27 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 906/507/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»: Литвин П.В.,
приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз»: Музика О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024
у складі колегії суддів: Коломис В.В. - головуючий, Саврій В.А., Грязнов В.В.,
та на рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2024,
суддя: Лозинська І.В.
у справі № 906/507/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз»
про стягнення 27 185 437,95 грн,
Історія справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Коростишівгаз» (далі - ПАТ «Коростишівгаз», відповідач) про стягнення 27 185 437,95 грн, з яких 17 765 297,00 основного боргу, 2 463 367,22 грн пені, 1 123 368,71 грн 3% річних, 5 833 405,02 грн інфляційних втрат, а також судового збору.
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501 в частині здійснення оплати за спожитий газ за період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3. Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.2024 у справі № 906/507/24 позов задоволено.
Зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 90%.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»:
- 17 765 297,00 грн основного боргу;
- 246 336,72 грн пені;
- 1 123 368,71 грн 3% річних;
- 5 833 405,02 грн інфляційних втрат;
- 326 225,26 грн судового збору.
У стягненні 2 217 030,50 грн пені відмовлено.
4. Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині здійснення оплати за спожитий газ за період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
5. Суд першої інстанції, урахувавши норми ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги значний розмір неустойки, складну економічну ситуацію у державі та наявність збитків у Товариства станом на 1 квартал 2024 року, що підтверджується відповідним звітом, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 246 336,72 грн, що складає 10% від заявленої суми.
6. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив правильність їх розміру, заявлених до стягнення, та керуючись нормами ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних.
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Змінено рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2024 у справі № 906/507/24 в частині стягнення пені, виклавши пункти 2, 3, 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
« 2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.
3. Стягнути з приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»:
- 17 765 297,00 грн основного боргу;
- 1 231 683,61 грн пені;
- 1 123 368,71 грн 3% річних;
- 5 833 405,02 грн інфляційних втрат;
- 326 225,26 грн судового збору.
4. У стягненні 1 231 683,61 грн пені відмовити.»
У решті рішення залишено без змін.
8. Судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглянуто рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 217 030,50 грн пені.
9. Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені апеляційний господарський суд взяв до уваги наступні обставини:
- складна економічна ситуація в державі у період збройної агресії російської федерації проти України;
- здійснення відповідачем дій, необхідних для проведення взаєморозрахунків відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», та проведення відповідних взаєморозрахунків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179;
- скрутний фінансовий стан відповідача;
- невідповідність тарифів на послуги розподілу природного газу, який встановлюється державним регулятором, реальним витратам, які несе відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.
- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
10. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
11. Суд апеляційної інстанції вважає, що при зменшенні розміру штрафних санкцій у даній справі на 90% судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача, як постачальника «останньої надії», та відповідача, як споживача, враховуючи те, що складна економічна ситуація в Україні, спричинена військовою агресією російської федерації, однаково вплинула на господарську діяльність як відповідача, так і позивача.
12. Ураховуючи баланс інтересів обох сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) штрафних санкцій обґрунтованим та справедливим є зменшення їх розміру на 50%, що відповідно становить 1 231 683,61 грн пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 та на рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2024 у справі № 906/507/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 231 683,61 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
14. Підставою касаційного оскарження позивач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
15. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах:
- від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17 (щодо необхідності врахування судами майнового стану сторін та оцінки співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій з розміром збитків кредитора);
- від 10.06.2021 у справі № 910/6471/20 (позивач не зобов'язаний доводити наявність у нього збитків;
- від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 (під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку);
- від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (щодо обов'язковості договору)
16. Позивач зазначає, що суди не надали належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не врахували співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідили причини невиконання боржником грошового зобов'язання та строк такого невиконання, не виконали при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не обґрунтували підстав для перерахунку нарахувань та не спростували правильність розрахунку наданого позивачем, а тому оскаржувані рішення в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України; процесуального права: ст. ст. 13, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.
17. Скаржник вказує, що право суду на зменшення неустойки не є безмежним та не може бути реалізоване безпідставно. Право суду на зменшення неустойки кореспондується з певними обов'язками, так вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен:
- з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків;
- об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу;
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- незначність прострочення у виконанні зобов'язання;
- невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення;
- негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
19. Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
20. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.
21. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - типовий договір), відповідно до п. 1.1 якого типовий договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
22. Пунктом 1.3 типового договору визначено, що договір є договором приєднання.
23. При укладенні договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
24. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
25. Згідно з п. 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
26. Відповідно до п. 4.1, 4.3 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб.
27. Відповідно до умов п. 4.4 типового договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
28. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).
29. Відповідно до п. 5.2 типового договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
30. Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (п. 6.1 типового договору).
31. Пунктом 11.1 типового договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
32. Відповідно до даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи ПАТ «Коростишівгаз» було присвоєно ЕІС-код 56X120000000001W та закріплено в Реєстрі споживачів за постачальником «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на віртуальній точці Коростишівгаз у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
33. Обсяги природного газу, використані споживачем з EIC-кодом 56X120000000001W у період з 01.11.2021 по 30.12.2021 та внесені в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» становлять:
- з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 164904,97 куб. м;
- з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 252875,57 куб. м.
34. Суди встановили, що на виконання типового договору позивач поставив відповідачу природній газ:
- у листопаді 2021 року, відповідно до акта приймання-передачі природного газу № 23309 від 30.11.2021, рахунку на оплату № 36026 від 10.12.2021 та коригуючого акта № 28993 від 23.12.2021 - на суму 6 022 729,26 грн, що були надіслані ПрАТ «Коростишівгаз» 06.01.2022 та 12.01.2022;
- у грудні 2021 року, відповідно до акта приймання-передачі природного газу № 32033 від 31.12.2021, рахунку на оплату № 2670 від 12.01.2022 - на суму 11 742 567,74 грн, що були надіслані ПрАТ «Коростишівгаз» 19.01.2022.
35. У зв'язку з неоплатою відповідачем рахунків за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Позиція Верховного Суду
36. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Скаржник у касаційній скарзі просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 231 683,61 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
38. Таким чином, предметом касаційного оскарження є постанова в частині відмови у стягненні з відповідача пені в розмірі 1 231 683,61 грн.
39. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
40. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
41. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
42. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
43. Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
44. Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
45. Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
46. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
47. Судами попередніх інстанцій установлено, що правовідносини сторін у справі, що розглядається, виникли на підставі типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
48. Відповідно до п. 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
49. За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував пеню в розмірі 2 463 367,22 грн.
50. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
51. Як зазначалося вище, суд першої інстанції задовольнив зазначене клопотання, зменшив розмір пені до 90%.
52. Водночас апеляційний господарський суд, змінив рішення в частині стягнення пені, зменшив розмір пені до 50%.
53. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
54. Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
55. Застосоване у ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24).
56. Водночас вирішення цих питань, як правило, не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
57. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
58. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
59. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.
60. Реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
61. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
62. Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суд апеляційної інстанції, оцінив ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, дійшов висновку про можливість її зменшення до 50% від заявленої суми, при цьому виходив з такого:
- складна економічна ситуація в державі у період збройної агресії російської федерації проти України;
- здійснення відповідачем дій, необхідних для проведення взаєморозрахунків відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», та проведення відповідних взаєморозрахунків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179;
- скрутний фінансовий стан відповідача;
- невідповідність тарифів на послуги розподілу природного газу, який встановлюється державним регулятором, реальним витратам, які несе відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних у розмірі 1 123 368,71 грн, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань у розмірі 5 833 405,02 грн, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства.
- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
63. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою недопущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зробив висновок про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої на суму заборгованості пені на 50%, тобто до 1 231 683,61 грн.
64. На підставі викладеного вище, Верховний Суд зазначає, що право на зменшення розміру пені, надане ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, було обґрунтовано застосоване судом апеляційної інстанції у цій справі. Обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
65. Верховний Суд вважає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені за схожого правового регулювання (зокрема щодо застосування ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України) зі справою, яка переглядається. Водночас постановлені у справі судові рішення не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.
66. При цьому не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
67. Верховний Суд ураховує висновки, наведені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, за змістом якої чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини, що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
68. Водночас необхідно зауважити, що суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, та прийняв відповідне рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення пені.
69. З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
72. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
73. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, касаційна скарга - залишається без задоволення.
Розподіл судових витрат
74. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 906/507/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець