ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
03 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України, -
встановив:
03.07.2024 року в провадження Приморського районного суду м. Одеси після постановлення колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвали від 13.06.2024 року про передачу на розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України із Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області до Приморського районного суду м. Одеси.
Представник потерпілої юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце судового розгляду, водночас надав до суду заяву про здійснення судового розгляду за відсутності представника потерпілого. Суд, урахувавши думки сторін, з огляду на положення ст.28 КПК, з урахуванням належного повідомлення потерпілої юридичної особи про дату, час та місце судового провадження у цій справі, вважав за можливе продовжити підготовче судове засідання за відсутності представника потерпілої юридичної особи у цій справі.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Так, захисник зазначила, що нею подано ряд клопотань, які необхідно розглянути, а також ряд клопотань готуються, у зв'язку із отриманням відповідей на адвокатські запити.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала свого захисника, а також зазначила, що їй ніхто не вручав обвинувальний акт та не ознайомлював з матеріалами кримінального провадження. Вона писала заяви про надання доступу до матеріалів кримінального провадження, проте доступ їй не надали. В подальшому, прокурором було подано заяву про примусове її ознайомлення із матеріалами справи, яка була задоволена слідчим суддею, водночас до теперішнього часу вона чекає роз'яснення ухвали слідчого судді про обмеження її строками для ознайомлення. Окрім того, обвинувачена зазначила, що її було запрошено до ОРУП №6 ГУНП в Миколаївській області для проведення слідчої дії. Проте, слідча приїхала із нав'язаним адвокатом, які почали здійснювати катування та не допускали її захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, передбаченими ст. 7 КПК України, таким як верховенство права і законність.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Так, згідно з приписами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, Суд зазначив таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».
Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Суд, виконуючи обов'язок перевіряти у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт на відповідність вимогам ст.291 КПК, та в разі встановлення таких невідповідностей суд згідно вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК повинен повернути обвинувальний акт прокурору, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Так, кримінальний процесуальний закон, зокрема ст. 17, 20, 21, 22 КПК та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.
Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до частини 2 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України вбачається, що при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення, крім обвинуваченої ОСОБА_5 , зазначені відомості щодо іншої особи, зокрема його прізвище, ім'я та по-батькові, місце його роботи та посаду, тобто вказані дані, за допомогою яких можливо ідентифікувати особу, та яка, за версією сторони обвинувачення вчиняла кримінальні правопорушення (була організотором) разом із обвинуваченою ОСОБА_5 .
При цьому, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувальний акт відносно особи з якою нібито ОСОБА_5 вчиняла інкриміновані їй кримінальні правопорушення скеровано до суду, проте в ньому відсутня інформація щодо наявності вироку суду відносно цієї особи, оскільки лише в такому випадку допустимо зазначати повні анкетні відомості людини, яка не є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні.
Разом із тим, в даному випадку, зазначена в обвинувальному акті особа, повинна була бути знеособленою, оскільки відносно неї не ухвалений обвинувальний вирок.
За таких обставин, з урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, судом встановлено, що зміст обвинувального акту відносно ОСОБА_5 недвозначно вказує на співучасть іншої особи, у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується остання та є фактично констатацією цього всупереч принципу факту і, презумпції невинуватості безпідставно стверджує про причетність цієї особи до вчинення кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні.
Суд наголошує, що встановлені щодо ОСОБА_5 фактичні обставини, не можуть вважатися встановленими щодо іншої особи, прізвище, ім'я та по-батькові, місце роботи та посада, якої зазначені в обвинувальному акті і потребують окремого дослідження при розгляді судом справи відносно цієї особи.
На думку суду, зазначення в обвинувальному акті обставин кримінальних правопорушень, за участю іншої особи, крім обвинуваченої, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпечення до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.
З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.
Системний аналіз зазначених норм Основного Закону України та КПК України, а також правова позиція Верховного Суду України в Постанові ВСУ від 03 березня 2016 року у справі №5-347 кс15, вказують на те, що навіть незважаючи на непреюдиційність обвинувального акту, питання вини інших співучасників має бути доведено в іншому кримінальному проваджені.
При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов'язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону. Досить навіть за відсутності офіційних висновків того, що є деяке припущення, що суд розглядає обвинуваченого в якості винного (справи Мінеллі проти Швейцарії пункт 37; Нераттіні проти Греції пункт 23; Діду проти Румунії пункт 41).
У п. 67 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 року визначено, що «принцип презумпції невинуватості порушується, коли судове рішення відносно особи, звинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про те, що вона винна без доведення її провини у відповідності до закону. Навіть за відсутності будь-яких формальних даних досить припущень, що суд вважає особу винною. Більше того, пункт 2 статті 6 не обмежується кримінальними провадженнями, що тривають, але поширюється також на судові рішення, прийняті після того, як кримінальне провадження було припинене (див. "Мінеллі проти Швейцарії", ухвала від 25 березня 1983 року, Серія А N 62; раніше зазначена ухвала Енглерта; "Нолькенбокхоф проти Німеччини", ухвала від 25 серпня 1987 року, Серія А N 123-С; і "Капеау проти Бельгії", N 42914/98, п. 25, ECHR 2005-I), чи після винесення виправдовувального вироку (див., зокрема, раніше зазначену ухвалу Секаніної ; "Рушіті проти Австрії", N 28389/95, 21 березня 2000 року; "Ламанна проти Австрії", N 28923/95, 10 липня 2001 року; "О. проти Норвегії", N 29327/98, ECHR 2003-II; і "Хаммерн проти Норвегії", N 30287/96, 11 лютого 2003 року)».
Оскільки в обвинувальному акті мають зазначатися анкетні відомості обвинувачених, яким висунуто обвинувачення у вчиненні злочину у даному кримінальному провадженні, стверджувати про участь у вчиненні кримінального правопорушення в обвинувальному акті особами із зазначенням їх анкетних даних, а також даних, за якими цю особу можливо ідентифікувати, яким обвинувачення не висунуто, або висунуто в іншому кримінальному провадженні, є суттєвим порушенням як правових гарантій, передбачених національним законодавством, так і міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Таким чином, суд констатує, що зазначення прокурором в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення визнаного доведеним відносно ОСОБА_5 , про участь у вчиненні цих кримінальних правопорушень з іншою особою, якого можливо ідентифікувати, порушує право цієї особи на презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини в окремому провадженні.
Оскільки за правилами ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють призначення та здійснення судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншою особою.
Разом з цим, зміна правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурором відповідно до положень ст. 338 КПК України можлива виключно в разі встановлення під час судового розгляду саме нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і така зміна неприпустима в разі допущених при обвинуваченні особи суперечностей чи неповноти, а тим більше описок.
Також, кримінально-процесуальний закон не містить положення про обов'язок суду чекати, коли прокурор скористається своїм правом на зміну обвинувачення в суді, а також і права суду пропонувати або примушувати прокурора змінити обвинувачення.
Таким чином, оскільки судом встановлені такі недоліки обвинувального акту, які перешкоджають судовому розгляду - зазначення відомостей про іншу особу - учасника кримінальних правопорушень (конкретизованого та такого, якого можливо ідентифікувати), то виправлення прокурором цих недоліків сприятиме реалізації завдань та засад кримінального провадження, а також забезпечення права обвинуваченої та іншої особи, на яку містяться посилання в обвинувальному акті, на захист від висунутого обвинувачення.
Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акту відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, не передбачено.
З урахуванням наведених та встановлених недоліків обвинувального акту, в розумінні законності, диспозитивності кримінального провадження, виключного переліку даних, які має містити обвинувальний акт та питань, які вирішуються судом під час підготовчого провадження, зазначення даних про особу учасника кримінальних правопорушень, яку вільно можливо ідентифікувати та обвинувальний акт відносно якої скеровано до суду, проте відомості щодо постановлення відносно неї обвинувального вироку відсутні, призвело до того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що не може бути визнано судом таким, що направлено на забезпечення прав обвинуваченої та іншої конкретизованої в обвинувальному акті особи.
Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
У зв'язку із поверненням обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , клопотання сторони захисту (обвинуваченої та її захисника) про передачу кримінального провадження для вирішення питання про об'єднання з іншим кримінальним провадженням, яке перебуває в провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 , про витребування певних речей та документів та клопотання адвоката ОСОБА_8 про залучення ОСОБА_9 до провадження як потерпілу, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.314, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України, повернути прокурору Новоодеського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 для усунення протягом розумного строку вказаних в мотивувальній частині ухвали виявлених недоліків.
Клопотання сторони захисту (обвинуваченої та її захисника) про передачу кримінального провадження для вирішення питання про об'єднання з іншим кримінальним провадженням, яке перебуває в провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 , про витребування певних речей та документів - залишити без розгляду.
Клопотання адвоката ОСОБА_8 про залучення ОСОБА_9 до провадження як потерпілу - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №482/1108/24
Номер провадження № 1-кп/522/795/25
Головуючий - ОСОБА_1