04 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/8041/23
адміністративне провадження № К/990/44250/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/8041/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Мацький Є.М., Залімський І.Г.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач 1, В/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (відповідач 2, В/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 , яка полягала у нескладанні та неподанні до В/ч НОМЕР_1 списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - наказ № 164-АГ), стосовно позивача за період з 04.04.2022 по 07.04.2022 і з 13.04.2022 по 25.06.2022 включно (спірний період);.
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 04.04.2022 по 07.04.2022 і з 13.04.2022 по 25.06.2022 включно у розмірі 177 333,33 грн;
- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати, пов'язані із несвоєчасним виконанням зобов'язань, загальна сума яких становить 29 147,25 грн., які складаються з інфляційних втрат у розмірі 24 175,25 грн та 3 % річних у розмірі 4 972 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, в спірний період брав участь у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки та оборони в Чернігівській і Сумській областях. Відповідно до Постанови КМУ № 168, він має право на додаткову винагороду до 100 000 грн. пропорційно часу участі. Відповідач 1 виплату не здійснив. У спірний період позивач перебував у службовому відрядженні у відповідача 2, який зобов'язаний був повідомити відповідача 1 про його участь у бойових діях. Водночас цього не зробив.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач за наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №101-ОС від 11.03.2022 з 11.03.2022 приступив до обов'язків начальника 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.
Наказом командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 38 від 12.04.2022 вважався прибулим до складу угрупування з 04.04.2022. Наказом від 11.06.2022 № 1 угрупування перейменовано в ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Наказом командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №32 від 27.07.2022 позивач вибув 28.06.2022 до постійної дислокації - В/ч НОМЕР_4 .
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_5 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ) з 04.04.2022 по 27.06.2022.
Згідно з довідкою В/ч НОМЕР_2 № 1124 від 05.08.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях у періоди:
04.04.2022-07.04.2022,
13.04.2022-30.04.2022,
01.05.2022-31.05.2022,
01.06.2022-25.06.2022.
Листом В/ч НОМЕР_1 від 07.04.2023 підтверджено нарахування позивачеві додаткової винагороди 30 000 грн за квітень - червень 2022 відповідно до Постанови № 168. Проте виплата 70 000 грн не здійснена через відсутність відповідної інформації за формою додатку 2 до наказу № 164-АГ.
Позивач вважає, що В/ч НОМЕР_2 допустила бездіяльність, не видавши наказ про виплату додаткової винагороди у 70 000 грн (п. 1 Постанови КМУ № 168) за спірні періоди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 , яка полягає у нескладенні та неподанні до В/ч НОМЕР_1 списків, передбачених додатком 2 до наказу № 164-АГ про його безпосередню участь у бойових діях або заходах за спірний період.
Зобов'язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за період з 04.04.2022 року по 07.04.2022 року, з 13.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив із того, що бойове розпорядження та довідка від 05.08.2022 № 1124, видана на ім'я позивача, є належним доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Це підтверджує його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 04.04.2022 по 25.06.2022. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ.
Рапорти про виплату додаткової винагороди (70 000 грн) за квітень і травень 2022 року, у тому числі щодо позивача, направлені В/ч НОМЕР_1 24.06.2022 року. У витягах з рапортів (№ 395 та № 386) зафіксовано періоди служби позивача у квітні та травні 2022 року.
У матеріалах справи відсутні списки за червень 2022 року, але перебування на службі підтверджується довідкою № 1124 від 05.08.2022 року і не заперечується відповідачами.
Суд не погодився з аргументами В/ч НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Отже, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур.
З огляду на це суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди. Він зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум, забезпечуючи ефективний захист порушених прав позивача відповідно до принципів адміністративного судочинства.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 18 жовтня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 , в журналах обліку бойових дій (з 07.04.2022 по 25.06.2022) не зафіксовано безпосередньої участі позивача у бойових діях.
Цей суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження участі позивача у бойових діях за вказані періоди (з 04.04.2022 по 07.04.2022, з 12.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 26.06.2022), що унеможливило виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі та стало підставою для відмови в задоволенні позову.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23; від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23; від 18.04.2024 у справі № 560/3145/23 та інші, які підтверджують, що довідка, видана уповноваженим командиром відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, є належним, достатнім та допустимим доказом для підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду, якщо вона відповідає вимогам цього наказу, і не потребує додаткових перевірок або списків, які є процедурним елементом. Таким чином, суд не врахував усталену практику, що призвело до порушення права позивача на винагороду.
Також скаржник звертає увагу на актуальну практики у подібних справах, за якими порушення або недоліки в передачі документів між військовими частинами, а також відсутність певних формальних даних у довідках, не позбавляють військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди. На противагу цьому, Верховний Суд у низці постанов прямо вказував на необхідність з'ясування реальних обставин участі позивача у бойових діях чи заходах та можливість підтверджувати ці обставини альтернативними документами, навіть якщо вони не відповідають суворій формі затверджених наказами.
Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідачі не подали відзив на касаційну скаргу, що, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , військовослужбовець Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у спірний період (період відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Постановою КМУ №793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови №168, зокрема, замінено формулювання « 30 000 грн щомісячно» на «додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно» та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період з 04 по 07.04.2022 та з 13.04. по 25.06.2022.
Реалізація приписів Постанови КМУ №168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Протягом періоду, за який позивач просить винагороду, діяв наказ №164-АГ, що застосовується з 24.02.2022.
Пункт 1 наказу №164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
Відповідно до пункту 2 наказу №164-АГ, «безпосередня участь» означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.
Пункт 3 наказу №164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
Надалі наказами № 392-АГ та № 628 -АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.
Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що позивача було направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (В/ч НОМЕР_2 ). В/ч НОМЕР_2 видала довідку № 1124 від 05.08.2022, де зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у Чернігівській і Сумській областях у визначені періоди.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав цю довідку належним та достатнім доказом, оскільки жодна сторона не заперечує сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання В/ч НОМЕР_2 інформації - Списків військовослужбовців у формі за додатком № 2 до наказу № 164-АГ.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позову, вказуючи, що згідно з довідкою В/ч НОМЕР_1 , у журналах обліку бойових дій за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 відсутні відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях, а відтак не підтверджується належними документами його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому п. 1 Постанови КМУ №168.
Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 120/4387/23; № 120/4967/23; № 560/3145/23 про те, що довідка є належним, доказом для підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду, якщо вона відповідає вимогам наказу № 164-АГ(видана відповідно до п. 3 цього наказу), і не потребує додаткових перевірок або списків, які є процедурним елементом.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що практика Верховного Суду є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 на підставі аналізу положень наказу № 164-АГ зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджувальні докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди.
За висновками Верховного Суду у справах, на які посилається позивач у доводах касаційної скарги, довідка військової частини, видана на підставі належних документів, підтверджує право військовослужбовця на підвищену додаткову винагороду. Відсутність чи ненадання окремих списків не спростовує право на винагороду. Надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою, видана на підставі одного із підтверджувальних документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ.
Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2024 року у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 року у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з'ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
Переглядаючи висновки суду апеляційної інстанції в контексті доводів касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи довідку № 1124 як достатню підставу для виплати підвищеної додаткової винагороди, не навів обґрунтування чому обставини, що визнаються сторонами, потребують додаткового підтвердження.
Із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення будь-яких мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинами справи, встановленим судом першої інстанції, та які були покладені в основу його рішення про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції не здійснив аналізу довідки, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується «безпосередня участь» військовослужбовця у бойових діях іншими доказами.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції поспішно не врахував довідку та визначені в ній періоди, не встановивши, чи підтверджується участь позивача у бойових діях цією довідкою у поєднанні з іншими доказами у справі (згідно з усталеною практикою Верховного Суду).
Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди, вказані у довідці В/ч НОМЕР_2 .
Зокрема суд апеляційної інстанції в обґрунтуванні свого рішення, послався на інформацію, надану НОМЕР_3 прикордонним загоном, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях або заходах у період з 07.04.2022 по 25.06.2022. При цьому суд відзначив, що така відсутність підтверджується через нестачу інформації відповідних записів в журналі службово-бойових дій (№ 02.5/4832/24-Вн від 15.05.2024).
Водночас Суд апеляційної інстанції не здійснив жодної перевірки цієї інформації, не дослідив первинні документи, на які посилається В/ч НОМЕР_1 , та не з'ясував, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені.
Суд не мав у своєму розпорядженні самих журналів службово-бойових дій, на які посилався як на доказову базу. Він фактично зробив висновок на підставі інформації з довідки НОМЕР_3 прикордонного загону, а не на основі оригінальних документів (журналів), які б достовірно підтверджували чи спростовували факт безпосередньої участі у бойових діях.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Так суд апеляційної інстанції не надав оцінку усім документам, наданим на виконання ухвали про витребування доказів, зокрема, рапортам за квітень, травень, червень 2022 року та іншим. Водночас оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об'єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
Також суд апеляційної інстанції не з'ясував: до якого саме органу (підрозділу) Держприкордонслужби був відряджений позивач та під оперативним підпорядкуванням якого командира він перебував у складі НОМЕР_6 прикордонного загону; які конкретні завдання виконував позивач у визначений період, на чому вони ґрунтуються та якими документами це підтверджено; якщо позивач не виконував бойових чи інших завдань, що передбачають додаткову винагороду, де і в яких умовах він проходив службу протягом цього часу.
З відзиву відповідача та періодів, зазначених у довідці, видно, що позивач міг перебувати у підпорядкуванні іншого командира або перебувати під оперативним контролем іншого органу чи військової частини. Установлення цих фактичних обставин є критично важливим для визначення, чи дійсно позивач належав до категорії військовослужбовців, які мають право на підвищену додаткову винагороду у спірний період, що зазначений в довідці № 1124 від 05.08.2022.
Отже, через неповне з'ясування всіх обставин справи та без встановлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.
Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.
Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов'язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.
У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вищевказаного.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року скасувати, а справу № 120/8041/23 направити на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько