Справа № 490/10650/24
нп 2/490/1230/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 березні 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі судових засідань Твердохліб К.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - ТОВ «Українські фінансові операції», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами право вимоги за якими відступлено ТОВ «Українські фінансові операції», внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за: кредитним договором №5512075 від 09.02.2022 року в розмірі 31 880,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 880,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Крім цього стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 10 000,00 грн за правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.11.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач станом на час розгляду справи, правом на подання відзиву не скористався.
Враховуючи думку позивача, який не заперечує проти винесення заочного рішення, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.02.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5512075 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов цього договоруТОВ «Авентус Україна» надав позичальнику кредит у сумі 8 000,00 грн. строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день, знижена процентна ставка - 0,01% в день. Окрім договору відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту. Орієнтована ставка за весь строк користування кредитом становить 29 653,85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом становить - 65 312,00 грн.
Підписання договору №5512075 від 09.02.2022 року про надання споживчого кредиту здійснено електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора М352010.
Відповідно до додатку №1 до цього кредитного договору ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальною річною ставкою за договором про споживчий кредит та з паспортом споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) - шляхом їх підписання використання одноразового ідентифікатора М352010.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 8 000,00 грн., шляхом зарахування на кредитних коштів на платіжну картку відповідача, в свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 17.09.2024 року загальний розмір заборгованості становив 31 880,00грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 880,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
26.09.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» стало новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримав права вимоги по зобов'язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку №1 до цього договору, а саме реєстру боржників, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до форми надання інформації згідно реєстру боржників наданої Клієнтом Фактору в електронному вигляді, право вимоги за кредитним договором №5512075 боржником якого є ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».
31.07.2024 року між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Українські Фінансові Операції» (Фактор) відповідно до умов якого, ТОВ «Українські Фінансові Операції» стало новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримав права вимоги по зобов'язанням за основними договорами, в тому числі права грошових вимог боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору, а саме реєстру боржників, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу №31.07/24-Ф від 31.07.2024 року , право вимоги за кредитним договором №5512075 боржником якого є ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українські Фінансові Операції».
Після передачі права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання перед ТОВ «Українські Фінансові Операції'і допустила виникнення заборгованості за договором позики № 5512075 від 09.02.2022 року.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 ст. 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач в ході розгляду справи не надав альтернативних розрахунків заборгованості за кредитними договорами, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданого позивачем.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає погашати заборгованість по кредитному договору, то вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за відповідачем утворилась наступна заборгованість за кредитним договором №5512075 від 09.02.2022 року в розмірі 31 880,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 23 880,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) №5512075 від 17.09.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №552075 дог договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01ю08ю2024 року.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 10 000 грн є не обґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 10 000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 31 880,00 грн., що становлять у 3 рази меншої від суми боргу.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн., оскільки суд вважає, що вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі наведеного, керуючись 12,13, 18, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором позики № 5512075 від 09.02.2021 року в сумі 31 880 грн 00 коп, з яких: 8 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 23 880 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 5000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Інформація про сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, 27. Приміщення 2, код ЄДРПОУ: 40966896;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.М. Шолох