Рішення від 13.02.2025 по справі 927/956/24

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/956/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Чексіл - Автосервіс" (код ЄДРПОУ 14252165), вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014;

до відповідача: Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125), вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14000

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ,

2) ОСОБА_2 , (РНКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ,

3) ОСОБА_3 , (РНКПП НОМЕР_3 ), АДРЕСА_3 ,

4) ОСОБА_4 , (РНКПП НОМЕР_4 ), АДРЕСА_4 .

про визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників:

від позивача: Коленченко О.О.

від відповідача: Манжула Н.Л.

від третіх осіб: Підгорний К.Є.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Чексіл - Автосервіс" до Чернігівської міської ради, в якій позивач просить суд визнати укладеною між Чернігівською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Чексіл-Автосервіс" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року на той самий строк і на тих самих умовах в редакції, викладеній в позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дотримався встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди землі, направивши відповідачу лист про поновлення договору оренди земельної ділянки, натомість відповідачем порушено вимоги частини п'ятої вказаної статті Закону, оскільки порушено місячний строк для надання відповіді на лист, а відмова у продовженні договору оренди на новий строк у формі рішення органу місцевого самоврядування останнім не приймалась. Позивач стверджує про зволікання відповідача у продовженні дії договору оренди, що за приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є підставою для судового захисту. Така поведінка відповідача, на думку позивача, створює стан правової невизначеності долі земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості позивача. Посилання відповідача, як підставу для відмови в поновленні договору оренди землі, на наявність у власності третіх осіб об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці позивач вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з огляду на приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 8 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2024, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

29.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позов. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, останній зазначає про те, що позивач не є власником усіх об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці; згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № 31/VІІІ-10 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова» з 01.01.2024 діє нова нормативна грошова оцінка земель міста, що прямо впливає на істотну умову договору оренди нормативної грошової оцінки та розмір плати за землю. Натомість між Чернігівською міською радою та ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» не досягнуто згоди з істотних умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0728.

Відповідач також стверджує, що договір оренди № 4598 від 20.01.2020 року припинив свою дію у визначений строк 25.02.2024 року, а тому додаткова угода у редакції за текстом позовної заяви не може бути укладеною.

На підтвердження своїх доводів у відзиві на позов відповідачем подано проект землеустрою ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» на земельну ділянку по АДРЕСА_5 .

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

На підтвердження своїх доводів у відзиві на позов 11.11.2024 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи проекту землеустрою ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» на земельну ділянку по АДРЕСА_5 . Вказані документи, які є аналогічними доказам, поданим відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.12.2024 продовжено підготовче провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 06.01.2025 на 10:00 год. та залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; зобов'язано сторін направити третім особам позов з доданими документами, відзив та відповідь на відзив.

Позивачем 10.12.2024 року до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адреси третіх осіб, залучених судом до участі у справі, позовної заяви з додатками. Судом долучено до матеріалів справи вказані документи.

Відповідачем 18.12.2024 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, доказів направлення на адреси третіх осіб, залучених судом до участі у справі, відзиву на позов з додатками. Судом долучено до матеріалів справи вказані документи.

06.01.2025 року представником третіх осіб через підсистему «Електронний суд» подано пояснення (щодо позову та відзиву), за змістом яких вказано на те, що жодна із обставин заявлених у відзиві на позовну заяву не можуть бути підставою для відмови у продовженні дії на той самий строк на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 20.01.2020 за № 4598, укладеного між Чернігівською міською радою та ПрАТ «Чексіл-Автосервіс», оскільки на даний час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0728), площею 22,5150 га по АДРЕСА_5 , дозвіл на розроблення якої надано третім особам рішенням Чернігівської міської ради від 01.06.2023 № 32/VIII-33, не завершено, а тому нові земельні ділянки, що будуть утворені в результаті поділу спірної земельної ділянки, ще не сформовані та не зареєстровані у Державному земельному кадастрі. Отже, вказані земельні ділянки не можуть виступати об'єктами цивільних прав.

В обґрунтування своєї позиції представником з посиланням на статтю 120 Земельного кодексу України також зазначено, що на підставі укладених договорів третіми особами позивачу відшкодовуються витрати по сплаті орендної плати за землю.

Представник третіх осіб також наголошує, що поки не сформовані нові земельні ділянки між ПрАТ «Чексіл - Автосервіс» та Чернігівською міською радою мають зберігатися орендні відносини щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0728, площею 22,5150 по вул. Івана Мазепи, 66, оскільки лише існування орендних відносин створюватиме реальну можливість та законну підставу, як позивачу так і третім особам для виконання покладеного на них законом обов'язку зі сплати (відшкодування) плати за землю.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 06.01.2025, враховуючи думку сторін у справі, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 13.01.2025.

В судовому засіданні з розгляду спору по суті 13.01.2025 року у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2025 року.

31.01.2025 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано заяву із клопотанням про долучення до матеріалів справи інформаційних деталізованих довідок від 30.01.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку з відновленням з 20.01.2025 функціонування Єдиних державних реєстрів Міністерства юстиції України.

Подані документи судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.02.2025 судом оголошено перерву до 13.02.2025 до 14:00 год.

13.02.202.54 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі п. 1.4 рішення Чернігівської міської ради від 24.12.2019 року №49/VII-18 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» 20.01.2020 року між Чернігівською міською радою (Орендодавець) (надалі - Відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (Орендар) (надалі - Позивач, ПрАТ «Чексіл-Автосервіс») укладено договір оренди земельної ділянки № 4598 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером - 7410100000:01:036:0728, яка розташована в місті Чернігові по вул. І. Мазепи, 66, з розробленням проекту її відведення на підставі п. 1.4 рішення Чернігівської міської ради від 24 грудня 2019 року № 49/VІІ-18 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам».

Згідно з пунктами 2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 22,5150 га. На земельній ділянці розміщені будівлі та споруди промислового призначення.

Відповідно до пункту 8 Договору договір укладено до 25.02.2024 року. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0728) на дату укладення договору становить 118.588.756,50 гривень (526,71 за 1 кв. м).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотки нормативної грошової оцінки землі, що становить 3557662,70 грн (15,8013 грн з 1 кв. м) на рік (п. 9 Договору).

За змістом пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням добутку коефіцієнтів індексації грошової оцінки за попередні роки, К=1,06. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії.

Згідно з пунктом 11 Договору орендна плата вноситься Орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця відповідно до статті 287 Податкового кодексу України на рахунок, вказаний Орендодавцем (одержаний в головному управлінні ДПС у Чернігівській області).

Пунктом 13 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається не більше 1 разу на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляцій;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земель комунальної власності;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Додатком № 2 до договору оренди № 4598 є розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, станом на 01 січня 2020 року. За змістом вказаного розрахунку визначено:

- цільове (функціональне) призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 11.02;

- площа, кв. м: 225150;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 01 січня 2020 року (гривень/кв.м): 526,71;

- добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки: 1,06;

- прийнятий для розрахунку розмір орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 3%;

- розмір орендної плати, гривень/кв.м. на рік: 15,8013.

Розрахунок підписаний представниками сторін та скріплено печатками інших відомостей не містить.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 400988673, дата формування 18.09.2024) 22.01.2020 державним реєстратором управління адміністративних послуг Чернігівської міської рад Прус Т. В. проведена державна реєстрація права оренди ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» на земельну ділянку за кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728, площею 22,515 га на підставі Договору оренди земельної ділянки, серія та номер: 4598, виданий 20.01.2020 (номер запису про інше речове право: 35196485).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номери інформаційних довідок: 395436099, 395435541, 395435623, 395435690, 395435994, 395434549 від 18.09.2024) на земельній ділянці з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728 зареєстровано право власності ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» об'єкти нерухомого майна.

ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» листом з додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 від 13.11.2023 року за вих. № 13112023/5 звернулось до відповідача з проханням поновити договір оренди земельної ділянки площею 22,5150 га № 4598 від 20.01.2020 року в зв'язку з його закінченням. Вказаний лист отримано відповідачем 14.11.2023 року, що підтверджується штампом «отримано» загального відділу Чернігівської міської ради.

У відповідь на лист позивача від 13.11.2023 року Чернігівська міська рада листом від 21.12.2023 року за № 757/23/вих «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» зазначила про те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірній земельній ділянці перебувають об'єкти нерухомості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Пунктом 5.5. рішення Чернігівської міської ради від 01.06.2023 року № 32/VШ-33 цим особам надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу на земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0728), площею 22,5150 га, по АДРЕСА_5 , а тому, на думку відповідача, до поділу земельної ділянки поновлення Договору оренди неможливе, оскільки будуть порушені права інших власників нерухомості.

Разом з тим, Чернігівська міська рада пропонує у вищевказаному листі звернутися до них із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки разом з іншими власниками нерухомості, і відповідно до часток кожного у праві власності буде укладено договір оренди за результатами прийнятого рішення Чернігівською міською радою.

Крім того, Чернігівська міська рада зазначила, що відповідно до даних ГУ ДПС у Чернігівській області (лист вих. № 6168/5/25 01-04-01-02 від 24.11.2023 року ПрАТ "Чексіл-автосервіс" подало у 2023 році декларацію з плати за земельну ділянку у розмірі 1 875 189,92 три. В той же час відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року, з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2021 та 2022 рік, ПрАТ "Чексіл-автосервіс» повинно було задекларувати та сплати орендну плату за користування земельною ділянкою у 2023 році у розмірі 4 500 443,31 грн.

У зв'язку із вищевказаним, у листі Чернігівська міська рада вказує про необхідність подання до ГУ ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11) уточнюючої податкової декларації з плати за земельну ділянку відповідно до умов договору, а саме в розмірі 4500443,31 грн, та сплатити зазначені кошти. Після сплати коштів Чернігівська міська рада просить надати ПрАТ «Чексіл Автосервіс» до управління копії платіжних документів.

Податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) платника податків ПрАТ "Чексіл-автосервіс» за 2021 та 2022 роки матеріали справи не містять.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), яка міститься в матеріалах справи, платником податків ПрАТ "Чексіл-автосервіс» за 2023 рік задекларовано 4500455,81 грн річної суми орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728. Відповідно до квитанції №2 органу податкової служби документ отримано (прийнято) ДПС України 16.02.2023 о 13:08:40, реєстраційний номер документа 9026684467.

Відповідно до квитанції №2 органу податкової служби документ 21.08.2023 ПрАТ "Чексіл-автосервіс» подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, реєстраційний номер декларації в контролюючому органі, яка уточнюється 9212053525. За змістом поданої декларації уточнення проведено у зв'язку з прийняттям Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до ПКУ та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, сплати за землю та податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), яка міститься в матеріалах справи, платником податків ПрАТ "Чексіл-автосервіс» за 2024 рік задекларовано 4729973,72 грн річної суми орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728. Відповідно до квитанції №2 органу податкової служби документ отримано (прийнято) ДПС України 07.02.2024 о 13:13:39, реєстраційний номер документа 9019572172.

За твердженням позивача, за 2024 рік податкова декларація була подана на весь рік, та орендна плата сплачується, в тому числі, і за спірну земельну ділянку на час звернення до суду з позовом.

17.09.2024 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Чернігівській області з проханням надати інформацію про наявність або відсутність боргу по податках та зборах.

Листом від 25.09.2024 року № 3035/АП/25-01-13-01-11 ГУ ДПС у Чернігівській області було повідомлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС станом на 01.01.2024 року та станом 01.09.2024 по платнику ПрАТ «ЧЕКСІЛ- АВТОСЕРВІС» (ЄДРПОУ 14252165) заборгованість зі сплати податків і зборів не обліковувалась.

За адресою по АДРЕСА_5 на праві користування (оренда) у позивача перебувають й інші земельні ділянки, на яких також розміщені будівлі та споруди промислового значення, які належать позивачу на праві власності. Згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 08.02.2024 року № 37/VШ-40 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам», позивачу було поновлено договори оренди за вищевказаною адресою, зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:01:036:0698, 7410100000:01:036:0283.

Відповідно до поданої уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік позивач провів уточнення платежів з орендної плати і щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7410100000:01:036:0698, 7410100000:01:036:0283.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в державному реєстрі речових прав за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 24.07.2020 зареєстровано право спільної власності на частку об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою АДРЕСА_6 (номери відомостей про речове право 37472887, 45405821, 37472775, 45405914, 37472500, 45405966, 37472636).

Пунктом 5.5. рішення Чернігівської міської ради 01.06.2023 №32/VIII-33 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу на земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:036:0728), площею 22,5150 га, по АДРЕСА_5 .

01.07.2023 між ФОП Кумеда В.П. з одного боку та ОСОБА_1 Барилом Д.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з іншого боку укладено Договір № 22 на створення (передачу) науково-технічної продукції, предметом якого є виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 22,5153 га в АДРЕСА_5 .

За твердженням представника третіх осіб, на час розгляду справи виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:036:0728), площею 22,5150 га по АДРЕСА_5 , дозвіл на розроблення якої надано третім особам рішенням Чернігівської міської ради від 01.06.2023 р. № 32/VIII-33, не завершено у зв'язку з призовом інженера - землевпорядника ОСОБА_5 на військову службу під час мобілізації.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Закону України «Про оренду землі» та ЗК України.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124 ЗК України). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла станом на 20.01.2020, дату укладення Договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (частина перша). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (частина друга). До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору (частина третя). При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина одинадцята). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина дванадцята).

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, повинен застосовувати у подібних правовідносинах.

Так у вказаній постанові зазначено, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020), мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Відповідно до абзацу четвертого розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України, щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Враховуючи те, що Договір оренди земельної ділянки № 4598 укладений 20.01.2020, до спірних правовідносин положення статті 126-1 Земельного кодексу України не застосовуються, тому поновлення Договору слід здійснювати на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19 та у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 суд касаційної інстанції зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити запропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, наданої орендарем.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Відповідно до приписів частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Наведене узгоджується з вимогами чинного земельного законодавства та відповідно виснувано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19.

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін Договору виглядає таким чином:

- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 926/2720/21).

Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов'язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов'язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Така правова позиція є усталеною та міститься, зокрема але не виключно, у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20, від 17.07.2024 у справі № 911/1284/23.

Аналіз змісту статті 33 Закону України «Про оренду землі» дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини друга-п'ята статті 33 Закону про оренду землі); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону про оренду землі) (див. постанову ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

За загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

Спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18)

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов'язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Отже, для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» суду слід встановити чи дотримано всіх наступних умов:

- позивач належно виконує його обов'язки за Договором;

- позивач не пізніше ніж за 90 днів до спливу строку Договору письмово повідомив орендодавця про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою;

- відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до вимог п. 8 Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 за 104 дня, тобто не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору листом від 13.11.2023 року за вих. № 13112023/5 звернувся до відповідача з проханням поновити договір оренди земельної ділянки площею 22,5150 га № 4598 від 20.01.2020 року в зв'язку з його закінченням. До листа додано додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020. Вказаний лист отримано відповідачем 14.11.2023 року, що підтверджується штампом «отримано» загального відділу Чернігівської міської ради.

В контексті встановленої обставини, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів частин 1, 2 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення.

Зі змісту частин 1, 3 статті 165 ГПК України вбачається, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Саме у відзиві відповідач викладає заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до суду відзив на позов, в якому висловив свої заперечення проти позову. Суд дослідив поданий відповідачем відзив, зі змісту якого вбачається, що Чернігівська міська рада не заперечувала ту обставину, що до листа ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» від 13.11.2023 року за вих. № 13112023/5 додано додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 та не подавала на спростування указаної обставини відповідних доказів. Незгоди з такою обставиною не вбачається і з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують її заперечення по суті позовних вимог. Наявність не залежних від відповідача підстав, з яких останній не заперечив проти вказаної обставини, Чернігівською міською радою не наведено.

Заперечень відповідача, як заяви по суті в розумінні частини 2 статті 161 ГПК України, матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи по суті представником відповідача судовому засіданні під час дослідження доказів звернуто увагу суду на ту обставину, що лист позивача від 13.11.2023 року за вих. № 13112023/5 не містить посилання на «додаток до листа», у зв'язку з чим не можна достеменно стверджувати, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 була додана до зазначеного листа.

Стаття 3 Цивільного кодексу України регулює загальні засади цивільного законодавства.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що така процесуальна поведінка відповідача не відповідає доктрині "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), оскільки позбавляє можливості іншої сторони на стадії дослідження доказів у порядку, визначеному нормами господарського процесуального закону, реалізувати право на захист, зокрема, викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень, надати відповідні докази та спрямована на порушення таких основних засад господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, а тому підстави для прийняття таких заперечень відповідача у суду відсутні.

Як встановлено судом, у відповідь на лист позивача від 13.11.2023 року за вих. № 13112023/5 Чернігівська міська рада листом від 21.17.2023 року за № 757/23/вих «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» повідомила про неможливість продовження договору оренди. При цьому, відповідь на звернення позивача надано з порушенням встановленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» місячного терміну, тобто відповідачем вимоги Закону не дотримано, зокрема, у зазначений місячний термін про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі орендаря не повідомлено, рішення а ні про відмову, а ні про поновлення договору оренди землі не прийнято, додаткова угода до договору не укладена, доказів ведення переговорів по узгодженню з орендарем (за необхідності) істотних умов договору матеріали справи не містять.

Заперечень відповідача у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору матеріали справи також не містять. При цьому позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, що не заперечується відповідачем, підтверджується розташованими на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна позивача, поданою позивачем податковою декларацією з плати за землю за 2024 рік та листом ГУ ДПС у Чернігівській області від 25.09.2024 року № 3035/АП/25-01-13-01-11 про відсутність заборгованості станом 01.09.2024 по платнику ПрАТ «ЧЕКСІЛ- АВТОСЕРВІС» (ЄДРПОУ 14252165), зокрема, з орендної плати, що є підставою для поновлення (продовження) існуючого договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 на той самий строк і на тих же умовах.

Щодо тверджень відповідача про незабезпечення позивачем своєчасної у повному обсязі сплати орендної плати, слід зазначити таке.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначає про те, що згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № 32/VІІІ-10 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова» з 01.01.2024 діє нова нормативна грошова оцінка земель міста, що прямо впливає на істотну умову договору оренди нормативної грошової оцінки та розмір плати за землю. Натомість між Чернігівською міською радою та ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» не досягнуто згоди з істотних умов договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:036:0728. Відповідач також стверджує, що ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» у порушення умов договору оренди № 4598 від 20.01.2020 року не забезпечувало у повному обсязі своєчасного дотримання сплати орендної плати. При цьому доказів на підтвердження зазначеного твердження відповідачем не надано. Зі змісту листа Чернігівської міської ради від 21.17.2023 року за № 757/23/вих «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» вбачається, що остання в обґрунтування неповноти сплати орендної плати позивачем вказувала, що ПрАТ "Чексіл-Автосервіс" подало у 2023 році декларацію з плати за земельну ділянку у розмірі 1 875 189,92 грн, тоді як відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року, з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2021 та 2022 рік, ПрАТ «Чексіл-автосервіс» повинно було задекларувати та сплати орендну плату за користування земельною ділянкою у 2023 році у розмірі 4 500 443,31 грн.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).

Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Суд зауважує, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частиною четвертою цієї статті передбачено, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Під час укладення Договору оренди сторонами підписано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, станом на 01 січня 2020 року (Додаток № 2 до договору), зі змісту якого вбачається про врахування добутку коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки: 1,06.

Пунктом 13 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається не більше 1 разу на рік у разі, зокрема, зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляцій; зміни нормативної грошової оцінки земель комунальної власності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Під час укладання або зміни умов Договору оренди чи продовження його дії пунктом 10 Договору передбачено проведення обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору, спір розв'язується у судовому порядку (п. 30 Договору). Вказана умова Договору кореспондує статті 30 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 у справі 922/1658/19 зазначив, що зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). За змістом частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 ст. 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі № 925/258/17).

Отже доводи відповідача щодо необхідності нарахування позивачем орендної плати за 2021 та 2022 роки із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель суд вважає безпідставними, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

При цьому суд зазначає, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України), а умовами укладеного Договору оренди не визначено обов'язку орендаря самостійно здійснювати обрахування орендної плати із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель. Натомість пунктом 13 Договору передбачено право сторін договору один раз на рік переглядати розмір орендної плати.

Суд зауважує, що будь-які додаткові угоди до Договору оренди № 4598 від 20.01.2020 року не укладались, розмір орендної плати з 20.01.2020 (за чотири роки дії Договору) не переглядався, доказів існування спору щодо зміни умов Договору матеріали справи не містять.

Крім того, суд вважає, що зміна нормативної грошової оцінки землі може вважатися підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, проте, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, такий обов'язок сторін відсутній, оскільки не виключає обов'язку орендаря сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) платником податків ПрАТ "Чексіл-автосервіс» за 2024 рік задекларовано 4729973,72 грн річної суми орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728. Відповідно до квитанції №2 органу податкової служби документ отримано (прийнято) ДПС України 07.02.2024 о 13:13:39, реєстраційний номер документа 9019572172.

Зі змісту поданої ПрАТ "Чексіл-автосервіс» податкової декларації з плати за землю за 2024 рік вбачається, що нормативна грошова оцінка за 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728 визначена в розмірі 700,27 грн (при укладенні Договору оренди № 4598 сторони погоджували нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 1 кв.м в розмірі 526,71 грн).

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що при визначенні позивачем у податковій декларації з плати за землю за 2024 рік нормативної грошової оцінки за 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером: 7410100000:01:036:0728 в розмірі 700,27 грн не враховано нормативну грошову оцінку земельної ділянки комунальної власності, встановлену рішенням Чернігівської міської ради від 02.05.2023 № 31/VІІІ-10 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова».

За приписами Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Платники плати за землю, які до дати набрання чинності цим Законом відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Листом від 25.09.2024 року № 3035/АП/25-01-13-01-11 ГУ ДПС у Чернігівській області повідомлено, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС станом на 01.01.2024 року та станом 01.09.2024 по платнику ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» (ЄДРПОУ 14252165) заборгованість зі сплати податків і зборів не обліковувалась.

З огляду на викладене слідує, що відповідач скористався наданим Законом № 3050-ІХ від 11.04.2023 правом на подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України, уточнюючої податкової декларації. Проте з цього не вбачається сплата ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» орендної плати в тому чи іншому розмірі.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 цього Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже суд може витребувати всі необхідні докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для правильного, об'єктивного, неупередженого та справедливого вирішення спору у випадку, якщо судом буде поставлено під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи процесуальних прав, наданих їм відповідно до ГПК України, тобто встановлено факт зловживання відповідними правами, про що суд наводить відповідне мотивування, в протилежному випадку - збирання доказів судом з власної ініціативи суду є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності. Вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 28.01.2025 у справі 902/1511/23.

З урахуванням наведеного суд вважає, що стверджуванні відповідачем обставини щодо неповноти сплати орендних платежів покладають на відповідача тягар доказування фактично сплаченого розміру орендної плати у спірних періодах.

За частиною 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем орендних платежів за 2021-2024 роки (банківські виписки, платіжні доручення, розрахунки тощо в матеріалах справи відсутні), клопотань про витребування доказів судом як під час підготовчого засідання, так і протягом розгляду справи по суті від відповідача не надходило; при цьому суд не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи процесуальних прав, наданих їм відповідно до ГПК України, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неповноту сплати позивачем орендних платежів.

Суд також критично відноситься до тверджень відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди у зв'язку з тим, що позивач не є власником усіх об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.

Згідно з частиною четвертою статті 120 ЗК України разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За змістом частини шостої статті 120 ЗК України у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, якщо такий об'єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов'язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об'єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача.

Отже право користування земельною ділянкою співвласників нерухомого майна визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними, на підставі договору оренди землі з урахуванням внесених змін, а до внесення змін до відповідного договору співвласник зобов'язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об'єкт.

Істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт (ч. 8 ст. 120 ЗК України).

Згідно з частинами першою-четвертою та дев'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:036:0728 площею 22,5150 га по АДРЕСА_5 , щодо якої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пунктом 5.5. рішення Чернігівської міської ради 01.06.2023 №32/VIII-33 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу, залишається неподіленою, тобто в межах, визначених проектом землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки 2019 року та договором оренди земельної ділянки № 4598.

Отже, а ні приписами Земельного кодексу України, зокрема ст. 120 ЗК України, а ні Законом України «Про оренду землі», перехід права власності на частку у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна не визначено як імперативну заборону поновлення договору оренди, оскільки сам факт набуття права власності на частку у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна не може бути достатньою підставою для висновку про набуття особою у користування земельної ділянки, яка як об'єкт цивільних прав не є сформованою.

Єдине обмеження для поновлення в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено її частиною 12, за змістом якої поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди здійснюється лише у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки. Проте, як встановлено судом, зміни меж або цільового призначення земельної ділянки, у тому числі формування в межах спірної земельної ділянки нової як об'єкта цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не підтверджено матеріалами справи, а відтак відповідні твердження відповідача є необґрунтованими і передчасними.

Водночас між позивачем та іншими співвласниками об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці спір щодо користування останньою відсутній. Правовідносини між співвласниками об'єктів нерухомого майна ґрунтуються на договірних засадах і не порушують при цьому прав територіальної громади.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами у справі, відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу. Поряд з цим відповідач не подав до суду доказів на доведення власної процесуальної позиції у даному спорі.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з мотивів, викладених у цьому рішенні.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028 грн судового збору.

Позов позивачем подано через підсистему "Електронний суд".

Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), який і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.

Крім того, суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає таке.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано договір про надання правової допомоги №22-08-23-у від 22.08.2023, додаткову угоду № 1 від 08.09.2024 до Договору про надання правової допомоги, ордер про надання правничої допомоги серії СВ № 1099697 від 08.09.2024, квитанцію до платіжної інструкції № П3068336 від 02.10.2024.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

22.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (далі - Клієнт) та Адвокатом Коленченко Олександром Олександровичем укладено Договір про надання правничої допомоги № 22-08-23-у (далі - Договір № 22-08-23-у), відповідно до умов якого:

п. 2.1. За даним Договором Адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту і при виникненні необхідності, представляти його інтереси у відносинах із третіми особами, у тому числі в суді, господарському (третейському) суді, адміністративному суді, усіх інстанцій, утому числі, але, не виключно, щодо підготовки та подання позову про зобов'язання вчинити певні дії шляхом внесення змін до актів про примусове відчуження або вилучення майна Клієнта, а також представляти інтереси Клієнта у відносинах з іншими державними органами, підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності і громадянами, здійснювати захист його законних прав та інтересів, і надавати правову допомогу в об'ємі і на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти і здійснити оплату послуг Адвоката у порядку, визначеному даним Договором.

п. 5.1. Клієнт та Адвокат домовилися, що вартість послуг з надання правової допомоги визначається згідно Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 № 119.

п. 5.2. Порядок, розмір, терміни сплати винагороди за надані послуги можуть регламентуватися іншими документами, підписаними сторонами у контексті подальшого розвитку положень цього Договору.

п. 6.7. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані Сторонами.

п. 6.8. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку його дія триває до моменту фактичного виконання доручення у повному обсязі або до моменту розірвання Договору.

п. 6.9. Якщо жодна із сторін по закінченню строку дії даного Договору не заявила про припинення дії даного Договору протягом одного місяця, то він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

08.09.2024 між Клієнтом і Адвокатом підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 22-08-23-у, відповідно до умов якої:

п. 1. Сторони домовились, що за даною Угодою Адвокат зобов'язується підготувати та подати до Господарського суду Чернігівської області позов Клієнта до Чернігівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 щодо поновлення договору оренди земельної ділянки № 4598, а також, при необхідності представляти інтереси Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області щодо розгляду вищезазначеного позову.

п. 2. Сторони домовились, що гонорар Адвоката за підготовку та подання до Господарського суду Чернігівської області позову Клієнта до Чернігівської міської ради, зазначеному в п.1 даної угоди складає - 20000 грн.

п. 3. Вказану в п. 2 даної угоди суму Клієнт сплачує на розрахунковий рахунок Адвоката протягом 10 днів з моменту підписання даної угоди.

п. 4. Клієнт та Адвокат домовились, що розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги Клієнту у зв'язку з представництвом Адвокатом інтересів Клієнта у судових засіданнях Господарського суду Чернігівської області щодо розгляду справи за позовом Клієнта до Чернігівської міської ради, зазначеному в п. 1 даної угоди, складає 3000 грн за кожне судове засідання по розгляду позову, зазначеному в п. 1 даної угоди, в якому приймає участь Адвокат.

п. 5. Остаточний розмір винагороди (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги Клієнту у зв'язку з розглядом позову, зазначеному в п. 1 даної угоди визначається сторонами в Акті приймання-передачі, та залежить від кількості судових засідань по розгляду справи, зазначеної в п. 1 даної угоди, в яких приймав участь Адвокат.

п. 6 Акт приймання-передачі виконаних робіт і/чи надання послуг повинен бути підписаний Сторонами протягом 10-ти днів з дня проголошення судового рішення за насідками розгляду позову зазначеному в п.1 Даної угоди.

п. 7. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 22-08-23-у від 22.08.2023.

Квитанцією до платіжною інструкції № П3068336 від 02.10.2024 підтверджується оплата Клієнтом 20000 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат за надану правничу допомогу.

Щодо витрат за участь Адвоката у судових засіданнях суд зазначає, що за відсутності заявленого остаточного розміру цих витрат (з урахуванням кількості судових засідань, в яких приймав участь Адвокат) суд не вбачає підстав для їх розподілу.

При цьому суд зазначає, що суд не має підстав сам визначати кількість судових витрат, оскільки за загальними правилами розподілу останніх, суд визначає остаточний їх розмір на підставі наданих стороною доказів.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК).

У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідач не скористався своїм правом подачі заперечень щодо обсягу та розміру витрат на професійну правничу допомогу, хоча був обізнаний про останні.

Судом встановлено, що докази в підтвердження надання правничої допомоги (договір, додаткова угода, докази оплати) були направлені відповідачу разом з позовною заявою.

Отже, суд доходить висновку, що у відповідача було достатньо часу для надання заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу або заяви про зменшення розміру останніх.

Відповідно до статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі повного задоволення позову - на відповідача.

Відтак, беручи до уваги характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням відсутності заперечень з боку відповідача, відшкодуванню за рахунок останнього підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

І. Позов задовольнити повністю.

ІІ. Визнати укладеною між Чернігівською міською радою (код ЄДРПОУ 34339125) та Приватним акціонерним товариство «Чексіл-Автосервіс» (код ЄДРПОУ 14252165) додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 у наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року

м. Чернігів «___» _______ 202__року

Чернігівська міська рада у подальшому “Орендодавець», юридична адреса: місто Чернігів, вулиця Магістратська, 7, в особі __________________________________________, що діє на підставі ________________________________________________________________ з одного боку, та Приватне акціонерне товариство «Чексіл-Автосервіс», юридична адреса: 14014 м. Чернігів, вул. І. Мазепи, 66, код ЄДРПОУ № 14252165, в особі Голови комісії з припинення Рощинського Олександра Вікторовича, що діє на підставі Статуту та Протоколу № 3 від 11.10.2021 року, у подальшому “Орендар» з другого боку, (в подальшому іменовані - «Сторони»), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року, уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року (земельної ділянки площею 22,5150 га., кадастровий номер: 7410100000:01:036:0728, яка розташована в місті Чернігові по вул. І. Мазепи, 66) про наступне:

1. Сторони прийшли до згоди поновити Договір оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року, право оренди по якому зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «Чексіл-Автосервіс» (код ЄДРПОУ 14252165) та продовжити його дію на той самий строк, та на тих же умовах, які передбачені Договором оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року.

2. Усі інші положення Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року залишаються без змін.

3. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди земельної ділянки № 4598 від 20.01.2020 року і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Право оренди згідно даної Додаткової угоди підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Реквізити сторін:

Орендодавець:

Чернігівська міська рада, в особі

Місцезнаходження юридичної особи:

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, Чернігівська обл., Україна, 14000

Код ЄДРПОУ 04062015

__________ ____ (П.І.Б., підпис, печатка)

Орендар:

Приватне акціонерне товариство «Чексіл-Автосервіс», в особі Голови комісії з припинення Рощинського Олександра Вікторовича, що діє на підставі Статуту та Протоколу № 3 від 11.10.2021 року.

Місцезнаходження юридичної особи:

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, Чернігівська обл., Україна, 14014

Код ЄДРПОУ 14252165

___________ _____ (П.І.Б., підпис, печатка)».

ІІІ. Стягнути з Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів, 14000) на користь Приватного акціонерного товариства "Чексіл - Автосервіс" (код ЄДРПОУ 14252165, вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014) судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.

ІV. Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв'язку з перебуванням судді Кузьменко Т.О. у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 на заходах з підвищення кваліфікації суддів місцевих господарських судів на підставі наказу голови суду № 24 від 18.02.2024 відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 03.03.2025.

Суддя Т.О.Кузьменко

Попередній документ

125589164

Наступний документ

125589166

Інформація про рішення:

№ рішення:	125589165
№ справи:	927/956/24
Дата рішення:	13.02.2025
Дата публікації:	06.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Чернігівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (13.03.2025)
Дата надходження:	09.10.2024
Предмет позову:	про визнання укладеною додаткової угоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

11.11.2024 09:30	Господарський суд Чернігівської області
05.12.2024 10:30	Господарський суд Чернігівської області
06.01.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
13.01.2025 10:00	Господарський суд Чернігівської області
05.02.2025 11:00	Господарський суд Чернігівської області
13.02.2025 14:00	Господарський суд Чернігівської області
10.06.2025 09:50	Північний апеляційний господарський суд
15.07.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
12.08.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
24.09.2025 14:30	Північний апеляційний господарський суд