вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1046/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Ужгород
до відповідача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 77 992,03 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 77 992,03 грн вартості компенсації донарахованого природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору розподілу природного газу в частині здійснення своєчасної періодичної повірки ЗВТ (далі також - засобів вимірювальної техніки).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1046/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/1046/24 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду від 12.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом встановлено, що ухвала суду від 12.12.2024 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд також враховує, що 29.06.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі також ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов'язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частинами 5 та 6 вказаної вище норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IХ чинності.
Разом з тим, з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи" (далі - Закон № 3424-ІХ).
Згідно з новою редакцією частин 5 - 8 статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону № 3200-IX та з урахуванням змін внесених відповідно до Закону №3424-ІХ в абзац перший частини 6 статті 6 ГПК України та викладення частини 7 статті 6 ГПК України в новій редакції, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці) реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відтак, з 18.10.2023, відповідач у відповідності до приписів частини 6 статті 6 ГПК України зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду Закарпатської області, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) постановою від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем (далі також - Оператор ГРМ) із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Пункт 1 глави 1 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
На виконання вимог статей 12 та 40 Закону постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 НКРЕКП (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829) затверджено типовий договір розподілу природного газу (далі також - договір).
Положенням пункту 1.1 договору визначено, що такий є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (пункт 1.2 договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплати рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3 договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначенні цим договором (пункт 2.1 договору);
Відповідно до пункту 3.3 договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.
Згідно з підпунктами 1 та 3 пункту 5.2 договору передбачено визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.
При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.3 договору).
В пункті 7.1 договору встановлено обов'язок Оператора ГРМ, зокрема, здійснювати перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та сплачувати компенсацію Споживачу у разі невідповідності якості природного газу на межі балансової належності об'єкта Споживча параметрам, визначеним Кодексом газорозподільних систем.
Умовами договору передбачено обов'язки Споживача: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором; своєчасно повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни щодо персоніфікованих даних в заяві-приєднанні та/або позаштатної роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу); не перешкоджати Оператору ГРМ у здійсненні заходів щодо вдосконалення обліку природного газу для точності виміру обсягів розподілу та споживання природного газу, у тому числі встановлення засобів дистанційної передачі даних, установлення дублюючих засобів вимірювальної техніки чи монтажу окремих закладних частин для можливості їх встановлення за рахунок Оператора ГРМ; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечити належну експлуатацію власних газових мереж відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності сторін; дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем (пункт 7.4 договору); на вимогу Оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити Операторові ГРМ компенсацію за порушення, які передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.
Порядок експлуатації комерційного вузла обліку визначений Главою 6 Розділу X Кодексу ГРМ.
Власник комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ) забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема і засобу вимірювальної техніки, далі - ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Відповідно до пункту 1 глави 7 Розділу Х Кодексу ГРМ власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати.
Пунктом 8 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРМ встановлено відповідальність за пропущення терміну повірки ЗВТ зокрема, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідач, відповідно до заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24, приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) за персональним ЕІС-кодом 56XS00015PB5Y00X, визначивши величину річної замовленої потужності об'єкта споживача на 2024 рік - 63 954,73 м.куб.
Відтак, відповідач за цим договором зобов'язаний виконувати його умови, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов'язків (Розділ VIII договору).
Натомість відповідачем допущено порушення зазначених норм за наступних обставин.
02.07.2024 представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Дане порушення належним чином, з дотриманням положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, за участю представника споживача, зафіксовано актом про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником без жодних зауважень.
Акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з розгляду актів про порушення.
Відповідно до наведеного, Оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 15.06.2024 (дата початку прострочення періодичної повірки) по 02.07.2024 (дата виявлення порушення). Вказане порушення усунуто 02.07.2024, що вбачається з акта про порушення, а саме припинено газопостачання шляхом закриття та пломбування запірних пристроїв. Лічильник демонтовано на періодичну повірку, що вбачається з протоколу № 65/07/24 від 22.07.2024.
Таким чином, перерахований до сплати об'єм природного газу складає 4 649,79 м. куб., а його вартість, яку, за твердженням позивача, відповідач на підставі зазначених вище норм має компенсувати Оператору ГРМ - Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - становить 77 992,03 грн.
У відповідності до положень пункту 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, зазначена вартість донарахованого об'єму природного газу пред'явлена до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням разом із вимогою від 14.08.2024 № ЗФ/100/Вих.-4312-24.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 35 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою її фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
За своєю правовою природою між сторонами був укладений договір розподілу природного газу.
Відповідно до пунктів 1.3, 2.1, 2.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк.
Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору.
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Варто зазначити, що відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу", приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу.
Відповідно до положення глави 6 розділу X Кодексу ГРМ, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб'єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.
У главі 7 розділу X Кодексу ГРМ встановлений порядок періодичної повірки ЗВТ по об'єктах споживачів, що не є побутовими, відповідно до якого власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ (вузол обліку природного газу), зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацією проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок. Для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен: завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого оператор ГРМ має опублікувати на своєму веб-сайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати; забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування; у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити оператора ГРМ та забезпечити присутність представника оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ. У разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або не допуск до ЗВТ представників оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ Кодексу.
Пунктом 41 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 04.06.2015, лічильники газу та пристрої перетворення об'єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) віднесено до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій повірці та на які поширюється сфера дії Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Відповідно до частин 1 та 3 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Згідно з пунктом 5.9 Правил обліку природного газу, під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005р., власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації, а також за використання засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) з вичерпаним терміном повірки.
Відповідно до пункту 7.4 Типового договору, до умов якого споживач приєднався згідно із заявою-приєднанням, останній зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу ГРМ.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору розподілу природного газу, відповідач, як споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки.
Проте, відповідач такий строк не проконтролював та не звернувся до позивача з листом про зняття лічильника на перевірку у встановлені строки, представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
У зв'язку з чим, позивачем складено акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 та, як встановлено судом, такий акт складений у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ і 13.08.2024 задоволено комісією Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з розгляду актів про порушення.
Відтак, враховуючи зазначені обставини та норми законодавства, що застосовуються до даних правовідносин, суд доходить висновку про встановлення факту вчинення відповідачем правопорушення у вигляді пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.
При цьому, у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу (пункт 8 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ).
Так, у підпункті 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ визначений порядок визначення не облікованих об'ємів природного газу споживачу, що не є побутовим, у разі виявлення пропущення строку періодичної повірки лічильника природного газу.
Відповідно до пункту 4.1 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Тобто, законодавець не ставить у залежність здійснення перерахунку об'єму переданого (прийнятого) газу від результатів повірки засобів обліку природного газу, оскільки, сам факт пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою, з вини споживача, вже є окремим порушенням норм Кодексу ГРМ.
У пункті 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ міститься вказівка на те, що акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, і засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України "Про судову експертизу").
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ при задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок об'ємів та вартості природного газу у зв'язку із пропущенням строку періодичної повірки ЗВТ, з вини споживача, що не є побутовим на суму 77 992,03 грн, суд дійшов висновку, що такий здійснено з дотриманням наведеної у Кодексі ГРМ методики, з обранням правильних значень величин та за вірно визначений період.
Резюмуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність факту вчинення споживачем виявленого оператором ГРМ порушення, відповідність складеного акта про порушення та прийнятого рішення вимогам законодавства, встановивши правильність розрахунку обсягу та вартості необлікованого природного газу, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 77 992,03 грн вартості донарахованого оператором ГРМ природного газу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89425, Закарпатська область, Ужгородський район, село Баранинці, вулиця Центральна, будинок 42, код ЄДРПОУ: 41911214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Володимира Погорєлова, будинок 2, код ЄДРПОУ: 45365917) 77 992,03 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 03 коп.) вартості донарахованого об'єму природного газу та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 05.03.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко