Справа № 607/19413/24Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 33/817/137/25 Доповідач - Лекан І.Є.
Категорія - ч.1 ст. 483 МК
06 березня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.
за участю представника Тернопільської митної служби України Катюк У.Т., адвоката Суворової Ю.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі апеляційну скаргу представника Тернопільської митної служби України Катюк У.Т. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що митним органом не доведено, що ОСОБА_1 під час переміщення через митний кордон товару усвідомлював, що відомості, які містяться у довіреності від 16.08.2023, зареєстрованій в реєстрі за №662, не відповідають дійсності, та що ОСОБА_2 не вчиняла на користь ОСОБА_1 такої довіреності. Так само, суду не доведено умислу ОСОБА_1 на вчинення вказаного правопорушення.
В апеляційній скарзі представник Тернопільської митної служби України Катюк У.Т. просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 483 МК України.
Апелянт не погоджується з рішенням суду, зазначає, що в якості підстави для переміщення товару- автомобіля через митний кордон України разом з митною декларацією ОСОБА_1 подав, в тому числі довіреність від 16.08.2023, зареєстрована в реєстрі за №662. Відповідно до неї громадянка ОСОБА_2 (власник товару) уповноважила громадянина ОСОБА_1 (перевізника товару) бути представником в усіх установах, у тому числі з питання отримання, експедирування, супроводження та оформлення вантажів. Довіреність видана та посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петренком Петром Івановичем.
Під час здійснення перевірки документів, а саме довіреності від 16.08.2023, зареєстрованої в реєстрі за №662, в Єдиному реєстрі нотаріусів приватний нотаріус Петренко Петро Іванович, відсутній.
Вважає, що вказані обставини спростовують факт вчинення нотаріальної дії, при цьому довіреність виготовлена не на офіційному бланку та є підробленою.
Вказує, що ОСОБА_1 в своїх поясненнях митному органу зазначив, що довіреність йому надав ОСОБА_3 - власник автовозу, на якому був ввезений товар, ОСОБА_2 йому не відома. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що довіреність він отримав з телефону НОМЕР_1 , хто надав довіреність не пам'ятає.
Апелянт вважає помилковим висновки суду про те, що ОСОБА_1 був перевізником, оскільки при переміщенні товару через митний кордон України саме він подав підроблену довіреність, як уповноважена особа власником товару, є відповідальним за ввезення товару на митну територію та подання з цією метою документів, в тому числі довіреності.
Вважає, що ОСОБА_1 не міг не знати та не розуміти, що така довіреність не може бути дійсним та достовірним документом, однак подав її митному органу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши скаржника, яка підтримала подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, адвоката Суворову Ю.І., яка заперечила апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтовано, просить залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.ст.245, 252 КУпАП, ст.486 МК України завданнями провадження в справі про порушення митних правил і обов'язком органу, який її розглядає є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України із приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості.
За змістом вказаної норми права, особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі, за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Отже, винність є обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення, яка виражає внутрішній психологічний зміст - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки, і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим із необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду були дотримані вказані вимоги законодавства при розгляді справи щодо порушення митних правил ОСОБА_1 ..
Так, з матеріалів справи про порушення митних правил убачається, що ОСОБА_1 як підставу для переміщення через митний кордон України транспортного засобу надав договір купівлі-продажу (інвойс) №36275212 від 14.06.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.06.2023, довіреність від 16.08.2023, зареєстрована в реєстрі за №662.
Вказана довіреність видана та посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петренком Петром Івановичем.
З інформації Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 29.04.2023 убачається, що ОСОБА_5 не реєстрував приватну нотаріальну діяльність по місту Одеса та Одеській області, серед працівників державних нотаріальних контор ОСОБА_5 відсутній.
Посилаючись на вказані обставини та те, що довіреність виготовлена не на офіційному бланку, митний орган вказує, що довіреність від 16.08.2023, зареєстрована в реєстрі за №662, є підробленим документом.
Однак, в матеріалах адміністративного провадження відсутній висновок експерта, яким було би доведено використання ОСОБА_1 завідомо підробленого офіційного документа, зокрема довіреності від 16.08.2023 року.
При цьому слід звернути увагу на те, що для складання довіреності потрібна особиста присутність особи, що видає довіреність (довірителя), її паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків, а присутність повіреного є не обов'язковою.
За вказаних обставин, наявність довіреності не спростовує того, що ОСОБА_1 , як повірений, не знав, що довіреність є підробленою.
Окрім цього, з матеріалів справи убачається, що декларантом у даній справі є агент з митного оформлення, митний брокер ОСОБА_6 , який, здійснюючи митне оформлення транспортного засобу, в момент його переміщення через кордон діяв в інтересах ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, є особою відповідальною за фінансове врегулювання та покупцем товару в інвойсі від 14.06.2023.
При цьому суд правильно зазначив, що ОСОБА_1 є лише перевізником вказаного автомобіля, що підтверджується даними АСМО “Інспектор».
Відповідно до ч.2 ст.460 МК України, перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).
Враховуючи дані обставини справи, судом першої інстанції дано належну правову оцінку наявним у справі доказам та вірно встановлено, що ОСОБА_1 не міг знати про те, що доручення є підробленим, наміру надавати підроблений документ, як підставу для переміщення транспортного засобу через державний кордон, не мав.
Дослідивши докази, якими митний орган стверджує порушення ОСОБА_1 митних правил, апеляційний суд приходить до висновку, що останній не був зобов'язаний передбачати можливість того, що власник транспортного засобу надасть йому підроблену довіреність (за умови, що така підроблена) для перевезення його через митний кордон і не міг цього передбачити.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії для додержання митних правил щодо переміщення транспортного засобу через митний кордон України, подавши митним органам передбачений пакет документів.
Матеріали справи також не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 усвідомлював свої дії як протиправні, передбачав або повинен був і міг передбачити порушення своїми діями встановленого порядку переміщення транспортного засобу через митний кордон України або можливість такого порушення, бажав, свідомо допускав його, або легковажно розраховував на його відвернення. Таких доказів не здобуто і при апеляційному розгляді справи.
Матеріали справи також не містять і доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 не передбачав можливості настання шкідливих наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити або був обізнаний про те, що довіреність є підробленою.
Апеляційний суд, при розгляді справи та прийнятті судового рішення, враховує положення Конституції України, КУпАП та МК України, у тому числі те, що тягар доведеності обґрунтованості висновків викладених у протоколі про порушення митних правил покладається на митні органи, посадові особи яких проводили перевірку та склали протокол, принципи диспозитивності та змагальності, сприяє учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 483 МК України, тому підставно закрив відносно нього провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу представника Тернопільської митної служби України Катюк У.Т. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя