05.03.2025м. СумиСправа № 920/1537/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи № 920/1537/24
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної сотні, буд. 1/23,
м. Полтава, 36000, код за ЄДРПОУ 42769539)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича
( АДРЕСА_1 ;
рнокпп НОМЕР_1 )
про стягнення 52982 грн 36 коп.
Суть спору: 27.12.2024 позивач через систему “Електронний суд» звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 52 982 грн 36 коп. до державного бюджету України (рахунок UA288999980313050093000018540, ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998), та стягнути судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. рахунок UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024, справу № 920/1537/24 призначено до розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.
03.01.2025 позивачем через ситему “Електронний суд» надано Заяву про усунення недоліків (вх. 19 від 03.01.2025) та докази в підтвердження усунення недоліків, а саме платіжну інструкцію № 1651 від 23.12.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1537/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи. Копію зазначеної ухвали надіслано учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України (в т.ч.: відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу місцезнаходження за даними ЄДРПОУ).
Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення копію зазначеної ухвали відповідач отримав 09.01.2025.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
За відсутності відзиву відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
13.09.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Пащетником Віктором Івановичем (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди державного майна №1988 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ "О") загальною площею 332,1 м2 (далі - майно), розташоване за адресою: місто Суми, вулиця Кузнечна, 2 (два), що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 35906678) (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 липня 2013 року, і становить за незалежною оцінкою 107280,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації цього договору та підписання акта приймання-передавання майна між балансоутримувачем та орендарем.
Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 13.09.2013 до 12.09.2018 включно (п. 10.1 договору).
Пунктом 10.10 договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Відповідно до п. 10.11 договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення Майна покладається на орендаря.
Згідно з п. 10.12 договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
13.09.2013 на виконання умов договору між балансоутримувачем та орендарем підписано акт приймання-передавання майна, за пунктом 1 якого балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ "О") загальною площею 332,1 м2 (далі - майно), розташоване за адресою: місто Суми, вулиця Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2013 і становить за незалежною оцінкою 107280,00 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №9403160 від 13.09.2013 за відповідачем 13.09.2013 зареєстроване право користування (найму(оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами . їх окремими частинами відповідно до договору, укладеного між сторонами спору.
В подальшому між орендодавцем та орендарем укладено договори про внесення змін до договору від 03.02.2015, 11.09.2018, 14.06.2019, що є невід'ємними частинами договору.
Договором про внесення змін від 03.02.2015 до договору змінено балансоутримувача на Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, за пунктом 1 якого пункт 1.1 договору викладено в новій редакції, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс (літ “О») загальною площею 332,1 кв. м., розташоване за адресою: місто Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2013 і становить за незалежною оцінкою 107280,00 грн. Інші умови договору залишаються незмінними.
11.09.2018 між сторонами спору укладений договір про внесення змін до договору, зокрема викладено п. 1.1, п. 3.1., п. 3.7, п. 10.1 у новій редакції.
Згідно з новою редакцією, за п. 1.1 договору, відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - будівлю-навіс загальною площею 332,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 151300,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2018 року - 1878 грн 01 коп. Орендна плата за перший місяць оренди після перегляду її розміру - вересень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляцій за серпень та вересень місяць 2018 року.
Відповідно до пункту 3.7 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір діє з 11 вересня 2018 року до 10 вересня 2021 року включно.
Договором про внесення змін від 14.06.2019 до договору оренди державного майна від № 1988 від 13.09.2013 був змінений орендодавець на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.
26.07.2021 позивач направив відповідачу лист-повідомлення від 23.07.2021 №18-212-01567 про відмову від договору оренди від 13.09.2013 №1988 у зв'язку із невиконанням орендарем зобов'язань, передбачених договором, щодо обов'язкової, своєчасної сплати орендної плати. Цим же листом орендодавець повідомив орендаря, що у зв'язку з розірванням договору, орендар зобов'язаний терміново повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі.
Вищезазначений лист-повідомлення про відмову від договору отримане орендарем 28.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, доданим до позовної заяви.
Зазначений лист-повідомлення відповідач залишив без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що договір оренди №1988 від 13.09.2013 розірвано 28.07.2021, однак відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 52982,36 грн неустойки за період з 01.03.2024 по 31.10.2024, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12 договору.
Судом встановлено, що рішенням від 31.01.2023 у справі № 920/1132/21 Господарський суд Сумської області зобов'язав фізичну особу-підприємця Пащетника Віктора Івановича повернути балансоутримувачу нерухоме майно - будівлю-навіс (літ “О») загальною площею 332,1 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, загальною вартістю 151300,00 грн. Рішення набрало законної сили 28.02.2023. При прийнятті рішення, суд дійшов висновку, що договір є розірваним з 28.07.2021, відтак відповідач мав упродовж трьох робочих днів, а саме до 02.08.2021 повернути орендоване майно балансоутримувачу.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.07.2023 у справі №920/507/23 за позовом керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, про стягнення 108972,30 грн позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 108226 грн 68 коп. неустойки за період з 03.08.2021 до 31.03.2023. Рішення набрало законної сили 15.08.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов'язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов'язковими для виконання сторонами за договором.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
У період дії договору правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувались спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ “Про оренду державного та комунального майна» та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна»(далі - Закон № 157).
Частиною першою статті 25 Закону № 157 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Ураховуючи те, що орендоване майно за договором ФОП Пащетником В.І. не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний, відповідачу нарахована неустойка за несвоєчасне повернення державного майна, яка згідно з доданим розрахунком за період з квітня 2023 року по лютий 2024 року становить 69352,42 грн.
Відповідно до п. 10.10 договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Згідно п. 10.12 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
Судом установлено, що позивач, листом № 18-212-01567 від 23.07.2021 повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 1988 від 13.09.2013, який отримано останнім 28.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суд погоджується із позивачем, що договір оренди є розірваним з 28.07.2021, беручи до уваги, що факт розірвання договору саме з 28.07.2021 був установлений у рішенні Господарського суду Сумської області 31.01.2023 у справі № 920/1132/21 (рішення набрало законної сили 28.02.2023), зазначене відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню у даній справі.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням ФОП Пащетником В.І. умов договору щодо своєчасного повернення нерухомого майна державної власності, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 52982,36 грн за період з 01.03.2024 по 31.10.2024 року, нарахованої відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 10.12 договору, суд визнає правомірними та законними.
Правові висновки щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України також викладено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.
Зокрема, Верховний Суд прийшов до висновку, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є особливою мірою відповідальності та має певну специфіку у застосуванні. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також є тривалою у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Відтак на неї не поширюється скорочений строк позовної давності, оскільки передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору. До зазначеної неустойки також не застосовуються положення статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки інше встановлено частиною другою статті 785 ЦК України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги викладені вимоги законодавства, положення договору та враховуючи відсутність факту повернення відповідачем орендованого майна за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 52982,36 грн неустойки за період з 01.03.2024 по 31.10.2024 року.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №1651 від 23.12.2024.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись нормою п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2422,40 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (рахунок UA288999980313050093000018540, ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998) 52982 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 36 коп. неустойки за період з 01.03.2024 по 31.10.2024.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної сотні, буд. 1/23, м. Полтава, 36000, код за ЄДРПОУ 42769539) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору на рахунок UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2025.
Суддя В.М. Ковтун