05 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1181/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2024 №163750030811 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 28.05.2004, з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1980;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.08.2024.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у періоди з 04.03.2000 по 28.02.2002 працював помічником бурильника капітального ремонту свердловин п'ятого розряду в ТОВ "Інтернафтогазсервіс", з 01.03.2002 по 28.05.2004 працював помічником бурильника п'ятого розряду в цеху капітального ремонту свердловин ТОВ "Інтернафтогазсервіс". Таким чином, на думку позивача, загальний та пільговий трудовий стаж за вказаною професією надає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах.
Однак, рішенням про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ у Вінницькій області від 29.10.2024 №163750030811 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Таке рішення відповідача обґрунтовано незарахуванням до страхового стажу вищезгаданих періодів роботи в російській федерації.
Позивач вказував, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосуються часу трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної угоди. Наголошував, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні-учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування Позивача підтверджується відповідними довідками, а також записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували невідрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини Позивача, немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Крім цього, за даними форми РС-право позивачу до страхового стажу зараховуються періоди з 14.05.1997 до 14.06.1998, з 15.06.1998 до 08.07.1998, а згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1980 підлягають зарахуванню періоди з 14.05.1997 до 14.06.1997 року та з 15.06.1997 до 08.07.1998. Також до пільгового та страхового стажу позивача зараховано період з 01.09.2014 до 22.01.2018, а згідно записів трудової книжки має бути зараховано період з 01.08.2014 до 22.01.2018.
Таким чином, позивач стверджував, що розрахунок страхового та пільгового стажу відповідачем проведено неправильно.
Також позивач зазначав, що наказом №21-ОП від 14.09.2007 по ТОВ НВП "ЗОНД" була проведена атестація робочих місць з шкідливими умовами праці. Зважаючи на те, що атестація була проведена вперше, до пільгового стажу позивача має бути зарахований 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. Таким чином, до пільгового стажу позивача за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009.
17.02.2025 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Вінницькій області, у якому відповідач-2 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснював, що за наданими позивачем документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 04.03.2000 по 28.02.2002 та з 01.03.2002 по 28.05.2004 в Російській Федерації, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1980.
Також до страхового стажу позивача органом Пенсійного фонду не зараховано період з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків за вказаний період.
До пільгового стажу позивача не зараховано періоди з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009 згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії № 75 від 09.09.2024, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця.
Щодо зарахування до загального страхового стажу, в тому числі зі зарахуванням до стажу роботи із важкими та шкідливими умовами праці, періоду роботи на території російської федерації, відповідач-2 зазначав, що питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивача розглядалось з врахуванням Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993.
Відповідно до статті 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої він проживає.
Однак 11.06.2022 росія вийшла зі згаданої угоди в односторонньому порядку.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями при умові підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Проведення атестації робочих місць регулюється Постановою Кабміну України від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умови праці», пунктом 4 якого передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, установ та організацій.
Таким чином, оскільки документи про проведення атестації робочих місць за вищевказаний період відсутні, даний період неможливо зарахувати до пільгового стажу позивача.
З урахуванням вище викладеного, страховий стаж позивача склав 29 років 10 місяців 10 днів. Пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 становить 11 років 6 місяців 20 днів.
Отже, виходячи з викладеного, відповідач-2 стверджував, що згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону 1058 у позивача відсутнє.
18.02.2025 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Полтавській області, у якому відповідач-1 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що ГУ ПФУ в Полтавській області рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії не приймалося. Рішення відповідача-2 від 29.10.2024 про відмову у призначенні пільгової пенсії вважав правомірним, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 22.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення пенсії за віком.
16.03.2021 за №339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ у Вінницькій області.
Рішенням ГУПФ України у Вінницькій області від 29.10.2024 №163750030811 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу на дату звернення.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в рішенні від 29.10.2024 №163750030811 зазначило, що:
1) страховий стаж особи становить 29 років 10 місяців 10 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності:
- з 04.03.2000 по 28.02.2002 та з 01.03.2002 по 28.05.2004 в російській федерації, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1980, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до стажу, в тому числі пільгового, зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.1991;
- з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.
2) стаж заявника на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 11 років 6 місяців 20 днів.
За даними документами Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до пільгового стажу роботи не зараховано періоди трудової діяльності з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009, згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії №75 від 09.09.2024, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону №1788-XIIпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Висновки щодо правозастосування
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV є:
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву наявність страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .
Для висновку про відсутність у позивача страхового стажу відповідач-2 у спірному рішенні від 29.10.2024 визначив дві підстави:
- з 04.03.2000 по 28.02.2002 та з 01.03.2002 по 28.05.2004 в російській федерації, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1980, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до стажу, в тому числі пільгового, зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.1991;
- з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.
Для висновку про відсутність у позивача пільгового стажу відповідач-2 у спірному рішенні від 29.10.2024 визначив єдину підставу: не зараховано періоди трудової діяльності з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009, згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії №75 від 09.09.2024, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця
Надалі суд надасть правову оцінку кожному аргументу, зазначеному в рішенні відповідача-2, окремо.
Надаючи оцінку підставі незарахування періодів роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002 та з 01.03.2002 по 28.05.2004, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Записи про спірний у трудовій книжці позивача заповнені відповідно до вимог Інструкції №58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Таким чином, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, покладені в основу спірного рішення від 29.10.2024, на ту обставину, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Відтак періоди роботи позивача з 04.03.2000 по 28.02.2002 та з 01.03.2002 по 28.05.2004 підтверджені даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1980, та мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Записи про спірний період роботи та заробітну плату засвідчено відповідними печатками підприємств.
Доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано; факт і періоди роботи визнаються відповідачем; надані позивачем довідки не визнані нечинними, не відкликані, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні страхового та пільгового стажу роботи.
Щодо підстав незарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.07.2024 по 30.09.2024 (відсутні дані про сплату страхових внесків), суд зазначає таке.
Індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджено, що за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 філія бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" (код 00156392) щомісяця нараховувало заробітну плату ОСОБА_1 , однак період роботи до страхового стажу не зарахований через відсутність факту сплати роботодавцем єдиного внеску.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм Закону №1058-IV, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
Оскільки наведені вище висновки Верховного Суду стосуються застосування вищевикладених норм Закону №1058-IV, їх належить врахувати під час розгляду цієї справи.
До того ж, подібні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №638/5795/17, від 31.10.2019 у справі №683/1814/16-а, від 23.09.2020 у справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 у справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а наявність заборгованості підприємства зі сплати таких внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивачу періодів його роботи.
Суд зазначає, що факт працевлаштування ОСОБА_1 у філії бурового управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" у спірний період та нарахування йому заробітної плати підтверджено залученими до матеріалів справи відомостями з системи персоніфікованого обліку ПФУ та не заперечуються відповідачем.
Несплата філією бурове управління "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів його роботи до страхового стажу.
Як наслідок, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 не є підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу.
Щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009, суд зазначає таке.
У спірному рішенні вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до пільгового стажу роботи не зараховано періоди трудової діяльності з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009, згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії №75 від 09.09.2024, оскільки відсутні відомості про атестацію робочого місця.
Дійсно, рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії №75 від 09.09.2024, крім іншого, відмовлено у зарахуванні періодів трудової діяльності з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009.
Підставою для відмови вказано відсутність відомостей про атестацію робочого місця за період роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007 в ТОВ "НВП "Зонд".
Суд не може погодитись з наведеними у оскаржуваному рішенні мотивами про відсутність у позивача права на зарахування періоду його роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009 до пільгового стажу, а отже й права на спірну пенсію з огляду на непроведення атестації робочого місця, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19), особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд звертає увагу відповідачів, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Більш того, згідно з п. 4.4. Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого 18.11.2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Згідно з п. 4.2. Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з Наказом №21-ОП від 14.09.2007 по ТОВ НВП "ЗОНД" була проведена атестація робочих місць з шкідливими умовами праці. Зважаючи на те, що атестація була проведена вперше, до пільгового стажу позивача має бути зарахований 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років.
Таким чином, до пільгового стажу позивача за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди з 01.11.2006 по 13.09.2007 та з 08.07.2009 по 22.07.2009.
Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.10.2024 №163750030811 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.
У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Жодних інших зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.
Таким чином, на момент звернення до відповідача-1 зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг необхідного віку (55 років) мав необхідний страховий стаж не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, що дає право на пенсію за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 28.05.2004, та до пільгового стажу періодів роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007, з 08.07.2009 по 22.07.2009 - є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-2 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Крім того, у спірному рішенні від 29.10.2024 відповідачем-2 також зазначено про незарахування періоду роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024. Оскільки суд перевіряв відповідність рішення від 29.10.2024, яке просить скасувати позивач, вимогам статті 2 КАС України, - суд надав правову оцінку правомірності незарахуванню у тому числі і періоду з 01.07.2024 по 30.09.2024.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 від порушень з боку відповідача-2, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
З урахуванням висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи, наведених вище; враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано страховий стаж позивача (який є більшим за 30 необхідних років) та пільговий стаж позивача (який є більшим за необхідні 12 років 6 місяців), - належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умова, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, з 13.08.2024 (дати досягнення пенсійного віку) з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 28.05.2004, з 01.07.2024 по 30.09.2024 та до пільгового стажу періодів роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007, з 08.07.2009 по 22.07.2009.
Водночас відповідач-1 заяву позивача не розглядав та не приймав жодного рішення стосовно призначення/відмови у призначенні пенсії позивачу.
Отже, позовна вимога, звернута саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, задоволенню не підлягає.
Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.
За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача датована 22.10.2024.
У спірному випадку пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку - 13.08.2024, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло у межах 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача-2, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, з 13.08.2024 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 28.05.2004, з 01.07.2024 по 30.09.2024 та до пільгового стажу періодів роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007, з 08.07.2009 по 22.07.2009.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд визнає за доцільне стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 29.10.2024 №163750030811.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, з 13.08.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.03.2000 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 28.05.2004, з 01.07.2024 по 30.09.2024 та до пільгового стажу - періоди роботи з 01.11.2006 по 13.09.2007, з 08.07.2009 по 22.07.2009.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков