27 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4692/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»: Нестерець Ю.П.,
приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024
у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. - головуючий, Сулім В.В., Коротун О.М.
та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2024
суддя: Кирилюк Т.Ю.
у справі № 910/4692/24
за позовом акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»
до приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича
про стягнення 55 551,03 грн,
Історія справи
1. Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» (далі - АТ «Страхова компанія «ІНГО», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича (далі - приватний виконавець, відповідач) 55 551,03 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю утримання відповідачем помилково перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 38 904,65 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано йому проценти в розмірі 16 646,38 грн за користування вказаними коштами на підставі ст. 1214, ст. 536 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2024 закрито провадження у справі № 910/4692/24 за позовом акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича про стягнення 55 551,03 грн, на підставі ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обґрунтовуючи ухвалу про закриття провадження у справі № 910/4692/24 суд першої інстанції послався на те, що предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця у межах примусового виконання рішення господарського суду. Спір виник не внаслідок дій або бездіяльності приватного виконавця (за правовим статусом - самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність), а внаслідок бездіяльності відповідача у правовому статусі фізичної особи, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отже, враховуючи позицію Верховного Суду, спір у цій справі має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з чим, дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 910/4692/24 залишено без змін зазначену ухвалу місцевого господарського суду.
6. Постанова мотивована тим, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем (фізичною особою) йому грошових коштів, тому спір випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав. При цьому, враховуючи відсутність між сторонами господарських правовідносин, як і спору про право, який виник з таких правовідносин, відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
7. З огляду на суб'єктний склад спору (участь фізичної особи - приватного виконавця), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватноправовий) апеляційний господарський суд вважає, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
8. Суди попередніх інстанцій в судових рішеннях посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 229/1026/21 щодо предметної юрисдикції, предметом якого є не оскарження дій/бездіяльності відповідача - приватного виконавця, як суб'єкта владних повноважень, а неправомірність та бездіяльність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
9. Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
11. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що закриваючи провадження у справі судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в позові до приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича зазначалося про відносини позивача АТ «Страхова компанія «ІНГО» в статусі юридичної особи до приватного виконавця, який є самозайнятою особою та здійснює незалежну професійну діяльність, і який скориставшись своїм службовим становищем, правовим статусом приватного виконавця, що наділений владними та службовими повноваженнями відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно набув кошти, що йому не належать чим порушив вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України.
12. Крім того, скаржник вказує на те, що кошти сплачувались на рахунок відкритий у приватного виконавця, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», та являлись авансовим внеском, що зазначено в призначенні платежу відповідно до платіжних інструкцій. Оскільки підстави подавати виконавчий документ на виконання до приватного виконавця Журиди С.М. відпали, а виконавче провадження не здійснювалось, то кошти перераховані на спеціальний рахунок приватного виконавця підлягають поверненню.
13. Також, скаржник зазначає, що АТ «Страхова компанія «ІНГО» зверталося до суду в порядку оскарження дій та бездіяльності приватного виконавця, однак Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 522/22821/18 вказав, що по справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання приватним виконавцем коштів, тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи за заявою стягувача про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України.
14. Скаржник посилається на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/4444/24, яким частково задоволено позов АТ «Страхова компанія «ІНГО» та стягнуто з приватного виконавця безпідставно набуті кошти.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
15. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиція Верховного Суду
16. Предметом позову в цій справі є стягнення з приватного виконавця Журиди Сергія Миколайовича 55 551,03 грн, з яких 38 904,65 грн - безпідставно набуті кошти, 16 646,38 грн - проценти, нараховані позивачем за користування вказаними коштами на підставі ст.1214, ст. 536 Цивільного кодексу України.
17. Позивач зазначає, що кошти сплачувались на рахунок відкритий у приватного виконавця та являлись авансовим внеском на виконання рішення суду, згодом підстави подавати виконавчий документ на виконання до приватного виконавця Журиди С.М. відпали, а виконавче провадження не здійснювалось.
18. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
19. За приписами ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
20. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
22. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
23. Загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
24. Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
25. Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;
18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;
19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.
Терміни «особа, яка надає забезпечення», «збори власників облігацій» вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».
20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;
21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.
26. Частиною 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
27. Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі № 229/1026/21 зазначила, що ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Крім того, вказала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
29. Верховний Суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
30. Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця), як суб'єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.
31. Фактично спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, а саме стягнення відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України з фізичної особи (приватного виконавця) безпідставно набутих коштів.
32. Тобто спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця.
33. Судами попередніх інстанцій враховано, що між позивачем та відповідачем (приватним виконавцем) відсутні господарські правовідносини, як і спір про право, який виник з таких правовідносин.
34. Верховний Суд бере до уваги відсутність імперативних норм ст. 20 Господарського процесуального кодексу України щодо виключної належності вказаного спору, одним із учасників якого є фізична особа, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції, як- от, наприклад, юрисдикція господарських судів з розгляду справ про банкрутство (п.п. 8, 9 ст. 20 ГПК України) чи справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин (п. 3 ст. 20 ГПК України) тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено іншого порядку подання позовів, як і не встановлено особливостей подання позовів до приватних виконавців чи інших осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність.
35. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.10.2022 у справі 229/1026/21 зазначила про відсутність імперативних норм статті 20 ГПК України щодо виключної належності вказаного спору, одним із учасників якого є фізична особа, за предметом цих правовідносин до господарської юрисдикції.
36. Оскільки у цій справі спірні правовідносини пов'язані з безпідставним, на думку позивача, неповерненням відповідачем - фізичною особою (приватним виконавцем) йому грошових коштів, то спір виникає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, відсутність між сторонами господарських правовідносин та відсутність імперативних норм процесуального закону про віднесення такого виду спору до юрисдикції господарських судів, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства.
37. З огляду на суб'єктний склад спору (участь фізичної особи - приватного виконавця), предмет позову (повернення безпідставно набутого майна) та характер спірних правовідносин (приватноправовий) суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
38. Подібний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 910/4286/20.
39. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
40. Таким чином, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, встановивши, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі № 910/4692/24.
41. Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанову від 14.05.2024 у справі № 522/22821/18 з огляду на таке.
42. Предметом позову у зазначеній справі є відшкодування шкоди. АТ «Страхова компанія «Інго» звернулось до суду із скаргою на дії приватного виконавця, у якій просило: визнати дії приватного виконавця Солонька М. М. з неповернення коштів авансового внеску незаконними; зобов'язати приватного виконавця Солонька М.М. повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі - 2 382,36 грн, сплачені відповідно до платіжного доручення № 6924 на рахунок стягувача АТ «СК «Інго» після повернення без виконання виконавчого листа № 522/22821/18.
43. Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі № 522/22821/18 зазначив, що оскільки по справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання приватним виконавцем коштів, такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи за заявою стягувача про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
44. Тобто у зазначеній справі Верховний Суд виснував про необхідність звернення АТ «Страхова компанія «Інго» з позовом на загальних підставах про стягнення з приватного виконавця грошових коштів відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не зі скаргою на дії приватного виконавця.
45. Верховний Суд у зазначеній справі не надавав висновок про вирішення спорів про стягнення з фізичної особи - приватного виконавця безпідставно набутих коштів у порядку господарського судочинства.
46. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/4444/24, оскільки за змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як рішення місцевого господарського суду не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. За змістом ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
49. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
51. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах вимог та наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.
Розподіл судових витрат
52. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/4692/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови буде складений не пізніше 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин постанови.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець