Іменем України
21 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1150/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Десна", (код ЄДРПОУ 14254425), вул. Привокзальна, буд. 12-Б, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-1" (код ЄДРПОУ 40182159), вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Чернігівська обл., 15300
про стягнення 120 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Матвійчук А.С., адвокат;
від відповідача: Тібеж К.І., адвокат;
вільний слухач: ОСОБА_1
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Десна" 16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-1" про стягнення 120 000,00 грн заборгованості за договором № 11/01/2020 від 11.01.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару за договором поставки № 11/01/2020 від 11.01.2020 року.
Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 23.12.2024 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС 23.12.2024 о 12:15, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
08.01.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.
Так, у відзиві на позов відповідач зазначив про те, що він не заперечує факт поставки та оплати Товару у період з 11.01.2020 по 23.01.2021 на суму 44010,00 грн.
Щодо реалізації Товару у період з 05.02.2020 по 29.04.2021 відповідач зазначив таке:
- у ТОВ «ДОК-1» відсутні рахунки на оплату вартості Товару, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку Товару на заявлену позивачем суму у розмірі 120000 грн;
- ТОВ «ДОК-1» ставить під сумнів достовірність підписів та печаток, що містяться на видаткових накладних, оскільки такі підписані щонайменше чотирма різними особами. Жоден підпис не належить діючому на той час директору Товариства Єрмак В.І.;
- місцем складання накладних є м. Семенівка, тоді як згідно з п. 3.2. Договору місцем передачі Товару є м. Корюківка;
- в жодній товаро-транспортній накладній не зазначено в графі «прийняв (відповідальна особа)» посади осіб, що підписували ТТН;
- ТТН № 15 від 25.02.2020, № 30 від 29.04.202, № 36 від 29.04.2021 не містять печатки ТОВ «ДОК-1», ТТН № 27 від 16.04.2020, № 31 від 29.04.2020 не містять підпису та печатки ТОВ «ДОК-1»;
- повідомлення про вручення поштового відправлення (грошової вимоги №107 від 18.08.2023) не містить підпису та прізвища директора ТОВ «ДОК-1» Єрамака В.І., не містить прізвища іншого одержувача поштового відправлення, відсутнє посилання на підстави отримання листа тією чи іншою особою (реквізити довіреності), не містить відповідної позначки в графах щодо фіксації способу вручення (особисто, за довіреністю), що не дозволяє підтвердити вручення поштового відправлення адресату.
Крім того, відповідач у відзиві на позов заявив клопотання у порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України про витребування у позивача оригіналів доказів: накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків, долучених до позовної заяви.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
16.01.2025 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Так, позивач зазначає таке:
- за період дії Договору позивачем було здійснено поставку Товару на загальну суму 367200 грн, відповідачем, в свою чергу, було здійснено оплату на суму 247200 грн. При цьому, у платіжних дорученнях, які є доказом сплати відповідачем даної суми, у графі «Призначення платежу» вказано «оплата за обрізки» та відповідний номер та дата рахунку;
- товар, поставлений за ТТН № 15 від 25.02.2020, № 27 від 16.04.2020, № 30, № 31 від 29.04.2020 оплачений відповідачем;
- за фактом поставки товару позивачем були складені податкові накладні, які були зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, скарги ТОВ «ДОК-1» на податкові накладні не надходили.
У відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив та його поновлення.
Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що територія, на якій здійснює свою діяльність ТОВ ВКП «Десна» (м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області), межує з територією країни-агресора та піддається постійним обстрілам із ствольної артилерії, мінометів та іншого виду озброєння.
Внаслідок постійних обстрілів у місті Семенівка спостерігаються перебої з електропостачанням та інтернет зв'язком, що унеможливлює здійснення товариством щоденної перевірки Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи доведеність поважності причин для поновлення пропущеного процесуального строку, суд визнав причини пропуску позивачем на подання відповіді на відзив поважними та з урахуванням положень ст. 119 ГПК України поновив строк для подання відповіді на відзив.
Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.01.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів документів та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Десна" надати у судове засідання, призначене на 18.02.2025, оригінали доказів: накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків, долучених до позовної заяви.
Крім того, з огляду на наявні у матеріалах справи доводи та заперечення сторін, суд в ухвалі від 22.01.2025 постановив провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.02.2025.
У судовому засіданні 18.02.2025 представником позивача надано для огляду оригінали накладних та товарно-транспортних накладних, копії яких були долучені до позовної заяви.
Судом у присутності представників сторін у судовому засіданні 18.02.2025 оглянуто оригінали документів. Відповідність оригіналам наданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи копій документів підтверджена представником відповідача.
У судовому засіданні 18.02.2025 судом оголошено перерву до 22.02.2025.
У судовому засіданні 22.02.2025 року на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
11.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством «Десна» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОК-1» (далі - Покупець) укладений договір № 11/01/2020 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. На умовах, викладених в розділах цього Договору, Постачальник зобов'язується поставити продукцію: пучки паливні (надалі - Товар), ціна Договору становить 270 грн за 1м3 з коефіцієнтом переводу 0,55 з урахуванням ПДВ, навантаження та перевезення деревини зі складів Продавця входить в ціну товару.
п. 1.2. За взаємною угодою Сторін, в процесі виконання умов цього Договору, можуть бути змінені конкретні дані (кількість, асортимент, ціна, строки поставки, умови поставки), внесені в положення цього Договору і доповнень до нього.
п. 2.1. Ціна одиниці Товару зазначена у додатках до даного договору, а загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами у видаткових накладних, оформлених на підставі попередніх замовлень Покупця, а також рахунках на оплату Товару.
п. 2.2. Загальна вартість Договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії Товару за всіма Видатковими накладними.
п. 3.2. Місцем передачі Товару від Постачальника Покупцю є склад Покупця: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Галини Клостюк,49.
п. 3.3. Перехід права власності і всіх ризиків на Товар (випадкового знищення або пошкодження Товару) здійснюється в момент передачі Товару від Постачальника Покупцеві, що фіксується відповідною Видатковою накладною про приймання Товару.
п. 5.4. Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії Товару за поставку кожної партії товару шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату первинного документу (номер договору, рахунка на оплату товару), виписаного Постачальником на оплату партії Товару.
п. 9.1. Цей Договір вступає в дію з моменту фактичного підписання його повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
п. 9.2. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не надішле письмове повідомлення іншій Стороні про зміну або небажання продовжувати дію цього Договору на інший строк, цей Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік без обмеження кількості пролонгацій.
Відповідно до накладних № 8 від 05.02.2020 на суму 6345 грн, № 9 від 14.02.2020 на суму 5670. № 10 від 14.02.2020 на суму 5940 грн, № 11 від 19.02.2020 на сум 5670 грн, № 12 від 19.02.2020 на суму 5940 грн, № 14 від 25.02.2020 на суму 6075 грн, № 15 від 25.02.2020 на суму 6075 грн, № 24 від 16.04.2020 на суму 5940 грн, № №25 від 24.04.2020 на суму 5940 грн, №26 від 24.04.2020 на суму 5940 грн, №27 від 29.04.2020 на суму 5940 грн, №28 від 29.04.2020 на суму 5940, №8 від 30.01.2021 на суму 5940 грн, №8/1 від 30.01.2021 на суму 5940 грн, №9 від 01.02.2021 на суму 5400 грн, №12 від 06.02.2021 на суму 5940 грн, №13 від 06.02.2021 на суму 5805 грн, №14 від 16.02.2021 на суму 5940 грн, №15 від 16.02.2021 на суму 5805 грн, №17 від 17.02.2021 на суму 5940 грн, №19 від 18.02.2021 на суму 5940 грн, №22 від 27.02.2021 на суму5805 грн, №23 від 27.02.2021 на суму 5940 грн, №29 від 08.04.2021 на суму 8100 грн, №30 від 09.04.2021 на суму 8100 грн, №31 від 16.04.2021 на суму 8100 грн, №32 від 16.04.2021 на суму 5940 грн, №33 від 16.04.2021 на суму 8100 грн, №34 від 16.04.2021 на суму 5940 грн, №35 від 17.04.2021 на суму 8100 грн, №36 від 17.04.2021 на суму 5940 грн, №37 від 17.04.2021 на суму 8100 грн, №38 від 17.04.2021 на суму 5940 грн, №39 від 19.04.2021 на суму 5940 грн, №40 від 20.04.2021 на суму 5940 грн, №41 від 20.04.2021 на суму 8100 грн, №42 від 20.04.2021 на суму 5940 грн, №43 від 20.04.2021 на суму 8100 грн, №44 від 21.04.2021 на суму 8100 грн, №45 від 21.04.2021 на суму 8100 грн, №46 від 22.04.2021 на суму 8100 грн, №47 від 22.04.2021 на суму 8100 грн, №48 від 26.04.2021 на суму 8100 грн, №49 від 27.04.2021 на суму 8100 грн, №50 від 27.04.2021 на суму 8100 грн, №51 від 28.04.2021 на суму 8100 грн, №52 від 29.04.2021 на суму 8100 грн, №53 від 29.04.2021 на суму 8100 грн, товарно-транспортних накладних №8 від 05.02.2020, №9 від 14.02.2024, №10 від 14.02.2024, №11 від 19.02.2020, №12 від 19.02.2020, №14 від 25.02.2020, №15 від 25.02.2020, №27 від 16.04.2020, №29 від 24.04.2020, №28 від 24.04.2020, №30 від 29.04.2020, №31 від 29.04.2020, №6 від 06.02.2021, №9 від 17.02.2021, №10 від 18.02.2021, №12 від 27.02.2021, №13 від 27.02.2021, №12 від 08.04.2021, №13 від 09.04.2021, №14 від 16.04.2021, №15 від 16.04.2021, №16 від 16.04.2021, №17 від 16.04.2021, №18 від 17.04.2021, №19 від 17.04.2021, №20 від 17.04.2021, №21 від 17.04.2021, №22 від 19.04.2021, №23 від 20.04.2021, №24 від 20.04.2021, №25 від 20.04.2021, №27 від 21.04.2021, №28 від 21.04.2021, №30 від 22.04.2021, №31 від 22.04.2021, №33 від 27.04.2021, №34 від 27.04.2021, №35 від 28.04.2021, №36 від 29.04.2021, №37 від 29.04.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар у період з 05.02.2020 по 29.04.2021 на загальну суму 323190 грн.
Позивачем виставлялись відповідні рахунки, зокрема: №12 від 0502.2020 на суму 6345 грн, № 14 від 14.02.2020 на суму 11610 грн, № 15 від 19.02.2020 на суму 11610 грн, № 17 від 25.02.2020 на суму 12150 грн, № 35 від 16.04.2020 на суму 5940 грн, № 38 від 24.04.2020 на сум у11880 грн, № 12 від 30.01.2021 на суму 11880 грн, № 15 від 06.02.2021 на суму 11745 грн, № 18 від 16.02.2021 на суму 11745 грн, № 19 від 17.02.2021 на суму 5940 грн, № 22 від 18.02.2021 на суму 5940 грн, № 31 від 27.02.2021 на суму 11745 грн, № 48 від 08.04.2021 на суму 8100 грн, № 49 від 09.04.2021 на суму 8100 грн, № 50 від 16.04.2021 на суму 8100 грн, № 52 від 16.04.2021 на суму 5940 грн, № 53 від 16.04.2021 на суму 8100 грн, № 54 від 16.04.2021 на суму 5940 грн, № 55 від 17.04.2021 на суму 8100 грн, № 56 від 17.04.2021 на суму 5940 грн, № 57 від 17.04.2021 на суму 8100 грн, № 58 від 17.04.2021 на суму 5940 грн, № 59 від 19.04.2021 на суму 5940 грн, № 60 від 20.04.2021 на суму 5940 грн, № 61 від 20.04.2021 на суму 8100 грн, № 62 від 20.04.2021 на суму 5940 грн, № 63 від 20.04.2021 на суму 8100 грн, № 64 від 21.04.2021 на суму 8100 грн, № 65 від 21.04.2021 на суму 8100 грн, № 66 від 22.04.2021 на суму 8100 грн, № 67 від 22.04.2021 на суму 8100 грн, № 68 від 26.04.2021 на суму 8100 грн, № 69 від 27.04.2021 на суму 8100 грн, № 70 від 27.04.2021 на суму 8100 грн, № 71 від 28.04.2021 на суму 8100 грн, № 72 від 29.04.2021 на суму 8100 грн, № 73 від 29.04.2021 на суму 8100 грн.
За фактом постачання ТОВ «Док-1» обрізків деревини ТОВ ВКП «Десна» було складено податкові накладні №2 від 11.01.2020 №4 від 14.01.2020, №5 від 15.01.2020, №6 від 16.01.2020, №7 від 21.01.2020, №8 від 23.01.2020, №2 від 05.02.2020, №3 від 13.02.2020, №10 від 14.02.2020, №11 від 14.02.2020, №12 від 19.02.2020, №13 від 19.02.2020, №20 від 25.02.2020, №21 від 25.02.2020, №10 від 16.04.2020, №14 від 24.04.2020,№15 від 24.04.2020, №17 від 29.04.2020, №18 від 29.04.2020,№22 від 30.01.2021, №1 від 01.02.2021, №6 від 06.02.2021, №7 від 06.02.2021, №14 від 16.02.2021, №15 від 16.02.2021, №16 від 17.02.2021, №19 від 18.02.2021, №34 від 27.02.2021, №35 від 27.02.2021, №7 від 08.04.2021, №8 від 09.04.2021, №11 від 16.04.2021, №12 від 16.04.2021, №13 від 16.04.2021, №14 від 16.04.2021, №15 від 17.04.2021, №16 від 17.04.2021, №17 від 17.04.2021, №18 від 17.04.2021, №20 від 19.04.2021, №23 від 20.04.2021, №24 від 20.04.2021, №25 від 20.04.2021, №26 від 20.04.2021, №31 від 21.04.2021, №32 від 21.04.2021, №33 від 22.04.2021, №34 від 22.04.2021, №36 від 26.04.2021, №37 від 27.04.2021, №38 від 27.04.2021, №39 від 28.04.2021, №41 від 29.04.2021, №44 від 29.04.2021, які були зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що в матеріалах справи є відповідні квитанції Державної податкової служби.
Платіжними дорученнями № 8080 від 27.03.2020 на суму 6345 грн, № 1526 від 29.07.2020 на суму 5940 грн, № 1561 від 27.08.2020 на суму 11610 грн, № 1637 від 29.09.2020 на суму 11610 грн, № 1575 від 29.10.2020 на суму 12150 грн, № 2540 від 11.03.2021 на суму 11880 грн, № 2369 від 26.02.2021 на суму 5880 грн, № 2440 від 11.03.2021 на суму 5940 грн, № 2437 від 11.03.2021 на суму 5400 грн, № 2438 від 11.03.2021 на суму 11745 грн, № 2441 від 11.03.2021 на суму 5940 грн, № 2442 від 11.03.2021 на суму 11745 грн, № 2439 від 11.03.2021 на суму 11745 грн, № 2577 від 26.03.2021 на суму 4880 грн, № 3029 від 30.04.2021 на суму 8100 грн, № 3029 від 30.04.2021 на суму 8100 грн, №3200 від 26.05.2021 на суму 8100 грн, № 3028 від 30.04.2021 на суму 11880 грн, № 3030 від 30.04.2021 на суму 8100 грн, № 3032 від 30.04.2021 на суму 8100 грн, № 3031 від 30.04.2021 на суму 5940 грн та платіжними інструкціями № 6898 від 02.06.2023 на суму 2080 грн, № 6899 від 02.06.2023 на суму 8100 грн, № 6901 від 02.06.2023 на суму 5940 грн, № 6900 від 02.06.2023 на суму 5940 грн відповідач оплатив отриманий Товар на суму 203190 грн.
Заборгованість відповідача за отриманий та неоплачений Товар склала 120000 грн.
18.08.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 107 від 18.08.2023 про сплату боргу в сумі 120000 грн (накладна № 1540001952518 від 18.08.2023).
Станом на день звернення позивача до суду відповідач доказів сплати заборгованості не надав.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Отже, між сторонами цієї справи внаслідок укладення 11.01.2020 Договору № 11/01/2020 виникли господарсько-договірні зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 323190 грн, що підтверджується наявними у справі накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.17-80).
Матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем вартості отриманого товару на суму 203190 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями (а.с.82-90).
Станом на день ухвалення рішення судом заборгованість відповідача склала 120000 грн.
Наявність спірної заборгованості відповідач в ході розгляду справи не спростував, доказів її оплати до матеріалів справи не надав.
У судовому засіданні 22.02.2025 представник відповідача повідомив, що наразі товариство майже припинило свою діяльність, бухгалтер, відповідальний за оподаткуваненя був звільнений, у зв'язку з чим інформацію щодо віднесення сум задекларованих позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за спірними операціями до податкового кредиту а ні спростувати, а ні підтвердити не має змоги.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно того, що у ТОВ «ДОК-1» відсутні рахунки на оплату вартості Товару, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку Товару на заявлену позивачем суму у розмірі 120000 грн, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій в графі «Призначення платежу» відповідачем на виконання п. 5.4. Договору зазначено відповідний рахунок на оплату.
За загальним правилом заповнення платіжних документів, реквізит "Призначення платежу" платіжного документа заповнюється платником так, щоб мати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
У даному випадку, здійснюючи платіж, безпосередньо відповідач заповнював реквізити платіжного документа при проведенні оплати.
Доказів існування інших рахунків, відмінних від рахунків, які зазначає позивач, відповідачем не надано.
З приводу відсутності у відповідача видаткових накладних та товаро-транспортних накладних суд зазначає, що, зокрема, нормами Податкового кодексу України передбачена вимога щодо зобов'язання установи як податкового агента зберігати первинні документи.
Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Частинами 3, 6 статті 8 вказаного Закону передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Таким чином, чинне законодавство відносить правила документообороту до компетенції суб'єктів господарювання, а також прямо закріплює відповідальність посадової особи, яка здійснює керівництво підприємством, за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, а також за збереження оброблених документів, регістрів і звітності. А відтак, наслідки невиконання покладених на відповідача обов'язків не може нести негативних наслідків для особи, яка забезпечила збереження первинних бухгалтерських документів, оскільки така особа не несе відповідальність за невиконання її контрагентом своїх зобов'язань з організації і введення бухгалтерського обліку на підприємстві, адже чинне законодавство не передбачає виникнення у неї обов'язку з контролю за дотриманням наведених вимог, в тому числі наявність у неї можливості володіти інформацією щодо виконання підприємством цих вимог.
За таких обставин недоліки в організації бухгалтерського обліку на підприємстві відповідача не є безумовним підтвердженням факту відсутності рахунків на оплату вартості товару, видаткових та товарно-транспортних накладних щодо поставки Товару на заявлену позивачем суму у розмірі 120000 грн, оскільки обов'язок внутрішньої організації роботи на підприємстві покладено саме на уповноважених осіб підприємства, відповідальних за організацію ведення бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій на підприємстві.
З приводу сумніву відповідача щодо достовірності підписів та печаток, що містяться на видаткових накладних, оскільки такі підписані щонайменше чотирма різними особами і жоден підпис не належить діючому на той час директору Товариства Єрмак В.І., суд зазначає таке.
Позивачем на виконання ухвали суду надані оригінали накладних та товаро-транспортних накладних, які були оглянуті судом у судовому засіданні у присутності представника відповідача.
Судом встановлено, що на всіх накладних, які надані позивачем в підтвердження факту поставки Товару у період з 05.02.2020 по 29.04.2021 наявна печатка ТОВ «ДОК-1».
З урахуванням того факту, що відповідач не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-1», суд доходить висновку про погодження, належність та підписання накладних відповідачем.
Аналогічна позиція викладена у постанові ВС у справі № 914/1019/16 від 28.01.2020.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що місцем складання накладних мало бути місце передачі товару, а саме: м. Корюківка, а не м. Семенівка, як зазначено в накладних, з огляду на те, що умовами Договору, зокрема його п. 3.2., м. Корюківка визначено як місце передачі Товару, а не як місце складання накладних. Тож є очевидним, що ці місця можуть не збігатися, враховуючи, у тому числі, обумовлений п. 1.1. Договору обов'язок позивача з навантаження та перевезення товару до складу відповідача (місця передачі товару).
Суд також не бере до уваги заперечення відповідача стосовно того, що ТТН № 15 від 25.02.2020, № 30 від 29.04.2020, № 36 від 29.04.2021 не містять печатки ТОВ «ДОК-1», ТТН № 27 від 16.04.2020, № 31 від 29.04.2020 не містять підпису та печатки ТОВ «ДОК-1», оскільки при огляді і дослідженні вищевказаних товаро-транспортних накладних судом встановлено, що останні мають як підписи, так і печатки відповідача.
Крім того, у матеріалах справи наявні платіжні доручення №1526 від 29.07.2020 № 1575 від 29.10.2020, № 2577 від 26.03.2021, які підтверджують оплату відповідачем поставок, здійснених відповідно до вказаних товаро-транспортних накладних.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що в жодній товаро-транспортній накладній не зазначено в графі «прийняв (відповідальна особа)» посади осіб, що підписували ТТН, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
В контексті цього суд зазначає, що товаро-транспортні накладні, в свою чергу, можуть бути доказом переміщення товару, проте, не є документами, які підтверджують отримання покупцем товару.
Судом досліджено надані у справі докази і встановлено, що отримання відповідачем Товару підтверджується належними та допустимими доказами, а саме накладними.
При цьому у сукупності з накладними, суд враховує складені та зареєстровані позивачем податкові накладні, як доказ факту постачання товару відповідачу та його прийняття ним, який відповідачем не спростовано.
З приводу заперечень відповідача стосовно того, що повідомлення про вручення поштового відправлення (грошової вимоги №107 від 18.08.2023) не містить підпису та прізвища директора ТОВ «ДОК-1» ОСОБА_2 , не містить прізвища іншого одержувача поштового відправлення, відсутнє посилання на підстави отримання листа тією чи іншою особою (реквізити довіреності), не містить відповідної позначки в графах щодо фіксації способу вручення (особисто, за довіреністю), що не дозволяє підтвердити вручення поштового виправлення адресату, суд зауважує.
Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.
Наведене дає підстави для висновку, що рекомендоване повідомлення про одержання поштового відправлення, в якому працівником поштового зв'язку не зазначено прізвище отримувача, не є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом.
Але, з огляду на те, що факт отримання чи неотримання відповідачем вимоги від 18.08.2023 не впливає на обов'язок відповідача щодо оплати вартості отриманого Товару, доводи відповідача не приймаються судом до уваги.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120000 грн.
Розподіл судових витрат.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028 грн судового збору.
Позов позивачем подано через підсистему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), який і підлягає розподілу за результатами розгляду даної справи.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 2422,40 грн покладається на відповідача.
Крім того, суд зауважує, що у зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає таке.
За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути з відповідача 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано договір № 30/10/21/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.10.2024, рахунок на оплату № 268 від 30.10.2024, платіжну інструкцію № 942 від 30.10.2024, акт надання послуг № 253 від 10.12.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 557 від 20.05.2011, ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1108600 від 10.12.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001035 від 16.04.2021, ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1116593 від 17.02.2025.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
30.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним підприємством «Десна» (далі - Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Айк'ю Груп» (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 30/10/21/1 (далі - Договір №30/10/24/1).
Відповідно до умов Договору №30/10/24/1:
п. 1.1. Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Замовнику послуги (правову допомогу), а саме: надання усних юридичних консультацій; складання та подання до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОК-1» заборгованості у розмірі 120000 грн, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Адвокатське об'єднання гарантує надання Послуг за цим Договором безпосередньо за допомогою адвокатів або інших фахівців в галузі права, які мають право надавати правову допомогу у відповідності до Статуту Адвокатського об'єднання.
п. 3.1. Вартість послуг (гонорар) за даним Договором складає 10500 грн.
п. 3.2. Замовник зобов2язаний сплатити Адвокатському об'єднанню вартість Послуг за цим Договором шляхом банківського переказу на поточний рахунок Адвокатського об'єднання протягом трьох банківських днів з дня виставлення Адвокатським об'єднанням рахунку на оплату.
п. 4.1. Здача-приймання юридичних послуг за цим Договором оформлюється Актами здачі-прийняття наданих послуг.
п. 5.1.Цей Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 30.10.2025 включно, але у будь-якому випадку до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором в період його дії.
30.10.2024 Адвокатським об'єднанням виставлений рахунок № 268 на оплату правової (професійної правничої) допомоги на суму 10500 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 942 від 30.10.2024 Замовником сплачено послугу в сумі 10500 грн.
10.12.2024 між сторонами складено та підписано Акт надання послуг № 253 від 10.12.2024, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням надано, а Замовником прийнято послуги з надання правової (професійної правничої) допомоги на суму 10500 грн.
Акт підписано без зауважень та заперечень.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомоги в сумі 10500 грн.
У відзиві на позов відповідач заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу в сумі 10500 грн та зазначив таке.
З огляду на подані Позивачем матеріали, справа №927/1150/24 є справою незначної складності, що не потребує великого обсягу часу для проведення аналізу матеріалів та збору доказів. Більше того, підготовка позовної заяви на 8 сторінок, з яких лише опис реквізитів сторін та додатків займає практично 2 сторінки, очевидно, не вимагає значних витрат часу. Так само, долучені Позивачем документи на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу не містять інформації щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви.
За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судом за результатами дослідження наданих позивачем доказів встановлено, що останнім доведено витрати на послуги адвоката в розмірі 10500 грн, останні відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.
Заперечення відповідача в частині того, що документи, надані на підтвердження факту понесення витрат не містять інформації на підтвердження витраченого адвокатом часу не приймаються судом, оскільки відповідно до умов Договору № 30/10/24/1 гонорар встановлений у фіксованому розмірі. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Відповідач, заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, клопотання про зменшення їх розміру не заявив, відтак у суду відсутні підстави для зменшення розміру витратна послуги адвоката.
Відповідно до статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, беручи до уваги характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-1" (код ЄДРПОУ 40182159, вул. Бібліотечна, 12, м. Корюківка, Чернігівська обл., 15300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Десна", (код ЄДРПОУ 14254425, вул. Привокзальна, буд. 12-Б, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400) заборгованість в сумі 120 000,00 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 500,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 03.03.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко