Справа № 185/4249/24
Провадження № 2/185/338/25
20 лютого 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/4249/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля,
1.Описова частина.
Рух справи. Короткий зміст позовних вимог. Позиція позивача.
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в рахунок вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , в сумі 60 000,00 (шістдесят тисяч гривень) грн. Просить припинити право її спільної часткової власності на автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 . Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті залишилась спадщина. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є вона та відповідачі по справі, його мати та син. До складу спадкового майна входить автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку автомобіля марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки після смерті чоловіка відповідачі забрали автомобіль собі, не дають ним користуватись, на будь які пропозиції сплати компенсацію за її частку автомобіля не погоджуються, взагалі не бажають ділити автомобіль, позивач з посиланням на ст. 364 ЦК України, звертається до суду з даним позовом. Місце знаходження автомобіля їй не відомо, так як відповідачі його переховують, в разі встановлення його місця знаходження має намір заявити клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.
08.05.2024 ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 28.10.2024 витребувано докази по справі.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, надали пояснення відповідно до обставин, викладених в позові. Позивач, допитана в тому числі в якості свідка, зазначила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 01.06.2007 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це був їх другий шлюб для кожного, і жодної користі в них не було. Вони вдвох хворіли на онкологічні захворювання, боролися за життя, було важко. Коли вона була в лікарні в м. Дніпро ОСОБА_4 помер, її на похорон з лікарні та назад привозили діти. Потім, коли вона виписалась з лікарні, десь через два тижні після похорон ОСОБА_4 , вона приїхала до дому в квартиру по АДРЕСА_1 , де вони жили з чоловіком до його смерті, але замки в дверях були поміняні, вона пішла жити до свого сина. Машина в той час стояла в дворі будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачі сказали їй йти жити де вона була, вони будуть вирішувати питання щодо майна. Свої речі з квартири вона забирала з поліцією. Потім у нотаріуса дізналась, що мати чоловіка не зазначила її як дружину - спадкоємця. ОСОБА_5 ділася машина з двору вона не знає, знає, що відповідач ОСОБА_3 - син померлого, їздив на ній та давав оголошення на послуги з перевезення. Вона не бачила давала кошти на купівлю спірної машини мати померлого чи ні, вона хоче компенсацію своєї частки вартості автомобіля.
Позиція відповідачів.
10.06.2024 відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що він визнає обставини того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , чоловік позивача та син відповідача ОСОБА_2 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку спірного автомобіля марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в поряду спадкування після смерті ОСОБА_4 . Зазначає, що спірний автомобіль належав його батьку, але він не знав і не знає де він знаходиться, він ним не користувався, свої спадкові права на автомобіль не оформляв. Зазначає, що позивач не надає жодного доказу, що автомобіль він забрав та автомобіль знаходиться у нього. В нього не виникає обов'язку компенсувати позивачу її частку автомобіля, так як в нього відсутнє це майно та відсутнє його право власності на спірний автомобіль. В разі компенсації частки майна в порядку ст. 364 ЦК України він не набуде право власності цю частку, так як майно в нього фактично відсутнє, він ним не розпоряджався, та не має права власності на спірний автомобіль.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, допитаний в тому числі в якості свідка, позовні вимоги не визнав, дав пояснення відповідно до відзиву. Зазначив, що автомобіль марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав його батьку, він на ньому їздив, він бачив батька за кермом цього автомобіля, та сам автомобіль в дворі батька. Після смерті батька, автомобіль стояв в дворі де жив батько чи на стоянці. Він цим автомобілем ніколи не користувався, не їздив на ньому, оголошення про перевезення не давав, хто давав оголошення не знає. В нього був свій автомобіль. Спірний автомобіль в спадщину після смерті батька не приймав не оформлював, так як не вважав, що має на нього право. Квартиру в спадщину прийняв, оформив свої спадкові права в цьому році та живе в цій квартирі. Де документи на автомобіль не знає, позивач з приводу документів на спадкове майно до нього зверталась. Документи не квартиру були у бабусі, в квартирі документи на спірну машину відсутні. Через рік-два після смерті батька бачив спірну машину в дворі у своєї тітки ОСОБА_6 . Як автомобіль опинився у тітки, хто його їй передав йому не відомо, він цим не цікавився. Гроші на купівлю автомобіля давала бабуся, тому він не вважає, що має права на цей автомобіль. Тітка в цьому році для суду передала йому акт від 22.05.2024 відповідно до якого спірний автомобіль було передано військовій частині.
Відповідач ОСОБА_2 відзив не подала, в судовому засіданні, допитана в тому числі в якості свідка, позовні вимоги не визнала, зазначила наступне. Власником спірного автомобіля був її син ОСОБА_4 , і до його смерті машина була у нього. Гроші на машину давала вона. Після смерті сина машина стояла в дворі будинку по АДРЕСА_1 , скільки не пам'ятає, машина почала псуватися, вона переживала, що її розтягнуть і сказала це своїй донці, тому машину собі в двір забрала її донька ОСОБА_6 . Машину тягнули в двір доньки на шнурі. Вона не попереджала позивача та відповідача ОСОБА_3 , що машину буде забирати собі в двір ОСОБА_6 . Потім машину забрали військові. Своє право власності на машину вона не оформляла, на квартиру оформила, де документи не машину вона не знає, де зараз автомобіль не знає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є донькою відповідача ОСОБА_2 . Довгий час спірна машина стояла в дворі, де жив брат, її почали розтягувати на смітник, тому вона забрала машину до себе в село, машину тягнути на шнурі, далі вона зберігала спірну машину спочатку в себе в дворі, потім біля двору. В травні 2024 машину забрали військові для армії, виписали їй акт, в якому самі вписали вартість машини, вона не могла суперечити військовим. Документи відповідно до чинного законодавства військові їй не давали, дали тільки акт, машину забрали силою на її думку, але про неправомірні дії вона в поліцію не повідомляла, нікуди з цього приводу не зверталась. Рішення, що машину треба забрати з під будинку не збереження до неї в село вони приймали з мамою, чи повідомляла племінника ОСОБА_3 не пам'ятає, позивача не повідомляла так як не могла до неї додзвонитися. Де позивач проживає не знала, письмово про свої дії з машиною нікого не повідомляла. Раніше вона зверталась до суду з позовом про усунення позивача від права на спадкування щодо квартири та машини, щоб отримати собі це право на спадкування після смерті брата, але машина їй не потрібна, вона телефонувала позивачу з приводу машини, але позивач не відповідала. Чи користувався машиною її племінник ОСОБА_3 вона не знає. Де зараз автомобіль не знає.
Вислухав сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії паспорту НОМЕР_2 та копії свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 позивач - ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 01.06.2007.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_4 .
Відповідно до відповідей ТСЦ МВС № 1247 від 24.01.2023 № 31/4-1247/2аз-2023 та № 31/29/1247/23-12203-2024 від 09.11.2024 на ім'я ОСОБА_4 зареєстрований автомобіль "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації - 25.11.2006.
Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, яке набрало законної сили 20.07.2023, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку автомобіля марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з копії акту приймання - передачі транспортних засобів і техніки від 22.05.2024 автомобіль марки "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_7 , передано ВЧ НОМЕР_5 згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 без зазначення номеру та дати, акт підписаний п-к Л.Джус та ОСОБА_6 , вартість автомобіля зазначена 55 000 грн.
Місце знаходження автомобіля марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час розгляду справи сторонам не відомо, тому не можливо призначити судову транспортно-товарознавчу експертизу для визначення вартості спірного автомобіля на час розгляду справи.
Відповідно до копії спадкової справи № 935/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадщину після смерті ОСОБА_4 належним чином у встановлені строки прийняли спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини квартири. Позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено. Інформація щодо спірного автомобіля (документи права власності, вартості майна, свідоцтва про право на спадщину) в спадковій справі відсутня.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідачем ОСОБА_3 через канцелярію суду 20.01.2025 з порушенням зазначених вище вимог ст. 83 ЦПК України щодо подання доказів було подану заяву про доручення до матеріалів справи доказу, а саме висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 99/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , виготовлений за заявою ОСОБА_6 .
Відповідачем вимоги ст. 83 УПК України не виконані, позивач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо доручення зазначеного доказу до матеріалів справи, зазначили, що вони його не бачили та доказ поданий з порушення вимог ЦПК України, відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в заяві не обґрунтував неможливість подання зазначеного доказу у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього.
Тому суд не бере до уваги доказ - висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 99/17 від 07.06.2017 про оцінку транспортного засобу "Ford Transit", реєстраційний номер НОМЕР_1 , виготовлений за заявою ОСОБА_6 , як поданий з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України.
Також в судовому засіданні досліджено матеріали цивільної справи № 185/4924/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.07.2018, яке залишене в силі судами апеляційної та касаційної інстанції, набрало законної сили 06.02.2019, в задоволенні позову ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування - відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду та застосовані норми права
Як визначено у ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини.
Статтею 1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Відповідно до ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові N 209/3085/20 від 08.02.2022 зауважує, що факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.
Також, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що висновок про те, що стягнення на користь позивача компенсації за її частку у праві спільної часткової власності на майно становитиме для відповідача надмірний тягар, суперечитиме принципу пропорційності та порушуватиме баланс приватних інтересів, є хибним. Дисбаланс сторін виникає якраз унаслідок того, що спільне поділене майно перебуває у фактичному володінні однієї з сторін, тоді як у іншої сторони відсутній доступ до спільного поділеного майна, та можливість користування своєю часткою майна, та співвласник не отримує жодної компенсації за користування другим власником його часткою у майні.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок про те, що таке стягнення призведе до порушення права відповідача на мирне володіння його майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на майно і відсутності згоди на виплату компенсації позивачу. Відповідач є власником речей фактично. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження спільним майном. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси співвласників, які не дійшли згоди щодо неподільної речі.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі N 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі N 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі N 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 3 червня 2020 року у справі N 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі N 760/789/19).
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).
Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( ст. 79 ЦПК України).
Як передбачено ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, в судовому засіданні дослідженими письмовими доказами та допитами свідків встановлено, що спірний автомобіль марки "Ford Transit", 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належав померлому ОСОБА_4 та входив до складу спадщини після його смерті. Спадщину після смерті ОСОБА_4 належним чином у встановлені строки прийняли спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Проте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своє право власності на спірний автомобіль належним чином не оформили. Позивач ОСОБА_1 отримала своє право власності на частку спірного автомобіля шляхом звернення до суду та внаслідок ухвалення рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 185/1198/23 від 19.06.2023, та не може зареєструвати належним чином своє право власності на частку спірного автомобіля та користуватись ним у зв'язку з відсутністю в неї автомобіля фактично.
Так як спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини, то відповідними співвласниками спірного автомобіля з часу відкриття спадщини є спадкоємці, які належним чином у встановлені законом строки прийняли спадщину - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та їх право власності на спірний автомобіль не залежить від його фактичної реєстрації в органах МВС.
Доказів фактичного володіння та розпорядження спірним майном відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні не встановлено, та сторонами не надано, так як ОСОБА_6 не пам'ятає чи повідомляла про свої дії щодо автомобіля відповідача ОСОБА_3 , останній такі обставини заперечує, скріншот повідомлення в мережі Інтернет про вантажоперевезення з телефону відповідача в справі № 185/4924/17, не підтверджує факт володіння та розпорядження спірним майном відповідачем ОСОБА_3 , а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, в судовому засіданні дослідженими письмовими доказами та допитами свідків встановлено, що спірним автомобілем фактично одноособово розпорядилась співвласник відповідач ОСОБА_2 , так як з її дозволу її донька ОСОБА_6 забрала спірний автомобіль на своє зберігання та в подальшому передала його військовій частині, без дозволу та повідомлення співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Так як у зв'язку з фактичної відсутністю автомобіля не можливо призначити та провести судову автотоварознавчу експертизу для встановлення його дійсної вартості на час розгляду справи, судом з аналізу відкритої інформації в мережі Інтернет щодо вартості подібних транспортних засобів на дату ухвалення рішення встановлено середню вартість подібного автомобіля в розмірі приблизно 179 309 грн, та 1/3 частина від якої буде складати приблизно 60 000 грн.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовомузасіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , суми в розмірі 60 000,00 грн, припинення права власності позивача на її частку автомобіля, в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 - відмовити.
Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості 1/3 частки автомобіля марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 , суму в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч гривень) грн.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «Ford Transit», 2002 року випуску, об'єм двигуна 1998 см3, р.н. НОМЕР_1 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості 1/3 частини автомобіля - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКП: НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 . РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлений 25.02.2025.
Суддя А. С. Зінченко