24 лютого 2025 року м. ТернопільСправа № 921/9/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ВОРК"
про стягнення 16 784,19 грн боргу
за участі представників:
позивача: Пинчук Н.В., довіреність.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява АТ "Укрпошта" до ТОВ "БІЗНЕС ВОРК" про стягнення заборгованості в сумі 16 784,19 грн.
Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договорів оренди нерухомого майна в частині повної оплати, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням інфляційних витрат, 3% річних та пені, заявлена до стягнення у судовому порядку.
17.02.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення №1.16.002/06 від 15.02.2025 (вх. №1175).
В свою чергу, відповідач в судове засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку. Зокрема, наявні в матеріалах справи поштові повідомлення повернулися з відмітками поштового відділення про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".
Досліджуючи питання обізнаності про розгляд даного спору відповідачем суд враховує, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21, від 06.06.2023 по справі №922/3604/21.
Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення товариства про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов та неявка його представника у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Справа розглядалась в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Між Акціонерним товариством "Укрпошта" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ВОРК" (Орендар) було укладено два договори нерухомого майна, а саме:
Договір оренди нерухомого майна №4420371 від 03.10.2022 (надалі-Договір №4420371), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування нерухомість розташовану в смт. Підволочиськ, вул. Данила Галицького, 39 загальною площею 40 кв. м з урахуванням коефіцієнту загальних площ 10%, приміщення №1-38 згідно з планом за поверхами (далі - Майно), мета користування - швейних цех; вартість Майна визначена за балансовою вартістю станом на 27.09.2022 року складає 45 736,38 грн.
Договір оренди нерухомого майна №4420403 від 01.11.2022 (надалі-Договір №4420403), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування нерухомість розташовану в смт. Підволочиськ, вул. Данила Галицького, 39 на другому поверсі, загальною площею 41,2 кв. м з урахуванням коефіцієнту загальних площ 10%, приміщення №1-27, 1-28, 1-39, згідно з планом за поверхами (далі - Майно), мета користування - швейних цех; вартість Майна визначена за балансовою вартістю станом на 20.10.2022 року складає 51 812,41 грн.
Передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатках №1 до укладених угод . При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з дати підписання такого акту (п. 2.1 Договорів №№4420371, 4420403).
У розділі 3 укладених правочинів сторони визначили умови розрахунку.
Так, відповідно до п.3 1.1, 3.1.2 Договору №4420371, на період проведення Орендарем ремонтних робіт з 03 жовтня 2022 року по 03 листопада 2022 року (включно) плата за користування майном становить 0,83 грн без ПДВ за орендовану площу 40 кв. м. Додатково орендар сплачує витрати на утримання орендованого приміщення, згідно діючих тарифів (на дату формування рахунку) та на підставі виставлених Орендодавцем рахунків (додаток 2). Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.
Починаючи з 04 листопада 2022 року плата за користування майном становить 2 833,33 грн за місяць без ПДВ. Додатково Орендар сплачує вартість послуг з утримання орендованого майна, згідно діючих тарифів (на дату формування рахунку) та на підставі виставлених Орендодавцем рахунків (додаток 2).
Відповідно до п.3 1.1, 3.1.2 Договору №4420403, починаючи з 01 листопада 2022 року плата за користування майном становить 2 000,00 грн за місяць без ПДВ. Додатково Орендар сплачує вартість послуг з утримання орендованого майна, згідно діючих тарифів (на дату формування рахунку) та на підставі виставлених Орендодавцем рахунків (додаток 2). Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.
Згідно з умовами, що викладені у п.3.6 укладених угод , орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договорами.
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити Орендну плату та інші платежі, передбачені договорами (п. 5.1.3 Договорів №№4420371, 4420403).
Відповідно до п. 7.1 укладених правочинів, в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, Сторони несуть відповідальність згідно із цим Договором та законодавством України.
У пунктах 10.1 укладених угод їхні контрагенти обумовили , що Договір №4420371 набирає чинності з 03 жовтня 2022 року та діє до 03 вересня 2025 року, а Договір 4420403 - з 01 листопада 20222 року по 01 жовтня 2025 року включно та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов укладених правочинів контрагентами 03.10.2022 та 01.11.2022 підписані Акти приймання передачі нерухомого майна за адресою: вул. Д.Галицького, 39 в смт. Підволочиськ.
В подальшому, згідно Актів приймання-передачі від 02 січня 2023 року Орендарем передано (повернуто) нерухому майно Орендодавцю.
Разом з тим, позивач стверджує, що ним Орендарю було виставлено за Договором №4420371 рахунок-акт №1 від 31.10.2022 на сумі 0,94 грн, №2 від 30.11.2022 на суму 3 148,23 грн, №3 від 31.12.2022на суму 3 486,02 грн та за Договором №4420403 - рахунок-акт №1 від 30.11.2022 на суму 2 490,88 грн та №3 від 31.12.2022 на суму 2 488,61 грн, які відповідачем оплачені частково, а саме в сумі 0,94 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу Товариства надсилалися претензії б/н від 08.05.2024 з вимогою погасити наявний борг (з урахуванням нарахованої пені та інфляційних витрат).
Однак відповідач вище вказані претензії залишив без відповіді та задоволення, допустивши заборгованість по орендній платі та комунальним платежам за виставленими рахунками за загальну суму 16 784,19 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у даному спорі.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.
Частиною 3 ст. 30 ГПК України передбачено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція щодо цього викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Таким чином, правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості , що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном розташованим у смт. Підволочиськ.
З огляду на це, незважаючи на те, що юридичною адресою відповідача є м. Львів, даний спір підлягає вирішенню згідно положень частини третьої статті 30 ГПК України у Господарському суді Тернопільської області.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку: Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять, умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України обумовлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У ст. 530 Цивільного кодексу України законодавець обумовив, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи вказують на те, що між позивачем та відповідачем на підставі укладених Договорів виникли взаємні права та обов'язки з оренди нежитлового приміщення.
Водночас, за наслідками дослідження наданих Орендодавцем письмових доказів судом встановлено, що відповідач не вносив в плату за оренду нежитлового приміщення у визначені договорами строки та розмірі, заборгувавши позивачу станом на 30.12.2024 -11 613,76 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Орендодавця боргу за користування орендованим майном в сумі 11 613,76 грн є обґрунтованою, відповідає праву позивача на отримання вказаних коштів, отже підлягає до задоволення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня. Порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть визначатися у договорі, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується із положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За домовленостями, що викладені у п.7.2 спірних правочинів, в разі порушення строків виконання грошових зобов'язань Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 2 964,55 грн за прострочення сплати орендних та комунальних платежів за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 та з 21.01.2023 по 20.07.2023. Проаналізувавши наданий ним розрахунок пені, платіжні документи бухгалтерського обліку, договірні умови щодо строків здійснення відповідних платежів, здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена Товариством сума в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договорів, відповідачу за період з 21.12.2022 до 14.11.2024 та з 21.01.2023 по 14.11.2024 здійснені інфляційні витрати в розмірі 1 558,52 грн та за період з 21.12.2022 до 14.11.2024 та з 21.01.2023 по 14.11.2024 три проценти річних в сумі 647,36 грн.
З даного приводу суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо внесення щомісячних платежів за договорами оренди нерухомого майна, строк оплати яких є таким, що настав кожного 20-го числа звітного місяця (п.3.6 договорів), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми прострочених зобов'язань, період їх нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 1 558,52 грн інфляційних витрат, 647,36 грн - 3% річних є обґрунтованими, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Натомість, його контрагентом не надано ні обґрунтованих заперечень, ні доказів погашення заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи наведене, з врахуванням обставин на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ВОРК" (вул. Манастирського буд. 3, кв. 52, м. Львів, 79066, код ЄДРПОУ 42572946) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, буд. 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 21560045, рахунок НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк") 16 784 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 19 коп., з яких: за Договором №4420371 від 03.10.2022 - 6 634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн 27 коп. борг за орендну плату, 1 692 (одна тисяча дев'яносто дві) грн 37 коп. - пеня, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 63 коп. - інфляційні витрати, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн 61 коп. - 3% річних та за Договором №4420403 від 01.11.2022 - 4 979 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 49 коп. - борг за орендну плату, 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 18 коп. - пеня, 668 (шістсот шістдесят вісім) грн 89 коп. інфляційні втрати, 277 (двісті сімдесят сім) грн 75 коп. - 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 03.03.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко