Справа № 202/491/25
Провадження № 3/202/869/2025
03 березня 2025 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Недобитюк Н.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, що надійшли з ВАП УПП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП в матеріалах справи відсутній, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202634 від 22.12.2024, водій ОСОБА_1 22.12.2024 о 15:20 за адресою: м. Дніпро, вул. Кільченська, 17, керував т/з Opel Astra н/з НОМЕР_1 під час зустрічного роз'їзду не дотримався бокового інтервалу, у наслідок чого сталось зіткнення з т/з Geely Emgrand н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП обидва т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.13.3 ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнав, просив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення та пояснив, він не порушував вимоги ПДР України, а ДТП сталася через порушенням вимог ПДР водієм т/з Geely Emgrand н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який занадто наблизився під час зустрічного роз'їзду. Просив долучити до матеріалів справи як доказ невинуватості постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.02.2025 у справі № 202/490/25 (провадження № 3/202/868/2025), згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у зазначеному ДТП та призначено адміністративне стягнення.
Вислухавши пояснення, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали додані до нього, а також копію постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.02.2025 у справі № 202/490/25 (провадження № 3/202/868/2025) про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , з'ясувавши обставини справи, та відповідно до ст. 252 КУпАП оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, який йому інкримінується, а саме ст.124 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно з пунктами 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до частини першої ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та частини другої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
За вимогами частини 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Спираючись на положення частини 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Наталія НЕДОБИТЮК