27.02.2025 Єдиний унікальний номер 205/17494/24
Провадження № 2/205/1284/25
27 лютого 2025 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.,
розглянувши в приміщенні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_3 , просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19.12.2024 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Шлюб зареєстрований Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 762 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у Сторін народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2021 року відносини між позивачем та відповідачем істотно погіршилися внаслідок розбіжностей в поглядах на життя. 15.03.2022 року, унаслідок військової агресії рф проти України, подружжя виїхало з м. Маріуполя до м. Дрогобича. 24.03.2022 позивачу та її сина Управлінням соціального захисту населення Дрогобицької міської ради взято на облік як ВПО. Невдовзі сторони перестали разом проживати, підтримувати сімейні відносини та вести спільне господарство. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, син проживає разом з позивачем. Відповідач жодної фінансової допомоги на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 не надає, участі у його вихованні не несе.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання, з повідомленням (викликом) сторін по справі.
Представник позивача та позивач в судове засідання не зявились, матеріали справи містять заяву від 06.02.2025 року про розгляд справи без участі.
Адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Згідно п. 19 Розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України) особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.
Відповідно до 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов'язків.
Судом здійснено виклики, повідомлення відповідача шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України, а отже відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 16 листопада 2011 року, після укладання шлюбу позивач зімнила прізвища з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
У сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб за: №1302-5000512677 від 24.03.2022 року, № 1302-5000512800 від 24.03.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зазначено фактичне місце проживання обох, як: АДРЕСА_1 .
Як стверджено позивачкою, відповідачем не вчиняються дій з матеріального утримання власних дітей.
Згідно вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України).
Частинами 2 та 3 ст. 182 Сімейного Кодексу Українипередбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч. 1,2,3 ст. 183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно ч. 1, 2 ст. 179 Сімейного Кодексу України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
У відповідності вимог ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частиною 5 ст. 183 Сімейного Кодексу України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ст. 10 Сімейного Кодексу України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цьогоКодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).
За таких обставин до подібних правовідносин слід застосовувати передбачений ст. 183 Сімейного Кодексу України розмір аліментів на двох дітей.
Разом з тим, частина четверта статті 13 ЦК України проголошує, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Аліментні зобов'язання за своєю природою та генезою є саме морально-етичною категорією, яка втілена у нормі позитивного права. Фактично йдеться про повністю не охоплені правом, проте визнані суспільством базові принципи моралі.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 травня 2023 року по цивільній справі № 753/20347/20.
Будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б ускладнювали утримання відповідачем неповнолітньої дитини, до суду не надано.
При вищевикладених обставинах, приймаючи, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині, за наслідком чого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову та до досягнення дитини повноліття.
Суд вважає за належне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них, а також положення ст. 185 Сімейного кодексу України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Одночасно суд роз'яснює, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову -на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211, 20 грн.
Також, рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 211, 263-265, 267, 280, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24.12.2024 року.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.
Суддя: Н.О. Бізяєва