03.03.2025м. СумиСправа № 920/14/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/14/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ»
(вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004,
код ЄДРПОУ 41884537)
до відповідача: ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (
АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про стягнення 62 343 грн 43 коп.,
Суть спору. 09.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 49 354 грн 92 коп. інфляційних втрат та 12 988 грн 51 коп. 3%річних, а також стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
13.01.2025 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву від 13.01.2025, б/н (вх.№124), відповідно до положень якої зазначає, що під час визначення ціни позову позивачем було допущено арифметичну описку, а саме не правильно зазначено суму ціни позову. У зв'язку з чим просить суд вважити правильною ціну позову в справі №920/14/25 в розмірі 62343,43 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської областівід 13.01.2025 у справі №920/14/25 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
27.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду відзив від 27.01.2025, б/н (вх.№382) на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
03.02.2025 позивачем надано до суду через систему «Електронний суд» відповідь (вх.№463) на відзив, згідно з положеннями якої позивач заперечує проти тверджень відповідача, висловлених у відзиві, вказуючи на їх необґрунтованість.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори систем розподілу та електропостачальники, одним з яких є ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.
Пунктом 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (далі - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», Постачальник, Позивач) та ВІЙСЬКОВОЮ ЧАСТИНОЮ НОМЕР_1 (далі - Споживач; Відповідач) виникли правовідносини на підставі укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу послуг №1213004 від 11.11.2023 (далі - Договір), до умов якого ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 приєдналася заявою -приєднанням (Додаток №1 до Договору), обравши Комерційну пропозицію №4ВП (Додаток №2 до Договору).
Підписання заяви-приєднання Відповідачем підтверджує факт його приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Умови Договору розроблені з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договору).
В результаті приєднання Відповідача до умов публічного договору про постачання електричної енергії йому було відкрито у ТОВ "ЕНЕРА СУМИ" особовий рахунок за № НОМЕР_3 .
Договір не визнавався недійсним у судовому порядку, а тому підлягав обов'язковому виконанню сторонами.
Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» належним чином виконувало умови Договору та здійснювало постачання електричної енергії Споживачу, а в свою чергу Споживач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листом про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» споживачу - ВІЙСЬКОВОЮ ЧАСТИНОЮ НОМЕР_1 , №103-2/103.29/187 від 12.01.2024 з Філії «Конотопський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», які на ринку електричної енергії України виконують функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснюють надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії). Частина 1 статті 53 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлює - функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕП від 14.03.2018 № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (ОСР).
Так, ВІЙСЬКОВОЮ ЧАСТИНОЮ НОМЕР_1 було фактично спожито електричну енергію, поставлену ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», за грудень 2023 року в загальному обсязі 52200 кВт*год.
Відповідно до пп. 2 п. 7.2. Договору, постачальник зобов'язується обчислювати та виставляти рахунки споживачу, відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором. Згідно п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 Правил).
Натомість споживач, в свою чергу, згідно з пп. 1 п. 5.2. Договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору. Згідно комерційної пропозиції до Договору («Спосіб оплати»), споживач має здійснити оплату за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначений у розрахункових документах. Оплата рахунку та акту прийняття-передавання електроенергії Постачальником за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом (п'яти) робочих днів з моменту його підписання сторонами. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок.
Відповідно до розділу 4 Договору врегульовано сторонами ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії та може бути змінено комерційною пропозицією обраною Споживачем, яка є додатком до цього Договору чи Додаткової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_3 ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ НОМЕР_1 за спожиту активну електричну енергію було нараховано:
- за грудень 2023 - 495 900 грн 02 коп., що підтверджується рахунком № НОМЕР_4 , який був отриманий представником Відповідача (а.с.39).
На виконання умов Договору та укладених до нього додатків, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» за грудень 2023 поставило, а ВІЙСЬКОВА НОМЕР_5 прийняла електричну енергію в об'ємі 52200 кВт*год загальною вартістю 495 900 грн 02 коп.
Отримана у грудні 2023 електрична енергія оплачена Відповідачем частково в сумі 22885,49 грн, що підтверджується Довідкою нарахувань та оплат по активній електроенергії ВІЙСЬКОВОЮ ЧАСТИНОЮ НОМЕР_1 за договором 1213004 (а.с.24).
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідач порушив визначені договором строки оплати активної електричної енергії за грудень 2023 року на суму 473014 грн 53 коп. (беручи до уваги часткову оплату Відповідачем суми заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період), у зв'язку з чим Позивач нарахував Відповідачу та заявляє до стягнення 49354 грн 92 коп. інфляційних втрат та 12988 грн 51 коп. 3% річних.
Вирішуючи спір у даній справи, суд керується наступним:
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що у спірний період Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати електричної енергії за грудень 2023 року у строки, визначені Договором, що підтверджується виставленим рахунком, який отриманий Відповідачем, довідкою нарахувань та оплат по активній електроенергії, випискою по особовому рахунку щодо здійснення Відповідачем часткової оплати.
У справі № 920/189/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» звернулось з позовом до Відповідача - ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 про стягнення 473014 грн 53 коп. заборгованості, виходячи з якої у справі № 920/14/25 Позивачем до стягнення заявлені інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.04.2024 у справі № 920/18/24 позов задоволено; стягнуто з ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) 473 014 грн 53 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року, 7095 грн 22 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2024 у справі № 920/189/24 залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком Позивача, за несвоєчасну оплату отриманої електричної енергії Позивач нарахував Відповідачу 49354 грн 92 коп. інфляційних втрат та 12988 грн 51 коп. 3% річних, виходячи з суми заборгованості за грудень 2023 року в розмірі 473014 грн 53 коп. (беручи до уваги часткову оплату Відповідачем суми заборгованості за спожиту електричну енергію за спірний період) за період з 13.01.2024 по 12.12.2024, з урахуванням строків розрахунків, визначених Договором.
Враховуючи факт неналежного виконання Відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 49354 грн 92 коп. інфляційних втрат та 12988 грн 51 коп. 3% річних.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з Відповідача 49354 грн 92 коп. інфляційних втрат та 12988 грн 51 коп. 3% річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що Позивачем позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача в розмірі 2 422 грн 40 коп. (коефіцієнт 0,8 розміру ставки судового збору).
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» до ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 про стягнення 62 343 грн 43 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) 49354 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 92 коп. інфляційних втрат та 12988 (дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 51 коп. 3% річних, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.03.2025.
Суддя С.В. Заєць