ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
03 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід прокурора Новоодеського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України, -
встановив:
В провадженні суду на стадії підготовчого провадження перебуває кримінальне провадження №12023152280000250 від 21.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 358 КК України.
Представник потерпілої юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце судового розгляду, водночас надав до суду заяву про здійснення судового розгляду за відсутності представника потерпілого. Суд, урахувавши думки сторін, з огляду на положення ст.28 КПК, з урахуванням належного повідомлення потерпілої юридичної особи про дату, час та місце судового провадження у цій справі, вважав за можливе продовжити підготовче судове засідання за відсутності представника потерпілої юридичної особи у цій справі.
Сторона захисту звернулась із заявою про відвід прокурора Новоодеського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 від участі в даному кримінальному провадженні. Обґрунтовуючи поданий відвід сторона захисту послалась на те, що прокурор звертався з клопотанням до слідчих суддів, в тому числі про продовження строків досудового розслідування, за результатами розгляду яких приймались незаконні рішення, які вносились до АСДС та відправлялись до ЄДРСР з порушенням встановленого законодавством порядку. Окрім того, слідчим суддею було задоволено клопотання прокурора та продовжено строки досудового розслідування кримінального провадження поза межами таких строків, що свідчить про її незаконність. В подальшому, прокурор ОСОБА_3 здійснював незаконну діяльність по збиранню інформації щодо злочину, який інкримінується ОСОБА_5 , а також став ініціатором кримінального провадження, а саме відомості щодо кримінального правопорушення внесені до ЄРДР на підставі самостійного виявлення прокурором ОСОБА_3 кримінального правопорушення. За таких обставин, прокурора ОСОБА_3 слід вважати заявником в розумінні положень ст. 60 КПК України. Окрім того, прокурор ОСОБА_3 , перебрав на себе функцію перекладача, зокрема перекладав документи для підозрюваного ОСОБА_7 . Зазначені обставини, на переконання сторони захисту свідчать про упередженість прокурора ОСОБА_3 .
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримала подану заяву про відвід прокурора.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що відносно неї ведеться незаконне кримінальне переслідування, при цьому зацікавленість прокурора ОСОБА_3 , його меркантильні інтереси призвели до того, що він не контролював хід досудового розслідування. Так, у 2014 році в неї було викрадено вражай соняшника, проте прокурор вступив у поза процесуальний спосіб з винуватцем подій, внаслідок чого останній не поніс покарання. При цьому, таке свавілля продовжується з 2015 року. Обвинувачена вважає прокурора зацікавленою особою в цьому кримінальному провадженні, а тому просить задовольнити заяву про відвід прокурора.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та просив відмовити у його задоволенні. Так, прокурор зазначив, що ним в порядку підтримання інтересів держави в суді, з відкритих джерел було встановлено, що 22 особи отримали безоплатно земельні ділянки за рахунок земель державної власності, у зв'язку із чим було розпочато кримінальне провадження. Він не є заявником, оскільки на виявлення факту кримінального правопорушення ним був складений рапорт та за візою керівництва було внесено відомості до ЄРДР. Окрім того, прокурор пояснив, що в рамках кримінального провадження з якого було виділене дане кримінальне провадження, ОСОБА_8 вручалась підозра, останній все життя проживав в Україні, будучи громадянином України не розумів української мови, та після встановлення його місця знаходження прокурором було здійснено переклад повідомлення про підозру, у зв'язку із обмеженістю часу, в подальшому всі документи перекладав безпосередньо перекладач. Також, щодо продовження строків досудового розслідування прокурор зазначив, що на момент погодження клопотання це провадження було виділено з основного кримінального провадження відносно ОСОБА_9 та на той час жодній особі не було повідомлено про підозру. Окрім того, пояснив, що дійсно він здійснював процесуальне керівництво кримінального провадження в якому ОСОБА_5 була потерпілою особою, останньою неодноразово подавались на його дії скарги та відводи, однак жодного відводу задоволено не було, дисциплінарної або будь-якої іншої відповідальності відносно нього за результатами розгляду скарг ОСОБА_5 застосовано не було. Проте, обвинувачений у кримінальному провадженні помер та потерпіла ОСОБА_5 звернулась із заявою про закриття кримінального провадження і зв'язку із смертю обвинуваченого, при цьому рішення про закриття кримінального провадження оскаржено не було.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи заяви, вивчивши наявні матеріали, приходить до наступних висновків.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Перевірка законності процесуальних дій прокурора здійснюється судом у ході судового провадження на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій.
Статтею 77 КПК передбачені підстави для відводу прокурора.
Згідно із ч.2 ст.81 КПК питання про відводи під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
За змістом ч. 5 ст.80 КПК визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення прокурора від участі у судовому провадженні. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України (далі - КПК) прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор у кримінальному провадженні історично і нормативно відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК він зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Неупередженість (об'єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи. Значення об'єктивності чи неупередженості прокурора щодо дослідження всіх обставин провадження варто оцінювати крізь призму гарантування реалізації завдань кримінального провадження, зокрема, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності відповідно до своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). Розв'язання цього завдання сприяє, з одного боку, реалізації принципу невідворотності відповідальності за правопорушення, а з іншого, - недопущенню обвинувачення або засудження жодного невинуватого.
Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК).
Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість прокурора при прийнятті ним процесуальних рішень. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 77 КПК, може виникнути у зв'язку з наявністю у нього родинних, професійних зв'язків, іншого процесуального статусу, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості прокурора, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або бути пов'язаними з ними.
Дослідивши зміст заяви про відвід, заслухавши доводи сторін, суд доходить висновку, що мотиви відводу прокурору ОСОБА_3 зводяться до незгоди сторони захисту з процесуальною поведінкою сторони обвинувачення, припущеннями щодо зібраних матеріалів кримінального провадження, їх належності та допустимості, при цьому в заяві про відвід не наведено будь-яких переконливих доводів конкретних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості прокурора ОСОБА_3 .
Суд наголошує, що будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями прокурора і оцінювати їх з огляду свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для суду, який розглядає заяву про відвід. Отже сама по собі незгода учасників кримінального провадження з процесуальними діями або рішенням прокурора під час участі у розгляді справи не створює сумнів в упередженості прокурора.
Відхиляючи наведені у заяві доводи сторони захисту щодо незаконності прийнятих слідчими суддями рішень під час досудового розслідування, а також щодо процесуальних порушень прокурором, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути предметом розгляду в рамках вирішення питання про відвід прокурору, натомість звертає увагу сторони захисту що такі питання вирішуються під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Відтак, суд констатує, що заява захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід прокурора не містить посилання на об'єктивно існуючі обставини, які викликали б обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, під час здійснення своїх повноважень у даному кримінальному провадженні, а тому, суд дійшов однозначного висновку, що відвід, заявлений прокурору ОСОБА_3 є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 77, 81, 370 - 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 про відвід прокурора Новоодеського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні №12023152280000250 від 21.07.2023 року - відмовити.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №482/1108/24
Номер провадження № 1-кп/522/795/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1