26 лютого 2025 р.Справа № 480/1291/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференціі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2024, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/1291/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі відповідач, ГУ НП в Сумській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 135 від 05.02.2024 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 44 о/с від 05.02.2024 про звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Сумській області з 06.02.2024;
- стягнути з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 730,32 грн за період з 06.02.2024 по день ухвалення рішення судом.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи та порушення норм матеріального права, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення, просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначв, що наказами ГУНП в Сумській області № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, від 05.02.2024 №44 о/с «По особовому складу» його звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закону №580-VIII) - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, витяг з якого позивач отримав 06.02.2024. Підставою ухвалення оскаржуваних наказів слугувало те, що на думку відповідача, позивач вчинив дисциплінарний проступок, що виразилось у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області», відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, та що призвело до порушення вимог пп. 2.1 п. 2 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону №580-VIII, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону №580-VIII.
Вважає зазначені накази про застосування до нього дисциплінарного стягнення, а також про звільнення зі служби в поліції незаконними, такими, що ухвалені з порушенням порядку проведення службового розслідування та порядку притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне провадження однобоким та упередженим, у зв'язку оскаржувані накази підлягають скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.
Вказує, що у рапорті є вказівка на «відмову у виконанні наказу о 10-26 год. 05.02.2024», проте дисциплінарна комісія у висновку встановлює факт «невиконання» наказу, що мав бути виконаний протягом 05.02.2024, на підставі чого і звільнено позивача цього ж дня.
Звертає увагу на те, що відповідачем не складено жодного акту чи рапорту про те, що позивач не прибув на навчання, чи не прибув на місце відрядження, що додатково підтверджує те, що позивача звільнили передчасно. Тобто відповідачем взагалі не встановлено факту невиконання наказу, а звільнено позивача до закінчення строку виконання наказу.
Вважає, що наказ № 221-дск від 02.02.2024 «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» фактично не є наказом про відрядження у прямому його розмінні, оскільки він не чітко сформульований, у зв'язку з чим й виникли певні питання.
Відповідач не погодився з доводами апелянта та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Вказав на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 13.12.2023 проходив службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Сумській області.
02.02.2024 начальником ГУ НП в Сумській області полковником поліції Петром Токарем прийнято наказ № 221дск про відрядження поліцейських батальйону особливого призначення, яким затверджено список поліцейських, та зобов'язано останніх з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 153 - 154).
05.02.2024 командиром БПОП ГУНП в Сумській області підполковником поліції Сергієм Мартиновим доведено до відома присутніх поліцейських (зокрема і ОСОБА_1 ) наказ ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 № 221дск.
05.02.2024 командиром БПОП ГУНП в Сумській області підполковником поліції ОСОБА_2 подано на ім'я начальника ГУ НП в Сумській області рапорт, яким повідомлено, що 05.02.2024 о 10.26 особовому складу БПОП ГУНП в Сумській області доведено наказ начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №212 ДСК, яким затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань на полігоні та для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте окремі поліцейські серед яких і позивач почали обговорювати, висловлювати незгоду з включенням їх до наказу, тобто фактично відмовилися його виконувати (а.с.100 - 101).
05.02.2024 ГУ НП в Сумській області з метою своєчасного повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин можливого вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків прийнято наказ про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії (а.с.99).
За результатами службового розслідування, 05.02.2024 складено висновок, згідно з яким дисциплінарна комісія, окрім іншого, встановила вчинення позивачем порушення підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області № 500 від 15.06.2023, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону №580-VIII, у зв'язку з обговоренням, критикою та невиконанням пункту 2 наказу № 221дск від 02.02.2024 (а.с. 102-118).
05.02.2024 відповідачем прийнято наказ № 135, п.14 якого визначено, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП в Сумській області від 02.02.2024 №221дск «Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» відданого в межах повноважень та відповідно до закону, та призвело до порушення вимог підпункту 2.1. пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 №500, пунктів 1,4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, пунктів 1,2 частини 1 статті 18, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», застосувати до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 136 - 141).
05.02.2024 ГУ НП в Сумській області прийнято наказ № 44 о/с, яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області звільнено зі служби в поліції (а.с. 143).
Позивач вважає, що накази начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 135 та № 44 о/с є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поведінка позивача (що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу ГУНП від 02.02.2024 №221 дск "Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області") містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції визначено Законом №580-VIII.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ст. 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з п.п. 2, 6, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння (п. 1 ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану викладено у Розділі V Дисциплінарного статуту.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту урегульовано питання щодо особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, частиною першою якої визначено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до абз.4 ч.2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Згідно з п. 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179) ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Пункт 5 розділу І Правил №1179 визначає, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України “Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, тощо.
Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа № 819/736/18 (пункт № 60) та у постанові від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 (пункт № 48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
ОСОБА_1 проходив службу у поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Сумській області.
Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 135 від 05.02.2024, в той числі, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби у поліції.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення слугував висновок службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221 дск »Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області», що призвело до порушення вимог п.п 2.1 п. 2 наказу ГУ НП в Сумській області від 15.06.2023 №500, п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, текст якої закріплено у статі 64 Закону України “Про Національну поліцію», п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України “Про Національну поліцію".
В порядку реалізації вказаного дисциплінарного стягнення прийнято наказ ГУНП в Сумській області № 44 о/с від 05.02.2024, в тому числі, про звільнення ОСОБА_1 зі служби у поліції.
Таким чином, за результатами службового розслідування дисциплінарна комісія визнала доведеним факт невиконання правомірного наказу, за що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Щодо невиконання п. 2 наказу № 221 дск., колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Судом встановлено, що 02.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області видано наказ №221 дск., згідно якого поліцейські БПОП, в тому числі ОСОБА_1 , зобов'язаний з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження.
Зазначений наказ № 221 доведений до відома позивача 05.02.2024, про що свідчить відеозапис.
Колегія суддів зазначає, що наказ № 221 дск не містить часові проміжки початку навчання, місце навчання, що свідчить проте, що строк виконання наказу №221 дск міг тривати аж до закінчення доби 05.02.2024.
Крім того, відповідно до змісту п.2 наказу №221 дск включені до нього поліцейські БПОП, зокрема ОСОБА_1 , зобов'язані були пройти навчання перед відрядження з 05.02.2024 до особливого розпорядження на полігоні, в той час як конкретне місце проведення навчань наказом не визначалось, так як залежало від змін в оперативній обстановці та безпековій ситуації.
Враховуючи відсутність у наказі № 221 дск конкретного часу та місця початку навчання, факт його невиконання міг бути встановлений лише після закінчення строку для його виконання, а саме, до закінчення доби 05.02.2024.
Однак, відповідач ще до закінчення строку на виконання наказу (05.02.2024) у цей же день зробив висновок про невиконання позивачем п. 2 наказу №221 дск., а саме розпочав службове розслідування, та звільнив позивача до закінчення терміну для виконання наказу, що встановлено з наказом № 135 о/с від 05.02.2024.
При цьому, матеріали службового розслідування не містять доказів того, що позивач не з'явився на навчання протягом 05.02.2024, а отже обставина неприбуття позивача на навчання не була належним чином задокументована.
За таких умов, колегія суддів вважає, що дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування, ще до завершення строку на виконання п. 2 наказу №221 дск зробила висновок про невиконання такого наказу позивачем.
Крім того, висновок службового розслідування не містить викладення обставин дисциплінарного порушення в частині обговорення та критики наказу № 221 дск, в чому саме полягало і чим підтверджуються обговорення та критики наказу №221 дск з боку позивача.
Наданий відповідачем до суду та врахований судом першої інстанції в підтвердження вказаних обставин, відеозапис, фіксуючий момент оголошення поліцейським наказу № 221 дск не є належним доказом.
Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував в залі під час оголошення наказу № 221 дск, однак даних щодо обговорення та критики наказу, відеозапис не містить.
Колегія суддів зазначає, що відеозапис не підтверджує відмову позивача виконати наказ №221дск від 02.02.2024, оскільки з відеозапису (10:36:15) вбачається, що присутніми особами було сказано, що “Ми готові виконати наказ».
Відтак, колегія суддів зауважує, що наданий відеозапис фіксує лише момент оголошення наказу про відрядження та початок розмови між присутніми з приводу оголошеного наказу, водночас не фіксує безпосередньо тверджень позивача про відмову від виконання наказу №221дск від 02.02.2024, його обговорення та критики.
Будь-які інші докази, які б вказували на обговорення та критику наказу №221 дск безпосередньо позивачем, відповідачем не надано.
Натомість, з письмових пояснень ОСОБА_1 , які надані останнім саме 05.02.2024 під час службового розслідування, вбачається, що він від виконання наказу №221 дск не відмовляється, готовий відбути у відрядження для проходження навчання.
Отже, приведене спростовує доводи відповідача про невиконання 05.02.2024 позивачем наказу №221 дск.
Таким чином, відповідачем не надано доказів наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, який виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу №221 дск, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків дисциплінарної комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є незаконним, а відповідно наказ № 135 від 05.02.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ № 44 о/с від 05.02.2024 “По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим слід поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді з наступного дня за днем звільнення (05.02.2024), а саме з 06.02.2024.
Ураховуючи висновок щодо протиправності звільнення позивача зі служби та наявність підстав для скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення зі служби в поліції, з поновленням позивача на посаді, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вирішуючи питання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, апеляційний суд погоджується з доводами сторони позивача щодо порядку підрахування розміру середнього заробітку для позивача у спірному періоді, приводячи з наступного.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно з п. 6 розділу ІІІ цього Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до п. 9 розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Згідно з п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки відсутній чітко визначений порядок для підрахунку середнього грошового забезпечення для поліцейських, у випадку їх звільнення, колегія суддів зазначає, що можливо застосувати, як положення Порядку №100, так і норми Порядку №260.
Відтак, застосовуючи правила підрахунку середньої заробітної плати за Порядком №100, суд враховує вимоги Порядку №260 щодо особливостей обрахунку грошового забезпечення поліцейських з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Як вбачається із довідки про доходи від 08.02.2024 №29/148 ОСОБА_1 у грудні 2023 року нарахована заробітна плата у розмірі 22639,98 грн за 31 фактичну кількість відпрацьованих робочих днів, а у січні 2024 року - 22639,98 грн за 31 робочий день, отже розмір заробітної плати за два місці перед звільненням становив 45279,96 грн.
Враховуючи, що загальна кількість робочих днів за грудень 2023 року та січень 2024 року становила 62 робочих днів, то середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 730,32 грн (45279,96 грн/62 днів).
Період вимушеного прогулу позивача з 06.02.2024 (день наступний за днем звільнення) по 26.02.2025 (день ухвалення рішення про поновлення на службі) складає 386 календарних днів.
Відтак, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 06.02.2024 по 26.02.2025 складає 281 903,52 грн (730,32 грн х 386 календарних днів).
Приведені висновки суду щодо питань підрахунку середнього заробітку узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах від 04.08.2022 року у справі № 824/3161/14-а, від 24 жовтня 2019 року у справі № 821/1226/16 та від 28.04.2022 року у справі № 806/1914/17.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наявні підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 по 26.02.2025 у розмірі 281903,52 грн.
Щодо доводів відповідача, що з роботодавця державою знято обов'язок по виплаті середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу по мобілізації, а тому позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставною, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.
Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв'язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Тобто у позивача, у зв'язку з незаконним звільненням зі служби, наявне право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки визнання наказу про звільнення протиправним і його скасування та поновлення позивача на посаді є поновленням порушеного права на працю, колегія суддів вважає не застосовними положення ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю Україхни.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість як вимог позову так і вимог апеляційної скарги, а отже наявності підстав для їх задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі №480/1291/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0100072) поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с “По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області з 06.02.2024.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 по 26.02.2025 у розмірі 281 903,52 (двісті вісімдесят одну тисячу дев'ятсот три) гривні 52 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 05.03.2025.