
Заступник керівника обласної прокуратури вважає, що об'єктивно неможливо продовжувати розгляд справи № 504/2166/17 до набрання чинності рішенням у справі № 504/1237/22, оскільки предметом розгляду у справі № 504/1237/22 є перевірка законності первинних правовстановлюючих документів, що стали підставою формування та вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5122755900:01:003:0016, яка в теперішній час є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755900:01:002:0021, площею 17,35 га, яка є предметом позову у даній справі, і, на думку прокурора, надання судом оцінки законності первинного відведення земельної ділянки є безумовно важливим для прийняття законного рішення у даній справі.
В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив зупинити провадження у справі.
Представники Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління держгеокадастру в Одеській області сповіщені електронною поштою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, не з'явились.
Представник Бужор К.М. просив суд залишити позовну заяву прокурора без розгляду, мотивуючи її тим, що прокурор не довів право представляти інтереси держави, а також тим, що заступник прокуратури регіонального рівня не вправі підписувати позовні заяви до суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд дійшов до наступного висновку:
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У справі, яка розглядається, предметом спору є можливість витребування з власності (фактично власності) ОСОБА_2 у державну власність земельну ділянку кадастровий номер 5122755900:01:002:0021, площею 17,35 га, яка сформована відповідачем з земельних ділянок, з кадастровими номерами 5122755900:01:003:0018, 5122755900:01:003:0016, 5122755900:01:003:0012, 5122755900:01:003:0017, 5122755900:01:003:0019, 5122755900:01:003:0015, 5122755900:01:003:0013, 5122755900:01:003:0014, 5122755900:01:002:0011.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала про те, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об'єднання.
Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц (провадження N 14-376цс18, пункт 56)).
Суд вважає вказану правову позицію релевантною для встановлених судом правовідносин, і підстав для відступу від неї суд не вбачає.
Отже, на думку суду, формування відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 5122755900:01:002:0021, за рахунок інших спірних земельних ділянок, та/або можлива зміна їх характеристик, не впливає на можливість розгляду справи, яка розглядається.
На переконання суду, розгляд інших справ судами не впливає на можливість розгляду цієї справи, отже відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.
Посилання сторін на ухвалу суду про залишення позову без розгляду у справі № 504/1237/22 не має правового значення з огляду на вищенаведені висновки суду.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд вважає, що клопотання є не обгрунтованим, зводиться до власного розуміння діючого законодавства, і тому задоволенню не підлягає.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень.
З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі в особі Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління держгеокадастру в Одеській області прокурор зазначав, що вказані особи знають про порушення інтересів, проте до цього часу, ані Одеська обласна державної адміністрації, ані Головне управління держгеокадастру в Одеській області не вживали жодних самостійних заходів з метою відновлення законності та захисту прав держави, що достеменно встановлено матеріалами справи.
Крім того, прокурором надано суду копію листів від 23 червня 2017 року, відповідно до якого прокурор повідомив посадових осіб Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління держгеокадастру в Одеській області у порядку, визначеному статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», про необхідність захисту прав держави та намір подати відповідний позов до суду.
На думку суду прокурор належно обґрунтовав підстави представництва держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління держгеокадастру в Одеській області в суді.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19).
Таким чином правомочність прокурора на представництво інтересів держави в суді повністю доведена.
Щодо права підпису заступника прокурора регіонального рівня позовних заяв в інтересах держави, які подаються до суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 24 закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час подання позову до суду (05.07.2017 року) право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Матеріали справи містять докази правомочності заступника керівника прокуратури Одеської області Юрія Кічука на підписання поданого позову в інтересах держави.
Тому посилання на неправомочність даного прокурора на підписання позову є безпідставними.
На підставі наведеного, керуючись п.6 ч.1 ст. 251, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.
Клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі, - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. К. Барвенко